Рішення № 85498857, 29.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2019 року м. Рівне №460/2293/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник Тумак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЛіквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо порядку розгляду заяви про призначення одноразової компенсації у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням службових обов`язків та зобов`язання у відповідності до п.8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника поліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 подати до Міністерства внутрішніх справ України документи про призначення одноразової грошової компенсації у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Ухвалою від 19.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.10.2019.

02.10.2018 на адресу суду надійшов відзив Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області (а.с.30-31).

Ухвалою від 03.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 29.10.2019.

В судове засідання 29.10.2019 позивач не прибув, подав заяву про проведення такого без його участі; позов підтримав.

В судовому засіданні 29.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та працював на посаді пожежника ВПЧ-7 в званні ст.сержанта в/с та виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м.Чорнобиль. Повідомлено, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В липні 2019 року зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності позивач звернувся до УМВС в Рівненській області із заявою про виплату йому одноразової грошової компенсації. Вважає відмову у виплаті такої допомоги необґрунтованою та неправомірною, оскільки право на отримання грошової допомоги у позивача виникло з 06.06.2019, тобто з дати встановлення втрати працездатності, зазначеної в довідці медико-соціальної експертної комісії, внаслідок інвалідності, що настала після проходження служби в органах внутрішніх справ, але внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Також сторона позивача стверджує, що повноваження щодо призначення грошової допомоги чи відмову в її призначенні належить виключно до повноважень Міністерства внутрішніх справ, куди керівник органів внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає документи, а тому вважає, що відповідачем не була дотримана відповідна процедура. За таких обставин, просить позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, особи звільнені з органів внутрішніх справ до набуття чинності Законом України "Про міліцію" не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої нормами такого Закону, оскільки за правилами ст.58 Конституції України, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Оскільки позивача 29.05.1989 наказом УВС Рівненського облвиконкому №5 о/с було звільнено за сімейними обставинами в запас ВС СССР за ст.65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто до запровадження державного обов`язкового особистого страхування працівників міліції, і відповідно, він застрахованим не був, відсутні законні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. За наведеного, вважає відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги правомірною, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 28.12.1987 по 29.05.1989, що підтверджується копією трудової книжки позивача та довідкою УМВС України в Рівненській області від 24.07.2019 №3/2.3503 (а.с.10,11). Це підтверджено також і його послужним списком, наданим Ліквідаційної комісією УМВС України в Рівненській області (а.с.32-34).

Як свідчать матеріали справи, а саме: довідки УМВС України в Рівненській області №43/4-757 від 16.06.2005 року та №2/2-3502 від 24.07.2019, позивач працював в органах внутрішніх справ на посаді пожежника ВПЧ-7 в званні ст.сержанта в/с та виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м.Чорнобиль Київської області у період з 20.05.1988 по 21.06.1988, з 20.07.1988 по 20.08.1988 та з 20.09.1988 по 20.10.1988 (а.с.12,13).

24.05.2019 Львівською регіональною міжвідомчою комісією за результатами розгляду заяви позивача на засіданні №5 від 24.05.2019, складено експертний висновок №23207, яким встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14).

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №502609 від 24.06.2019 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 06.06.2019, причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15).

Згідно з Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія АГ №0019985 від 24.06.2019, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 50% з 06.06.2019 довічно (а.с.16).

26.06.2019 Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому видано ОСОБА_1 посвідчення Серії НОМЕР_1 , яким підтверджується, що він є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.17).

У зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності 24.07.2019 позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області із заявою про виплату одноразової грошової компенсації у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням службових обов`язків з долученням всіх відповідних документів (а.с.18).

Листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області за №11/П- 1191 від 15.08.2019 у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, у з зв`язку з тим, що з 12.03.2015 право на одноразову грошову допомогу залишилося у працівників міліції, інвалідність яких настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Тобто, пенсіонери зі спеціальним званням "внутрішньої служби" з 12.03.2015 права на отримання одноразової грошової допомоги не мають (а.с.20).

