Рішення № 85513632, 08.11.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4618/19

Провадження № 2/211/1972/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 листопада 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» про захист прав споживачів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») і Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» (далі - ТОВ «УБКІ») та просить суд зобов`язати ТзОВ «Українське Бюро Кредитних історій» вилучити з її кредитної історії інформацію щодо наявності заборгованості за кредитними договорами, укладеними з АТ КБ «Приватбанк», зобов`язавши останнього не передавати до Бюро кредитних історій будь-яку інформацію щодо кредитних договорів, відкритих на її ім`я. В обґрунтування позову зазначила, що 02 грудня 2007 року між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №KRXRF930920018 на придбання побутової техніки. Разом з даним договором їй було надано кредитну картку № НОМЕР_1 . В кредитному договорі не вказано строку дії картки та суми кредитного ліміту, порядку розрахунків, відповідальності за порушення зобов`язань, строки виконання основного зобов`язання. Відповідно до умов заяви позичальника, яка є частиною кредитного договору, не було надано дозволу на збір, зберігання, використання та поширення через Кредитних Історій інформації про стан кредиту. На офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» не міститься інформації щодо Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на момент укладання кредитного договору. На сайті в архіві повних договорів є лише договір актуальний на 01.04.2012 року. Встановити чи були в умовах договору, на момент укладання угоди 02.12.2007 р. умови щодо передачі відомостей до БКІ не є можливим. Крім того 25.09.2008 року між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір споживчого кредитування на суму 6746,53 грн., строком до 25.05.2010 року. В заяві позичальника також не вказано, що вона надає згоду на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про стан кредиту. Так само архіву на сайті банку щодо умов, які діяли на момент укладання договору немає. 08.01.2019 року нею було подано запит до ТОВ «Українське Бюро кредитних історій» щодо стану її кредитної історії. Відповідно до виписки в УБКІ вона має два непогашені кредитні договори з простроченнями. Так по кредитній картці заборгованість складає 2928,79 грн. з прострочення 3355 днів, договір діє до 07.01.2017 р. За кредитним договором на купівлю техніки заборгованість складає 4646,73 грн., прострочення 3573 дні, строк дії договору до 25.05.2010 р. Не погоджуючись з такими відомостями нею 08.01.2019 року в електронному вигляді було направлено скаргу до УБКІ. 10.01.2019 їй надійшла дуже обґрунтована відповідь, що нібито вона надавала банку згоду на розповсюдження інформації та передачу до УБКІ. Згідно з відомостями з реєстру юридичних осіб ТОВ «УБКІ» було створено АТ КБ «Приватбанк», тобто фактично ця компанія діє виключно в інтересах банку, юридична адреса співпадає з адресою банку. Оскільки жодна з анкет-заяв, підписана нею у АТ КБ «Приватбанк» не містить її згоди на зберігання, збирання та розповсюдження даних про неї, як споживача фінансових послуг, та згоди на передачу відомостей до Бюро Кредитних Історій, умисні дії банку призвели до знищення її кредитної репутації, оскільки негативний кредитний рейтинг відображається не тільки на можливостях отримання нової позики у фінансових установах, але й при прийомі на роботу, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 08 серпня 2019 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

В обґрунтування письмових пояснень АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 32) зазначено, що позивач застосовує спосіб правового захисту від банку, який не передбачений ні законом, ні договором, крім того, в позові відсутні обґрунтування, чому саме такий спосіб захисту було обрано, як того вимагає закон. Позивач просить суд зобов`язати на майбутнє не передавати інформацію до Бюро, навіть і у випадках, коли є законні підстави. Дієслово «передавати» в прохальній частині має майбутній час, але закон дозволяє це робити при наявності відповідних обставин. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи викладене, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, про причини неявки та їх поважність суд не повідомили, суд, відповідно до положень частини першої статті 223 ЦПК України, вважає, що їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору та з метою дотримання розумних та допустимих строків розгляду справи, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в справі доказів за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір № KRXRF930920018 від02.12.2007 р. про надання строкового кредиту в сумі 823,90 грн. на період з 02.12.2007 р. по 02.10.2008 р. та кредитний договір № б/н від 25.09.2008 р. про надання строкового кредиту на суму 6746,53 грн. на період з 25.09.20068 р. по 25.05.2010 р. (а.с. 4,5).

АТ «КБ «Приватбанком» було передано інформацію ТОВ «Українське бюро кредитних історій» за кредитним договором №KRXRF930920018 від 02.12.2007 р. та кредитним договором № б/н від 25.09.2008 р.

При електронному запиті ОСОБА_1 до ТОВ «УБКІ» щодо видалення всієї інформації з її кредитної історії в зв`язку з тим, що згоду на збір, зберігання, використання та поширення своїх персональних даних, останнім їй було повідомлено про наявність її згоди банку та відсутність підстав для видалення (а.с. 6).

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» 23 червня 2005 року № 2704-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» метою цього закону є врегулювання суспільних відносин, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов`язань, функціонування інституцій, пов`язаних з обміном інформацією про грошові зобов`язання та забезпечення прав та інтересів суб`єктів кредитної історії.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» є лише особою, яка збирає, зберігає та використовує інформацію , яка надається банками.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону.

У частині першій статті 5 Закону зазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.

Так, матеріали справи не містять підтверджень надання згоди позивача на збір, зберігання, використання та поширення персональних даних, в тому числі інформації по стану кредиту, та передання до Бюро кредитних історій.

Не надано таких доказів і відповідачем АТ КБ "Приватбанк", хоча це являється безпосереднім обов'язком сторони як кредитора, оскільки оригінали кредитних справ зберігаються саме в банку, в тому числі й щодо наявності згоди позичальника за кредитним договором на використання та поширення його даних.

При цьому суд керується також правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), в частині того, що роздруківка із сайту АТ КБ «Приватбанк» щодо Умов та Правил надання банківських послуг, з якими, згідно тексту заяв позичальника, погодилась позивач, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки відповідачами на обгрунтування заперечень не надано жодного доводу та доказів.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача АТ КБ «Приватбанк» не передавати до Бюро кредитних історій будь-якої інформації щодо кредитних договорів на її ім`я, то суд виходить з того, що в ході розгляду справи не було доведено факт, що відповідач буде в майбутньому вчиняти дії, які будуть порушувати права позивачки у зборі, зберіганні, використанні та поширенні персональних даних до Бюро кредитних історій, тому суд приходить до висновку, що вказані вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

При цьому суд зазначає, що рішення (ухвала) суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України. Захист прав свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановлення судом факту їх порушення. Чинним законодавством України не передбачено захист прав та інтересів на майбутнє.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач положеннями статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору,позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача ТОВ "УБКІ" на користь держави.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 629, 651, 849 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд ,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» (код ЄДРПОУ 33546706, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д), вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , інформацію щодо наявності заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д).

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» (код ЄДРПОУ 33546706, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збірв сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2019 року

Суддя Д.М.Ніколенко