Рішення № 85498571, 11.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 р. № 400/2607/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 27.06.2019 р. № 54/03.19-р та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.06.2019 року № 54/03.19 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу для призначення пенсії за віком період її роботи з 01.06.1979 року по 26.02.1982 року в Комбінаті громадського харчування Ленінського району м.Миколаєва.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що відмова в зарахуванні страхового стажу для призначення пенсії за віком є протиправною, оскільки в трудовій книжці позивача є відповідні записи, що дозволяють призначити пенсію позивачу за віком з наявністю загального трудового стажу на момент звернення позивача до відповідача з відповідною заявою 22 роки 6 місяців 7 днів. Однак відповідач вважає, що така обставина не є дійсною. Рішення про відмову в призначенні пенсії мотивовано тим, що в трудовій книжці позивача значиться неналежним чином оформлений запис про роботу. Проте, позивач вважає, що така підстава з боку відповідача є порушенням її конституційного права на соціальний захист - отримання пенсії за віком.

Відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення є правомірним та відповідає вимогам чинного пенсійного законодавства. Згідно ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), жінки, які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 59 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менш 26 років. Відповідно до записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 має лише 19 років 9 місяців 12 днів страхового стажу, що є підставою для відмови в призначенні їй пенсії за віком. В задоволенні позову Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області просило суд відмовити повністю.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив наступне.

03.06.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача від 27.06.2019 року за № 54/03.19-р ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. При цьому в оскаржуваному Рішенні відповідачем було зроблено висновок про те, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 9 місяців 12 днів.

Позивач таку відмову вважає протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з відповідним позовом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" жінки, які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 59 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - па підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27 червня 2019 року № 54/03.19-р відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю страхового стажу для призначення пенсії за віком - не менше 26 років. При цьому при постановленні вказаного Рішення відповідач дійшов висновку, що страховий стаж ОСОБА_1 загалом складає 19 років 9 місяців 12 днів. Відповідачем не було враховано до страхового стажу Позивачки період роботи у Комбінаті громадського харчування Ленінського району м.Миколаєва з 01.06.1979 р. по 26.02.1982 р.

Рішення мотивовано тим, що в трудовій книжці значиться неналежним чином оформлений запис про роботу, а саме на титульному аркуші трудової книжки ОСОБА_2 відсутня печатка підприємства, на якому вона вперше була працевлаштована. Також рішення мотивовано тим, що в Довідці, виданій Відділом інформації та використання документів ліквідованих установ від 29.05.2019 р. № Ф-534/24.03-01 зазначено, що серед перевірених документів по нарахуванню заробітної плати Комбінату громадського харчування Ленінського району м. Миколаєва за 1979, 1981-1982 роки відомостей щодо роботи ОСОБА_2 не виявлено. Накази з особового складу до відділу на зберігання не надходили. За 1980 рік нарахування заробітної плати зазначено лише за травень 1980 року.

Таким чином, відповідачем враховано до страхового стажу ОСОБА_1 19 років 9 місяців 12 днів, в тому числі періоди навчання, догляду за дитиною до досягнення нею 3- х річного віку та догляду за інвалідом І групи.

Проте, на думку суду, не враховано період роботи з 01.06.1979 р. по 26.02.1982 р. (2 роки 8 місяців 26 днів ), хоча відповідні відомості містяться у трудовій книжці позивачки та підтверджуються Довідкою Відділу інформації ММР (а.с.16-19).

Дослідив детально записи трудової книжки позивачки, суд приходить до того, що що на момент звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області вона мала загальний стаж роботи 22 роки 6 місяців 7 днів (19 років 9 місяців 12 днів + 2 роки 8 місяців 26 днів). Однак вказана обставина відповідачем не визнається, оскільки відповідачем залишився не зарахований до страхового стажу позивачки період роботи у Комбінаті громадського харчування Ленінського району м.Миколаєва з 01.06.1979 р. по 26.02.1982 р., про що є відповідний запис в трудовій книжці позивача.

Відповідач стверджує, що титульний аркуш трудової книжки ОСОБА_1 не містить відбитку печатки підприємства на якому вона працювала з 01.09.1979 26.02.1982 року, тому це є підставою для не зарахування відповідного періоду роботи позивачки до її загального трудового стажу.

З таким твердженням відповідача суд не погоджується та з цього приводу зазначає таке.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.п. 1, 2. 27 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Судом встановлено, що позивач на момент зверненя до відповідача з відповідною заявою мала загальний страховий стаж 22 роки 6 місяців 7 днів.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а головне - записами трудової книжки позивачки.

Виходячи з вищевикладеного, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що діяв правомірно, тому позов належить задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.06.2019 року № 54/03.19 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 01.06.1979 року по 26.02.1982 року на Комбінаті громадського харчування Ленінського району м.Миколаєва.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов