Рішення № 85497581, 11.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року 09 год. 10 хв.Справа № 280/3773/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012). Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул.. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просила суд визнати протиправною бездіяльність Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 , пенсії з липня 2017 року; зобов`язати Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та виплатити заборгованість, починаючи з липня 2017 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію як внутрішньо переміщена особа. Проте, виплату пенсії з липня 2017 припинено без правових підстав та пояснень причин такої невиплати. Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії протиправною та такою, що суперечить вимогам Конституції України та інших нормативно-правових актів. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3773/19. Призначено судове засідання на 30.08.2019 без виклику сторін.

30 серпня 2019 року відповідачем по справі подано відзив на адміністративний позов (вх.. №35955), відповідно до якого зазначає, що з 01.07.2014 позивач перебувала на обліку в Бердянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа. Виплата пенсії припинена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136 «Про затвердження порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, соціальних виплат, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування». 09.08.2017 на адресу Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла інформація про прийняття рішення про скасування довідки №330 від 07.08.2017. Із заявою про поновлення пенсії позивач не зверталась. 24.05.2019 на адресу Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов запит №2960/02 від 20.05.2019 пенсійної справи з Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Таким чином, станом на 27.08.2019 позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Крім того, зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 22.08.2018 за № 628 реорганізовано територіальні органи Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зокрема, Бердянське об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.08.2019 припинено Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як юридичну особу. Просить здійснити правонаступництво первинного відповідача на належного правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У задоволенні позовної заяви просить відмовити.

Ухвалою суду від 30 серпня 2019 року здійснено правонаступництво первинного відповідача - Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області його правонаступником - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1).

Крім того, ухвалою суду від 30.08.2019 призначено судове засідання з викликом сторін для розгляд справи №280/3773/19 на 26.09.2019.

26.09.2019 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду надійшли додаткові пояснення та докази по справи (вх.. №40091). Крім того, просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 26 вересня 2019 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач 2).

15 жовтня 2019 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив (вх. №42522), відповідно до якого зазначає, що 17 травня 2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулась позивачка із заявою про запит пенсійної справи в зв`язку зі зміною місця проживання. 10.06.2019 до управління надійшла запитувана пенсійна справа, в якій зазначено, що пенсію ОСОБА_1 виплачено по 31.07.2017, причину припинення виплати пенсії не зазначено. Відповідно до підпункту 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2019 №365 Обухівським об`єднаним управлінням ПФУ Київської області здійснено (відновлено) фактичну виплату пенсії з липня 2019 року. Зазначає, що з урахуванням вимог пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідно до протоколу боргу пенсії позивачу нараховані кошті у період з 01.08.2017 по 30.06.2019 в сумі 37249,71 грн., що будуть виплачені на умовах окремого порядку. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.07.2014 перебувала на обліку у Бердянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції і отримувала пенсію до 01.08.2017 .

З 01.08.2017 виплату та нарахування пенсії ОСОБА_1 припинено, що підтверджується Довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 21.08.2019 №546.

З пояснень відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, судом встановлено, що підставою для припинення виплати пенсії стало надходження на адресу Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду країни в Запорізькій області інформації з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (вх.. №9104/03-07 від 09.08.2017), про прийняте рішення №30 від 07.08.2017 про скасування довідок на основі отриманої інформації щодо перетинання державного кордону України, отриманої від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, зокрема, скасовано довідку ОСОБА_1 № 2306009657 від 15.01.2015.

17 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про запит пенсійної справи з Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у зв`язку зі зміною місця проживання.

10 червня 2019 року до Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області надійшла запитувана пенсійна справа з супровідним листом (вих. за №2960/02 від 20.05.2019). У зазначеному супровідному листі зазначено, що ОСОБА_1 забезпечено пенсією по 31.07.2017 (включно).

З урахуванням атестату Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.05.2019 №3235-5000126596, виданої управлінням соціального захисту Обухівської ОДА, Акту проведеної зустрічі з пенсіонерами, прибувшими з Луганської та Донецької областей для проживання в населених пунктах Обухівського району, витягу з протоколу №13 від 29.05.2019 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, Обухівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду Київської області згідно Протоколу призначення пенсії поновлено виплату пенсії та здійснено фактичну виплату пенсію з липня 2019 року.

Згідно протоколу боргу по 46-й статті Обухівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області здійснено призначення пенсії за період з 01.08.2017 по 30.06.2019 та нараховано кошти у сумі 37249,71 грн. . При дослідженні вказаного протоколу суд зазначає, що він містить напис «після візування виплата буде здійснена основним способом в ближчий період в 10 місяці 2019 року».

Таким чином, судом встановлено, що позивачу нараховано та невиплачено пенсію за період з 01.08.2017 по 30.06.2019.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії та з вимогою вчините певні дії, ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується Довідкою від 17.05.2019 №3235-5000126596 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Обґрунтовуючи свою позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з посиланням на норми Закону №1706-VII, вказує на правомірність припинення пенсії за результатами верифікації, проведеної відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загального державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136, як особі щодо якої наявна інформація про перетинання кордону України.

Разом з тим, Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-ІV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

При цьому, конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що вказані Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підстави не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії, у зв`язку з чим, відповідач обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Тим паче, припинення виплати пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення, якого прийнято не було.

Таким чином, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з посиланням на Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для припинення виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки такі підстави не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV.

Вказане, також, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.08.2017 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

При цьому суд звертає увагу, що позивач зазначає, що пенсія не виплачувалася з липня 2017 року. Відповідно до довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії від 21.08.2019 №546 суд встановив, що з січня по липень 2017 року (включно) позивачем отримано пенсію у загальному розмірі 9725,92 грн. Починаючи з серпня 2017 року виплата пенсії припинена.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що мала місце протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії позивачу з серпня 2017 року.

При цьому суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується поновлення нарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області пенсії з 01.08.2017 по 30.06.2019, проте оскільки нарахована пенсія не виплачена у встановлені строки суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Київській області виплатити нараховану за період з 01.08.2017 по 30.06.2019 в сумі 37249,71 грн. заборгованість.

Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача поновити нарахування пенсії суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поновлення нарахування пенсії.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 768,40 грн., які підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інн: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул.. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.08.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити нараховану пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 01.08.2017 по 30.06.2019.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн.10коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн.10коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.10.2019.

Суддя Л.Я. Максименко