Рішення № 85498640, 11.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4662/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Тищенка С.Ю.;

представника відповідача - Таран В.В.,

третьої особи - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 10.06.2019 року ВП № 13863315, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 , в якій просив: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеський області Таран В.В. за ВП № 13863315; скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеський області Таран В.В. про накладення штрафу за ВП № 13863315 від 10.06.2019 року у розмірі 61947,12 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеський області Таран В.В. було накладено штраф в розмірі 50 % суми заборгованості, тобто за три роки (123894,25 грн.) - 61947,12 грн. Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Зі змісту розрахунку вбачається, що він здійснений без врахування інформації щодо працевлаштування, розмір заборгованості визначається із середнього заробітку по м. Одеси. Стягувач приховує інформацію, що ним перераховуються кошти на її користь боржником, у період за 2018-2019 року здійсненні платежі на загальну суму - 13100 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, оскільки вважає його необґрунтованим, передчасним. Поза увагою державного виконавця залишилась інформація про те, що позивач офіційно був працевлаштований з грудня 2016 року, третя особа приховує інформацію, що отримувала аліменти. Позивач вважає, що застосування штрафу з урахуванням внесеними змінами у Закон України «Про виконавче провадження» можливо лише до заборгованості, яка виникає після 28.08.2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 10.06.2019 року ВП № 13863315 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, що б підтверджували сплату зазначених платежів. Інформації про офіційне працевлаштування чи розмір доходу від боржника до Відділу не надходило протягом десяти років. З огляду на вище викладене, можна зробити висновок, що боржник систематично порушував норми чинного законодавства в частині обов`язків, що були покладені на нього як на боржника Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до розрахунку заборгованості від 22.05.2019 року борг зі сплати періодичних платежів за виконавчим документом склав 121794,25 грн. 10.06.2019 року державним виконавцем накладено штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості зі сплати аліментів на підставі ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, про що виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23.07.2009 року на підставі письмової заяви стягувача старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Назаровою В.В. відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-1207/2009 від 14.04.2009 року виданого Малиновським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08.12.2008 року, на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною 18 років - до 11.06.2019 року, але не менше як 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, про що було винесено відповідну постанову.

22.05.2019 року старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеський області Тростніковою Н.В. було складено розрахунок заборгованості із сплати аліментів при примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1207/2009 від 14.04.2009 року виданого Малиновським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно але не менше 30 % від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.12.2008 року до повноліття дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до 11.06.2019 року, відповідно до якого встановлено розмір заборгованості із сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 22.05.2019 року у сумі 121794,25 грн.

Відповідно до зазначеного розрахунку від 22.05.2019 року станом на 01.12.2018 року заборгованість складає 113394,25 грн., а за січень-квітень 2019 року боржник відомостей про працевлаштування та про сплату аліментів за вказаний період державному виконавцю не надав, тому розрахунок проводився по середньомісячній заробітній платі в м. Одеса. - 8400 грн. за місяць.

10.06.2019 року старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеський області Таран В.В. при примусовому виконання виконавчого листа № 2-1207/2009 від 14.04.2009 року виданого Малиновським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 08.12.2008 року, на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 18 років - до 11.06.2019 року, але не менше як 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, прийняв постанову про накладення штрафу ВП № 13863315, якою за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, наклав на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 61947,12 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно з ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до положень ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Посилання позивача, що заборгованість щодо сплати аліментів утворилась до 2018 року, відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», введена лише з 28.08.2018 року, а тому на нього не може бути накладено відповідний штраф суд вважає необґрунтованими.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018 року, статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною 14, абзац третій якої передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості сплати аліментів.

Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суду з прав людини в своєму рішенні від 26.04.1979 року у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства у пункті 49 зазначив, що: «право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII був прийнятий 03.07.2018 року, опублікований у офіційному виданні Голос України 28.07.2018 року.

Відповідно до п.1 Розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року № 2475-VIII цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім абзаців четвертого - сьомого підпункту 12 пункту 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності через 30 днів із дня опублікування у газеті «Голос України» повідомлення Державної судової адміністрації України про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів.

Тобто, посилання, що позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки коли утворювалася відповідна заборгованість законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі, є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Позивач вказує, що ним у період за 2018-2019 року були здійснені платежі на користь стягувача на загальну суму 13100,00 грн., про що він повідомив державного виконавця лише 31.07.2019 року.

Разом з цим, під час розгляду справи суд встановив, що відповідно до пояснень стягувача у ВП № 13863315 - ОСОБА_2 (третьої особи) вказані кошти від ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до неї не надходили, оскільки розрахункового рахунку в Альфабанку вона не мала.

Позивач зазначає, що поза увагою державного виконавця залишилась інформація про те, що він офіційно був працевлаштований з грудня 2016 року.

Разом з цим, лише 31.07.2019 року до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області була подана заява від представника ОСОБА_1 про залучення до матеріалів виконавчого провадження копій чеків про сплату аліментів та перерахунок заборгованості по аліментах.

До поданої заяви були додані ксерокопії платіжних квитанцій про поповнення банківської картки клієнта Альфа-Банку без зазначення призначення платежу та можливості ідентифікації особи-отримувача, а також довідка ВП «Одеський загін воєнізованої охорони» про працевлаштування боржника.

Згідно з ч.8 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Позивач вказаними діями фактично не дотримався основних обов`язків боржника у виконавчому провадженні ВП № 13863315.

Крім того, 15.08.2019 року Хмельницьким відділенням поліції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Черевко С.П. та заяви ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі ч.1 ст.164 Кримінального кодексу України про те, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання доньки.

Згідно з ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, оскаржувані дії та постанова державного виконавця вчинені (прийняті) у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Бабеля, 6, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код 41405463), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_2 ), про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 10.06.2019 року ВП № 13863315 - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя М.М. Кравченко