Рішення № 85497627, 11.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. справа № 300/1856/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новицької сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської областіпро визнання протиправним і скасування рішення №395/5 від 13.06.2019 та визнання протиправної бездіяльності і зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Новицької сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення №395/5 від 13.06.2019 та визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 20.02.2019 і зобов`язання відповідача розглянути дану заяву на черговому засіданні сесії сільської ради.

Позов мотивовано тим, що відповідачем незаконно прийнято рішення №395/5 від 13.06.2019, яким затверджено Акт комісії по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 28.05.2019, оскільки необґрунтовані є посилання Комісії у вказаному акті на невідоме рішення Підмихайлівської сільської ради від 25.12.1993 та на те, що земельна ділянка позивача повинна становити 0,08 га. Так, рішенням Добровлянської сільської ради від 01.10.2013 за №13-18/2013 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок» позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки у власність, в тому числі площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку. Тому висновки Комісії про зобов`язання позивача повторно провести обміри його земельної ділянки є безпідставними та порушують право позивача на приватизацію земельної ділянки.

13.09.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідач - Новицька сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 також залучено до участі в справі №300/18561/19 ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - третя особа).

15.10.2019 на адресу суду надійшов відзив від третьої особи, згідно якого ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що право власності на землю виникає після одержання документа, що посвічує це право, однак такий документ не видавався спадкодавцю позивача - ОСОБА_3 , а посилання позивача на те, що спірні земельні ділянки належали ОСОБА_3 на підставі рішень виконкому Підмихайлівської сільської ради депутатів трудящих Калуського району Івано-Франківської області УРСР від 29.05.1967 за №8 «Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків», на які спадкодавець так і не встиг отримати правовстановлюючі документи, є безпідставними. Вказує також, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності (провулок), тобто є власністю Добровлянської сільської ради. ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням Добровлянської сільської ради №18-25/2010 від 02.09.2010 було визнано провулок між господарствами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 громадським, оскільки протягом всього часу ця ділянка була в фактичному користуванні всіх вказаних громадян саме як спільний заїзд. Жодних правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку нікому, в тому числі і ОСОБА_1 , не видавалось, адже спадкодавець позивача - ОСОБА_3 не набула у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку у власність, тому вона не ввійшла до складу спадщини. З приводу погодження меж, третя особа вказує на те, що відмовила позивачу у погодженні меж земельної ділянки в зв`язку з тим, що вказана спірна земельна ділянка (провулок) є власністю Новицької сільської ради ОТГ Калуського району (а.с. 45-47).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.09.2010, виданого Добровлянською сільською радою (а.с. 14) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.03.2015 (а.с. 16-17).

Дане домоволодіння знаходиться на земельній ділянці, яка була виділена тітці позивача - ОСОБА_3 відповідно до діючого на той час земельного законодавства згідно акту відводу від 20.03.1968 та рішення Підмихайлівської сільської ради від 29.05.1967 за №8.

Рішенням Добровлянської сільської ради XIV сесії VI демократичного скликання від 16.10.2012 за №2-14/2012, а саме пунктом 1 погоджено позивачу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,62 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 26).

Рішенням Добровлянської сільської ради XVIII сесії VI демократичного скликання від 01.10.2013 за №13-18/2013 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок» позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,62 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30).

На підставі даного рішення позивачем замовлено виготовлення проекту відводу земельної ділянки (технічної документації). Одним із документів проекту відводу є експлікація земельних угідь, відповідно до якої на даний час площа земельної ділянки під будинковолодінням становить 0,0997 га (а.с. 31).

Однак, межівник ОСОБА_2 відмовляється погодити позивачу межі земельної ділянки.

05.10.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якій просив надати роз`яснення з приводу того, яким чином позивач може завершити процедуру приватизації земельної ділянки без підпису межівників (а.с. 33).

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом від 20.10.2017 за №П-32/0-31/6-17 надало відповідь, в якій зазначено, що вирішення питання узгодження межі без підпису межівника відноситься до компетенції сільської ради (а.с. 34).

25.10.2017 позивач звернувся до Добровлянської сільської ради із заявою щодо вирішення питання щодо встановлення меж його земельної ділянки та ділянки ОСОБА_2 (а.с. 35).

20.02.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про вирішення питання щодо встановлення меж його земельної ділянки та ділянки ОСОБА_2 без її погодження (а.с. 35).

20.06.2019 позивач звернувся повторно до відповідача із заявою, в якій просив надати відповідь на його заяву від 20.02.2019 (а.с. 37).

28.05.2019 Комісія по вирішенню земельних спорів, розглянувши заяву ОСОБА_1 №326 від 22.04.2019, склала Акт, згідно якого вирішила, що громадянину ОСОБА_1 потрібно повторно провести обміри своєї земельної ділянки, площа якої повинна становити 0,08 га згідно рішення сесії Підмихайлівської сільської ради від 25.12.1993 «Про передачу земель у приватну власність», а також рекомендовано звернутись до суду щодо скасування державного акту ОСОБА_2 , оскільки останній виготовлено з порушенням (а.с. 38).

13.06.2019 відповідачем рішенням від 13.06.2019 за №395/5 затверджено Акт комісії по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 28.05.2019 (а.с. 39).

Вважаючи, що оскаржене рішення відповідача від 13.06.2019 за №395/5 та його бездіяльність щодо не розгляду заяви від 20.02.2019 є протиправними та такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Зі змісту частини 2 статті 19 Конституції України слідує, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно частин 1-2 статті 16 Закону №280/97-ВР, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 за №2768-III (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин, до яких віднесено розпорядження землями територіальних громад (пункт «а»), вирішення земельних спорів (пункт «й»); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (пункт «к»).

Згідно статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 153 ЗК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до пункту 1 статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Пунктом 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів самоврядування та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як слідує із змісту Акту комісії по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 28.05.2019, комісія вирішила, що громадянину ОСОБА_1 потрібно повторно провести обміри своєї земельної ділянки, площа якої повинна становити 0,08 га згідно рішення сесії Підмихайлівської сільської ради від 25.12.1993 «Про передачу земель у приватну власність», а також рекомендовано звернутись до суду щодо скасування державного акту ОСОБА_2 , оскільки останній виготовлено з порушенням.

Суд вважає, що такий висновок відповідача в частині обмірів площі земельної ділянки, площа якої повинна становити 0,08 га є необґрунтованим та безпідставним, оскільки згідно матеріалів справи, а саме рішення Добровлянської сільської ради XVIII сесії VI демократичного скликання від 01.10.2013 за №13-18/2013 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок», позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,62 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30).

Доказів існування рішення сесії Підмихайлівської сільської ради від 25.12.1993 «Про передачу земель у приватну власність», на яке посилається відповідач в акті від 28.05.2019, суду не надано, як і не надано відповідачем як суб`єктом владних повноважень будь-яких інших письмових доказів на підтвердження правомірності його дій чи бездіяльності.

Також суд вважає помилковим посилання відповідача у акті комісії по вирішенню земельних спорів від 28.05.2019 на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 виготовлено з порушенням, оскільки жодних доказів даного факту суду не надано.

При цьому, судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку та експлікації земельних угідь ОСОБА_2 , яка є сусідом та межівником з ОСОБА_1 , від точки «Б» до точки «В» знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 , тобто позивача, а не землі загального користування (зв. ст. а.с. 32).

Отже, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка входить в межі земельної ділянки наданої ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування його будинковолодіння, та, відповідно не є комунальною власністю (провулком) чи земельною ділянкою загального користування.

Вказана обставина встановлена також в рішенні колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 у справі №0908/5939/2012 (а.с. 27-29) та Рішенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.03.2017 у справі №345/1528/16-ц (а.с. 64).

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім цього, суд відхиляє доводи третьої особи про те, що спірна земельна ділянка (провулок) є власністю Добровлянської сільської ради, оскільки згідно рішення Добровлянської сільської ради від 16.12.2010 за №11-2/2010 (а.с. 82), відмінено рішення сесії Добровлянської сільської ради від 02.09.2013 за №18-25/10, яким визнано провулок між господарствами позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 громадським (а.с. 53).

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача в акті по вирішенню земельних спорів від 28.05.2019 є необґрунтовані, помилкові та не відповідають обставинам справи.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що Новицька сільська рада ОТГ Калуського району Івано-Франківської області, яка виконує повноваження щодо розпорядження землями та вирішення земельних спорів, неналежним чином виконала вказані повноваження, а тому рішення відповідача від 13.06.2019 за №395/5, яким затверджено Акт комісії по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 28.05.2019 з урахуванням пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 1 статті 155 ЗК України є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Також суд звертає увагу, що сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Вирішення питань, пов`язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акту погодження меж земельних ділянок.

Таким чином відмова ОСОБА_2 від підписання акту погодження меж земельних ділянок не порушує прав ОСОБА_1 на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 18.04.2018 у справі №346/4408/15-ц (провадження №61-8450св18).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 20.02.2019 і зобов`язання відповідача розглянути дану заяву на черговому засіданні сесії сільської ради, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до сільської ради з приводу передачі йому у приватну власність земельних ділянок згідно технічної документації, однак, відповідне рішення органу місцевого самоврядування з даного приводу не прийнято.

Як слідує з акту по вирішенню земельних спорів від 28.05.2019, комісія його прийняла на підставі заяви позивача №326 від 22.04.2019.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня така заява, водночас, міститься заява позивача від 20.02.2019 про вирішення питання щодо встановлення меж його земельної ділянки та ділянки ОСОБА_2 без її погодження (а.с. 35) та заява позивача від 20.06.2019, згідно якої позивач звернувся повторно до відповідача про надання відповіді на його заяву від 20.02.2019 (а.с. 37).

Згідно частини 1 статті 159 ЗК України, земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач залишив без реагування вказані заяви позивача від 20.02.2019 та від 20.06.2019 та не розглянув їх у строк, визначений чинним законодавством, а оскаржене рішення від 13.06.2019 за №395/5, яким затверджено акт по вирішенню земельних спорів від 28.05.2019, відповідач прийняв на підставі іншої заяви №326 від 22.04.2019.

Доказів протилежного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суду не надано.

Вищевказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 20.02.2019.

Частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи, та відсутність відзиву відповідача на позов, а отже - визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем не доведено правомірність оскарженого рішення та своєї бездіяльності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи те, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, для ефективного захисту порушених прав суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №395/5 від 13.06.2019, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 20.02.2019 і зобов`язати відповідача розглянути дану заяву на черговому засіданні сесії сільської ради.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Новицької сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1 536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 02.09.2019 за №19.151.1/32201148 (а.с. 3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 78,139, 159, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Новицької сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 71, с. Новиця,Калуський район, Івано-Франківська область, 77360, код ЄДРПОУ 04356596) про визнання протиправним і скасування рішення №395/5 від 13.06.2019 та визнання протиправної бездіяльності і зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення№395/5 від 13.06.2019 «Про затвердження акту комісії по вирішенню земельних спорів з приводу суміжного землекористування від 28.05.2019 с. Доробовляни».

Визнати протиправною бездіяльність Новицької сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 71, с. Новиця, Калуський район, Івано-Франківська область,77360, код ЄДРПОУ 04356596) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 20.02.2019.

Зобов`язати Новицьку сільську раду ОТГ Калуського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 71, с. Новиця, Калуський район, Івано-Франківська область,77360, код ЄДРПОУ 04356596) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 20.02.2019на черговому засіданні сесії сільської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новицької сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 71, с. Новиця, Калуський район, Івано-Франківська область, 77360, код ЄДРПОУ 04356596) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.