Рішення № 85515942, 17.10.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.10.2019 Єдиний унікальний номер 205/7329/19

Провадження №2/205/2722/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Далакян Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

27 серпня 2019 року позивачі звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що їх рідна бабуся - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за життя залишила заповіт, яким все своє майно заповіла позивачам.

31 жовтня 2018 року позивачі звернулись до держаного нотаріуса ДДДНК Тамаря Я.В., яка надала їм запит на адресу відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, зазначивши що прийти до нотаріальної контори слід буде прийти після спливу 6 місяців після смерті ОСОБА_3

23 квітня 2019 року позивачі повторно звернулись до ДДДНК задля оформлення спадщини, але отримали відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

На підставі викладеного та посилаючись на обґрунтування викладені у позові, позивачі просять суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про день, час та місце судового розгляду учасник справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Позивачі до суду надали письмову заяву, в якій просять справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.35).

Відповідач в особі свого представника за довіреністю - Булаха М.О., до суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглянути відповідно до норм чинного законодавства (а.с.36-37).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Підставою звернення позивачів із позовом до суду є захист їх особистих прав та майнових інтересів, пов`язаних із правом спадкування, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Суд з`ясувавши обставини спору, дослідивши їх наданими доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.30), яка за життя склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (з.а.с.32).

ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с.14).

Із матеріалів спадкової справи №304/2019 відкритої після смерті ОСОБА_3 (а.с.29-34) вбачається, що 23.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Другої дніпровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (з.а.с.29), але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском встановленого строку для прийняття спадщини та у зв`язку із помилкою у заповіті (а.с.33).

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними для пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення даних дій.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі „Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом має право на зазначену вище спадщину, однак може оформити свої права, так як у передбачений законом строк своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини через юридичну необізнаність, так як вважав що строк звернення настає після спливу шестимісячного строку та у зв`язку із вирішенням питання щодо виправлення помилки в паспортних документах.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини.

Щодо вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 суд зауважує, що нею не підтверджено факту звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ані самостійно, ані через свого представника, також даний факт не підтверджено матеріалами спадкової справи витребуваної судом з ДДДНК, у зв`язку із чим, суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Таким чином суд, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, з позиції належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності надані позивачкою у підтвердження викладених доводів докази, приходить до висновку щодо доведеності поважності причин, за яких ОСОБА_1 дійсно пропустив строк для прийняття спадщини, тому вважає за можливе надати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , рівний 2 (двом) календарним місяцям з часу набрання рішенням законної сили. В частині вимог надання додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 суд вважає вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому відмовляє у їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1228, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 10, 12-13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268, 272 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити частково.

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати додатковий строк рівний 2 (двом) календарним місяцям з часу набрання рішенням законної сили.

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя В. С. Шавула