
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 листопада 2019 року № 640/256/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1 ДоДержавної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач 1/ ДПІ у Деснянському районі) та Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач 2/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, що полягає у нездійсненні реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість, з 18.06.2018 р. та зобов`язання відповідача 1 здійснити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість, з 18.06.2018 р.; визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за півріччя 2018 року від 01.08.2018 р., яке викладене в листі відповідача 2 від 21.09.2018 р. № 54208/Г/26-15-13-14-15 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не скасування податкового боргу позивача на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 р. по справі № 826/16211/17, що призвело до протиправної відмови у реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість та прийняття відповідної податкової звітності.
Відповідачі у письмових відзивах на позов вказали про необґрунтованість позовних вимог на відсутності правових підстав для їх задоволення.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
15.02.2019 р. відповідачами подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В силу приписів статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В клопотанні відповідачів не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 р. по справі № 826/16211/17, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано суму податкового боргу у розмірі 1903,23 грн., визначену у податковій вимозі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 липня 2017 року №43787-17. Скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 липня 2017 року №43787-17 про опис майна у податкову заставу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 р. по справі № 826/7314/17 визнано протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві №609/26-52-13-02-38 від 14.12.2016 року.
18.06.2018 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 20660000000048900 про державну реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем.
26.06.2018 р. позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої обрана відсоткова ставка єдиного податку 5 % доходу без реєстрації платником податку на додану вартість.
Листом від 27.06.2018 р. № 4492/10/26-52-13-02-18 відповідач 1 відмовив позивачу у задоволенні заяви, з огляду на наявність у останнього податкової заборгованості перед бюджетом по КБК 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» у сумі 1 903,23 грн.
За наслідками звернення позивача до контролюючого органу щодо скасування суми податкового боргу на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 р. по справі № 826/16211/17, відповідач 2, листом від 19.07.2018 р. № 24476/Г/26-15-13-20-15 повідомив позивача про вирішення даного питання на робочій групі.
01.08.2018 р. позивачем подано до відповідача 1 податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2018 р.
Листом від 21.09.2018 р. № 42791/Г/26-15-10-01-16 «Про відмову у прийнятті звітності» відповідач 2 повідомив позивача про те, що надіслана ним декларація платника єдиного податку вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме подання податкової декларації з недостовірним значенням обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування).
Не погоджуючись із протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Стаття 193 Податкового кодексу України визначає функції державних податкових інспекцій, серед яких: здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (пп. 193.1.2 п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України).
Глава 1 Розділу XIV (Спеціальні податкові режими) Податкового кодексу України регламентує функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Так, відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2. ст. 299 Податкового кодексу України).
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (пп. 298.1.1. п. 298.1. ст. 298 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Відповідно до п. 299.4 ст. 299 Податкового кодексу України, у випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених Податковим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.
Відповідно до п. 299.6. ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є, зокрема, невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 Податкового Кодексу.
Відповідно до пп. 291.5.8. п. 291.5. ст. 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп зокрема платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України, у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.
Відповідно до пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не можуть бути платниками єдиного податку.
Отже, обов`язковою умовою для реєстрації платника податків на спрощеній системі оподаткування є відсутність податкового боргу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 1 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої обрана відсоткова ставка єдиного податку 5 % доходу без реєстрації платником податку на додану вартість, з огляду на наявність у останнього податкової заборгованості перед бюджетом по КБК 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» у сумі 1 903,23 грн.
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 р. по справі № 826/16211/17, скасовано суму податкового боргу у розмірі 1903,23 грн., визначену у податковій вимозі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 липня 2017 року №43787-17.
Відповідно до п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відтак, судом встановлена відсутність податкової заборгованості у позивача станом на день звернення із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої обрана відсоткова ставка єдиного податку 5 % доходу без реєстрації платником податку на додану вартість.
При цьому, з урахуванням .п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, необґрунтованими є доводи контролюючого органу, що судовим рішенням від 19.03.2018 р. по справі № 826/16211/17 скасовано виключно податковий борг, а не податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 липня 2017 року №43787-17, у зв`язку із чим остання є чинною.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача 1, що полягає у нездійсненні реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість, з 18.06.2018 р. та наявності правових підстав для зобов`язання відповідача 1 здійснити відповідну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за півріччя 2018 року від 01.08.2018 р., яке викладене в листі відповідача 2 від 21.09.2018 р. № 54208/Г/26-15-13-14-15 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності», суд зазначає наступне.
Згідно з п.п.48.1-48.2 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Відповідно до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.
Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Згідно з 291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Судом встановлено, що 01.08.2018 р. позивачем подано до відповідача 1 податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2018 р.
Листом від 21.09.2018 р. № 42791/Г/26-15-10-01-16 «Про відмову у прийнятті звітності» відповідач 2 повідомив позивача про те, що надіслана ним декларація платника єдиного податку вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме подання податкової декларації з недостовірним значенням обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування).
Як вбачається із письмового відзиву відповідача 2, декларація ОСОБА_1 не прийнята, оскільки останній не є платником єдиного податку.
Однак, враховуючи, що під час розгляду справи, судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача 1, що полягає у нездійсненні реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість, з 18.06.2018 р., суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення відповідача 2 від 21.09.2018 р. № 54208/Г/26-15-13-14-15 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності».
При цьому, саме по собі скасування рішення відповідача 2 про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку, викладене в листі від 21.09.2018 р. № 54208/Г/26-15-13-14-15 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності» не гарантує позивачу повний судовий захист його порушеного права.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог та захистити порушені права позивача шляхом визнання звітної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2018 р., такою, що подана позивачем у день її фактичного отримання відповідачем, а саме, 01.08.2018 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, що полягає у нездійсненні реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість, з 18.06.2018 року.
Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку 3-ї групи, яка не передбачає сплати податку на додану вартість, з 18.06.2018 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за півріччя 2018 року від 01.08.2018 р., яке викладене в листі ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2018 р. № 54208/Г/26-15-13-14-15 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності».
Вийти за межі позовних вимог та визнати звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2018 р., такою, що подана ОСОБА_1 у день її фактичного отримання ГУ ДФС у м. Києві, а саме, 01.08.2018 року.
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (02217, м. Київ, вул. Закревського, 41, код ЄДРПОУ 39466328).
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П.Васильченко
Судове рішення № 85499993, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 11.11.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/256/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: