Рішення № 85499457, 31.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2230/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі освіти,

У С Т А Н О В И В:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 06.04.2013 Щорським РС УДМС України в Чернігівській області) на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (р/р НОМЕР_2 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ - 08410370) витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, у сумі 304147,90 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що підставою звернення з позовною заявою до суду стало невиконання відповідачем умов підписаного контракту через небажання продовжувати навчання, що обумовлює обов`язок відшкодування витрат на утримання особи у закладі вищої освіти.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження та відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що він з 05.07.2016 набув статус учасника бойових дій та має право на пільги, передбачені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, в частині отримання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. За вказаних обставин вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, оскільки на час навчання та розірвання контракту він вже мав статус учасника бойових дій та на нього поширювалися гарантії щодо надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що при укладенні контракту та зарахуванні на перший курс навчання відповідач не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку претендує, отже не виявив бажання реалізувати дану пільгу. Крім того зазначив, що відповідачем ототожнені поняття - «цільова підтримка у вигляді повної оплати за навчання» та «витрати, пов`язані з утриманням особи у вищому військовому навчальному закладі».

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив аналогічні підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову, що і у відзиві на позов. Крім того зазначив, що при укладенні контракту та зарахуванні на перший курс навчання позивач не роз`яснив йому його право скористатися державною цільовою підтримкою для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.07.2016 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 05.07.2016 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України (а.с.49).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.07.2016 №52-КС (по особовому складу) відповідача зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (а.с.15).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 05.08.2016 №183 (по стройовій частині) солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 05.08.2016 зараховано до списків особового складу Національної академії та на усі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 05.08.2016 (а.с.16).

Того ж дня, між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та відповідачем укладений Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, відповідно до якого останній зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), зокрема, у разі дострокового розірвання контакту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (а.с.20).

В подальшому відповідачем подано рапорт про його відрахування з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, в якому останній зобов`язався відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти (а.с.21).

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 20.06.2019 №31-КС (по особовому складу) з відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано останнього з числа курсантів третього курсу у зв`язку з розірванням контракту та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.17).

Також наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 20.06.2019 №156 (по стройовій службі) відповідача з 20.06.2019 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а також зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 05.08.2016 по 20.06.2019 у сумі 308397,11 грн. (а.с.18).

На вимогу суду позивачем надані розрахунки вказаної суми витрат (а.с.19,22-27,91-183).

27.06.2019 відповідачем частково погашено вказану вище заборгованість на суму 4249,21 грн., що підтверджується довідкою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 22.07.2019 №783 (а.с.28).

З огляду на те, що витрати у сумі 304147,90 грн. відповідачем в добровільному порядку не відшкодовані, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах врегульовані Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з пунктом 3 частини 1, частиною 2 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів (частина 1 статті 25 Закону №2232-XII).

Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина 2 статті 25 Закону №2232-XII).

Відповідно до положень частини 5 статті 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону.

Частиною 10 статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).

Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктом 6 Порядку №964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

Пунктом 7 Порядку №964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.08.2015 відповідач був прийнятий на військову службу за контрактом та з 05.07.2016 набув статусу ветерана війни - учасника бойових дій (а.с.49-51,75-76), отже з вказаного часу користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).

Статтею 6 Закону №3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до частини 7 статті 12 Закону №3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

За приписами частини 8 статті 12 Закону №3551-XII державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді, зокрема, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Таким чином на відповідача, як учасника бойових дій, поширюються гарантії щодо надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

При вирішенні даної справи суд керується частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд вважає, що несприятливі наслідки для прав відповідача внаслідок відшкодування витрат на його утримання у закладі вищої освіти у сумі 304147,90 грн. є набагато більшими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого відшкодування.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, у сумі 304147,90 грн., оскільки на час укладення контракту, навчання та розірвання контракту відповідач вже мав статус учасника бойових дій та на нього поширювалися гарантії щодо надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Суд відхиляє посилання позивача на не подання відповідачем, на виконання пункту 8 Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №975 (далі - Порядок №975), заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку він претендує, оскільки Порядок №975 набув чинності з 01.01.2017, а на перший курс навчання відповідач був зарахований 26.07.2016.

Крім того суд враховує, що позивачем не надано суду та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладенні контракту та зарахуванні на перший курс навчання позивач роз`яснив відповідачу його право скористатися державною цільовою підтримкою для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі освіти - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 11.11.2019.

Позивач: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ - 08410370).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).

Суддя В.В. Падій