Рішення № 85497618, 06.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2019 року Справа № 280/4452/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., розглянувши в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

1) скасувати рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 10.05.2019 №18 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;

2) зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.11.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що звернувся до Управління із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №2, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак відповідач відмовив в призначенні вказаної пенсії. Позивач зазначає, що ним до Управління надані вичерпні докази наявності права на пільгову пенсію, а трудовий стаж підтверджується як записами в трудовій книжці, так і відповідними уточнюючими довідками. Звертає увагу, що відповідач, маючи претензії до змісту поданих позивачем документів, письмово про необхідність надання додаткових документів не повідомив, а також в силу своїх повноважень не звертався до відповідних підприємств із запитами про уточнення інформації, яка міститься в наданих довідках. Крім того, звертає увагу, що відповідачем порушено 10 денний строк розгляду його заяви про призначення пенсії. Вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив у призначенні пенсії. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

31.10.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№45343), в якому зазначає, трудова книжка позивача не містить вичерпної інформації про характер роботи, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, а надані позивачем уточнюючі документи не містять всю необхідну інформацію для призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того вказує, що наданий відповідачем наказ про проведення атестації робочих місць та копія висновку державної експертизи умов праці про результати перевірки матеріалів атестації робочих місць не завірені печаткою підприємства. Щодо строків розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з посиланням на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), зазначає, що строк розгляду заяви не порушений, оскільки Управлінням робились запити до архівної установи та органу Пенсійного фонду у Воронезькій області Російської Федерації. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи 22.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, правонаступником якого є Управління, із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за ст.114 Закону №1058-IV та пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) за Списком №2.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя прийняло рішення №18 від 10.05.2019 про відмову у призначенні пенсії.

У вищезазначеному рішенні зазначено, зокрема, що для призначення пенсії позивачем надано:

- трудову книжку;

- довідку про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 від 20.01.2004 №12, видану Воронезькою філією ВАТ «Авіаспецмонтаж», яка оформлена без додержання вимог пункту 20 Порядку №637;

- довідку про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 від 26.08.1997 №43, видану Воронезькою філією ВАТ «Авіаспецмонтаж», яка оформлена без додержання вимог пункту 20 Порядку №637;

- довідку про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 від 14.03.2019 №1, видану ТОВ «Металургмонтаж-205»;

- копію наказу про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 14.12.1996 не завірену печаткою;

- копію висновку державної експертизи умов праці про результати перевірки матеріалів атестації робочих місць за умовами праці від 21.07.1997 за №327, не завірену печаткою.

Інші документи, що підтверджують пільговий стаж роботи, позивачем не надавались. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу до страхового стажу ОСОБА_1 можливо зарахувати 38 років 4 місяці 17 днів загального стажу, з яких 09 місяців 03 дні пільгового стажу роботи за Списком №2. Позивача повідомлено, що у разі підтвердження періоду роботи у Воронезькій філії ВАТ «Авіаспецмонтаж» уточнюючими довідками, відповідно до чинного законодавства, пенсія буде призначена за умови повторного звернення з дати надання нової заяви (а.с.18).

Як вбачається з вказаного рішення та підтверджено доводами представника відповідача у відзиві на позовну заяву, причиною відмови у призначенні пільгової пенсії стало не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи позивача у Воронезькій філії ВАТ «Авіаспецмонтаж».

Не погодившись з оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Згідно з абзацом 1 пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності у трудовій книжці відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Згідно записів у трудовій книжці, позивач працював у Воронезькій філії ВАТ «Авіаспецмонтаж»:

- з 05 травня 1982 року - електрозварником 4 розряду;

- з 28.01.1988 в зв`язку з переходом на нові тарифні ставки та посадові оклади - електрозварником ручного зварювання 4 розряду;

- 20.08.1997 - звільнений в порядку переводу (а.с.11,12).

Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №210, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

Враховуючи наведене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) в спірний період була передбачена у всіх Списках №2.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач вказав, зокрема, що надані позивачем довідки про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 Воронезької філії ВАТ «Авіаспецмонтаж», оформлені без додержання вимог пункту 20 Порядку №637.

Разом з тим, з тексту оскаржуваного рішення неможливо встановити, яким саме вимогам пункту 20 Порядку №637 не відповідають вказані довідки.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Так, з вказаних довідок вбачається, що позивач працював у Воронезькій філії ВАТ «Авіаспецмонтаж» з 5 травня 1982 року по 20 серпня 1997 року повний робочий день електрозварювальником ручного зварювання 4 розряду, зазначена професія дає право на отримання пенсії на пільгових умовах по Списку №2 розділ XXXIII «Загальні професії».

Відомості, зазначені в цих довідках, повністю узгоджуються із записами в трудовій книжці позивача.

Отже, записами у трудовій книжці в сукупності з наявними в матеріалах справи довідками підтверджується періоди роботи позивача на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Положеннями Порядку №442 визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно довідки Воронезької філії ВАТ «Авіаспецмонтаж» від 20.01.2004, робоче місце позивача було атестоване (згідно наказу №49/а від 14.12.1996, рішення Держекспертизи №327 від 21.07.1997) на підставі технологічного процесу, особових рахунків, табеля відпрацьованого часу з 1987 року по 1997 рік.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачем надавалось копія наказу про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 14.12.1996 та копія висновку державної експертизи умов праці про результати перевірки матеріалів атестації робочих місць за умовами праці від 21.07.1997 №327. Однак, вказані документи не завірені печаткою.

Суд зазначає, що пунктом 4.2. Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем будь-яких доказів щодо вчинення дій, спрямованих на отримання належним чином завірених копій вищевказаних документів з відповідних підприємств до суду не надано. Відповідачем до матеріалів справи надано лише відповіді органу Пенсійного фонду міста Воронеж Російської федерації, та архівної установи міста Воронеж Російської Федерації, згідно яких відсутня можливість підтвердити стаж роботи позивача та розмір його заробітної плати за період роботи у Воронезькій філії ВАТ «Авіаспецмонтаж».

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів правонаступником Воронезької філії ВАТ «Авіаспецмонтаж» є Акціонерне товариство «Авіаспецмонтаж», однак відповідачем не надано доказів того, що Управління зверталось до правонаступника підприємства, яке видало довідки про підтвердження пільгового стажу, з питання уточнення відомостей, які містяться у довідках.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що Управління не зобов`язано вимагати від підприємств, установ, організацій додаткових документів, суд оцінює критично, оскільки згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Крім того, пунктом 1.7 розділу ІІІ Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

До суду не надано доказів повідомлення Управлінням позивача про необхідність подачі додаткових документів, завірених печаткою.

Крім того, суд звертає увагу, що отримавши оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з відповідним запитом до підприємства правонаступника Воронезької філії ВАТ «Авіаспецмонтаж», у відповідь на що надано належним чином засвідчену копію наказу про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 14.12.1996.

Враховуючи, що надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документи свідчать про те, що у період з 05.05.1982 по 20.08.1997 позивач повний робочий день працював за професією «електрозварювальник», яка дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, крім того, підтверджують проведення атестації робочого місця позивача, з урахуванням того, що пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями та не витребував у підприємства необхідні додаткові документи, та не спростував даного факту, суд вважає, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є необґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових вумовах..

Щодо порушення строків розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 45 №1058-IV Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 1.7 розділу ІІІ Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

З матеріалів справи встановлено, що 26.02.2019 відповідачем зроблено запити до органу Пенсійного фонду міста Воронеж Російської Федерації та архівної установи міста Воронеж Російської Федерації для отримання додаткових документів на підтвердження пільгового стажу позивача. Відповідь на вказані запити отримана відповідачем 24 квітня 2019 та 25 квітня 2019 року відповідно. Отже, з урахуванням періоду вчинення відповідачем дій на підтвердження пільгового стажу позивача, суд вважає, що строк розгляду заяви позивача не порушений.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в пункті 111 Рішення від 26 лютого 2015 року (справа «Заїченко проти України (№ 2)», Заява № 45797/09) вказав на те, що Суд вже постановляв, що вичерпанню підлягають лише ефективні національні засоби правового захисту (див. пункт 84). Суд нагадує, що для того, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади і бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59, від 6 вересня 2005 року); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення; а також забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-XI).

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Управління призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення з відповідною заявою, оскільки єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії був висновок відповідача про не підтвердження пільгового характеру роботи за Списком №2 у Воронезькій філії ВАТ «Авіаспецмонтаж»

Разом з тим, суд вважає безпідставними заявлені позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: - визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; - прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З наведеного вбачається, що завданням судочинства є захист прав та інтересів осіб від порушень, що вже відбулися, водночас суд не наділений повноваженнями зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчиняти певні дії у майбутньому.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 10 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з 26 листопада 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 06.11.2019.

Суддя М.О. Семененко