Рішення № 85514455, 11.11.2019, Оболонський районний суд міста Києва

11.11.2019 Справа № 756/2897/17

Справа ун. № 756/2897/17

пр.№2/756/381/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Пляса Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Уксиббанк», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко Аліна Вячеславівна, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Уксиббанк», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко Аліна Вячеславівна, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійснимта просив суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки №62805, укладений 04.09.2007року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та АТ « УкрСиббанк», визнати наявність права користування неповнолітньої дитиною ОСОБА_1 житлом за адресою АДРЕСА_1 на час укладення договору іпотеки №62805 від 04.09.2007р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та АТ « УкрСиббанк».

Зазначає, що восени 2016 року позивачу стало відомо про те, що 04.09.2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та АТ « Укрсиббанк» був укладений кредитний договір № 11209428000. З метою забезпечення виконання зобов`язань по даному кредитному договору одночасно був укладений іпотечний договір № 62805, предметом якого є двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

13.02.2011року ПАТ « Укрсиббанк» уклав з ТОВ « Кей Колект» договір факторингу №2, за яким відступило право вимоги по кредитному договору №11209428000 та на підставі договору про відступлення прав вимог за договором іпотеки, посвідченого 13.02.2011року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу у Київській області Саєнко Є.В., відступило право вимоги за договором іпотеки,відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартира що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно,державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелева А.М. зареєструвала право власності за ТОВ « Кей- колект» без дозволу органу опіки та піклування, оскільки позивач був на той час неповнолітній .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Також посилався на те, обов`язок іпотекодержателя при вчиненні правочину отримати дозвіл на передачу квартири в іпотеку від органу опіки та піклування, оскільки право на проживання дитини у квартирі є похідним від права користування квартирою її батьками.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до судового засідання не з`явилися до судового засідання надали заяву про розгляд справи без їхучасті, оскільки позовні вимоги визнають.

Представник відповідача АТ « Укрсиббанк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У письмовій заяві просив справу розглядати без участі представника банку та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ « Кей колект» в судовому засіданні проти наданого позову заперечив, посилаючись, що не у 2007 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали представляти інтереси їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_1 , вони діяла у його інтересах і на момент оформлення кредиту та договору іпотеки, оскільки ними власноручно підписаний договір іпотеки, що означає, що вони були обізнані про умови кредиту та з його змістом, в тому числі з умовою договору про укладення договору іпотеки , за яким в іпотеку передається спірна квартира.

Крім того, банк просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, зважаючи на те, що позов про визнання договору іпотеки недійсним подано позивачем зі спливом 10 років після його укладення.

Представник Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився. Від Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов до суду лист з проханням розглядати справу без участі представника Служби у справах дітей.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко Аліна Вячеславівна у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти наданого позову заперечила, просила суд постановити рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

04.09.2007між АТ « УкрСиббанк», та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11209428000.

Так, 04.09.2007між АТ « УкрСиббанк», та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого вони передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_4 , в рахунок забезпечення вимог банку за кредитним договором від 04.09.2007. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В.., зареєстровано в реєстрі за № 2495 (а.с. 7-8).

Посилаючись на те, що в квартирі, яка стала предметом іпотеки, проживала неповнолітня дитина ОСОБА_1 , та у зв`язку з укладенням договору іпотеки було порушено права дитини на житло, оскільки під час укладення договору не було отримано згоди Органу опіки та піклування Оболонської РДА в м.Києві, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як на підставу заявлений позовних вимог позивач посилалася на недотримання під час укладення договору іпотеки вимог статей ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Разом з тим, факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки за недоведеності належними доказами факту порушення майнових прав позивача внаслідок укладення цього договору не є безумовною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

У цьому контексті суд перевірив наявність права дитини користуватися житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання. За твердженням позивача він поживав за місцем реєстрації, а відтак, суд допускає, що ОСОБА_1 дійсно на момент укладення договору іпотеки проживав у спірній квартирі, оскільки місцем його проживання відповідно до ст.29 ЦК України було місце проживання його батьків.

При цьому, суд перевірив добросовісність поведінки іпотекодавця щодо надання документів про права дитини на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору. В цьому аспекті суд виходить з того, іпотекодавець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, зобов`язаний був повідомити банк про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

В той же час, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомляв банк про наявність в нього сина, який проживає у квартирі, що є предметом іпотеки.

Батьки дитини на момент укладання договору іпотеки приховали наявність в них дитини. Зокрема, зазначили, що договір іпотеки укладається в інтересах її сім`ї на умовах, що вона вважає вигідними.

Внаслідок цього іпотекодержатель та нотаріус не мали можливості перевірити наявність прав та інтересів дитини в момент укладання договору, а тому договір іпотеки був правомірно укладений без згоди органу опіки та піклування.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування. Такий висновок міститься в постанові від 06 березня 2019 року Верховного Суду у справі №643/10210/15-ц. Аналогічне положення викладене в постановах Верховного Суду України по справі №6-589цс16 від 06 квітня 2016 року та по справі №6-1002цс17 від 10 липня 2017 року, а також в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі №640/1332/15-ц, від 5 березня 2018 року по справі № 343/774/15-ц, від 10 грудня 2018 року по справі № 760/17168/15-ц.

Також судом з`ясовано, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки. Позивач не надав суду доказів про те, що наразі порушуються його права.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Оцінку дотримання строку позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позову суд не надає, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог по суті.

Керуючись ст. 177 СК України, ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Уксиббанк», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кияшко Аліна Вячеславівна, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя: О.М.Луценко