Рішення № 85513795, 30.10.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/739/19

Провадження № 2/175/212/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Бойко О.М.

при секретарі судового засідання Філоненка О.О.,

з участю:позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Патика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначає, що з 1998 року по листопад 2018 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі було придбано нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Відповідно до діючого СК України майно придбане у шлюбі є спільною власністю подружжя, тому 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 належить йому.

ОСОБА_2 не погодилась з позовом ОСОБА_1 та звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання права особистої приватної власності на майно.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що з 1998 року по листопад 2018 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 . У шлюбі було придбано нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за нею. Відповідно до діючого СК України майно придбане у шлюбі є спільною власністю подружжя, однак спірний будинок придбаний лише за її особисті кошти, а тому належить їй на праві особистої приватної власності.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив суд поділити спільне майно між ним та ОСОБА_2 , визнавши ідеальні частки на будинок АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частка за ним - ОСОБА_1 та 1/2 частка - за ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_2 - адвокат Патика А.В. у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, та задовольнити зустрічний позов шляхом визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на домоволодіння, а саме: житловий будинок, загальною площею 39,1м2, з яких житлова площа - 22,3м2, допоміжна - 16,8 м2, розташованих по АДРЕСА_1 . Витрати судового збору у розмірі 2331,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн. просив стягнути з ОСОБА_1 .

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, допитавши свідків, дійшов до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02 травня 1998 року Виконкомом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за актовим записом №09 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У шлюбі народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що у паспорті ОСОБА_2 зроблено відповідну відмітку.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу та зареєстрованого у БТІ 10.09.2002 року за №124-17, ОСОБА_2 є власником є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна придбаного майна на момент його купівлі складала - 20 613 грн.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ст. 60 СК України).

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - розірвано.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 68-69 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ст. 71 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка зокрема є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (ст. 57 СК України).

Як пояснив представник ОСОБА_2 - адвокат Патика А.В. у судовому засіданні, що також повністю підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва на право на спадщину за заповітом належав житловий будинок АДРЕСА_2 .

07.08.2002 року ОСОБА_2 , відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Поповою І.В., продала зазначений будинок ОСОБА_7 за 17 449 грн.

Відповідно до розписки від 12.08.2002 року ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 300 доларів США для придбання будинку (на момент написання розписки сума складала 1 596 грн.). Факт взяття в борг коштів підтверджений свідком ОСОБА_8 у судовому засіданні.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував факт продажу ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_2 та взяття нею ж у борг грошових коштів у сумі 300 доларів США, однак вважав, що це доводить події купівлі домоволодіння АДРЕСА_1 лише за кошти ОСОБА_2 .

Після чого, 14.08.2002 року ОСОБА_2 придбано домоволодіння АДРЕСА_1 .

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він також продав належне йому майно - земельну ділянку АДРЕСА_3 та за отримані кошти було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка продана ОСОБА_1 у 2006 році, через чотири роки після придбання спірного домоволодіння.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_2 за грошові кошти, які належали їй особисто та є особистою приватною власністю останньої, а не об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, як вважає позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом залишити за рахунок позивача ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 2331,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн.

Керуючись ст. ст. 57, 60, 68, 69, 71 СК України, ст.ст. 5, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на домоволодіння, а саме: житловий будинок, загальною площею 39,1м2, з яких житлова площа - 22,3м2, допоміжна - 16,8 м2, та який складається з наступного: 3 - кухні, площею 10,8 м2; 4 - кімнати, площею 6,0 м2; 5 - кімнати, площею 16,3 м2; 6 - сіни, площею 6,0 м2, а також господарські будівлі і споруди, А - будинок, площею 44,7 м2; а - сіни, площею 8,2 м2; Б - літ.кухня, сар., площею 20,2 м2; пг - погріб, площею 10,5 м2; В - вхід; Г - гараж, площею 16,9 м2; пг- погріб, площею 6,9 м2; Д - котельня, площею 13,9 м2; Ж - котельня, площею 10,5 м2; З - сарай, площею 6,1 м2; Е - баня, площею 3,4 м2; Л - сарай, площею 6,1м2; М - сарай, площею 11,4 м2; И - сарай, площею 3,7 м2; О - вбиральня, площею 1 м2; К - колодязь, площею 8 м2; К1 - колодязь, площею 12 м2; ЗЯ - зливна яма, 1 шт.; №3 - хвіртка, 1 шт.; №4 - огорожа; І - мощення; №5 - огорожа, розташованих по АДРЕСА_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом залишити за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 2331,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя О.М. Бойко