Рішення № 85497531, 11.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10838/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору старшого державного виконавця Дідківського А.С. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 19.09.2019 №3.2/13523 ВП №56655927.

В обґрунтування позову вказано, що 22.06.2018 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження ВП №56655927. 19.09.2019 державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору. Позивач вважає, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Рішення виконано позивачем у добровільному порядку, про, що 09.07.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області до відповідача направлено лист про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2019 позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2019 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно. У відзиві на адміністративний позов відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, а справу розглянути за відсутності представника.

В судовому засіданні 11.11.2019 протокольною ухвалою відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 19.09.2019 винесено рішення про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області виконавчий збір в розмірі 16992,00 грн (а.с.12).

Вказана постанова разом із супровідним листом від 19.09.2019 направлена позивачу по справі (а.с.11).

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону (в редакції, чинній станом на день відкриття виконавчого провадження №56655829), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 3 статті 27 вказаного Закону визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону (в редакції, чинній станом на день відкриття виконавчого провадження №56844800) за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як встановлено судом, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2017 та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути його клопотання від 04 вересня 2017 року у відповідності до вимог Земельного кодексу України (а.с.47-51).

Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що стягувачем було подано до примусового виконання заяву від 18.06.2018 (а.с.29) та виконавчий лист № 1728 18 по справі №806/2749/17 (а.с.45).

22.06.2018 постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження №56655927 з приводу виконання рішення по справі №806/2749/17. Боржнику вказано виконати рішення суду протягом 10 днів. Пунктом 3 постанови вказано стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн (а.с.31).

Доказів оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №56655927 від 22.06.2019 суду не надано.

Вказану постанову державного виконавця було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області, про що свідчить чек ЖД ПАТ "Укрпошта" від 23.06.2018 (а.с.32).

В свою чергу Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області з метою виконання рішення суду листом від 08.05.2018 №9-11971/0-2442/0/22-18 розглянуто клопотання ОСОБА_1 (а.с.10).

06.07.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області з метою виконання рішення суду було направлено лист Головієнку П.П. за №Г-13251/0-3859/0/22-18 про розгляд клопотання ОСОБА_1 (а.с.36).

Представнико відповідача посилається на те, що про фактичне виконання рішення суду дізнались лише 09.07.2018, на підтвердження чого надано лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.07.2018. Додатками до листа вказано зазначені вище листи від 08.05.2018 та від 06.07.2018 (а.с.34).

Частиною 4 статті 19 Закону визначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Таким чином, листи позивача від 08.05.2018 №9-11971/0-2442/0/22-18 та від 06.07.2019 №Г-13251/0-3859/0/22-18, що можуть свідчити про фактичне виконання рішення суду, на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшли 09.07.2018 (а.с.34).

З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що станом на день відкриття виконавчого провадження ВП №56655927 у відповідача були відсутні докази добровільного виконання судового рішення боржником, а тому постанова по справі №806/2749/17 вважається виконаною боржником після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 39 Закону встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Постановою відповідача від 19.09.2019 закінчено виконавче провадження ВП56655927 у зв`язку з фактичним виконанням рішення. При винесенні постанови відповідач керувався п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.39) .

Суд відмічає, що згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В порушення вимог ч.2 ст.39 Закону відповідачем постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом винесено лище 19.09.2019, тоді як, про обставини фактичного виконання рішення суду стало відомо ще 09.07.2018.

19.09.2019 державним виконавцем також винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП 56655927 з боржника в сумі 16992,00 грн (а.с.44).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція, в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Частиною 3 статті 40 Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, ч.3 ст.40 Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а саме той випадок, коли виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Отже, підставою для стягнення з боржника суми виконавчого збору є відкриття виконавчого провадження до фактичного виконання рішення суду.

Доказів сплати Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області виконавчого збору, що встановлений постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП56655927 від 22.06.2018 в розмірі 14892,00 грн суду не надано, у зв`язку з чим, саме по собі винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним.

З приводу зміни суми стягнення виконавчого збору з 14892,00 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№56655927 від 22.06.2018) на 16992,00 грн (постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №56655927 від 19.09.2019) суд зазначає наступне.

Зміна суми виконавчого збору відбулась у зв`язку з тим, що у 2019 році було змінено мінімальний розмір заробітної плати, що вплинуло на визначення суми виконавчого збору, однак такі зміни є наслідком порушення відповідачем строків винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 8 розділу 3 Інструкції визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз наведених норм дозволяє суду зробити висновок, що відповідачем протиправно збільшено суми стягнення виконавчого збору у постанові від 19.09.2019, оскільки, згідно з п.8 розділу 3 Інструкції, розмір виконавчого збору визначається у постанові про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо визнання протиправною постанови про стягнення виконавчого збору від 19.09.2019 в частині 2100,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, підстав для задоволення позову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не має.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, позов підлягає задоволенню в частині.

У відповідності до ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача судових витрат не має.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 19.09.2019 у ВП№56655927 в частині стягнення з боржника - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул.Довженка,45, ЄДРПОУ 39765513) на користь Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м.Житомир, Майдан Соборний, 1, ЄДРПОУ 34900660) виконавчого збору у розмірі 2100,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва