Рішення № 85499423, 11.11.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1255/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила :

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач-1), які полягають у зазначенні у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2019 р. № Ф-14809-56 про стягнення боргу у розмірі 18276,72 грн, дати набрання чинності 10.09.2019 р.;

- визнати незаконною та скасувати постанову Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач-2) від 07.10.2019 р. ВП 60204571 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ГУ ДФС у Чернівецькій області надіслало їй вимогу № Ф-14809-56 від 26.03.2019 р. рекомендованим листом, який отриманий нею ще 17.04.2019 р. А тому оскільки дана вимога нею не оплачувалася та не оскаржувалась - є узгодженою та такою, що набрала законної сили та підлягала примусовому виконанню ще з 30.04.2019 р. Тобто, вказана податковим органом дата набрання вимогою законної сили не відповідає тим строкам, що встановлені законом.

Таким чином, вимога податковим органом пред`явлена до виконання після спливу строку пред`явлення її до виконання, що встановленні Законом України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання, а у зв`язку з наведеним, постанова про відкриття виконавчого провадження винесено протиправно. Окрім того, позивач вказує що вимога видана ГУ ДФС у Чернівецькій області, а стягувачем є ГУ ДПС у Чернівецькій області, а в матеріалах виконавчого провадження відсутні дані, що ГУ ДПС у Чернівецькій області є уповноваженим представником або правонаступником ГУ ДФС у Чернівецькій області. Враховуючи вищенаведене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

01.11.2019 р. відповідач-1 не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Також зазначав, що позивач не скористався правом оскаржити вимогу до контролюючого органу або до суду, а тому вимога вважається узгодженою, а відтак контролюючий орган мав право звернути її до примусового виконання. Окрім того, зауважив, що ГУ ДПС у Чернівецькій області є правонаступником ГУ ДФС у Чернівецькій області у відповідності до Постанови КМУ від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби".

06.11.2019 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення вимог заперечує в повному обсязі. В обгрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на те, що до компетенції органів державної виконавчої служби не входить з`ясування підстав видачі виконавчого документа та надання оцінки діям органів Державної фіскальної служби України. Також зауважив, що у випадку скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження буде завершене. На сьогоднішній день виконавчий документ чинний та підлягає примусовому виконанню.

30.10.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 08.11.2019 р.

Ухвалою суду від 30.10.2019 р. заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №60204571 на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 18276,72 грн від 26.03.2019 р. №Ф-14809-56, виданого Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

08.11.2019 р. позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України та подав відповідь на відзив.

11.11.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 р. здійснено заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на Головне управління ДПС у Чернівецькій області.

08.11.2019 р. представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представники відповідачів також подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за їх відсутності. Вказували, що проти позовних вимог заперечують повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

26.03.2019 року ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14809-56, якою визначено, що станом на 31.01.2019 р. ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 18276,72 грн, у тому числі: недоїмка 18276,72 грн, штраф 0,00 грн, пеня 0,00 грн.

14.06.2019 року зазначену вимогу було направлено позивачу.

20.06.2019 року відповідачем було отримано дану вимогу, що підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 71-72).

17.09.2019 року вимогу № Ф-14809-56 від 26.03.2019 року про сплату боргу направлено на примусове виконання до Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, та отримано останнім. 17.09.2019 р. (а.с. 70).

Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 07.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60204571 з виконання вимоги № Ф-14809-56, виданої 26.03.2019 ГУ ДФС у Чернівецькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави суми у розмірі 18276,72 грн.

З позовної заяви судом встановлено, що спірним є питання правомірності винесення державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області постанови про відкриття виконавчого провадження № 60204571 за виконавчим документом, який відповідач-1 не вправі був направляти на виконання, оскільки, на думку позивача, закінчився строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що:

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший);

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абзац третій);

- платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий);

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий);

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац десятий).

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його не виконання, не узгодження або не оскарження у судовому порядку орган доходів і зборів зобов`язаний законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби.

Окрім того, відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, в тому числі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України № 1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953, пунктом 4 розділу VI якої визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З вищевикладених правових норм слідує, що вимога про сплату боргу, яка є виконавчим документом згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, який є спеціальним законом у відносинах, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, визначено, що форма вимоги про сплату боргу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу першочергово має відповідати формі вимоги, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України та є додатком 6 до Інструкції № 449, а потім (субсидіарно) вимогам ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII.

Суд звертає увагу, що позивачем та його представником не надано до суду доказів погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаною вимогою, доказів її оскарження в адміністративному або судовому порядку, відтак вимога є узгодженою.

Враховуючи приписи Закону № 2464-VI, суд приходить до висновку, що оскільки строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не застосовується, та враховуючи обов`язок позивача щодо його сплати, то проставлена дата набрання законної сили відповідачем - 1 на вимозі ніяким чином не впливає на правомірність вимоги, а відповідно не позбавляє позивача, щодо обов`язку погашення наявної в нього недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Стосовно вимоги позивача про визнання незаконною та скасування постанови від 07.10.2019 р. ВП 60204571 про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 02.10.2019 р. Головне управління ДПС у Чернівецькій області подало до відповідача-2 заяву про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2019 р. за реєстраційним №10 (а.с. 8).

Відповідно до змісту заяви, Головне управління ДПС у Чернівецькій області просило прийняти до виконання вимогу №Ф-14809-56 від 26.03.2019 р. про стягнення ЄСВ з ОСОБА_1 . У якості додатку до заяви, Головне управління ДФС у Чернівецькій області додало вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Вказана заява зареєстрована Першим відділом ДВС м. Чернівці 02.10.2019 р. за вх. №17401 (а.с. 8).

Дослідженням вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-14809-56 від 26.03.2019 р. встановлено, що вона відповідає вимогам, які закріплені ст. 4 Закону №1404-VІІІ та містить необхідні реквізити, що зазначаються у виконавчому документі.

07.10.2019 р. старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Басюк А.В., за результатами розгляду заяви про примусове виконання вимоги №Ф-14809-56 від 26.03.2019 р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60204571 про стягнення з позивача боргу в сумі 18276,72 грн (а.с. 35).

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60204571 від 07.10.2019 р. направлено позивачу 08.10.2019 р.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач-2 під час прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60204571 від 07.10.2019 р. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, з метою забезпечення примусового виконання виконавчого документу.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо невідповідності оформлення вимоги податкового органу приписам 4 Закону № 1404-VIII як необґрунтовані.

Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 правомірно винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 №60204571.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачами судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72, 73, 77, 90, 139, 241-243, 246, 287 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Головного управління Державної податквої служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 41659926)

Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 - А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 43143196)

Суддя І.В. Маренич