Рішення № 85498277, 08.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2429/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради, вул. А.Паученка, 53/39, м. Кропивницький,25006

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

1)визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради (ін. код - 03197629) щодо відмови їй у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни;

2) зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради (ін. код - 03197629) надати їй статус та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулася до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни, оскільки є дружиною померлого ОСОБА_2 , який за життя був інвалідом ІІІ групи та мав права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відповідачем було відмовлено у наданні такого посвідчення, так як ОСОБА_2 не приймав участь у воєнних діях та конфліктах. Позивач вважає відмову відповідача протиправною. Вказує, що відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Вважає, що додатковий елемент висловлення "а також внаслідок захворювання" вжито з указівкою про причину захворювання - через хворобу пов`язану з захистом Батьківщини інше, не формує окрему частину цілого до загибелі, пропажі безвісти, смерті від поранення, контузії, каліцтва, а виступає як ізольований від названих з ознакою живого хворого до ще живого з захворюванням. Тобто, на думку позивача, вона мала право на такий статус ще за життя її чоловіка.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін. (а.с.1-2).

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що прийняте рішення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації аварії на ЧАЕС здійснюється відповідно до Закону України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Аналогічну позицію підтримує Міністерство соціальної політики України, яка викладена в листі від 01.03.2016 р. №2936/0/14-16/172 "Про надання інформації" (а.с.53-57).

28.10.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 17470 від 28.10.2019р.).

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу сері№ НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 17.03.1983 року, після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.18).

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.05.2019 року №3511, за результатами розгляду звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_2 та документації на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_2 встановлено основний діагноз: ракова інтоксикація. Висновок: захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 27).

Відповідно до військового квитка, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 в період з 01.07.1987 р. по 13.08.1987р. виконував обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 20-23).

13.08.1987 р. командиром військової частини 53893 було видано довідку №761/30 про те, що ОСОБА_2 в період з 01.07.1987р. по 13.08.1987р. призваний на учбові збори Гайворонським військовим комісаріатом (а.с.24-25).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 16.10.2001 року, ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 30).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 12.06.2019 року, позивачка є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 34).

24 травня 2019 року позивач звернулася із заявою до начальника Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради про видачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

Листом від 26.06.2019 року № 2296/23-3 Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради відмовлено позивачу у встановленні статусу "Члена сім`ї загиблого", відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відмовляючи у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни, відповідач зазначав, що ОСОБА_2 , був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статус "Члена сім`ї загиблого" мають право отримати сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби - (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

ОСОБА_2 не приймав участі у воєнних діях та конфліктах, тому установити Позивачу статус "члена сім`ї загиблого" немає підстав (а.с. 32).

На переконання позивача, таке рішення відповідача є протиправним, у зв`язку з чим, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України та наявність права у позивача на призначення житлової субсидії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Матеріалами справи встановлено та не є спірним між сторонами, що померлий чоловік позивача - ОСОБА_2 мав статус інваліда війни першої групи та на нього поширювалась дія Закону №3551-XII.

Абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до абзацу 16 пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що чинність Закону №3551-XII поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст.. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, зі змісту цієї норми слідує, що чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Відповідно довідки військової частини від 13.08.1987 р. (а.с.25) ОСОБА_2 був призваний на навчальні збори, виконував обов`язки в військовій частині №53893 в період з 01.07.1987 р. по 13.08.1987р.

Слід зазначити, що у розмінні абзаців 4, 7 п. 1 ст. 10 наведеного Закону до членів сім`ї загиблих (тих, які пропали безвісті) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травням 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-XII поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що для встановлення позивачеві статусу члена сім`ї загиблого та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статтю 13 Конвенції, суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача, шляхом зобов`язання відповідача встановити позивачеві статус члена сім`ї загиблого та видачі відповідного посвідчення.

Суд також зазначає, що відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Верховним Судом під час розгляду справи № 823/795/17 за адміністративним провадженням К/9901/2159/17 було зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 04.10.2019 № 34 (а.с. 3).

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради (код ЄДРПОУ - 03197629) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради (ін. код - 03197629) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради (ін. код - 03197629) встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого інваліда війни, відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради видати ОСОБА_1 відповідне «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Стягнути з Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради (код ЄДРПОУ - 03197629) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко