Рішення № 85498660, 31.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2067/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Бойченко Г.В. ,

представника відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - Зубарєвої С.В.,

представника відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області - Мальченко К.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом громадянина Грузії ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2019 року Громадянин Грузії ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач1, УДМС України в Полтавській області), Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (надалі по тексту - відповідач2, УДМС України в Миколаївській області), відповідно до якої просить:

- визнати рішення № 7 від 04.07.2018 Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні протиправним, скасувати вказане рішення та зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні;

- визнати рішення № б/н від 11.05.2019 Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну протиправним та скасувати вказане рішення /відповідно до прохальної частини уточненого позову, /а.с. 34-36, т.1/.

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягав на протиправності вказаних рішень з підстав їх невмотивованості. Зазначав про неодноразові звернення до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області з приводу отримання посвідки на постійне проживання в Україні, за результатами її заміни у зв`язку з досягненням 45-річного віку. Про прийняття рішення Управлінням Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну стало відомо лише при бесіді з керівником Київського РВ в м. Полтаві. У зв`язку з викладеним, позивач обмежений у способах захисту своїх прав на перебування на території України. Зазначає, що жодного разу не порушував законодавство України, до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, має сім`ю, яку складають громадяни України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду задоволено частково, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено громадянину Грузії ОСОБА_1 строк звернення до суду. Прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

22.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник УДМС України в Полтавській області просив відмовити у задоволенні позову. Наголошено, що позивачем адміністративний позов подано після закінчення строку на оскарження та не наведено поважних причин пропуску відповідного строку. По суті спору зазначено, що за результатами перевірки справи позивача за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" дані не підтверджують надану іноземцем інформацію. У зв`язку з чим, діючи в межах та на підставі наданих повноважень, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області прийняло рішення № 7 від 04.07.2018 про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні /а.с. 86-92, т.1/.

26.07.2019 судом отримано клопотання УДМС України в Миколаївській області про застосування строків позовної давності /а.с. 237-239, т.1/, надаючи оцінку якому судом наголошено на ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019, якою, зокрема, заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду задоволено частково, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено громадянину Грузії ОСОБА_1 строку звернення до суду.

26.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими матеріалами (що також отримані судом електронною поштою 23.07.2019), відповідно до яких представник УДМС України в Миколаївській області проти позову заперечував, просив відмовити у повному обсязі. Зазначив, що рішенням УДМС України в Миколаївській області від 13.12.2013 ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну, що документовано посвідкою на постійне місце проживання з безстроковим терміном дії. Згідно перевірки за обліками АРМОР стосовно позивача Комсомольським МВВС Полтавської області 22.09.2007 прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну з 10.10.2007 по 10.10.2009. Проте, згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 10.03.2009 зареєстрував шлюб з громадянкою України, перебуваючи на території України у термін дії вказаної заборони. За результатами додаткової перевірки згідно відповіді АДПС України ОСОБА_1 . державний кордон України не перетинав. Також до УДМС України в Миколаївській області 15.04.2019 надійшли подання органів Національної поліції щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в України з підстав надання неправдивих відомостей та порушення законодавства про правовий статус іноземця. Виходячи із сукупності наданих та встановлених відомостей відповідачем2 прийнято рішення від 11.05.2019 про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну /а.с. 142-218, т.1; 1-56, т.2/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів

06.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (що також отримані судом електронною поштою 02.09.2019), відповідно до яких представником наголошено, що письмова згода на обробку персональних даних громадянина Грузії ОСОБА_1 направлена до УДМС України в Миколаївській області з метою надання її разом з направленням запиту до Державної прикордонної служби України для перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну. Оригінал такої згоди, у зв`язку з направленням до Державної прикордонної служби України, в УДМС України в Миколаївській області не зберігається. Додатково повідомлено, що відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України станом на 13 листопада 2013 року інформація про іноземця у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну відсутня. Тобто, при первинній перевірці факту перетинання кордону іноземцем та наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію інформація була відсутня та не надана до УДМС України в Миколаївській області. Під час додаткової перевірки згідно відповіді АДПС України ОСОБА_1 . державний кордон України не перетинав. Також наголосив на надходженні відомостей про неодноразове притягнення позивач до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства та прийняття рішень про заборону в`їзду на територію України /а.с. 103-107, 121-125, т.2/.

Також, 20.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області стосовно процедури провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в частині взаємодії з державними органами про встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію. Наголошено на відсутності повноважень щодо перевірки справжності актів цивільного стану та подачі клопотання про перегляд законності укладення шлюбу з іноземцем станом на момент звернення позивача з заявою про оформлення дозволу на імміграцію. Щодо висновку від 25.05.2018 за результатами розгляду матеріалів справи гр. Грузії ОСОБА_1 про отримання дозволу на імміграцію в Україну зазначив, що розгляд був припинений лише на підставі того, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України не міг надати запитувану інформацію /а.с. 140-146, т.2/.

20.09.2019 представником УДМС України в Полтавській області надано до суду пояснення, відповідно до яких зазначено, що 21.06.2018 рішення про обмін посвідки на постійне проживання не приймалось, оскільки під час здійснення перевірки матеріалів справи працівником помилково проставлені відмітки, що перекреслені у зв`язку з відмовою в оформленні посвідки на постійне проживання. Також надано пояснення щодо порядку обробки заяв та наданого доступу до системи "Аркан" /а.с. 152-153, т.2/.

Ухвалою суду від 16.10.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник правом надання відповіді на відзиви не скористались, додаткових письмових пояснень по суті спору до справи не долучали.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Правовідносини з приводу імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються Законом України Про імміграцію, а також Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25 квітня 2018 року (надалі - Порядок №321).

Так, за визначеннями статті 1 Закону України "Про імміграцію" №2491-III від 07.06.2001 (надалі Закон № 2491) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно п.1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території (п.3 Порядку №321).

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання рішення № 7 від 04.07.2018 Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні протиправним, його скасування та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Згідно п.9 Порядку №321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Пунктом 16 Порядку №321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Приписами пункту 40 Порядку №321 визначено, що для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Так, 12.06.2018 громадянин Грузії ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 45 років звернувся до Автозаводського Районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області із заявою про обмін посвідки, що разом з додатками на 35 аркушах направлено до УДМС України в Полтавській області супровідним листом від 12.06.2018 № 20/6045 /а.с. зв 111, 112, т.1/.

Доказів наявності у відповідача1 зауважень до змісту такої заяви-анкети позивача № 412/2018-ІН про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, або ж до кількості доданих до даної заяви-анкети документів, суду не надано.

В силу положень пункту 42 вказаного Порядку працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Пунктом 36 визначено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.

Відповідно до пункту 37 ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу / територіального підрозділу ДМС у зв`язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.

У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.

Пунктом 43 Порядку №321 встановлено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до п.44 Порядку №321 якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Згідно з п.45 Порядку №321 перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі Службові відмітки заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з`ясування обставин виникнення розбіжностей.

Приписами пункту 46 Порядку №321 передбачено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Дослідивши додану до матеріалів справи копію заяви про обмін посвідки та її зворотній бік, суд встановив, що остання містить відмітки про перевірку особи позивача по обліках станом на 21.06.2018 та прийняття рішення про оформлення відповідної посвідки терміном дії до 21.06.2028, що перекреслено /а.с. зв. 112, т.1/. При цьому, у розділі про прийняття рішення про відмову у оформленні такої посвідки також містяться виправлення, внесені в частині підстав відмови, а саме з посиланням на пп.3 п. 62 Порядку № 321 від 25.04.2018 за підписом першого заступника начальника УДМС України в Полтавській області О.В . Діденко з датою заповнення 04.07.2018.

Підпунктом 3 пункту 62 Порядку №321 встановлено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Із аналізу наведених положень відповідачем1 у відзиві зазначено, що за результатами перевірки справи позивача за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" дані не підтверджують надану іноземцем інформацію.

Викладене зафіксовано і рішенням про відмову у видачі посвідки на постійне проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 від 04.07.2018, копія якого надана відповідачем1 /а.с. 131, т.1/.

Суд наголошує, що як спірне рішення від 04.07.2018 №7, так і відзив УДМС України в Полтавській області не містять належних детальних пояснень в частині які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану громадянином Грузії ОСОБА_1 інформацію під час подання ним заяви про обмін посвідки.

При зверненні із заявою про обмін посвідки позивач надав, крім іншого, паспортний документ НОМЕР_1 , виданий Міністерством юстиції Грузії 14.04.2016 року з відмітками про перетин кордону за період з 2016 по 2018 роки та посвідку на постійне проживання, видану компетентними органами України від 13.12.2013 року /а.с.112-119, т.1/.

Також, суд зазначає, що станом на момент звернення позивача із заявою про обмін посвідки дозвіл на імміграцію в Україну, наданий УДМС України в Миколаївській області був діючий, а до заяви наданий необхідний пакет документів, що відповідав вимогам Порядку №321 та не заперечується сторонами.

