Рішення № 85500403, 05.11.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2938/19

Справа 226/2938/19

Провадження № 2/226/864/2019

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2019 року м. Мирноград

Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:

головуючого судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Трифонової І.О.,

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1 (відсутня),

представник позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача Бушинська Є.В. ,

третя особа (представник відсутній),

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, отриманої у зв`язку зі смертю фізичної особи, пов`язаної із нещасним випадком на виробництві,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення моральної шкоди, отриманої у зв`язку зі смертю фізичної особи, пов`язаної із нещасним випадком на виробництві і в обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батько ОСОБА_4 з 21.09.1995 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи прохідником підземним 5 розряду Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська». 08.03.2003 о 17.10 годині на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» на 1 північному конвеєрному штреку ухилу №1 пласта М2/4 відбулося раптове обвалення породи покрівлі на відстані 8 метрів від забою. В результаті цього стався завал довжиною 9,6 метрів під яким опинилися четверо працівників, в тому числі і батько позивача ОСОБА_4 , якого витягли з-під завалу без ознак життя 09.03.2003 о 16.40 годині. За цим фактом підприємством було складено відповідний акт за формою Н-1 від 18.03.2003. Позивач вважає, що смертю батька їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях від звістки про таку трагічну подію та стражданнях під час поховання. Зі смертю батька змінився звичайний спосіб її життя. Також моральна шкода полягає у психологічному дискомфорті та значному порушенні душевної рівноваги, яке виразилося у постійному відчаї, тривозі, роздратованості, в почуттях пригноблювання, порушенні сну. У зв`язку з наведеним вона стала замкненою, що перешкоджає повноцінному спілкуванню з близькими, родичами, друзями та знайомими. Відтепер їй потрібні значні додаткові зусилля для організації свого життя. Все це постійно негативно впливає на її душевний стан, є причиною сильних моральних страждань. При цьому ця моральна шкода полягає також в переживаннях з приводу відчуття самотності у результаті загибелі батька, що викликало відповідні зміни в її житті. Все це стало приводом для моральних страждань, психічного хвилювання та збудження. Виходячи з тривалості і глибини душевних страждань, чисельності негативних наслідків, викликаних смертю батька, заподіяну моральну шкоду вона оцінює у 600000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідачем суду наданий відзив на позовну заяву, у якому він заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що, належним відповідачем по праві є не Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», а фонд соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, а, крім того, позивач у позові послалась на норму цивільного законодавства, яка не може бути застосована, оскільки прийнята пізніше виниклих між сторонами правовідносин, тому підстави для задоволення позову відсутні.

У наданих суду письмових поясненнях третя особа вимоги позову не підтримала. Вважали метою подачі позову позивачем особисте збагачення за рахунок відповідача, оскільки на час смерті батька позивачці виповнилось 23 роки, вона вже працювала, заочно навчалась і з батьками не проживала. З цих підстав вважають твердження позивачки про вимушену зміну образу та способу життя хибними.

В судове засідання позивач, представник третьої особи не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, надали суду заяви з клопотанням розглянути справу за їх відсутності. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Представник третьої особи вимоги позову не визнав з підстав, наведених у письмових поясненнях.

В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача надали суду пояснення аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві та відзиві на позовну заяву. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача вимоги не визнала, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, які не зявились в судове засідання.

Дослідивши надані суду докази, позиції сторін, суд вважає встановленими у судовому засіданні наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 (а.с.7-8).

ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи прохідником підземним 5 розряду, за відомостями трудової книжки 08.03.2003 роботу ОСОБА_4 на підприємстві припинено у зв`язку зі смертю, пов`язаною з виробництвом (а.с.11-18).

Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , її причиною став набряк мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив (а.с.19-20).

Актом №21 від 18.03.2003 про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, за формою Н-1 встановлено, що причинами нещасного випадку із ОСОБА_4 , наслідком якого стала його смерть, є порушення паспорту кріплення при проведенні 1 північного конвеєрного штреку ухилу №1 пласта М2/4; не прогнозоване зменшення потужності вапняка з 2.0 м до 1.0 м. (а.с.21-22).

За наслідками дослідження доказів суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов частково, виходячи з такого.

Частиною 1 ст.3 Конституції України життя і здоров`я людини визнані в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст.4401 ЦК України 1960р., яка діяла на час настання нещасного випадку, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

Незважаючи на заперечення відповідача щодо свого обов`язку відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої смертю батька на виробництві, суд вважає, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди несе саме відповідач виходячи з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Частина восьма статті 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим Законом. Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

Визначене вище застосування частини восьмої статті 36 Закону про державне соцстрахування не суперечить статті 58 Конституції України, оскільки фонд не є особою, яка завдала моральну шкоду позивачу. Скасування обов`язку фонду, який був передбачений, зокрема, статтею 21 Закону про державне соцстрахування 2001, здійснювати відповідну страхову виплату потерпілому означає скасування обов`язку (функції), а не відповідальності винної особи. Скасування відповідного обов`язку не позбавляє потерпілого права звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів відповідно до ЦК України та КЗпП України, вимагаючи відшкодування моральної шкоди у роботодавця. Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 579/951/16ц.

Суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані з безповоротною втратою її близької людини, відчуттям самотності, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_4 , працюючи на вугільному підприємстві.

Страждання позивачки викликають певні зміни у її житті. Вона втратила годувальника, який би міг надавати їй допомогу, що спонукало позивачку вирішувати матеріальні та інші проблеми самостійно. Перенесений стрес через смерть батька негативно вплинув на її психічний стан. Все це примушує позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати батька, тривалість негативних наслідків, безповоротність втрати та близькі відносини із загиблою людиною. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 100000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд вважає, що помилкове посилання позивача у позові на статтю 1168 ЦК України, як на підставу задоволення позову, при доведенні права на задоволення позовних вимог по суті, не є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.

При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується 1% розміру ціни позову, але не менше 0,4% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, на день пред`явлення даного позову позивачу необхідно було б сплатити за вимогу майнового характеру 1% від ціни позову, що становить 6000,00 гривень.

Оскільки позов задоволено частково на 16,6% заявленої вимоги, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог, становить 996 гривень.

На підставі статей 1167, 1168 Цивільного кодексу України, статті 2371 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 10,12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (юридична адреса: 85310, Донецька область, м.Родинське, код ЄДРПОУ 31599557), третя особа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231), про стягнення моральної шкоди, отриманої у зв`язку зі смертю фізичної особи, пов`язаної із нещасним випадком на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в доход держави судовий збір у сумі 996 (дев`ятсот дев`яносто шість) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 5 листопада 2019 року.

Суддя Т.О. Коваленко