Рішення № 85498385, 07.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4127/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чепурової К.В.,

розглянувши у відкритому судовоу засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, за період 2017 - 2018 років;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за період 2017 - 2018 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 05 серпня 2001 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України (Біловодський РВ УМВС України в Луганській області), а з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року проходив службу в Національній поліції України (Біловодський ВП ГУНП в Луганській області).

Наказом начальника ГУНП України у Луганській області від 28 вересня 2018 року № 456 о/с позивача звільнено з 03.10.2018 зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 17 років 01 місяць 27 днів.

Позивач є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 29.09.2015).

Станом на день звільнення, відповідач не провів розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2017 та 2018 роки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З посиланням на норми Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про відпустки», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», наказ МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», Кодексу Законів про Працю України, позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2017 - 2018 роки суперечать положенням Закону, тому порушують права.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 37-41), в якому зазначив таке.

Зі змісту частини 1 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» у вказаному Законі йдеться лише про «щорічні чергові оплачувані відпустки», а тому у частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, йдеться про щорічну чергову оплачувану відпустку (яка відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» складається з щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки).

Тобто поліцейському, який звільняється зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільненні «щорічну чергову оплачувану відпустку».

До інших видів відпусток, які надаються поліцейському, що вказані у частині 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію», застосовуються норми законодавства про відпустки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відпустки», законодавство про відпустки складається з Конституції України, Закону України «Про відпустки», Кодексу законів про працю України (КЗпП України), інших законів та інших нормативно-правових актів.

З урахуванням правил законодавчої техніки вбачається, що зазначений вид відпустки («додаткова відпустка із збереженням заробітної плати» учаснику бойових дій) не є щорічною відпусткою з огляду на закріплення норми, яка регламентує надання зазначеної відпустки в окремій статті КЗпП України (стаття 77-2 «Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни») та розміщення норми, яка регламентує надання зазначеної відпустки (стаття 16-2 «Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності») у Законі України «Про відпустки» у розділі III вказаного Закону (у свою чергу тривалість, умови та порядок надання щорічних (основних та додаткових) відпусток регламентовано у розділі II «Щорічні відпустки» цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Із частиною 1 статті 83 КЗпП України кореспондуються положення частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Отже, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавством не передбачена.

Позивач з рапортами про надання йому додаткової відпустки за 2017-2018 роки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій не звертався; з рапортами (заявами) про виплату йому грошової компенсації за невикористані дні додаткові відпустки за 2017 та 2018 роки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій також не звертався.

У пункті 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06 квітня 2016 року № 260 зазначено, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Тобто, обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.

У даному випадку, належність до виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017 - 2018 роки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій в наказі ГУНП в Луганській області від 28 вересня 2018 № 456 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції не визначена.

Витяг з наказу про звільнення зі служби в поліції отримано ОСОБА_1 у день звільнення (03.10.2018), про що свідчить його власноручна розписка.

Позивач у встановленому порядку наказ ГУНП в Луганській області від 28 вересня 2018 року № 456 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом ГУНП в Луганській області проводиться виплата коштів, не оскаржив, а тому вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядок № 260 від 06 квітня 2016 року.

Також, судовим рішенням у справі № 360/1631/19 (постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року) встановлено, що ОСОБА_1 30 жовтня 2018 року укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на п`ять років, а тому позивачу могла надаватися додаткова відпустка за 2018 рік зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, або отримана грошова компенсація за вказану відпустку.

Доказів, що вказана відпустка за 2018 рік не надавалася (не отримувалася грошова компенсація за зазначену відпустку) за місцем проходження військової служби в Державній прикордонній службі України позивачем до адміністративного позову не долучено.

Просить суд, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю.

19 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 77- 80) в якій позивачем зазначено, що позивач як учасник бойових дій, за час проходження служби в ГУНП в Луганській області мав повне право на додаткову відпустку тривалістю 14 днів, та грошову компенсацію у разі її невикористання. Це пільга, що надається та гарантується державою, як учаснику бойових дій та ніким не може бути порушена. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Просить суд задовольнити позов у повному обсязі та визнати відзив від 10 жовтня 2019 року таким, що поданий з порушенням строків встановлених для його подачі.

07 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду через канцелярію надійшли письмові пояснення відповідача в яких викладено аналогічні обставини, зазначені у відзиві на позов (арк. спр. 95-97).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 1-2).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк. спр. 91), просив суд розглянути справу без його участі (арк. спр. 84).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 70).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджено копіям документів: паспорта громадянина України НОМЕР_3 виданий Марківським РВ УМВС України в Луганській області 13 січня 2000 року (арк. спр. 7, 28-31), карткою платника податків (арк. спр. 8), посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2015 року (арк. спр. 9, 32).

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , та довідки від 04 жовтня 2018 року без номеру, виданої відповідачем, позивач в період з 07 листопада 2015 року по 03 жовтня 2018 року проходив службу в органах Національної поліції (арк. спр. 10, 11).

Відповідно до посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_4 від 29 вересня 2015 року позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 9).

Наказом № 79 о/с від 25 грудня 2015 року «Про надання відпусток особовому складу Біловодського ВП ГУНП» підтверджено те, що позивачу за 2015 рік надано додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій кількістю 14 діб, з 21 грудня 2015 року по 03 січня 2016 року (арк. спр. 14, 26).

Наказом № 237 о/с від 22 квітня 2016 року «Про надання відпусток особовому складу Біловодського ВП ГУНП» підтверджено, щ позивачу за 2016 рік надано додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій кількістю 14 діб, з 20 квітня 2016 року по 03 травня 2016 року (арк. спр. 15, 27).

Наказом № 456 о/с від 28 вересня 2018 року «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0122170), старшого слідчого слідчого відділення Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 03 жовтня 2018 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні; 17 років 01 місяць 27 днів, у пільговому обчисленні: 06 років 07 місяців 00 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 17 років, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки (арк. спр. 12, 25).

Листом від 04 вересня 2019 року № 5033/111/19/05-2019 відповідачем повідомлено позивача, що грошова компенсація за невикористані дні соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2017 та 2018 роки не нараховувалася та не виплачувалася (арк. спр. 13).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 360/1631/19 встановлено, що 30.10.2018 ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на п`ять років (арк. спр. 105-109).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті п`ятої Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.

За приписами статті 12 Закону № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».

Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється статтями 91 - 93 Законом № 580-VIII.

Приписами частини другої статті 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами частини дев`ятої та десятої статті 93 Закон № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закон № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Закон України «Про відпустки» (далі - Закону № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Приписами частини першої статті четвертої Закону № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

За приписами частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР що кореспондуються з нормами частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону № 3551-XII (крім осіб, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи) законодавством не передбачена.

Крім того, суд зазначає, що позивач із заявами щодо реалізації свого права на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік у 2017 та 2018 роках до відповідача не звертався, а надання такої відпустки можливо за наявності відповідного звернення особи.

Більш того, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 360/1631/19 встановлено, що 30.10.2018 ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на п`ять років (арк. спр. 105-109).

Отже, позивач може реалізувати своє право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2018 рік і у Державній прикордонній службі України.

Довідка військової частини 9938 від 24 жовтня 2019 року№ 12/1396 (арк. спр. 94) про те, що ОСОБА_1 додаткова відпустка, передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у період з 30.10.2018 не надавалась не є доказом того, що у майбутньому позивач не скористається своїм правом на отримання грошової компенсації за невикористану у 2018 році додаткову відпустку.

Також, суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Порядок № 260 визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

За приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За приписами абзаців сьомого та восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Тобто, обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.

Обов`язок роботодавця визначити працівникові при його звільненні належні для виплати суми кореспондуються і з приписами КЗпП України.

Так, згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В даному випадку, належність до виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2017, 2018 роки відповідачем в наказі про звільнення від 28 вересня 2018 року № 456 о/с не визначена.

Суд зазначає, що позивач у встановленому порядку наказ про звільнення від 28 вересня 2018 року № 456 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим відділом ГУ НП проводиться виплата коштів, не оскаржував.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, оскільки відповідачем в наказі про звільнення позивача не визначено кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація, а позивач, в свою чергу, з таким наказом погодився та його не оскаржив.

На думку суду, без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 та статті 116 КЗпП України.

Рішення Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 суд не бере до уваги, оскільки в даній справі йдеться про компенсацію невикористаних календарних днів додаткової відпустки військовослужбовцю, якому така компенсація визначена частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, під час розгляду зразкової справи № 620/4218/18 суд прийшов до висновку про те, що чинним на час розгляду зразкової справи законодавством припинено в особливий період з моменту оголошення мобілізації надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Крім того, спеціальним законом, який регулює порядок проходження військової служби та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, на відміну від Порядку № 260, передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строку подання відзиву, суд зазначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 163 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Положення частини другої статті 175 КАС України не є імперативною, тобто, передбачає право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем подано відзив до першого судового засідання, у зв`язку з чим приймає до уваги відомості та позицію відповідача, викладені у відзиві на позов.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладене, на підставі статей 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення у повному обсязі складено 11 листопада 2019 року.

Суддя Т.В. Смішлива