Не погодившись з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

До набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію", тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст.23 Закону України "Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції ( далі - Порядок № 850).

Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівниками міліції регулюється Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівниками міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок №850).

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положеннями п.5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Однак, абзацом третім пункту 15 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що за колишнім працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлення інвалідності, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

При цьому, суд наголошує, що обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та у справі № 806/845/16, від 15.05.2018 у справі №161/16343/17, 12.07.2019 у справі №554/5405/17.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до УМВС України в Рівненській області заявою про призначення одноразової грошової допомоги як до органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, тобто в порядку, визначеному законом.

Суд зауважує, що розгляд Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області заяви, поданої ОСОБА_1 як колишнім працівником органів внутрішніх справ про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного висновку щодо виплати грошової допомоги та направленням його до Міністерства внутрішніх справ.

Однак у даному випадку відповідачем такого висновку не приймалося, заява позивача разом з іншими долученими до неї документами до МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації не направлялися, що свідчить про недотримання Ліквідаційною комісією України в Рівненській області встановленого законодавством порядку розгляду заяви про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності.

При цьому, суд зазначає, що наказ МВС України від 11.01.2016 №4 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті) чи втрати працездатності поліцейського", на який посилається відповідач, не поширюється на позивача, оскільки на службу до Національної поліції він прийнятий не був, а звільнений саме з органів внутрішніх справ.

Позиція щодо подібних правових відносин висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №822/974/17, у якій зазначено, що норми Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4, поширюються на особу з дати прийняття на службу до Національної поліції.

За таких обставин, суд вважає, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Рівненській області, порушивши порядок розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, діяла не в межах, не у спосіб та не в порядку, визначені чинним законодавством, а тому така бездіяльність є протиправною.

При цьому суд також відхиляє доводи сторони відповідача про те, що позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги, через те, що він був працівником органів внутрішніх справ, а не органів міліції.

Так, в силу положень Закону України "Про правонаступництво України" №1543-XII від 12.09.1991, закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі

Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

На час прийняття Закону України "Про міліцію" №565-XII від 20.12.1990 правовою основою діяльності міліції були Конституція Української РСР, цей Закон, інші законодавчі акти Української РСР, постанови Ради Міністрів Української РСР, рішення місцевих Рад народних депутатів, прийняті у межах їх компетенції, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ Української РСР, а також Конституція СРСР, інші законодавчі акти СРСР, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ СРСР, якщо вони не суперечать Конституції Української РСР, Декларації про державний суверенітет України, та Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку (стаття 4 у відповідній редакції). При цьому, міліція визначалася єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ Української РСР.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України було затверджене Розпорядженням Президента України N 157/92-рп від 07.10.1992.

Той факт, що Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником МВС УРСР є загальновідомим і не оспорюється.

Відповідно до цього, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги через те, що він був працівником органів внутрішніх справ, а не органів міліції.

За правилами частин першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

А в силу вимог частини третьої цієї статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, відповідно до частини четвертої цієї статті, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Європейський суд з прав людини вирішуючи справу "Чуйкіна проти України" вказав, що у цій справі національні органи покладалися на той факт, що орган державної влади було ліквідовано без правонаступництва, що стало підставою для закриття провадження щодо цього органу. Однак, Суд вказав, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Суд також зазначив, що інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих. Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов і у справах "Кукса проти Росії" та "Нікітіна проти Росії".

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Stretch v. the United Kingdom".

А у рішеннях у справі "Будченко проти України" і "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючим встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності та вищенаведені норми права, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

З метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС Украйни в Рівненській області у відповідності до п.8 Поряду №850 подати до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової компенсації у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 08592282, вул. Хвильового, 2, м. Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області щодо порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової компенсації у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області у відповідності до п. 8 "Поряду та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника поліції" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 подати до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової компенсації у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок хвороби, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 08 листопада 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.