Постанова № 8550373, 15.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.03.10Справа №2а-7140/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача - Смирнова В.А.,

представника відповідача – Болібкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття» до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Відкрите акціонерне товариство «Шкірвзуття» до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим № 0006801502/3 від 13.11.2008 року; № 0006811502/3 від 13.11.2008 року, № 0006821502/3 від 13.11.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2008 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2009 року зупинено провадження по справі у зв’язку з неможливістю розгляду цієї справи до розгляду справи № 2а- 3153/08/2 за позовом ВАТ "Шкірвзуття" до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.12.2009 року провадження у справі поновлено з 22.02.2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.12.2009 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим її правонаступником Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що 14 листопада 2008 року ВАТ «Шкірвзуття» отримало податкове повідомлення- рішення № 0006801502/3 від 13.11.2008 року, яким за затримку на 489 календарних днів граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 251219,00 гривень на позивача накладено штраф в розмірі 50% в сумі 125609,50 гривень; податкове повідомлення – рішення № 0006811502/3 від 13.11.2008 року, яким за затримку на 61 календарний день граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 33410,00 гривень на позивача накладено штраф в розмірі 20% в сумі 6682,00 гривні; податкове повідомлення – рішення № 0006821502/3 від 13.11.2008 року, яким за затримку на 2 календарних дні граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 12436,80 гривень на позивача накладено штраф в розмірі 10% в сумі 1243,68 гривень.

Представник позивача пояснив, що зазначені податкові повідомлення є незаконними, винесені на підставі акту перевірки № 4364/15-2/05502315 віл 10.06.2008 року, з висновками якого позивач не згоден.

Представник позивача зазначив, що перевіркою, проведеною стосовно позивача встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» несвоєчасно сплачено ПДВ з квітня 2006 року по лютий 2008 року.

Представник позивача пояснив, що декларації з ПДВ з квітня 2006 року по лютий 2008 року позивачем надані до податкового органу в строки, встановлені діючим законодавством України.

Представник позивача зазначив, що узгоджені суми зобов’язань з ПДВ з квітня 2006 року по лютий 2008 року сплачені позивачем до бюджету, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Представник позивача пояснив, що ВАТ «Шкірвзуття» свої зобов’язання з оплати ПДВ з квітня 2006 року по лютий 2008 року виконало своєчасно та в повному обсязі, висновки в акті перевірки про порушення позивачем строків сплати ПДВ з квітня 2006 року по лютий 2008 року є необгрунтованими.

Представник позивача також зазначив, що на акт перевірки позивачем було подано скаргу, у відповіді на яку відповідач зазначив про подачу скарги з порушенням 3-денного строку.

Представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про порушення 3-денного строку для подачі скарги на акт є необґрунтованими, акт перевірки був отриманий підприємством 13 червня 2008 року, дні з 14 по 16 червня 2008 року були вихідними, тобто з 17 червня по 19 червня 2008 року позивач мав право звернутися до податкового органу зі скаргою на акт перевірки, що і було зроблено ВАТ «Шкірвзуття».

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим № 0006801502/3 від 13.11.2008 року; № 0006811502/3 від 13.11.2008 року, № 0006821502/3 від 13.11.2008 року є законними та обґрунтованими, винесеними на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем строків сплати ПДВ з квітня 2006 року по лютий 2008 року, у зв’язку з чим відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року застосовані до позивача штрафні санкції.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача по справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

          “У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

          “У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» є юридичною особою, зареєстрованою Центральним РВК м.Сімферополя № 188212000000004 від 16.04.1996 року, що підтверджується актом ДПІ у м.Сімферополі про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 4364/15-2/05502315 від 10.06.2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, а тому згідно із законодавством України, позивач зобов’язаний сплачувати податок на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 7.8.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, ВАТ «Шкірвзуття» зобов’язане щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового місяця, подавати до податкового органу декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі АР Крим з 03.06.2008 року по 10.06.2008 року проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за квітень 2006 року – січень 2008 року, за результатами якої складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 4364/15-2/05502315 від 10.06.2008 року.

          В акті перевірки зазначено, що на порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями платником ПДВ несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з квітня 2006 року по лютий 2008 року.

Суд зазначає, що як встановлено вище, невиїзна документальна перевірка ВАТ «Шкірвзуття» проводилася за період з квітня 2006 року по січень 2008 року, при цьому податковим органом визначено несвоєчасність сплати позивачем зобов’язання з ПДВ, крім того, і за лютий 2008 року, який не входив до періоду перевірки.

Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що представник ВАТ «Шкірвзуття» з викладеними в акті перевірки висновками не згоден, акт підписав з запереченнями.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим направлено скаргу на акт перевірки № 4364/15-2/05502315 від 10.06.2008 року, в якій ВАТ «Шкірвзуття» просило скасувати висновки, зроблені в акті перевірки в частині несвоєчасної сплати ПДВ.

Однак, докази розгляду ДПІ у м.Сімферополі АР Крим скарги позивача від 19 червня 2008 року у суду відсутні.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі АР Крим у зв’язку з порушенням граничних строків сплати погоджених податкових зобов’язань винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0006801502/0 від 25.06.2008 року на суму 125609,50 гривень (50 % від 251219,00 гривень);

№ 0006811502/0 від 25.06.2008 року на суму 6682,00 гривень (20% від 33410,00 гивень);

№ 0006821502/0 від 25.06.2008 року на суму 1243,68 гривень (10% від 12436,80 гривень).

Судом встановлено, що позивачем зазначені податкові повідомлення – рішення оскаржувалися в адміністративному порядку.

Так, 07 липня 2008 року позивач звернувся до ДПІ у м.Сімферополі з скаргою на податкові повідомлення – рішення від 25.06.2008 року № 0006801502/0, № 0006811502/0 та № 0006821502/0.

ДПІ у м.Сімферополі Рішенням про результати розгляду первісної скарги від 02.09.2008 року № 3038/10/1/25-010 за результатами розгляду скарги позивача залишила без змін податкові повідомлення – рішення від 25.06.2008 року № 0006801502/0, № 0006811502/0 та № 0006821502/0, а скаргу позивача без задоволення.

12 вересня 2008 року ВАТ «Шкірвзуття» направило до ДПА в АР Крим скаргу, в якій просила скасувати податкові повідомлення – рішення № 0006801502/1 від 05.09.2008 року, № 0006811502/1 від 05.09.2008 року та № 0006821502/1 від 05.09.2008 року.

ДПА в АР Крим Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 06.10.2008 року залишила податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0006801502/1 від 05.09.2008 року, № 0006811502/1 від 05.09.2008 року, № 0006821502/1 від 05.09.2008 року та рішення ДПІ в м.Сімферополі № 3038/10/1/25-101 від 02.09.2008 року без змін, а повторну скаргу – без задоволення.

17 жовтня 2008 року позивачем до ДПА України направлено адміністративну скаргу, в якій ВАТ «Шкірвзуття» просило скасувати податкові повідомлення рішення від 14.10.2008 року № 0006801502/2, № 0006811502/2, № 0006821502/2.

ДПА України Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 03.11.2008 року залишила без змін податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Сімферополі від 25.06.2008 року № 0006801502/0, № 0006811502/0, № 0006821502/0 та рішення ДПА в АРК від 06.10.2008 року № 2556/10/25-023, прийняте за результатами розгляду повторної скарги ВАТ «Шкірвзуття» (податкові повідомлення – рішення від 14.10.2008 року № 0006801502/2, № 0006811502/2, № 0006821502/2).

Отже, судом встановлено, що за результатами процедури аадміністративного оскарження ВАТ «Шкірвзуття» податкових повідомлень – рішень від 25.06.2008 року № 0006801502/0, № 0006811502/0,№ 0006821502/0 ДПІ у м.Сімферополі прийняті податкові повідомлення –рішення № 0006801502/3, № 0006811502/3,№ 0006821502/3 від 13.11.2008 року, при цьому сума штрафних санкцій, нарахована позивачеві, залишилася без змін.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості нарахування відповідачем штрафних санкцій судом у повному обсязі перевірені податкові декларації, платіжні доручення, особовий рахунок позивача про нарахування та сплату податку на додану вартість.

Аналізуючи зазначені дані суд приходить до наступних висновків:

1. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 76161 від 19.05.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2006 року в розмірі 29105,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за квітень 2006 року в розмірі 29105,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 79 від 26.05.2006 року на суму 10000,00 гривень, № 80 від 26.05.2006 року на суму 2000,00 гривень, № 81 від 29.05.2006 року на суму 4605,00 гривень, № 83 від 30.05.2006 року на суму 12500,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку ТОВ «Об’єднаний комерційний банк» про проведення платежів відповідно 26.05.2006 року, 29.05.2006 року та 30.05.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за квітень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за квітень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за квітень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 29105,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

2. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 84024 від 19.06.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2006 року в розмірі 14202,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 30.06.2006 року сплатило податок на додану вартість за травень 2006 року в розмірі 14202,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 30.06.2006 року на суму 14202,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежу 30.06.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за травень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за травень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за травень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 14202,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

3. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 110164 від 18.07.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 15973,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 28.07.2006 року сплатило податок на додану вартість за червень 2006 року в сумі 15974,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 28.07.2006 року на суму 15974,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежу 28.07.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за червень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за червень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно, з переплатою на 1,00 грн.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за червень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 15794,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

4. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 146028 від 17.08.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 16578,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 30.08.2006 року сплатило податок на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 16578,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 111 від 30.08.2006 року на суму 16578,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежу 30.08.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за липень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за липень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за липень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 16578,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

5. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 156011 від 20.09.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 13193,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 21.09.2006 року сплатило податок на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 13193,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 53 від 21.09.2006 року на суму 13193,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежу 21.09.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за серпень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за серпень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за серпень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 13193,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

6. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 182417 від 19.10.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 12673,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 12673,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 99 від 20.10.2006 року на суму 2173,00 гривень, № 103 від 24.10.2006 року на суму 2700,00 гривень, № 106 від 26.10.2006 року на суму 7800,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежів відповідно 20.10.2006 року, 25.10.2006 року та 26.10.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за вересень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за вересень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за вересень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 12673,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

7. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 214452 від 17.11.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 10585,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 10585,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 160 від 29.11.2006 року на суму 6000,00 гривень, № 283 від 30.11.2006 року на суму 4585,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежів відповідно 29.11.2006 року та 30.11.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за жовтень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за жовтень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за жовтень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 10585,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

8. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 228691 від 20.12.2006 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 8078,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 25.12.2006 року сплатило податок на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 8078,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 334 від 25.12.2006 року на суму 8078,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежу 25.12.2006 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за листопад 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за листопад 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за листопад 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 8078,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

9. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 254053 від 19.01.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 4749,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 4749,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 390 від 29.01.2007 року на суму 3000,00 гривень, № 391 від 29.01.2007 року на суму 1749,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежів 29.01.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за грудень 2006 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за грудень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за грудень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 4749,00гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

10. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 14632 від 20.02.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2007 року в розмірі 13326,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за січень 2007 року в розмірі 13326,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 01.03.2007 року на суму 3144,63 гривень, № 2 від 01.03.2007 року на суму 10181,37 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючих банків ФЗАТ «ОТП Банк» м.Сімферополь та АКБ «Черноморський банк розвитку та реконструкції» м.Сімферополь про проведення платежів 01.03.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за січень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за січень 2006 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за січень 2006 року», відповідачем платіж в розмірі 13326,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

11. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 21892 від 19.03.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі 12038,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 29.03.2007 року сплатило податок на додану вартість за лютий 2007 року частково в розмірі 12037,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 65 від 29.03.2007 року на суму 12037,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку ФЗАТ «ОТП Банк» м.Сімферополь про проведення платежу 29.03.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за лютий 2007 року».

При цьому, судом встановлено, що сума в розмірі 1,00 грн. була сплачена ВАТ «Шкірвзуття» після березня 2008 року, що підтверджується особовим рахунком ВАТ «Шкірвзуття», тобто з затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за лютий 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 12038,00 гривень сплачено частково: зобов’язання в розмірі 12037,00 гривень сплачено своєчасно, зобов’язання в розмірі 1,00 грн. сплачено несвоєчасно - після березня 2008 року.

Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за лютий 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 12037,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

12. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації№ 53782 від 20.04.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 14029,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 26.04.2007 року сплатило податок на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 14029,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 26.04.2007 року на суму 14029,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку ФЗАТ «ОТП Банк» м.Сімферополь про проведення платежу 26.04.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за березень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за березень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за березень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 14029,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

13. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 83719 від 21.05.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2007 року в розмірі 14284,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за квітень 2007 року в розмірі 14284,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 150 від 29.05.2007 року на суму 5284,00 гривень, № 133 від 30.05.2007 року на суму 9000,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку ФЗАТ «ОТП Банк» м.Сімферополь про проведення платежів 29.05.2007 року та 30.05.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за квітень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за квітень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за квітень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 14284,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

14. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 90134 від 15.06.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2007 року в розмірі 17035,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 02.07.2007 року сплатило податок на додану вартість за травень 2007 року в розмірі 17035,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 190 від 02.07.2007 року на суму 17035,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку ФЗАТ «ОТП Банк» м.Сімферополь про проведення платежу 26.04.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за травень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за травень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за травень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 17035,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

15. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації №117484 від 17.07.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 15052,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 15052,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 233 від 25.07.2007 року на суму 5000,00 гривень, № 237 від 27.07.2007 року на суму 5052,00 гривень, № 238 від 31.07.2007 року на суму 5000,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку ФЗАТ «ОТП Банк» м.Сімферополь про проведення платежів 25.07.2007 проку, 27.07.2007 року та 31.07.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за червень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за червень 2007 року позивачем податкове зобов’язання сплачено у повному обсязі, однак, зобов’язання в розмірі 5000,00 гривень сплачено платіжним дорученням № 238 від 31.07.2007 року з пропуском строку сплати на 1 день (граничний термін сплати 30.07.2007 року).

Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за червень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 15052,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

16. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 153992 від 16.08.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 15747,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 29.08.2007 року сплатило податок на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 15747,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 29.08.2007 року на суму 15747,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКІБ «Укрсіббанк» м.Сімферополь про проведення платежу 29.08.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за липень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за липень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за липень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 15747,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

17. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації №162930 від 17.09.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2007 року в розмірі 5351,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 28.09.2007 року сплатило податок на додану вартість за серпень 2007 року в розмірі 5351,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 28.09.2007 року на суму 5351,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКІБ НК «Укрсіббанк» м.Сімферополь про проведення платежу 28.09.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за серпень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за серпень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за серпень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 5351,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

18. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 193698 від 18.10.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 1472,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 15.10.2007 року сплатило податок на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 1472,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 83 від 15.10.2007 року на суму 1472,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКІБ «Укрсіббанк» м.Сімферополь про проведення платежу 15.10.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за вересень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за вересень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за вересень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 1472,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

19. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 232337 від 20.11.2007 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2007 року в розмірі 17749,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 30.11.2007 року сплатило податок на додану вартість за жовтень 2007 року в розмірі 17749,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 135 від 30.11.2007 року на суму 17749,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку АКІБ «Укрсіббанк» м.Сімферополь про проведення платежу 30.11.2007 року. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за жовтень 2007 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за жовтень 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за жовтень 2007 року», відповідачем платіж в розмірі 17749,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

20. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 277505 від 21.01.2008 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2007 року в розмірі 33410,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 30.01.2008 року сплатило суму в розмірі 33410,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 30.01.2008 року на суму 33410,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку ВАТ «Мегабанк» у м.Харків про проведення платежу.

Однак, суд зазначає, що призначення платежу визначено як «ПДВ за грудень 2008 року», тобто з вказівкою в призначенні платежу періоду, який ще не настав.

При цьому, будь-які зміни та корегування призначення платежу в платіжному дорученні позивачем не здійснені.

Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, у зв’язку з невірною вказівкою призначення платежу в платіжному дорученні, як «ПДВ за грудень 2008 року», відповідачем платіж в розмірі 33410,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

          При цьому, податкове зобов’язання за грудень з вказівкою на призначення платежу «ПДВ за грудень 2007 року» своєчасно сплачено лише частково: на суму 1900,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 695 від 11.01.2008 року. Частина податкового зобов’язання в сумі 31510,00 гривень була сплачена позивачем лише в березні 2008 року, що підтверджується особовим рахунком позивача та співпадає з даними, наданими податковим органом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за грудень 2007 року позивачем податкове зобов’язання сплачено у повному обсязі, однак, зобов’язання в розмірі 31510,00 гривень сплачено з пропуском строку сплати від 31 до 90 календарних днів (граничний термін сплати 30.01.2008 року).

21. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 10749 від 20.02.2008 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 2353,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» 28.02.2008 року сплатило податок на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 2353,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 28.02.2008 року на суму 2353,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні. На вказаному платіжному документі є відмітка обслуговуючого банку ВАТ «Мегабанк» м.Харків про проведення платежу. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за січень 2008 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за січень 2008 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно та у повному обсязі.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «ПДВ за січень 2008 року», відповідачем платіж в розмірі 2353,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

22. ВАТ «Шкірвзуття» відповідно до податкової декларації № 18290 від 19.03.2008 року визначило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 18795,00 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Шкірвзуття» сплатило податок на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 18795,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 97 від 13.03.2008 року на суму 10000,00 гривень та № 99 від 18.03.2008 року на суму 10000,00 гривень, які були досліджені в судовому засіданні. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку ВАТ «Мегабанк» м.Харків про проведення платежів. Крім того, призначення платежу визначено «ПДВ за лютий 2008 року».

Таким чином, суд приходить до висновку, що за лютий 2008 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ сплачено своєчасно,у більшому розмірі, ніж задекларовано, на 1205,00 гривень.

Але судом встановлено, що відповідно до особового рахунку позивача, в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях, як «ПДВ за лютий 2008 року», відповідачем платіж в розмірі 20000,00 гривень зарахований на погашення податкового боргу за попередні періоди.

          Приймаючи до уваги, що відповідачем сума сплаченого позивачем ПДВ за деклараціями з ПДВ за квітень 2006 року, травень 2006 року, червень 2006 рок, липень 2006 року, серпень 2006 року, вересень 2006 року, жовтень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року, лютий 2007 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 рок, липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року були направлені на погашення сум податкового боргу, що виникли в попередніх періодах, у позивача виник штучний необґрунтований борг зі сплати ПДВ за вищезазначений період, у зв’язку з чим позивачеві за несвоєчасну сплату до бюджету сум податкового зобов’язання нараховані штрафні санкції.

Суд зазначає, що дії податкового органу щодо зміни призначення платежу, визначеного платником податків, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми ПДВ, виконав своє зобов’язання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

          Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без узгодження з позивачем змінив призначення платежу за податковими зобов’язаннями, які виникли за деклараціями з ПДВ за квітень 2006 року, травень 2006 року, червень 2006 рок, липень 2006 року, серпень 2006 року, вересень 2006 року, жовтень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року, лютий 2007 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 рок, липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року та неправомірно платежі за зазначеними деклараціями зарахував на погашення податкового боргу за попередні періоди.

Судом встановлено, що у зв’язку з тим, що суми з ПДВ, самостійно визначені позивачем, не були зараховані відповідачем згідно з призначенням платежу, наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати податкових зобов’язань були зараховані у рахунок заборгованості.

Отже, у зв’язку з запізненням погашення податкових зобов’язань у відповідності до вимог ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідачем здійснювалося нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету сум податкових зобов’язань.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.1 ст.17           Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що штрафні санкції застосовуються у разі затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в залежності від розміру погашеної суми податкового боргу.

Суд підкреслює, що проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне:

-          за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2007 року своєчасно податкове зобов’язання в розмірі 12038,00 гривень сплачено позивачем частково, на 1,00 грн. менш ніж задекларовано; сума в розмірі 1,00 грн. була сплачена позивачем несвоєчасно - після березня 2008 року; тобто з затримкою більше 90 календарних днів;

-          за податковою декларацією з ПДВ за червень 2007 року податкове зобов’язання сплачено у повному обсязі, однак, сума в розмірі 5000,00 гривень сплачено платіжним дорученням № 238 від 31.07.2007 року з пропуском строку сплати на 1 день (граничний термін сплати 30.07.2007 року), тобто з затримкою до 30 календарних днів;

-          при сплаті ВАТ «Шкірвзуття» податкового зобов’язання за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2007 року в розмірі 33410,00 гривень ВАТ «Шкірвзуття» в платіжному дорученні № 12 від 30.01.2008 року на суму 33410,00 гривень призначення платежу визначено як «ПДВ за грудень 2008 року», тобто вказано період, який ще не настав. При цьому, податкове зобов’язання за грудень з вказівкою на призначення платежу «ПДВ за грудень 2007 року» своєчасно сплачено лише частково: на суму 1900,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 695 від 11.01.2008 року. Частина податкового зобов’язання в сумі 31510,00 гривень була сплачена позивачем лише в березні 2008 року, що підтверджується особовим рахунком позивача та співпадає з даними, наданими податковим органом, тобто з затримкою від 31 до 90 календарних днів.

Суд зазначає, що представник позивача у судовому засіданні погодився з тим, що за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2007 року податкове зобов’язання в розмірі 12038,00 гривень сплачено частково, на 1,00 грн. менш ніж задекларовано, за податковою декларацією з ПДВ за червень 2007 року податкове зобов’язання сплачено у повному обсязі, однак, сума в розмірі 5000,00 гривень сплачена з пропуском строку сплати на 1 день; при сплаті ним податкового зобов’язання за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2007 року в розмірі 33410,00 гривень ВАТ «Шкірвзуття» в платіжному дорученні № 12 від 30.01.2008 року на суму 33410,00 гривень призначення платежу визначено як «ПДВ за грудень 2008 року», тобто вказано період, який ще не настав.

При цьому, представник позивача зазначив, що ВАТ «Шкірвзуття» свої зобов’язання з ПДВ за лютий 2007 року,червень 2007 року, грудень 2007 року виконав своєчасно та у повному обсязі у зв’язку з тим, що мала місто переплата з ПДВ, яка мала бути направлена на погашення зазначених вище сум.

Перевіряючи обгрунтованість доводів представника позивача щодо наявності переплати станом на 2005 рік суд зазначає наступне.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі податковим повідомленням – рішенням № 0001471502/0/317/159 від 01.02.2005 року застосувало до позивача штрафні санкції у розмірі 293628,69 гривень, податковим повідомленням – рішенням № 0001481502/0/318/160 від 01.02.2005 року застосувало до позивача штрафні санкції у розмірі 70259,77 гривень та податковим повідомленням – рішенням № 0001491502/0/317/159 від 01.02.2005 року застосувало до ВАТ «Шкірвзуття» штрафні санкції на суму 24858,43 гривень на загальну суму 388744,89 гривень.

Судом встановлено, що позивачем зазначені податкові повідомлення – рішення було своєчасно оскаржено у адміністративному порядку, за результатами адміністративного оскарження винесено податкові повідомлення – рішення від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 від 15.09.2005 року, при цьому, сума штрафних санцій залишена незмінною.

Судом встановлено, що податкові повідомлення – рішення від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 ВАТ «Шкірвзуття» отримано 16.09.2005 року, що підтверджується відміткою на корінцях зазначених податкових повідомлень – рішень, які знаходяться в матеріалах справи.

ВАТ «Шкірвзуття» після закінчення процедури адміністративного оскарження оскаржило зазначені податкові повідомлення –рішення до суду лише 26.10.2005 року, про ще свідчить відповідна відмітка Господарського суду АРК на позові.

Судом встановлено, що у зв’язку з несвоєчасним зверненням до суду ВАТ «Шкірвзуття» після закінчення процедури адміністративного оскарження податкові зобов’язання позивача за повідомленнями – рішеннями ДПІ у м.Сімферополі від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 від 15.09.2005 року набули статусу узгоджених та були внесені 03.10.2005 року податковим органом до особового рахунку ВАТ «Шкірвзуття».

Суд зазначає, що доводи представника позивача про неправомірність внесення зазначеного податкового зобовязання в сумі 388744,89 гривень 03.10.2005 року до картки особового рахунку ВАТ «Шкірвзуття» у звязку з тим, що податкове зобов’язання не є узгодженим до моменту винесення постанови суду стосовно законності цих податкових повідомлень – рішень є необґрунтованими, у зв’язку з чим суд зазначає наступне.

Порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбачений діючим законодавством, а саме, згідно з п.п. 5.2.1. п.5.2 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За п.п. 5.2.2. п. 5.2 статті 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Аналогічне правило також передбачено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 29 від 11.12.1996 року.

Як встановлено вище, у зв’язку з незгодою з сумою податкового зобов’язання, визначеною в вищевказаних податкових повідомленнях –рішеннях вони були оскаржені позивачем до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим, ДПА в АРК та ДПА України та відповідними рішеннями за результатами розгляду залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Суд зазначає, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. (п.п. 5.2.3. п. 5.2 статті 5 Закону № 2181-III )

Відповідно до пункту 5.2.4. п. 5.2 статті 5 Закону № 2181-III процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

У той же час, судом встановлено, що позивачем у судовому порядку оскаржено податкові повідомлення – рішення ДПІ у м. від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 від 15.09.2005 року.

Проте суд не погоджується з представником позивача, що здійснення судового оскарження у даному випадку має наслідком надання податковим повідомленням рішенням статусу неузгоджених та зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III ).

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III) .

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III. При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак, у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III .

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону № 2181-III. Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту "в" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181-III. Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону № 2181-III .

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України “Щодо сплати суб'єктом малого підприємництва податків з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, за загальним способом оподаткування”N 1275/10/13-09 від 28.09.2009 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ у м.Сімферополі відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень податкове зобов’язання позивача за податковими повідомленнями – рішеннями ДПІ у м.Сімферополі від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 від 15.09.2005 року на загальну суму 388744,89 гривень визнано узгодженим, стало податковим боргом позивача та внесено 03.10.2006 року податковим органом до особового рахунку ВАТ «Шкірвзуття», .

Судом встановлено, що штрафні санкції за податковими повідомленнями – рішеннями ДПІ у м.Сімферополі від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 були погашені шляхом направлення податковим органом готівки ВАТ «Шкірвзуття» в рахунок сплати податкового боргу, що підтверджується відповідними актами про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків, складеними посадовими особами податкового органу у присутності матеріально відповідальних осіб позивача, та квитанціями банку на загальну суму 380005,00 гривень:

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 104/24-1 від 21.05.2007 року на суму 20000,00 гривень та квитанція № 124 від 21.05.2007 року на суму 20000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 113/24-1 від 25.05.2007 року на суму 25000,00 гривень та квитанція № 274 від 25.05.2007 року на суму 25000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 115/24-1 від 30.05.2007 року на суму 5000,00 гривень та квитанція № 132 від 30.05.2007 року на суму 5000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 152/24-1 від 12.07.2007 року на суму 50000,00 гривень та квитанція № 246 від 12.07.2007 року на суму 50000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 183/24-1 від 28.08.2007 року на суму 10000,00 гривень та квитанція № 116 від 28.08.2007 року на суму 10000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 184/24-1 від 30.08.2007 року на суму 15005,00 гривень та квитанція № 109 від 30.08.2007 року на суму 15005,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 186 від 31.08.2007 року на суму 10000,00 гривень та квитанція № 119 від 31.08.2007 року на суму 10000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 197/24-1 від 20.09.2007 року на суму 25000,00 гривень та квитанція № 59 від 20.09.2007 року на суму 25000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 199/24-1 від 28.09.2007 року на суму 25000,00 гривень та квитанція № 146 від 01.10.2007 року на суму 25000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 211 від 26.10.2007 року на суму 25000,00 гривень та квитанція № 92 від 26.10.2007 року на суму 25000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 235/24-1 від 30.11.2007 року на суму 50000,00 гривень та квитанції № 52 від 30.11.2007 року на суму 25000,00 гривень та № 53 від 30.11.2007 року на суму 25000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 247/24-1 від 28.12.2007 року на суму 20000,00 гривень та квитанція № 59 від 28.12.2007 року на суму 20000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 12/24-1 від 31.01.2008 року на суму 30000,00 гривень та квитанція № 10 від 01.02.2008 року на суму 30000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 14/24-1 від 07.02.2008 року на суму 6000,00 гривень та квитанція № 165 від 07.02.2008 року на суму 6000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 15/24-1 від 08.02.2008 року на суму 4000,00 гривень та квитанція № 28 від 11.02.2008 року на суму 4000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 26/24-1 від 25.02.2008 року на суму 10000,00 гривень та квитанція № 165 від 25.02.2008 року на суму 10000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 29/24-1 від 29.02.2008 року на суму 10000,00 гривень та квитанція № 105 від 29.02.2008 року на суму 10000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 37/34-1 від 19.03.2008 року на суму 10000,00 гривень та квитанція № 197 від 19.03.2008 року на суму 10000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків 27.03.2008 року на суму 20000,00 гривень та квитанція № 28 від 27.03.2008 року на суму 20000,00 гривень;

-          Акт про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків № 48/24-1 від 02.04.2008 року на суму 10000,00 гривень та квитанція № 100 від 02.04.2008 року на суму 10000,00 гривень.

Суд зазначає, що приймаючи до уваги, що податкові зобов’язання позивача за податковими повідомленнями – рішеннями ДПІ у м.Сімферополі від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 на загальну суму 388744,89 гривень визнані узгодженими, стали податковим боргом позивача та внесені податковим органом до особового рахунку ВАТ «Шкірвзуття», ДПІ у м.Сімферополі правомірно готівку ВАТ «Шкірвзуття» направлено в рахунок сплати податкового боргу позивача.

Отже, доводи представника позивача про наявність у ВАТ «Шкірвзуття» переплати в розмірі 380005,00 гривень у зв’язку з передвчасним направленням вилученої готівки на суму 380005,00 гривень на сплату податкового зобов’язання, яке на той час не було узгодженим, є безпідставними.

Судом встановлено, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-3153/08/2/0170 від 30.10.2009 року податкові повідомлення – рішення ДПІ у м.Сімферополі від 15.09.2005 року № 0001471502/3/317/159, № 0001481502/3/318/160, № 0001491502/3/317/159 було змінено шляхом зменшення розміру штрафних санкцій на загальну суму 37558,18 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки зазначені податкові повідомлення – рішення визнані незаконними лише в сумі 37558,18 гривень, яка станом на 30.10.2009 року фактично була сплачена, то кошти в цьому розмірі є переплатою, але з дати їх фактичної сплати, яка відповідно до особового рахунку є 26.03.2008 року.

Отже, суд підкреслює, що доводи позивача про своєчасність виконання ВАТ «Шкірвзуття» зобов’язань з ПДВ за лютий 2007 року,червень 2007 року, грудень 2007 року у зв’язку з наявністю на той час у позивача переплати з ПДВ з причин передвчасності направлення податковим органом вилученої у позивача готівки, яка повністю би перекрила суми: 1,00 грн. за лютий 2007 року, 5000,00 гривень за червень 2007 року та 33410,00 гривень за грудень 2008 року є такими, що не відповідають дійсності.

Перевіряючи правильність застосування штрафних санкцій до позивача за оскаржуваними податковими повідомленнями – рішеннями судом встановлено наступне.

          1.Судом встановлено, що за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2007 року позивачем податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 12038,00 гривень сплачено частково: зобов’язання в розмірі 12037,00 гривень сплачено своєчасно, зобов’язання в розмірі 1,00 грн. сплачено несвоєчасно - 26.03.2008 року, тобто з затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу, а саме у розмірі 0,50 гривень (1,00 грн. х 50 %).

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі податковим повідомленням - рішенням № 0006801502/3 від 13.11.2008 року застосовано до позивача штрафні санкції на суму 125609,50 гривень (50 % від 251219,00 гривень).

Таким чином, відповідачем неправомірно було застосовано до позивача штраф у розмірі 125609,00 гривень (125609,50 гривень – 0,50 гривень).

Отже, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0006801502/3 від 13.11.2008 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 125609,00 гривень.

2. Судом встановлено, що за податковою декларацією з ПДВ за червень 2007 року податкове зобов’язання сплачено у повному обсязі, однак, сума в розмірі 5000,00 гривень сплачено платіжним дорученням № 238 від 31.07.2007 року з пропуском строку сплати на 1 день (граничний термін сплати 30.07.2007 року).

Отже, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, а саме у розмірі 500,00 гривень (5000,00 гивень х 10 %).

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі податковим повідомленням - рішенням № 0006821502/3 від 13.11.2008 року застосувало до позивача штраф на суму 1243,68 гривень (12436,80 гривень х 10%).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено, що штрафні санкції відповідачем в сумі 500,00 гривень застосовані вірно, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0006821502/3 від 13.11.2008 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 743,68 гривень є протиправним та підлягає скасуванню (1243,68 гривень – 500,00 гривень).

3. Судом встановлено, що при сплаті ВАТ «Шкірвзуття» податкового зобов’язання за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2007 року ВАТ «Шкірвзуття» в платіжному дорученні № 12 від 30.01.2008 року на суму 33410,00 гривень призначення платежу визначено як «ПДВ за грудень 2008 року», тобто вказано період, який ще не настав.

При цьому, податкове зобов’язання за грудень з вказівкою на призначення платежу «ПДВ за грудень 2007 року» своєчасно сплачено лише частково: на суму 1900,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 695 від 11.01.2008 року. Частина податкового зобов’язання в сумі 31510,00 гривень була сплачена позивачем лише 26.03.2008 року, що підтверджується особовим рахунком позивача та співпадає з даними, наданими податковим органом ( з моменту, коли у позивача зявилася переплата у зв’язку з визнанням судом незаконним нарахування штрафних санкцій в розмірі 37558,18 гривень)

Отже, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, а саме у розмірі 6302,00 гривень (31510,00 грн. х 20 %).

Судом встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі податковим повідомленням - рішенням № 0006811502/3 від 13.11.2008 року застосовано до позивача штрафні санкції на суму 6682,00 гривень (20% від 33410,00 гивень).

Таким чином, відповідачем неправомірно було застосовано до позивача штраф у розмірі 380,00 гривень (6682,00 гривень -6302,00 гривень).

Отже, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0006811502/3 від 13.11.2008 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 380,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          У зв’язку зі складністю справи судом 15 березня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19 березня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

                    ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі в АРК № 0006801502/3 від 13.11.2008 року на суму 125609,00 гривень, № 0006811502/3 від 13.11.2008 року на суму 380,00 грвень, № 0006821502/3 від 13.11.2008 року на суму 743,68 гривень.

3.          Стягнути на користьВАТ «Шкірвзуття» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 гривень.

4. В решті позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Трещова О.Р.