Рішення № 85499111, 04.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2019 р. № 520/9695/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представників позивача Петракова В.А., Редозубової Р.О.

представника відповідача Міронова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ1719711889) до Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкові повідомлення рішення (ППР), винесені ГУ ДФС у Харківській області: від 18.04.2019 №2201199-5706-2031 на суму -18704.17 грн.; від 18.04.2019 №2201201-5706-2031 на суму - 8504.06 грн.; від 18.04.2019 №2201200-5706-2031 на суму - 47647.73 грн. - на загальну суму - 74855.96 грн.; вирішити питання щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, по сплаченій сумі судового збору позивачем, у розмірі 768.40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що податковий орган під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень невірно визначив розмір земельного податку, оскільки в основу розрахунку взято площу земельної ділянки, яка йому не належить, відсутні дані про кількість метрів взятої площі земельної ділянки, яка увійшла в розрахунок, що суперечить вимогам п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою від 23.09.2019 справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Відповідач подав до суду відзивна адміністративний позов, в якому зазначає, що нарахування земельного податку за користування земельними ділянками здійснювалося контролюючим органом, виходячи з рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», в ред. рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18, яким затверджені ставки плати за землю та пільги з земельного податку. Таким чином, сума грошового зобов`язання із земельного податку за земельні ділянки позивачці нараховані правомірно.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд скасувати спірні рішення суб`єкта владних повноважень та задовольнити позов з викладених у позові підстав та мотивів.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд встановив наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачці на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 24-2, 24-3, 24-5, 24-7, 24-9:-24-23 в житловому будинку по вул . Літ. «А-5» загальною площею 126.5 м2 по АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 03.07.2007); 1/4 частина нежитлових приміщень підвалу № 1-:-6, 1-го поверху № 7-12, 14а, 14-19, І, ІІ в літ. «А-5» загальною площею 230.2 м2 по АДРЕСА_3 (право власності зареєстровано 12.06.2008); 1/3 частина нежитлових приміщень підвалу № 11, 11а, 12-13, 13а-13д; 1-го поверху №32, 32а-32б, 33, 33а-33в в літ. « А-4» загальною площею 313.5 м2 по АДРЕСА_4 (право власності зареєстровано 12.06.2008) -а.с.23-28.

Відповідачем 18.04.2019 прийняті податкові повідомлення- рішення № 2201199-5706-2031, яким визначено зобов`язання з податку на землю у розмірі 18704.17 грн, № 2201201-5706-2031, яким визначено зобов`язання з податку на землю у розмірі 8504.06 грн, № 2201200-5706-2031, яким визначено зобов`язання з податку на землю у розмірі 47647.73 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів - юридичних та фізичних осіб (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яка діє з 01 січня 2015 року), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Отже, нормою пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, законодавець пов`язував обов`язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01 січня 2015 року) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01 січня 2015 року).

В судове засідання відповідачем не надано доказів реєстрації права власності чи користування земельними ділянками, на які нараховано відповідні суми податкових зобов`язань з земельного податку.

Крім того, пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пп.14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Матеріалами справи підтверджено, що об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, площею 0.028693 га по АДРЕСА_2, 0.005645 га по АДРЕСА_3 та 0.01045 га по АДРЕСА_4 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, дані державного земельного кадастру при розрахунку відповідачем земельного податку не враховані, а взяті лише відомості ІС «Податковий блок», згідно яких позивачка зареєстрована як платник земельного податку -а.с.20

Водночас, як встановлено судом, відповідачем не встановлено осіб, які є власниками іншої частини нежитлових приміщень розташованих за вказаними вище адресами.

Пунктом 286.6 статті 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, позивач як власник нежитлових приміщень в багатоповерховій будівлі наділений обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно до площі нежитлової будівлі, яка йому належить. Втім, такий податок нараховується контролюючим органом виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Враховуючи викладене, при розрахунку земельного податку податковим органом має враховуватись площа земельної ділянки пропорційно площі приміщень, які належать позивачу.

З огляду на вищевикладене, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не встановлено кількість користувачів земельних ділянок та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.

Отже, суд зазначає, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, помилково враховувалась загальна площа земельних ділянок без визначення їх пропорційності до площі нежитлових приміщень, які належать позивачці.

Наведені обставини роблять неможливим визначення позивачці в установленому порядку правильної суми плати за землю.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним рішень, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення, винесені ГУ ДФС у Харківській області: від 18.04.2019 №2201199-5706-2031 на суму -18704.17 грн.; від 18.04.2019 №2201201-5706-2031 на суму - 8504.06 грн.; від 18.04.2019 №2201200-5706-2031 на суму - 47647.73 грн. - на загальну суму - 74855.96 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС України в Харківській області судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через Харківський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 11.11.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.