
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
11 листопада 2019 року м. Рівне №460/2138/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» (далі іменується - відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження права позивача на освіту; стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в розмірі 600912 грн.
Заяви по суті справи.
Позивач у позовній заяві вказав, що він перебуває у ДУ «Рівненський слідчий ізолятор». У серпні 2018 року його зараховано студентом 1 курсу історико-соціологічного факультету. Рівненським міським судом йому надано дозвіл на користування мережею Інтернет у СІЗО в межах навчального процесу. У січні 2019 року позивачу були надані флеш-носії з науковими і навчальним матеріалами, однак згодом вони були вилучені адміністрацією СІЗО без складання протоколів обшуку та вилучення. Відповідачем, як вказує ОСОБА_1 , не вжито заходів для вирішення питання реалізації права позивача на освіту, не узгоджено організаційних питань, які стосуються процесу складання позивачем заліково-екзаменаційної сесії, навчальна література не надається, до позивача не допускаються особи, які хочуть передати навчальну літературу. Позивач вказує на порушення його права на освіту. Крім того, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 600912 грн., яка заподіяна внаслідок протиправних дій, що полягають у недопуску позивача до освіти, тиску, агресії, втраті часу для підготовки до іспитів і заліків. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначив, що для сприяння в навчальному процесі установі не було надано план організаційного процесу навчання. ОСОБА_1 наданий доступ до інтернету безкоштовно. Була організована зустріч декана факультету історії, політології та міжнародних відносин професора Шеретюка В.М. з позивачем. Тому, відповідач наголошує, що жодним чином не перешкоджає в отриманні позивачем освіти, а відтак просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив, позивач вказує, що жодним нормативним документом не передбачено обов`язку щодо надання плану організаційного процесу навчання. Дозвіл на користування інтернетом був наданий судом без будь-якого сприяння відповідача. Щодо зустрічі з деканом, то позивач вказує, що ця зустріч була організована лише на 30 хвилин в результаті проведеного службового розслідування, ініційованого прокуратурою Рівненської області. Посібники були отримані лише через півроку після початку навчання внаслідок звернень позивача до Секретаріату Уповноваженого з захисту прав людини ВРУ та до прокуратури Рівненської області. Крім того, позивач вказує, що відповідачем надано суду докази не засвідчені у встановленому законом порядку, тому не можуть бути прийняті судом. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду письмові заперечення, де зазначив, що позивачем пропущений строк, встановлений судом, для подання відповіді на відзив, оскільки відзив на позовну заяву ОСОБА_1 отримав 26.09.2019, а відповідь на відзив він подав лише 01.11.2019. Тому, відповідач просить суд не приймати до уваги подану позивачем таку заяву по суті справи.
Суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 09.09.2019 позивачу встановлений п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.
Судом встановлено, що відзив ОСОБА_1 отримав 26.09.2019 (а.с. 57), а відповідь на відзив позивач надіслав до суду 01.11.2019 (а.с. 63), тобто з пропущенням встановленого судом строку. Однак, суд зважає на обмеження можливостей позивача у зв`язку з перебуванням під вартою, тому приймає і долучає до матеріалів справи подану ОСОБА_1 відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
В С Т А Н О В И В:
До ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 111, частиною 2 статті 110, частиною 12 статті 263 Кримінального кодексу України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на освіту, тому він звернувся до суду.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до статті 26 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безкоштовною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов`язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об`єднаних Націй по підтриманню миру.
Право на освіту регламентовано у статті 2 Протоколу №1 до Конвенціії про захист прав людини і основоположних свобод: «Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань.»
Освіта як окрема сфера взаємовідносин у житті суспільства в Україні регулюється Конституцією України, Законом України «Про освіту» від 05.09.2017, «Про вищу освіту» від 01.07.2014.
Згідно з статтею 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безкоштовно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
Пунктом 1.1 Розділу VІІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 14.06.2019 №1769/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2019 №633/33604 (далі - Правила №1769/5) встановлено, що ув`язненим і засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюється можливість для навчання та самоосвіти. Для цього у СІЗО обладнуються навчальні класи (кімнати для виховної роботи) та забезпечується робота загальноосвітніх навчальних закладів.
Відповідно до пункту 4.1 Розділу VІІІ Правил №1769/5 ув`язнені та засуджені користуються художньою, науково-технічною і довідковою літературою, газетами та журналами, які є в бібліотеці СІЗО.
Індивідуальну передплату періодичних видань і літератури ув`язнені та засуджені здійснюють добровільно. Передплата періодичних видань і літератури може бути здійснена за рахунок родичів ув`язненого чи засудженого або інших осіб за їх письмовою заявою. (пункт 4.4 Розділу VІІІ Правил №1769/5).
Аналогічні норми містили і Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених 18.03.2013 №460/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2013 №445/22977, які втратили чинність 02.08.2019.
Судом встановлено, що відповідно до наказу №187-09-01 від 17.08.2018 ОСОБА_1 зараховано студентом 1 курсу історико-соціологічного факультету (факультет перейменовано на факультет історії, політології та міжнародних відносин), заочної платної форми навчання Рівненського державного гуманітарного університету.
Студент ОСОБА_1 був переведений на індивідуальний графік навчання, який передбачає спілкування студента з викладачами у наявні можливі способи (через інтернет-листування, відеозв`язок, за участі посередників і т.д.).
Як повідомив Рівненський державний гуманітарний університет студента ОСОБА_1 у своєму листі від 03.12.2018 №01-09/1233, за домовленістю декана історико-соціологічного факультету з директором Наукової бібліотеки РДГУ можливість користування студентом ОСОБА_1 наявними у фондах Наукової бібліотеки університету навчальними посібниками та навчальною літературою можлива через надання студентом доручення довіреній особі (за вибором студента) для отримання і передачі до слідчого ізолятора необхідної навчальної літератури (а.с.14).
