Рішення № 85498644, 11.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4001/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.

представника позивача Судакова В.В., за ордером

представника відповідача та третьої особи Лисий С.О., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, тетя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасувати наказу від 26.04.2019 р. №5 о/с,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, тетя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління національної поліції в Одеській області, в якому просив:

1. Визнати нечинним та скасувати наказ начальника ГУ МВС в Одеській області від 26 квітня 2019 р. №5 о/с.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.

ОСОБА_1 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС в Одеській області.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №137 о/с від 27.02.2015 р. позивач звільнений у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію).

Правомірність наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №137 о/с від 27.02.2015 р. оскаржується в адміністративній справі №815/1813/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділення Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання нечинним наказу, зобов`язання поновити на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підставою для ухвалення рішення був наказ ГУ МВС України в Одеській області від 26.04.2019 р. №5 о/с, яким були внесені зміни до наказу Головного управління МВС України від 27.02.2015 р. №137 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, у якому зазначено дату звільнення з 10.03.2015 р.

Позивач вважає наказ від 26.04.2019 р. № 5 о/с протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки, на думку позивача, звільнення вже відбулося і спір щодо його правомірності розглядається судом вже п`ятий рік, тому відповідач не мав права вносити зміни до свого наказу, який вже повністю виконаний.

16.07.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

29.07.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, судпродовжив підготовче провадження до 90 днів та залучив в якості третьої особи на стороні відповідача Головне управління національної поліції в Одеській області.

09.10.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд, закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву представник відповідача та третьої особи зазначив, що ГУМВС України в Одеській області не могло вчинити будь-які дії щодо винесення оскаржуваного наказу, оскільки на момент його винесення, позивач починаючи з 03.02.2015 р. самоусунувся від виконання службових обов`язків та не виходив на службу. Про причини такого невиходу позивач ніяким чином безпосередньому керівнику та до сектору кадрового забезпечення не доповідав, тому при винесені наказу №137 о/с від 27.02.2015 р. ГУМВС в Одеській області не було відомо про перебування ОСОБА_1 на лікарняному. Про такий факт ГУМВС України в Одеській області стало відомо лише після отримання позову ОСОБА_1 по справі №815/1813/15. Беручи до уваги той факт, що судом Одеського окружного адміністративного суду постановою від 27.07.2015р., яка була залишена без змін рішенням суду апеляційної інстанції, вимоги ОСОБА_1 задоволено частково шляхом зміни дати звільнення - видання наказу №5 о/с станом на той часне було необхідним.

Лише після того, як Верховний Суд рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі № 815/1813/15 скасував та направив справу на новий розгляд, виникла необхідність у виданні такого наказу.

Представник відповідача та третьої особи зазначив, що ГУМВС України в Одеській області не мало змоги внести зміни до наказу №137 о/с раніше у зв`язку із тим, що позивач не надав оригінал документа, що підтверджував його перебування на лікарняному. Відповідні зміни було здійснено лише після отримання підтвердження перебування на лікарняному позивача з ДУ «ТМО МВС України в Одеській області». Тобто відповідач скористався своїм правом змінити дату звільнення.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача та третьої особи,з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються.Суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач проходив публічну службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС в Одеській області.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №137 о/с від 27.02.2015 р. позивач звільнений у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію).

Правомірність наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №137 о/с від 27.02.2015 р. позивач оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду.

27 липня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у справі №815/1813/15 за позовом ОСОБА_1 до ГУ міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Овідіопольського районного відділення ГУ міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання нечинним наказу, зобов`язання поновити на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виніс постанову. Відповідно до резолютивної частини постанови суд позов задовольнив частково. Змінив дату звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 27.02.2015р., визначену в наказі №137 від 27.02.2015р. на 10.03.2015р. (перший робочий день після виходу з лікарняного (а.с.122). Ухвалою від 01.12.2015р. зазначена постанова залишена без змін.

28.11.2018р. Верховний Суд по справі №815/1813/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та ухвалу апеляційної інстанції від 01.12.2015р. скасував та направив справу на новий судовий розгляд.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018р. по справі №815/1813/15 зазначив про те, що правом змінити дату, з якої особа рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягає звільненню зі служби у такій правовій ситуації, наділений безпосередній керівник (начальник) такої особи, шляхом внесення змін до наказу про звільнення із зазначенням нової дати звільнення, встановивши її наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника.

26.04.2019 р. відповідач прийняв наказ від №5 о/с, яким вніс зміни до наказу Головного управління МВС України від 27.02.2015 р. №137 о/с в частині звільнення позивача оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, з 10.03.2015 р. (а.с.7).

15.05.2019р. Одеський окружний адміністративний суд, здійснюючи новий розгляд справи №815/1813/15, виніс рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

29.10.2019р. П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2019р. по справі №815/1813/15 скасував. Прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав наказ №137 від 27.02.2015р. в частині дати звільнення протиправним. В решті позовних вимог відмовлено.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Cутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Згідно з ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженнями позивача, що відповідач не мав право вносити зміни до наказу, оскільки звільнення з посади вважалося вже виконаним одразу після видання наказу по особовому складу №137 від 27.02.2015р.

Так, з огляду на рішення судів різних інстанцій щодо визнання законності звільнення позивача, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши хронологію подій, пов`язаних із звільненням позивача, суд встановив, що майже одразу після видання наказу відповідач оскаржив його, не погоджуючись із своїм звільненням та просив поновити його на посаді. З урахуванням того, що вирішення даного спору фактично тривало аж до29.10.2019р. ( винесення рішення П`ятим апеляційним адміністративним судом, яким він визнав наказ№137 від 27.02.2015р. в частині дати звільнення 27.02.2019р. протиправним) питання щодо звільнення позивача в т.ч дати звільнення весь цей час було спірним.

Зокрема суд звертає увагу на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. суд сам змінив дату звільнення, а тому у відповідача не було необхідності вносити зміни своїм наказом щодо дати звільнення аж до 28.11.2018р., коли Верховний Суд скасував рішення першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. У своїй постанові від 28.11.2018 року Верховний Суд зазначив, що вирішуючи проблематику звільнення осіб з роботи у період тимчасової непрацездатності, Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію, зокрема, й у своїй постанові від 21 травня 2014 року (справа № 6-33цс14), відповідно якої суд, установивши, що звільнення особи відбулось із порушенням установленого законом порядку, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, а відтак, закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника.Правом змінити дату, з якої особа рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягає звільненню зі служби у такій правовій ситуації, наділений безпосередній керівник (начальник) такої особи, шляхом внесення змін до наказу про звільнення із зазначенням нової дати звільнення, встановивши її наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника.

Отже у відповідача фактично з`явилась можливість внести зміни до наказу тільки після направлення справи на новий розгляд, який тривав до 29.10.2019р.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач правомірно скористався своїм правом змінити дату звільнення позивача з займанної посади. Отже наказ №5 о/с від 26.04.2019 р. є законним та не належить до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинурішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне Управління МВСУ України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, код ЄДРПОУ 08592268.

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області, адреса: вул. Ак. Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 11 листопада 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.