Ухвала суду № 85514098, 31.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17427/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мельниченко Л.А.,

при секретарі судових засідань Мізерній К.О.,

провівши відкрите підготовче судове засідання в залі судових засідань Дніпровського районного в суду м. Києва за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006511 від 04 серпня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кобуленні Грузія, громадянина Грузії, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину (зі слів), зареєстрованого за адресою: Грузія АДРЕСА_1 , без реєстрації та постійного місця проживання в м. Києві , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Халтуба Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей (зі слів), зареєстрованого за адресою: Грузія, м . Халтуба , без реєстрації та постійного місця проживання в м. Києві , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Болнісі Грузія, громадянина Грузія, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей (зі слів), зареєстрованого за адресою: Грузія, м. Болнісі , без реєстрації та постійного місця проживання в м . Києві , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

за участю учасників судового провадження:

прокурора Колягіна В.О.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Томинченка Д.С.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Сергієнка П.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Полущенка Д.Г.,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

перекладача Бакурадзе З.В.,

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2019 року в провадження Дніпровського районного суду м. Києва з Київської місцевої прокуратури № 4 надійшов обвинувальний у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006511 від 04 серпня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

30 жовтня 2019 року, відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, зазначений акт отриманий головуючим суддею Мельниченко Л.А.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст.291 КПК України, в тому числі, послався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту. Крім того, заявив клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що кожен з них може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, виїхати з України, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Особи обвинувачених, їх соціальні зв`язки, наявність ризиків свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Адвокати Томинченко Д.С., Сергієнко П.В., Полущенко Д.Г. не заперечували щодо призначення обвинувального акту до розгляду у кримінальному провадженні, однак, просили застосувати до їх підзахисних запобіжні заходу у виді домашнього арешту; а у разі обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, просили визначити залог, який відповідає вимогам п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повністю підтримали думку своїх захисників.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.

Поряд з цим, вимогами п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України визначено, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, поряд з іншими реквізитами, обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Крім того, обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, що чітко не викладено в даному обвинувальному акті.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, обвинувачується у тому, що своїми умисними діями вчинили таємне викрадення чужого майна, поєднанє з проникненням у приміщення, вчиненє за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

При формулюванні обвинувачення орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, заздалегідь приготувалися до вчинення крадіжки. Однак, у формулювання обвинувачення відсутні дані про те, в якій спосіб, за яких обставин і які саме дії вони домовились вчинити, чи розподіляли між собою ролі, чи готували заздалегідь предмети для вчинення кримінального правопорушення та які саме , як визначали час, день, місце вчинення кримінального правопорушення, чи обговорювали питання своєї безпеки та уникнення можливості бути впізнаними та затриманими; що це був з автомобіль на якому вони приїхали, хто його власник та хто був за кермом цього автомобіля та на яких підставах, чи залишався їх чекати автомобіль та водій, і де саме; в який спосіб та хто визначав будинок і квартиру, де в подальшому було вчинено злочин; на що був направлений спільний злочинний умисел; хто та за допомогою яких конкретно заздалегідь заготовлених предметів відчинив двері квартири.

Після зазначення того факту, що обвинувачені та особа матеріали щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, перебуваючи у квартирі потерпілої обрали майно, яке вважали самим цінним, слідчий одразу зазначає кваліфікацію дій обвинувачених.

В той час, як поза його увагою залишилося формулювання обвинувачення щодо того, чи вийшли обвинувачені та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з квартири потерпілої, чи з`явилася у них можливість розпорядитися майном потерпілої, чи розпорядилися вони цим майном, чи не були помічені їх дії сторонніми особами.

Встановлення цих даних та зазначення їх при формульовані обвинувачення суттєво впливає на правильну кваліфікацію дій обвинувачених, та їх можливість захищатися від пред`явленого обвинувачення, не порушуючи права на захист.

Крім того, є недопустимим твердження в обвинувальному акті, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинили кримінальні правопорушення, оскільки, відносно них вирок не ухвалено, їх вину ще не доведено, а, відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є нечітким та незрозумілим, не викладена об`єктивна і суб`єктивна сторона злочину. Тобто, у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє колегію суддів можливості визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення, головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону, суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Крім того, згідно з вимогами ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює вирок, у ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року також зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).

Крім того, відповідно до вимог ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені п. 1 - п. 3 ч. 1 цієї статті та, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу та визначені у п. 1-п. 11 ч. 1 вказаної статті.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься, відповідно до вимог ст.12 КК України, до тяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання від трьох до шести років позбавлення волі

Також, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зав`язків та їх майновий стан, те, що вони за декілька місяців до вчинення кримінального правопорушення приїхали до України, не мали реєстрації та постійного місця проживання, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, а тому суд не знаходить підстав для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судом, на цьому етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим розмір застави, а також покласти на них обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується, у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи дані про особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , конкретні обставини кримінального правопорушення, та тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підозрюється суд приходить до висновку, що застава у визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти встановленим в провадженні ризикам, а тому вважаю необхідним визначити для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заставу в розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 307 360 гривень, кожному.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006511 від 04 серпня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повернути прокурору для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального Кодексу України.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановити строк тримання під вартою ОСОБА_1 - 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобто до 29 грудня 2019 року (включно).

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 307 360 (триста сім тисяч триста шістдесят гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: 37318005112089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Київської місцевої прокуратури № 4.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати на першу вимогу до суду;

- не відлучатися за межі м.Києва без дозволу суду;

- здати на зберігання до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків до 29 грудня 2019 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м.Києві коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю Дніпровського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановити строк тримання під вартою ОСОБА_2 - 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобто до 29 грудня 2019 року (включно).

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 307 360 (триста сім тисяч триста шістдесят гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: 37318005112089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Київської місцевої прокуратури № 4.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати на першу вимогу до суду;

- не відлучатися за межі м.Києва без дозволу суду;

- здати на зберігання до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків до 29 грудня 2019 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м.Києві коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю Дніпровського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановити строк тримання під вартою ОСОБА_3 - 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобто до 29 грудня 2019 року (включно).

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 307 360 (триста сім тисяч триста шістдесят гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: 37318005112089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Київської місцевої прокуратури № 4.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати на першу вимогу до суду;

- не відлучатися за межі м.Києва без дозволу суду;

- здати на зберігання до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків до 29 грудня 2019 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м.Києві коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю Дніпровського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала в частині обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскарження до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 7-ми днів з дня її оголошення.

Суддя Л.А.Мельниченко