Рішення № 85498764, 06.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3650/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій щодо виплати пенсії з обмеженням максимального розміру до виплати починаючи з 01.03.2017 та зобов`язання виплатити пенсію без обмеження її максимального розміру, визначеного частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії максимальною величиною, оскільки абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (01.10.2011 року). Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016, а тому відповідач не мав права обмежувати розмір його пенсії, призначеної у 1991 році.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Зазначав, що пенсія позивача до набрання чинності Законом № 1668 не перевищувала максимальний розмір пенсії та перевищила вказаний розмір лише після її перерахунку з 01.03.2017 року, а тому на позивача не поширюються положення абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу.

Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача за вислугу років, за наслідками якого розмір пенсії позивача з 01 березня 2017 року склав 12956,53 грн.; з 01 березня 2018 року склав - 17759,48 грн.; з 01 березня 2019 року склав - 22161,52 грн.

В той же час виплата пенсії здійснювалась з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною третьою статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме:

у розмірі 10740,00 грн. з березня 2017 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

у розмірі 13730,00 грн. з березня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік";

у розмірі 14350,00 грн. з липня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік";

у розмірі 14970,00 грн. з грудня 2018 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік";

у розмірі 14970,00 грн. з січня 2019 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік";

у розмірі 15640,00 грн. з липня 2019 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".

Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (далі - Порядок № 418).

Згідно з підпунктом "в" пункту 7 Порядку № 418 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 9 серпня 2005 року, чинної на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Зі змісту заяв по суті справи встановлено, що спір між сторонами виник щодо правомірності виплати пенсії з допущенням її обмеження граничним розміром.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 передбачалось, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину першу статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень".

Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у другому реченні частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, Законами України від 24.12.2015 року № 911-VIII та від 06.12.2016 року № 1774-VIII на 2016, 2017 роки законодавцем були тимчасово запроваджені обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій максимальним розміром пенсії 10740 гривень.

Вказаним законами були внесено зміни до низки інших законів, зокрема до частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Так, відповідно до частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено з 1 березня 2017 року враховуючи положення Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 4264 від 24.09.2019 року розмір нарахованої пенсії позивача за березень 2017 року становить 12956,53 грн., розмір фактично виплаченої пенсії складає 10740,00 грн.

В свою чергу суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 визначено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачаем, що пенсія ОСОБА_2 була призначена до 01 січня 2016 року.

Таким чином, виходячи з положень пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром 10740 грн. з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року на підставі частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є неправомірними.

Аналогічний висновок щодо вибору і застосування норми права висловлений Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 р. у справі № 127/4267/17, що враховується судом в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Вказана норма стосується виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI, та розмір якої перевищував встановлений Законом № 3668-VI її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить, що вони не звужують зміст набутих прав пенсіонерів, розмір вже призначеної пенсії, яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас запроваджують обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 14.05.2019 року у справі № 591/2109/17, від 12.09.2019 року у справі № 750/12889/16-а.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 127/4267/17 не наведено доводів щодо іншого застосування положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та відступлення від попередньої практики застосування вказаної норми права.

Так, призначена позивачу пенсія до набрання чинності цим Законом не перевищувала максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку у 2017 році.

Суд враховує, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" не містить виключень та застережень щодо застосування максимального розміру пенсії до пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Наведена норма закону є чинною, неконституційною не визнавались, а тому підлягає обов`язковому виконанню органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №2246-VIII від 07 грудня 2017 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Отже, розмір призначеної або перерахованої відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи викладене, максимальний розмір пенсії з 1 березня 2018 року складає 13730 грн. (1373 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 1 липня 2018 року - 14350 грн. (1435 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 01 грудня 2018 року - 14970 грн. (1497 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Таким чином, здійснюючи позивачу виплату пенсії у розмірах з січня 2018 року - 12956,53 грн.; березня 2018 року - 13730,00 грн.; з липня 2018 року - 14350,00 грн.; з грудня 2018 року - 14970,00 грн., відповідач діяв відповідно до Закону.

Таким чином, при перерахунку пенсії позивача з 2018 року пенсійним органом правомірно обмежено розмір такої пенсії.

Відповідно до абзацу другого статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром 10740 грн. з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року на підставі частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром 10740 грн. з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням максимального розміру 10740 грн. починаючи з 01 березня 2017 року по 31.12.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження її максимального розміру 10740 грн., визначеного частиною третьою статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко