Рішення № 85497205, 05.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 листопада 2019 р. Справа № 802/1291/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.

представника позивача: Довбиша О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ

01.08.2017 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просила визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 18.07.2017 № 0030374.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 18.07.2017 № 0030374 до неї застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач вважає, що у контролюючого органу не було підстав для притягнення її до відповідальності за вказаною статтею Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, оскільки вона не є суб`єктом господарювання з перевезення пасажирів на маршруті, що став предметом перевірки.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову начальника управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 0030374 від 18 липня 2017 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено, скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верхового Суду від 18.06.2019 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматизованого розподілу справ між суддями, головуючим у справі визначено суддю Богоноса М.Б.

Ухвалою від 19.07.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою від 19.07.2019 суд запропонував сторонам при поданні заяв по суті справи, висловити свою позицію щодо наявності чи відсутності у позивача статусу перевізника, який здійснює перевезення пасажирів у розумінні положень ст. 29 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ та підтвердити чи спростувати такий статус документально. Вказана позиція суду обумовлена висновками та мотивами Верховного Суду викладеними у постанові від 18.06.2019 у цій справі, якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, що прийняті при первинному розгляді справи.

Ухвалою від 17.09.2019 розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання на 15.10.2019. Цією ж ухвалою зобов`язано учасників справи надати у строк до 30.09.2019 докази щодо наявності у ОСОБА_1 ліцензії на перевезення пасажирів у спірний період та укладення нею у цей період договору (договорів) про перевезення пасажирів транспортним засобом БАЗ модель А 079.52, номерний знак НОМЕР_1 на автобусному маршруті загального користування Вінниця АС - Жмеринка АС.

01.10.2019 від відповідача до суду надійшов лист № 55671/20/24-19 в якому зазначено, що наказом Укртрансінспекції від 22.01.2013 № 30 прийнято рішення про видачу ліцензії ОСОБА_1 з дозволеним видом робіт «внутрішні перевезення пасажирів автобусами» термін дії з 23.01.2013 - необмежений.

Крім цього відповідач повідомив, що витребувані судом договори на здійснення регулярних перевезень пасажирів на автобусних маршрутах, які не виходять за межі області знаходяться в організатора перевезень - Управління розвитку транспорту Вінницької обласної державної адміністрації.

Ухвалою від 15.10.2019 зобов`язано Управління розвитку транспорту Вінницької обласної державної адміністрації надати інформацію щодо укладання між ОСОБА_1 та Управління розвитку транспорту Вінницької обласної державної адміністрації договору на перевезення пасажирів автобусами на автобусному маршруті загального користування Вінниця АС - Жмеринка АС, зокрема транспортним засобом БАЗ модель А 079.52, номерний знак НОМЕР_1 . У зв`язку із витребуванням додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 05.11.2019.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 протягом періоду який перевірявся не здійснювала перевезення пасажирів на маршруті «Вінниця-Жмеринка», оскільки цей маршрут обслуговує інший перевізник. Зазначив, що позивачка не є суб`єктом адміністративного проступку та не зобов`язана відповідати за вчинення незаконних дій іншими перевізниками.

Також в судовому засіданні, представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 володіє ліцензією на здійснення перевезень пасажирів, однак послуги із перевезення надаються нею на інших маршрутах, а не на маршруті, що став об`єктом контролю. В підтвердження своїх аргументів представник заявив клопотання про долучення до матеріалів справи договорів на перевезення пасажирів, яке судом було задоволено.

Відповідач у судове засідання, призначене на 05.11.2019 не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою від 23.10.2019, яку відповідач отримав 21.10.2019.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши сторону позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до пунктів 4, 6-11, 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), 27.06.2017 на автомобільній дорозі М-21 Житомир - Могилів-Подільський, 127 км, ділянка сполучення «Вінниця-Жмеринка» згідно направлення від 26.06.2017 № 027365 інспекторами Укратрансбезпеки у Вінницькій області була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт суб`єктами господарювання.

При проведенні перевірки встановлено, що у водія пасажирського автобуса марки БАЗ модель А079.52, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під час перевезення пасажирів по регулярному маршруту «Вінниця-Жмеринка» були відсутні належним чином оформлені документи, передбачені статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, а саме: схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, квитково-касовий лист.

За результатами перевірки складено акт АВ № 030467 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.19)

18.07.2017 на підставі висновків акту перевірки начальник управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийняв постанову № 0030374 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн (а.с.8).

Вважаючи рішення відповідача про накладення штрафу неправомірним, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спору, що виник між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ). Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

В силу статті 34 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частина друга статті 39 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, для автомобільного перевізника визначає перелік документів необхідних для регулярних пасажирських перевезень. До цього переліку відносяться: ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України. Відповідальність за відсутність передбачених Законом документів передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону. Саме на підставі наведених норм Закону, прийнято оспорювану позивачем постанову, та застосовано до ОСОБА_1 штраф у сумі 1700 грн.

При первинному розгляді справи, суд першої інстанції приймаючи постанову від 13.09.2017 про задоволення позовних вимог, обґрунтовував судове рішення тим, що ОСОБА_1 не була перевізником пасажирів транспортним засобом БАЗ модель А079.52, номерний знак НОМЕР_1 , на регулярному маршруті «Вінниця-Жмеринка» (а.с. 74-75). Суд першої інстанції, при цьому вказав, що позивач не є власником транспортного засобу марки БАЗ А079.52, номерний знак НОМЕР_1 , а тому не може нести відповідальність за порушення Закону № 2344-ІІІ.

