Рішення № 85506020, 29.10.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2770/18

Провадження № 2/165/135/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

з участю секретаря Пилипчук М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Андрейчука ОСОБА_2 .В.,

прокурора Тихої Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Прокуратура Житомирської області, Головне управління національної поліції у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням розумних строків у кримінальному провадженні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Прокуратура Житомирської області, Головне управління національної поліції у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням розумних строків у кримінальному провадженні.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 14 серпня 2007 року близько 15 годин 35 хвилин на 110 км автодороги "Київ - Чоп" відбулася дорожньо - транспортна пригода в результаті якої два автомобілі допустили зіткнення, водії яких загинули на місці ДТП. В результаті даної події йому була заподіяна матеріальна шкода, так як був пошкоджено належний йому транспортний засіб - автомобіль марки "Фіат - Дукато", державний номерний знак НОМЕР_1 , який він надав у тимчасове користування ОСОБА_3 , який загинув від травм отриманих в результаті ДТП. Позивач посилається на те, що у зв`язку з надміру тривалим розслідуванням даного кримінального провадження, починаючи з 2007 року він не може отримати відшкодування шкоди від правонаступників винної особи до цього часу, вищезгадана подія трапилася 14.08.2007 року, відразу було розпочате досудове розслідування за №110086/07, в ході якого дана кримінальна справа неодноразово закривалась у відповідності зі ст.6 п.8 КПК України, в редакції 1960 року - в зв`язку з смертю винної особи, згодом у зв`язку з прийняттям КПК України в редакції 2012 року, 13.03.2013 року було внесено відомості до ЄРДР за №12013060190000246 за ч.3 ст 286 КК України, однак і це провадження неодноразово закривалось за п.5 ст.284 КПК України.

Крім того позивач у позові вказує, що розслідування кримінального провадження відновлювалося як тільки він звертався до суду з позовом до спадкоємців покійної ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , шляхом скасування прокурором Коростишівського району Житомирської області постанови про закриття кримінального провадження. В результаті поновлення досудового слідства його позов в суді неможливо було вирішити в результаті чого йому постійно відмовляли. Після чого матеріали кримінального провадження витребовувались судом і оглядались в засіданні, а після вирішення справи повертались прокуророві, по справі проводилось досудове слідство і вона закривалась в черговий раз. 22 січня 2016 року, після постановлення рішення судом про відмову йому в задоволенні позовних вимог, справу в Радомишльському районному суді отримав прокурор Коростишівської районної прокуратури Каленчук Ф.М., про що свідчить його підпис в довідковому листі до справи. Однак справа ні слідчому, ні в прокуратуру не поступала - її місце знаходження було невідоме. ОСОБА_7 , зі слів прокурора, загинув в ДТП і знайти справу не вдалося. Позивач вказує, що коли він через свого представника звернувся в прокуратуру із запитом про стан розслідування справи, то прокурором Коростишівської районної прокуратури листом від 15.08.2016 року було повідомлено, що по справі проводиться досудове розслідування - призначені та проводяться експертизи, хоча на той момент прокуророві було відомо, що матеріали справи втрачені і у зв`язку з цим відкрито кримінальне провадження, вказані обставини підтвердив керівник Коростишівської районної прокуратури в усній бесіді зі ним та його представником. Вказує, що згодом справу знайшли і 28.02.2017 року дане провадження було вкотре закрите, після чого вказана постанова набрала законної сили, тобто лише з цього моменту він зміг звернутися до суду для захисту власних майнових інтересів.

Позивач у позові зазначає, що 15.01.2018 року Радомишльським районним судом Житомирської області було постановлено рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на його користь матеріальну шкоду. Тому позивач вказує, що йому знадобилося більше 10 років для того щоб відновити своє порушене право, адже весь цей час він звертався в суд з метою отримати відшкодування шкоди завданої втратою автомобіля. Покликається на те, що зазначена обставина стала для нього причиною фінансових проблем, адже завдяки автомобілю заробляв гроші на які утримував себе та родину, а надмірна тривалість кримінального провадження стала перешкодою в отриманні відшкодування, за допомогою якого сподівався придбати аналогічний автомобіль. Крім того, позивач у позові зазначає, що більше десяти років змушений був тримати під контролем хід розслідування даної дорожньо-транспортної пригоди, періодично їздив у місто Коростишів, що знаходиться близько 400 кілометрів від місця проживання, весь цей час оплачував послуги адвоката, який направляв звернення та запити в поліцію, прокуратурута суд Тобто з серпня 2007 року, впродовж 10 років я постійно думав та переживав за те, чи вдасться мені повернути хоча б частину від втраченого.

Позивач у позові посилається на те, що сума яка була стягнута на його користь згідно із рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15.01.2018 року втратила у своїй цінності більше як у п`ять разів у зв`язку з інфляційними процесами в державі, а тому за ці кошти він не в змозі придбати хоча б схожий автомобіль, та станом на момент подання даного позову ще фактично не отримав відшкодування, воно знаходиться на стадії виконання. Тому позивач вважає, що саме діяннями правоохоронних органів, які виявилися у порушенні розумних строків у кримінальному провадженні йому була завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 100000,00 грн., та просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 100000,00 грн. за завдану незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури моральну шкоду та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просив позовні вимоги задовольнити, пояснивши, що справа була про дорожньо-транспортну пригоду, учасником якої він не був, а був потерпілим по даній справі, йому було завдано майнову шкоду, у даній дорожньо-траснпортній пригоді він втратив свій автомобіль, у з`язку із розслідуванням даної справи витратив кошти на адвокатів та на поїздки до Коростишіва, тому оцінює моральну шкоду у сумі 100000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що дорожньо-транспортна пригода трапилась у 2007 році, справа була загублена, згодом її знайшли і закрили, більш ніж 10 років необхідно було позивачу ОСОБА_1 щоб відновити своє порушене право, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Прокуратура Житомирської області, прокурор Тиха Т.А. в судовому засіданні заперечила у задоволенні позову повністю з підстав наведених у письмовому відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління національної поліції у Житомирській області до проведення судового засіданння подав до суду відзив на позов, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав наведених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - прокурора, з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах письмові докази в їх сукупності, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 серпня 2007 року близько 15 години 35 хвилин на 110 км а/д Київ - Чоп, Коростишівського району, водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем марки "Opel Vivaro", державний номерний знак НОМЕР_2 зі сторони м.Житомир в напрямку м. Київ в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, не вибрала безпечної швидкості та не врахувавши дорожню обстановку під час дощу, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу, та безпечно керувати ним, унаслідок чого допустила занос на зустрічну смугу руху, по якій рухався автомобіль марки "Fiat Ducato", державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди, водій ОСОБА_10 від отриманих ушкоджень помер в Коростишівській ЦРЛ. Пасажири автомобіля марки "Opel Vivaro", державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та автомобіля марки "Fiat Ducato", державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. 14 серпня 2007 року ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області за даним фактом порушено кримінальну справу №110086/07 за ознаками злочину передбаченого ст.286 ч.3 КК України. 12 листопада 2007 року ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області вказану кримінальну справу закрито на підставі ст. 6 п. 8 КПК України, в редакції 1960 року. 19 листопада 2007 року прокуратурою Коростишівського району, Житомирської області постанову про закриття кримінальної справи скасовано. 13 березня 2013 року по даному факту відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013060190000246, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.3 КК України. 27 листопада 2014 року кримінальне провадження № 12013060190000246 перекваліфіковане зі ст. 286 ч. 3 на ст. 286 ч. 2 КК України. 13 лютого 2015 року на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. 14 серпня 2007 року ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, та відповідно до висновку судово-медичної експертизи №122 від 22 жовтня 2007 року її смерть настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла, яка є смертельним тілесним ушкодженням, як не сумісна з життям, й знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю (а.с.3-5).

Судом встановлено, що постановою про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013060190000246 від 13 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України закрито, у зв`язку із смертю підозрюваного ОСОБА_4 (а.с.3-5).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15.01.2018 року, яке набрало законної сили позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково, стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 25889,50 грн. матеріальної шкоди та 2850,00 грн. судових витрат, а всього 28739,50 грн., та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 25889,50 грн. матеріальної шкоди та 2850,00 грн. судових витрат, а всього 28739,50 грн. (а.с.6-8, 9-11).

Із копії запиту Коростишівського відділу ГУНП в Житомирській області від 11.05.2016 року №2959/213/0-2016 адресованого Радомишльському районному суду Житомирської області вбачається, що слідчий Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області просить суд у зв`язку із порушенням вимог ст.28 КПК України (порушення розумних сроків досудового розслідування) направити кримінальне провадження №12013060190000246 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до слідчого відділу Коростишівського відділу поліції або до Коростишівської місцевої прокуратури для подальшого перенаправлення до поліції (а.с.69).

Із адвокатських запитів від 03.06.2016 року, 27.07.2016 року, 28.07.2016 року, 08.09.2016 року, які долучено до матеріалів позову вбачається, що адвокат Шостак В.В. в інтересах ОСОБА_1 неодноразово звертався до слідчого управління Житомирського ГУНП, прокурора Коростишівського району з проханням повідомити про стан розслідування справи, а у випадку закриття кримінального провадження надіслати копію постанови про закриття (а.с.90, 91, 92, 93-94, 98-99), а також звертався 08.09.2016 року із скаргами на дії слідчих органів та прокуратури та просив доручити провести службове розслідування по даному факту та винних притягнути до відповідальності (а.с.95, 96, 97), однак на підтвердження направлення даних адвокатських запитів та скарг до адресатів до матеріалів позову не долучено поштових квитанцій, рекомендованих листів, тощо.

Із листа Коростишівської місцевої прокуратури від 03.06.2019 року адресованого на адвокатський запит від 28.05.2019 року адвокату Шостаку В.В. вбачається, що ні ОСОБА_1 , ні його представник - адвокат Шостак В.В. не є стороною у кримінальному провадженні №12013060190000246, тому відсутні підстави для надання їм інформації про результати досудового розслідування кримінального проваддення, зареєстрованого за фактом втрати кримінального провадження №12013060190000246 (а.с.114, 115).

Із листа прокуратури Житомирської області від 06.09.2019 року на виконання вимог ухвали Нововолинського міського суду від 08.07.2019 року про витребування інформації вбачається, що СВ Коростишівського ВП ГУНП України в області розслідувалось кримінальне провадження №12013060190000246 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинули ОСОБА_4 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України. За результатами досудового розслідування цього кримінального провадження 28.02.2017 слідчим прийнято рішення про його закриття. Вказане рішення оскаржувалось потерпілим ОСОБА_5 до слідчого судді Коростишівського районного суду. Ухвалою слідчого судді від 04.09.2017 року, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, у задоволенні скарги відмовлено за безпідставністю. З огляду на це, постанова слідчого про закриття вказаного кримінального провадження наразі є чинною. Разом з тим, установлено, що 18.03.2015 року до прокуратури Коростишівського району надійшов запит з Радомишльського районного суду щодо надання матеріалів вказаного кримінального провадження для огляду в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про відшкодування завданих матеріальних збитків. Прокурором у провадженні 27.03.2015 року матеріали скеровано до Радомишльського районного суду. На вимогу слідчого про повернення матеріалів вказаного провадження 25.05.2016 року з Радомишльського районного суду надійшло повідомлення про те, що кримінальне провадження 28.01.2016 отримано особисто прокурором. Водночас, установлено, що прокурор вказане кримінальне провадження не отримував, матеріали провадження до Коростишівської місцевої прокуратури, а також Коростишівського ВП ГУНП в області не надходили. За фактом можливої втрати матеріалів кримінального провадження 25.08.2016 року СВ Коростишівського ВП ГУНП в області зареєстровано кримінальне провадження №12016060190000623 за ч.1 ст.367 КК України та розпочато розслідування. У ході слідства до Коростишівського ВП ГУНП в області з Радомишльського районного суду 01.02.2017 року надійшли матеріали втраченого кримінального провадження, яке відповідно до показань працівників суду було віднайдено в архіві установи. За результатами розслідування кримінального провадження №12016060190000623 слідчим 08.02.2017 року прийнято рішення про його закриття. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження наразі є чинною (а.с.126-127).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до приписів частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.

Відповідно до ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Передбачене ч. 5 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав, викладених у п.п. 1-3 Постанови «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17.10.2014 року №11, розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. При цьому перебіг строків у кримінальному провадженні починається з часу, коли особі повідомлено про підозру, або з затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а закінчується у момент, коли вирок набрав законної сили |або коли кримінальне провадження закрито в цілому чи щодо конкретної особи.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.2 Постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не має права на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач у позові посилається на те, що більше десяти років змушений був тримати під контролем хід розслідування даної дорожньо-транспортної пригоди, з серпня 2007 року, впродовж 10 років постійно думав та переживав за те, чи вдасться йому повернути хоча б частину від втраченого, періодично їздив у місто Коростишів, що знаходиться близько 400 кілометрів від місця проживання, весь час оплачував послуги адвоката, який направляв звернення та запити в поліцію, прокуратуру та суд, однак у матеріалах справи відсутні дані звернення на які посилається позивач.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що він з часу дорожньо-транспортної пригоди, а саме з 2007 року по 2016 рік звертався до органів прокуратури, поліції, слідства чи суду із скаргами на їх дії чи бездіяльність. Натомість з матеріалів справи вбачається, що лише у 2016 році позивач звертався із адвокатськими запитами на адресу Слідчого управління Житомирського ГУНП, прокурора Коростишівського району, Коростишівського районного відділу поліції Житомирського ГУНП, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення цих запитів адресатам, чи доказів їх одержання адресатами.

Крім того судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась у 2007 році, у 2012 році набрав чинності та вступив в дію новий Кримінальний процесуальний кодекс України, однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач звертався до слідчого, слідчого судді з приводу рослідування справи та відновлення свого порушеного права.

Будь-які судові рішення або рішення інших державних органів якими підтверджено незаконність дій (бездіяльність) органу досудового розслідування з приводу порушення строків розслідування, як обов`язкової умови для застосування приписів статей 23, 1176 ЦК України у матеріалах даної цивільної справи відсутні.

Судом встановлено, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди у результаті дій органу досудового розслідування, прокуратури.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Прокуратура Житомирської області, Головне управління національної поліції у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням розумних строків у кримінальному провадженні, є безпідставними, не доведеними та не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, то така вимога позивача до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ч.1 ст.141 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Складання повного тексту рішення відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України було відкладено на десять днів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Прокуратура Житомирської області, Головне управління національної поліції у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням розумних строків у кримінальному провадженні, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.11.2019 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М. Ушаков