Відповідач1 при перевірці інформації наданої позивачем разом із заявою про обмін посвідки, використовуючи доступ до бази даних, яка містить відомості про осіб, які перетнули державний кордон, здійснив пошук відповідних відомостей відносно позивача та отримав інформацію про неодноразовий перетин державного кордону позивачем за період, який вказаний у документі, який поданий разом із заявою про обмін посвідки, а саме в паспорті від 14.04.2016 року, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами /а.с.83-85 т.2/. Пошук відомостей за період 2013 року із зазначенням паспорту позивача, який останнім не був поданий для відповідача1 разом із заявою про обмін посвідки, оскільки втрачений і в 2016 році видано новий паспорт, суперечить змісту підпункту 3 пункту 62 Порядку №321.

В той же час, відповідач1, не маючи станом на дату прийняття оскаржуваного рішення інформації від відповідача2 на свій запит щодо не встановлення тотожності фотозображень зображеної на них особи або виявлення невідповідності відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення обміну посвідки та маючи підтвердження з баз даних про перетин кордону позивачем, інформацію з державного реєстру актів цивільного стану громадян про дійсність шлюбу позивача та маючи інформацію про наявність у нього дітей, які проживають в Україні, отримавши від позивача чинну на той момент посвідку на постійне проживання в Україні, яка підтверджує законне перебування позивача в Україні, приймає рішення про відмову позивачу в задоволенні заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, керуючись тим, що базами даних не підтверджено надану позивачем інформацію.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача1 про надходження відомостей від УДМС України в Миколаївській області від 11.09.2018 № 4801.5/5419-18 та відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 27.07.2018 № 0.184-30830/0/15-18-Вих, оскільки останні отримані УДМС України в Полтавській області значно пізніше дати винесення оскаржуваного рішення відповідача1 від 04.07.2018 № 7.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з вказаних норм такі відомості не могли бути враховані при прийнятті спірного рішення.

Крім того, суду також не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості проведення перевірки законності перебування ОСОБА_1 на території України в межах розгляду заяви про обмін посвідки з підстав досягнення ним 45 років, як і належних доказів щодо тверджень відповідача1 про підробку документів, долучених до такої заяви.

Виходячи з викладеного, приймаючи рішення №7 від 04.07.2018 УДМС України в Полтавській області діяло не в межах та не на підставі наданих повноважень, а тому вимоги позивача належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 7 від 04.07.2018 Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні не підлягають задоволення, з огляду на наявність, станом на час розгляду даної справи судом, рішення № б/н від 11.05.2019 Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну, яке одночасно є предметом розгляду даної справи також і, відповідно, рішення в цій частині позовних вимог ще не набрало законної сили.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення № 7 від 04.07.2018 Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про заміну посвідки на постійне проживання в Україні та видачу нової посвідки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи оцінку вимогам позивача визнати рішення № б/н від 11.05.2019 Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну протиправним та скасувати вказане рішення, суд виходив з наступного.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені нормами статті 12 Закону № 2491, відповідно до яких встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Статтею 6 Закону України "Про імміграцію" визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, відповідно до п. 2, 3 ч.1 ст. 6 Закону України "Про імміграцію", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Згідно пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

В обґрунтування рішення від 11.05.2019 представник УДМС України в Миколаївській області зазначав, що дозвіл на імміграцію, наданий ОСОБА_1 13.12.2013, скасовано на підставі пунктів 1, 3, 5 статті 12 вказаного вище Закону /а.с. 55, т.2/. Зокрема, як зазначено у висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. Грузії ОСОБА_1 від 11.05.2019, при подачі документів на надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 повідомив про себе завідомо неправдиві відомості /а.с.53-54 т.2/.

У висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. ОСОБА_1 від 11.05.2019 відповідач2 посилається на наступні обставини /а.с. 53-54, т.2/.

01.03.2018 до УДМС України в Миколаївській області за № 20/2175 від 28.02.2018 надійшов запит Автозаводського РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавської області стосовно перевірки законності документування посвідкою на постійне проживання гр. Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно перевірки за обліками АРМОР стосовно ОСОБА_1 Комсомольським МВВС Полтавської області 22.09.2007 було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну з 10.10.2007 по 10.10.2009.

Проте, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12.08.2009 Крюківським відділом РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_1 10.03.2009 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , перебуваючи на території України у термін дії заборони в`їзду.

Додатково ДМС України та УДМС України в Миколаївській області було здійснено перевірку гр. Грузії ОСОБА_1 за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» (далі - система «Аркан»), оскільки іноземець надав при оформленні дозволу на імміграцію копію паспортного документу зі штампом перетину кордону України 15.09.2013 КПП «Могилів-Подільський», який підтверджує законність його перебування на території України на момент подачі документів на отримання дозволу на імміграцію та документування його посвідкою на постійне проживання.

Під час додаткової перевірки був направлений запит до Державної прикордонної служби України стосовно перевірки перетину кордону у період 2013-2014 рр. Згідно відповіді АДПС України ОСОБА_1 державний кордон України не перетинав.

До УДМС України в Миколаївській області надійшли подання з відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП в Миколаївській області за вих. № 446/21-2019 від 15.04.2019 та з ГУНП в Полтавській області за вих. № 1653/115/01/14-2019 від 15.04.2019 щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п.1, 3, 5 ст.12 Закону України «Про імміграцію» (надано неправдиві відомості та іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства).

Згідно інформації зазначеної в поданні відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП в Миколаївській області встановлено, що за наявною інформацією гр. ОСОБА_1 надав паспорт громадянина Грузії НОМЕР_3 від 09.07.2009, який виданий Міністерством юстиції, м. Зугдіді де були проставлені дата-штампи про перетин кордону України, з явними ознаками підробки, а саме: - в`їзд 18.06.2013 п/п Іллічівський МТП та виїзд - 13.09.2013 п/п Могилів-Подільський, в`їзд - 15.09.2013 п/п Могилів-Подільський та виїзд -12.12.2013 п/п Старокозаче та в`їзд - 13.12.2013 п/п Старокозаче. Проте під час перевірки за базою даних системи «Аркан» встановлено, що вищезазначені дати-штампи в базі даних взагалі відсутні.

Згідно інформації зазначеної в поданні ГУНП в Полтавській області встановлено, що 18.05.2009 Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області відносно гр. ОСОБА_1 було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну з 19.05.2009 терміном дії до 19.12.2009.

Проте, згідно зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12.09.2009 Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького МУЮ Полтавської області, гр. ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 10.03.2009 перебуваючи в Україні незаконно.

Надаючи оцінку даним твердженням, суд особливо наголошує, що дані відомості були відомі та проаналізовані співробітниками УДМС України в Миколаївській області під час вирішення питання про надання дозволу на імміграцію в Україну від 13.12.2013 /а.с. 19, 24, т.2/, однак не послугували підставами для відмови у наданні такого дозволу відповідно до висновку за результатами розгляду заяви гр. Грузії ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну /а.с. 26-27, т.2/.

Посилаючись на прийняття Комсомольським МВВС Полтавської області 22.09.2007 рішення про заборону в`їзду в Україну з 10.10.2007 по 10.10.2009, відповідачем2 безпідставно не враховано, що відповідно до постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 24.10.2007 у справі № 2-в-80/2007 відносно позивача постановлено затримати та видворити з території України у примусовому порядку без заборони в`їзду до України, проставивши відповідний штамп в паспортному документі № 1760269 на сторінці 6 /а.с. 36, т.2/. Копія такого рішення суду надана відповідачем2, що свідчить про обізнаність щодо останнього.

Зважаючи на відсутність іншого належного та допустимого доказу на підтвердження факту незаконності перебування на території України у зазначений вище період, суд не знаходить підтвердження і тому факту, що гр. ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 10.03.2009 перебуваючи в Україні незаконно.

Стосовно посилання про направлення запиту до Державної прикордонної служби України стосовно перевірки перетину кордону у період 2013-2014 рр. та отримання відповіді АДПС України, відповідно до якої ОСОБА_1 державний кордон України не перетинав, суд зауважує наступне.

Досліджені в ході судового розгляду відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, отримані 06.08.2018 та 16.05.2018, містять пояснення, що відомостей про перетинання державного кордону зазначеним у запиті громадянином у період з 26.07.2013 по 1.12.2013 /а.с. 135, т. 1/ та у період з 19.05.2007 по 19.12.2009 /а.с. 38, т.2/ бази даних не містять. Варто наголосити, що кожна з вказаних відповідей інформує, що інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців і осіб без громадянства зберігається протягом п`яти років.

Викладене свідчить про те, що без вини позивача, компетентні органи держави не забезпечили збереження будь-яких відомостей про перетинання державного кордону позивачем за періоди, що передували запитам більше аніж на п`ять років. В той же час, відсутність інформації в базах даних не може одночасно свідчити про факт не здійснення перетину кордону ОСОБА_1 , що помилково ототожнено відповідачем2.

Більше того, отримавши таку відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України послугувало для відповідача2 підставою для припинення розгляду матеріалів справи відносно позивача відповідно до висновку 25.05.2018, відповідно до якого зазначено, що після проведення визначених імміграційним законодавством перевірок відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію /а.с. 39, т.2/.

Таким чином, відповідач2 заперечує свої ж твердження. Оскільки, маючи одну і ту ж інформацію від Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України по різному її тлумачить та приймає кардинально протилежні рішення. Зокрема, у травні 2018 року затверджує висновок згідно якого вважає надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та документування його посвідкою на постійне проживання такими, що у повному обсязі відповідають вимогам законодавства України /а.с.39 т.2/, а згодом, на підставі цієї ж інформації затверджує висновок від 11.05.2019 згідно якого вважає за доцільне скасувати рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну гр. ОСОБА_1 /а.с.53-54 т.2/

Прийняття рішень різних за своїм результатом з тих самих підстав, яким надано оцінку в порядку прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, є порушенням принципу правової визначеності.

Відносно тверджень відповідача2 щодо наявної у нього інформації про явні ознаки підробки штампів про перетин кордону у 2013 році у паспорті заявника, то суд зазначає про їх необґрунтованість, оскільки здійснюючи перевірку, в тому числі і вказаних відомостей в 2013 році, ним не було зробленого відповідного висновку, а для підтвердження вказаних тверджень вже у 2019 році відповідачем2 не надано до суду належних та допустимих доказів. Твердження відповідача2 про те, що у позивача вже не має оригіналу вказаного паспорту та, відповідно, не має змоги зробити необхідну експертизу жодним чином не звільняє відповідача2 від обов`язку доведення вказаних тверджень щодо наявності саме факту підробки відповідних штампів (а не факту відсутності відомостей про перетин кордону) та прийняття на цій підставі оскаржуваного рішення.

Щодо іншої підстави, зазначеної відповідачем2 в оскаржуваному рішенні від 11.05.2019 - пункти 3 та 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якого дозвіл на імміграцію скасовується, то суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань стосовно даного порушення, зокрема, яку норму та якого закону порушено позивачем та які із поданих позивачем при подачі документів на надання дозволу на імміграцію відомостей є завідомо неправдиві.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці визначає, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що скасування дозволу на імміграцію, здійснене виключно за формальних обставин без детального дослідження всіх обставин необхідності прийняття такого рішення, зумовило порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані норми ст. 12 Закону.

Таким чином, відповідачем2, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах. Скасування цього дозволу суттєво порушує права позивача.

Зокрема, суд зауважує, що відповідачем2 при прийняті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки наявності у позивача родини, а саме дружини ОСОБА_2 , з якої позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, та двох дітей, які також проживають на території України /а.с. 22-24, т.2/. Про вказані факти відповідач2 був обізнаний та мав всі необхідні підтверджуючі документи, зокрема але не обмежуючись: повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про народження.

Таким чином, втручання органу державної влади в сімейне (приватне) життя позивача є неправомірним, не враховувалось наявність неповнолітньої дитини, законне право дітей на проживання разом з батьками.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування рішення № б/н від 11.05.2019 Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну.

Крім того, відповідачем2 не було надано доказів в підтвердження правомірності призначення третьої перевірки відносно позивача на підставі тих документів та інформації, яка була у відповідача2 на момент двох попередніх перевірок та прийняття ним відповідних висновків про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачу та про відповідність вимогам законодавства України дій щодо документування позивача посвідкою на його постійне проживання.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн, по 768,40 грн відповідно.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 03.03.2019 між ОСОБА_1 (клієнт) та Бойченко Г . В . (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги /а.с.67/.

Підлягає врахуванню, подана представником позивача заява про стягнення судових витрат в порядку частини сьомої статті 139, відповідно до якої зазначено, що у випадку ухвалення рішення на користь позивача - останнім будуть у встановлений строк подані докази відповідних судових витрат.

В той же час, станом на дату постановлення рішення судом у даній справі позивачем не надано акту виконаних робіт (наданих послуг) та детального опису робіт (наданих послуг).

Виходячи з викладеного, підстав для задоволення клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не має.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов громадянина Грузії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 37829297), Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 37844163) про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та рішення № 7 від 04.07.2018 Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про заміну посвідки на постійне проживання в Україні та видачу нової посвідки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визнати протиправним та скасувати рішення № б/н від 11.05.2019 Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 37829297) на користь громадянина Грузії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 37844163) на користь громадянина Грузії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя І.Г.Ясиновський