Суд апеляційної інстанції приймаючи постанову від 16.11.2017 про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 є перевізником у розумінні ст. 29 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, а тому штраф до неї застосовано правомірно.

В обґрунтування своїх висновків апеляційний суд послався на тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_5 виданий 15.02.2017 та внесений до Єдиної інформаційної системи, як засіб провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також ліцензію Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Серії НОМЕР_3 , відповідно до якої видом господарської діяльності ОСОБА_1 є надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажу, багажу автомобільним транспортом; дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність у перевізника права власності на транспортний засіб не є беззаперечною умовою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно зі статтею 29 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

З аналізу зазначеної норми суд касаційної інстанції дійшов висновку, що передумовою надання послуг перевезення пасажирів є одержання ліцензії та укладання договору перевезення пасажирів транспортним засобом. За наявності вказаних документів суб`єкт господарювання є перевізником, який здійснює перевезення пасажирів у розумінні положень статті 29 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Згідно ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 18.06.2019 у цій справі, суб`єктом відповідальності на підставі норми абзацу 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ за порушення приписів ч. 1 ст. 39 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ є автомобільний перевізник.

Відповідно до положень частини першої статті 29 Закону № 2344-ІІІ, для ідентифікації статусу суб`єкта як автомобільного перевізника необхідно встановити факт одержання ліцензії та укладання договору перевезення пасажирів транспортним засобом. За наявності вказаних документів суб`єкт господарювання є перевізником, який здійснює перевезення пасажирів у розумінні положень статті 29 Закону № 2344-ІІІ.

З метою з`ясування вказаних обставин при новому розгляді справи суд надав оцінку як доказам, що містились у матеріалах справи так і новим доказам у справі та встановив.

ОСОБА_114 .02.2013 видано ліцензію серії АЕ № 188082, строк дії із 23.01.2013 - необмежений. Дозволені види господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажу, багажу автомобільним транспортом; дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами (а.с.175). Відтак ОСОБА_1 на підставі ліцензії отримала право надавати послуги із внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.

Однак, висновки відповідача про порушення позивачем ч. 1 ст. 39 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ можуть вважатися правомірними лише тоді, якщо саме ОСОБА_1 надавала послуги із перевезення пасажирів транспортним засобом БАЗ модель А079.52, номерний знак НОМЕР_1 , на регулярному маршруті «Вінниця-Жмеринка». Натомість при новому розгляді цієї справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не була перевізником на вказаному маршруті у період, що перевірявся із таких мотивів.

В матеріалах справи міститься Договір про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування від 22.04.2016 № 151, відповідно до умов якого Департамент житлово-комунального господарства енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (Організатор) доручає ОСОБА_3 (Перевізник) здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування Вінниця АС - Жмеринка АС, зокрема, транспортним засобом БАЗ модель А 079.52, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.64 -65).

Досліджений судом доказ дає підстави вважати помилковими висновки відповідача про те, що в період коли проводилася рейдова перевірка транспортний засіб БАЗ модель А 079.52, номерний знак НОМЕР_1 з метою надання послуг із перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування Вінниця АС - Жмеринка АС використовувала позивачка у справі.

При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 18.06.2019, не є достатнім доказом статусу позивача як перевізника тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_5 виданий 15.02.2017 року дійсний до 14.02.2020 року внесений до Єдиної інформаційної системи, як засіб провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Враховуючи, що ОСОБА_1 14.02.2013 видано ліцензію серії АЕ № 188082 на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, суд встановив, що позивач у період коли проводилася рейдова перевірка здійснювала перевезення пасажирів на інших маршрутах, відмінних від того, що став об`єктом контролю. Зокрема, у судовому засіданні представник позивача надав договори на перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування.

Згідно умов договору від 28.08.2013 № 736м-13 Вінницька обласна державна адміністрація - управління транспорту в особі начальника управління Вакара А.М. (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) уклали договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування Вінниця АС - 1 - Ладижин АС зокрема, транспортним засобом БАЗ А 079.24, номерний знак НОМЕР_7 (а.с.190-193).

Згідно умов договору від 28.08.2013 № 737м-13 Вінницька обласна державна адміністрація - управління транспорту в особі начальника управління Вакара А.М. (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) уклали договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування Хмільник АС - Вінниця АС - 2 зокрема, транспортним засобом БАЗ А 079.24, номерний знак НОМЕР_8 (а.с.194-198).

Отже, дослідивши як наявні у матеріалах справи так і додатково подані докази, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 отримавши ліцензію серії АЕ № 188082 про право надання послуг з перевезення пасажирів, не надавала такі послуги на маршруті загального користування Вінниця АС - Жмеринка АС, оскільки договір на перевезення пасажирів саме за маршрутом Вінниця АС - Жмеринка АС із організатором перевезень не укладала. Свій статус перевізника ОСОБА_1 реалізовувала здійснюючи господарську діяльність на інших автобусних маршрутах, відмінних від маршруту загального користування Вінниця АС - Жмеринка АС.

Отже, позивач не була належним суб`єктом відповідальності, в розумінні статті 29 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, за порушення норм ч. 1 ст. 39 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ під час перевезення пасажирів за маршрутом Вінниця АС - Жмеринка АС. Тому, прийнята відповідачем постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 18 липня 2017 року № 0030374 в сумі 1700 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області постанову АВ № 0030374 від 18 липня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 )

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя Богоніс Михайло Богданович