Ухвала суду № 85514894, 07.11.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58322/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про розірвання шлюбу, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді від 07 листопада 2019 року у зазначеній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Печерському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження №55265091 вчиняти будь-які дії щодо реалізації рухомого майна - транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, сірого кольору, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), в тому числі укладати будь-які цивільно-правові угоди, акти, проводити відкриті торги та інші дії, пов`язані з переходом права власності на зазначений транспортний засіб, та вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження та реалізацію;

- зупинення продажу арештованого майна - транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, сірого кольору, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), та заборонити ДП «СЕТАМ» (ЄДРПОУ 39958500) вчиняти будь-які дії щодо реалізації рухомого майна в тому числі укладати будь-які цивільно-правові угоди, акти, проводити відкриті торги та інші дії, пов`язані з переходом права власності на зазначений транспортний засіб, та вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження та реалізацію;

- накладення арешту на рухоме майно - транспортний засіб марки MITSUBISHI OUTLANDER, сірого кольору, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до вирішення справи по суті.

Заява обґрунтовувалась тим, що автомобіль зареєстрований 30.11.2011 року на ім`я Відповідача - ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що автомобіль був придбаний сторонами у період шлюбу - 30.11.2011 року, тому цей автомобіль є спільною власністю подружжя.

Позивач вважає для себе за доцільним поділити спільне майно з відповідачем, та визнати за собою право власності на 1/2 частину автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), оскільки спірний автомобіль весь час постійно перебуває в особистому користуванні та розпорядженні відповідача.

Позивач дізнався від відповідача про те, що спірний автомобіль є предметом примусового стягнення у виконавчому провадженні № 55265091 про стягнення з відповідача на користь ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» суми боргу в розмірі 257 862, 05 грн.

Постановою про опис та арешт майна боржника від 17.09.2019 року державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на спірний автомобіль накладено арешт та проведено його оцінку з мстою продажу на прилюдних торгах.

Позивач довідався про те, що майно, яке є предметом спільної сумісної власності може бути відчужено через прилюдні торги. Зважаючи на те, що майно, на яке накладено арешт державним виконавцем, сторони набули у шлюбі, а тому воно є спільною сумісною власністю, тому накладення на майно арешту є незаконним, внаслідок чого порушено право власності на майно позивача.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб суд враховує наступне.

У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині четвертій статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

Предметом спору є розірвання шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля та звільнення його з-під арешту.

З матеріалів долучених до позовної заяви вбачається, що постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 29 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 55265160 з виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23151/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» заборгованості у розмірі 257 862, 05 грн.

В межах виконавчого провадження винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 17 вересня 2019 року та розпочато процедуру реалізації спірного автомобіля.

Суд враховує ту обставину, що в інтересах сім`ї одним із подружжя може укладатись як договір купівлі-продажу, так і кредиту (позики), в обох випадках цивільні права та обов`язки за договором виникають в обох із подружжя.

При цьому, у частині другій статті 65 СК України встановлено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Очевидним є той факт, що арешт на автомобіль накладено в межах виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, а також те, що перебуваючи у шлюбі з 16 вересня 1992 року, чоловік не міг бути необізнаним протягом восьми років про придбання його дружиною 30 листопада 2011 року автомобіля.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареска проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, § 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суду не доведено, що між сторонами дійсно виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, заборони його реалізації та зупинення продажу впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про розірвання шлюбу, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя С. В. Вовк