Рішення № 85498664, 05.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3398/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солтис О.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Новоселецької І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22891-53 від 13.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22891-53 від 13.08.2019 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 звільнений від обов`язку сплати єдиного соціального внеску як інвалід другої групи. Вказує, що відповідачем не надано жодного документу на підтвердження законності нарахування боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5322 грн. 12 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3398/19, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09:30 22 жовтня 2019 року, витребувано докази.

18 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 25-26/, у якому представник ГУ ДФС у Полтавської області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 5322,12 грн., яка виникла внаслідок несплати позивачем, як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, суми єдиного соціального внеску за І-ІІ квартали 2019 року. Зазначає, що позивач не відповідає критеріям, встановленим частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому не звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Протокольною ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено до 12:00 05 листопада 2019 року.

04 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 52/, у якій зазначено, що відповідачем, на думку позивача, фактично не наведено аргументів в заперечення до позовної заяви, а копіюються норми законодавства.

Також 04 листопада 2019 року позивачем подано до суду письмові пояснення /а.с. 38-51/, у яких вказано, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідачем порушено вимоги статей 21-24, 42-44 Конституції України та ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що оспарювана вимога винесена передчасно та без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, оскільки позивач проводить незалежну професійну діяльність, маючи статус пенсіонера ІІ групи інвалідності.

Позивач у судовому засідання підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 є арбітражним керуючим та має статус фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, що позивачем не заперечується /а.с. 31-32, зворот а.с. 32/.

ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням здійснена 14.07.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 20-23/.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію по інвалідності другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 06.09.2018 /а.с. 11/.

13.08.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22891-53, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.07.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5322,12 грн. та вимагається сплатити цю недоїмку /а.с. 10/.

Позивач не погодився з вимогою ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-22891-53, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-22891-53, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Частиною 1 статті 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №2464-VI).

Згідно пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно вимог Закону №2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Таким чином, починаючи з 01.01.2017, у разі, якщо особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхованого внеску на місяць.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII перше речення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI викладено в такій редакції: особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Наведені вище норми законів є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають обов`язковому виконанню податковими органами.

Аналіз цієї норми в редакціях, що діяли в спірний у цій справі період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а з врахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII, також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов`язкових умов: 1 - є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №1640/2837/18, який в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим для застосування судом першої інстанції.

Позивач не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, зокрема, він не є фізичною особою-підприємцем, а також членом фермерського господарства.

Посилання позивача у додаткових поясненнях на окремі висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях по справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року та по справі «Ріс проти Сполученого Королівства» 17.10.1986 року, суд не приймає з огляду на те, що при застосуванні практики Європейського суду з прав людини необхідно враховувати фактичні обставини, які досліджувались Європейським судом в межах конкретної справи, а також особливості законодавства певної держави - сторони Конвенції. Стислі витяги з рішень Європейського суду не свідчать про тотожність правовідносин та однаковість правового регулювання подібних відносин різних держав.

Оскільки ОСОБА_1 здійснює незалежну професійну діяльність, враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 4 Закону 2464-VI, позивач, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є платником єдиного внеску, для якого цим Законом встановлений певний порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Законом України 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 25,13 гривні.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Відповідно до приписів частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно, щоквартальний платіж позивача складає 2754,18 грн. (4173,00*3*22%). Поквартально: до 19.04.2019 р. включно - за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн.; до 19.07.2019 р. включно - за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (пункт 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

За приписами пункту 3 розділу VІ Інструкції № 449, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Отже, органи доходів і зборів зобов`язані надсилати (вручати) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платники - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, - протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Згідно пункту 1 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року N 422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за N 751/28881 /надалі - Порядок № 422/, цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Згідно з приписами пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

При цьому, за приписами пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Отже, нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Відповідно до приписів пункту 2 розділу VІ Порядку №422 у разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.

Згідно відомостей інтегрованої картки ОСОБА_1 позивачу нараховано 19.04.2019 єдиний соціальний внесок за І квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн., у рахунок часткового погашення якого контролюючим органом зараховано переплату в розмірі 186,24 грн., та 19.07.2019 контролюючим органом нараховано позивачу єдиний соціальний внесок за ІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн.

Отже, до оскаржуваної вимоги увійшли єдиний внесок за І квартал 2019 року в сумі 2567,94 грн. = (2754,18 грн. - 186,24 грн.) та єдиний внесок за ІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-22891-53, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.07.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5322,12 грн. та вимагається сплатити цю недоїмку, - прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Законом №2464-VI та Інструкцією №449, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для її прийняття, та своєчасно.

При прийнятті рішення суд також враховує, що хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, пункт 29).

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя С.С. Сич