Судом встановлено, що навчальні посібники передавалися студенту ОСОБА_1 , що підтверджено актами передачі, зокрема від березня та червня 2019 року (а.с.52-53).
Крім того, була організована зустріч декана факультету історії, політології та міжнародних відносин професора Шеретюка В.М. з позивачем, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою про відвідування установи (а.с.54).
Матеріалами справи також підтверджено, що Рівненським міським судом Рівненської області в межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень надано дозвіл на користування мережею Інтернет в навчальних цілях (а.с.39).
Судом встановлено, що ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» забезпечено доступ позивача до глобальної мережі Інтернет, що підтверджено записами журналу №11-07 обліку доступу до глобальної мережі Інтернет (а.с.40-51). Зокрема, відповідно до інформації, наявної в журналі обліку ОСОБА_1 користувався інтернетом 12.10.2018, 29.10.2018, 31.10.2018, 01.11.2018, 02.11.2018, 06.11.2018, 09.11.2018, 10.11.2018, 11.11.2018, 12.11.2018, 13.11.2018, 14.11.2018, 15.11.2018, 17.11.2018, 18.11.2018, 19.11.2018, , 20-30.11.2018, 01.12.-10.12.2018, 12.12.-27.12.2018, 29.12-31.12.2018, 01.01.2019, 03.01.-16.01.2019, 21.01.-28.01.2019, 30.01.-08.02.2019, 10.02.-12.02.2019, 14.02.-16.02.2019, 18.02.-27.02.2019, 19.03.-30.04.2019, 01.05.-17.05.2019, 21.05.-05.06.2019, 17.06.-24.06.2019, 26.06.-28.06.2019, 30.06.-02.07.2019, 04.07.2019, 05.07.2019, 08.07.-13.08.2019, 15.08.-17.09.2019, 24.09.2019, 25.09.2019.
Крім того, ОСОБА_1 успішно складає іспити, що підтверджено довідкою декана факультету історії, політології та міжнародних відносин та заліковою книжкою студента ОСОБА_1 (а.с.55-56).
Таким чином, відповідачем не вчинені дії, які направлені на створення будь-яких перешкод чи обмежень в доступі ОСОБА_1 до освіти.
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказує, що особи, позбавлені свободи на законних підставах, продовжують користуватись усіма основоположними правами і свободами, гарантованими Конвенцією, за винятком права на свободу. Тож вони мають право на освіту, гарантоване статтею 2 Протоколу № 1.
Проте, право на освіту не є абсолютним, оскільки може підпадати під очевидно дозволені обмеження, беручи до уваги, що це право «за своїм характером потребує регламентування з боку держави» (Golder проти Сполученого Королівства, § 38; Fayed проти Сполученого Королівства, § 65). Отже, державні органи мають у цій галузі певну можливість розсуду, проте саме Суд має повноваження постановляти рішення в останній інстанції щодо дотримання вимог, передбачених Конвенцією. Аби упевнитись, що запроваджені обмеження не урізають згадане право настільки, що порушують саму його сутність і позбавляють його ефективності, Суд має переконатись, що такі обмеження є передбачуваними для зацікавленої особи і переслідують законну мету.
Так відмова записати підозрюваного до школи, розміщеної у пенітенціарному закладі, становить порушення статті 2 Протоколу № 1 (Velyo Velev проти Болгарії). Водночас, в`язні не можуть посилатись на статтю 2 Протоколу № 1, аби вимагати від держави зобов`язання організувати особливий різновид освіти або навчання в межах тюрми. Те, що заявнику протягом строку, котрий відповідав строку позбавлення волі після проголошення вироку суду, заборонили продовжувати навчання в університеті, не можна тлумачити як позбавлення права на освіту у розумінні статті 2 Протоколу № 1 (Georgiou проти Греції; Durmaz і Інші проти Туреччини; Arslan проти Туреччини). Водночас, Суд проголосив неприйнятною як явно необґрунтовану заяву стосовно неможливості для заявника завершити останній рік навчання у середній школі під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі (Epistatu проти Румунії).
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на перебування позивача в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», останній має змогу здобувати вищу освіту, і відповідач, в свою чергу, не здійснює будь-яких перешкод чи обмежень в його праві на освіту.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлених частиною третьою статті 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду суд оцінює критично з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Таким чином, для звернення до суду встановлюється загальний шестимісячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи суть позовних вимог ОСОБА_1 , суд не вважає пропущеним строк звернення позивача до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки предметом позову є протиправність дій відповідача щодо обмеження, на думку позивача, його права на освіту, яке є триваючою у часі подією.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 600912 грн., то суд вказує на те, що вказана вимога є пов`язаною з позовною вимогою про визнання неправомірними дій відповідача в розумінні приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому задоволенню не підлягає.
Таким чином, відповідач повністю довів правомірність своїх дій, разом з тим позивач не довів обґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ухвали суду від 09.09.2019 позивачу було відстрочено сплату судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. до ухвалення судового рішення по справі.
Беручи до уваги те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» (вулиця Дворецька, 116, місто Рівне, 33000; код ЄДРПОУ 08564400) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - УК у м.Рiвному/м.Рiвне/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) -38012714; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача - (МФО) 899998; Рахунок отримувача - UA748999980000034311206084031; Код класифікації доходів бюджету - 22030101) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 листопада 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.
Судове рішення № 85498882, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 460/2138/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: