Рішення № 85496981, 08.11.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2911/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків про стягнення 448 160,85 грн. без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський завод транспортного устаткування" (надалі - Позивач) 09 вересня 2019 року звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (надалі - Відповідач) заборгованості за Договором оренди №5/11-А від 29.01.2013р. у розмірі 245 430,45 грн., інфляційних втрат у розмірі 167 126,52 грн., три проценти річних у розмірі 35 603,88 грн., а також суми судового збору у розмірі 6722,41 грн.

Свої вимоги, Позивач, обґрунтовує неналежною сплатою за користування земельною ділянкою плати за землю у встановленому законодавчими актами розміру, внаслідок чого Відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 10 вересня 2019 року, що були направлені на адресу сторін, отримані сторонами про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.

Частиною 7 статті 120 ГПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також, ухвалою суду, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «Харківський завод транспортного устаткування» (орендар) та Приватним акціонерним товариством «Харківський завод транспортного устаткування» (орендодавець) укладено договір оренди № 5/11-А від 29.01.2013 р. (далі - Договір).

25 червня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Харківський завод транспортного устаткування» буде перетворено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» та є його правонаступником.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення третього поверху, корпусу 38 з АБК, літ. "С/3-1", інв. №133-А по вул. Достоєвського, буд. № 3, м. Харкова загальною площею 692,6кв.м., а саме: - комори загальною площею 3,7м.кв. (№3-9); - коридору загальною площею 12,9м.кв. (№3-10); - сходи загальною площею 19,6м.кв. (№3-11); - коридору загальною площею 1,4м.кв. (№3-12); - кабінету загальною площею 10,7м.кв. (№3-13); - кабінету загальною площею 55,0м.кв. (№3-14); - кабінету загальною площею 25,1м.кв. (№3-15); - коридору загальною площею 2,8м.кв. (№3-16); - "основного" загальною площею 22,1 м. кв. (№3-17); - "основного" загальною площею 54,7м.кв. (№3-18); - коридору загальною площею 8,6м.кв. (№3-19); - кабінету загальною площею 17,7м.кв. (№3-20); - кабінету загальною площею 24,8м.кв. (№3-21); - кабінету загальною площею 52,9м.кв. (№3-22); - частина приміщень "вентиляції" загальною площею 37,6м.кв. (№3-23); - коридору загальною площею 149,5м.кв. (№3-24); - "основного" загальною площею 53,9м.кв. (№3-25); -"підсобного" загальною площею 16,9м.кв. (№3-26); - "основного" загальною площею 90,3м.кв. (№3-27); - коридору загальною площею 7,7м.кв. (№3-28); - "основного" загальною площею 16,7м.кв. (№3-29); - частину "основного" загальною площею 8,0 м.кв. (№3-32).

Сторонами підписан акт приймання-передавання до Договору від 01 лютого 2013 року, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вищезазначені нежитлові приміщення третього поверху, корпусу 38 з АБК, літ. "С/3-1", інв. №133-А по вул. Достоєвського, буд. № 3, м. Харкова загальною площею 692,6 кв.м., з умов якого також вбачається, що він є підставою для нарахування та сплати орендної плати, в порядку і на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору, мета оренди: використання об`єкта, що орендується у господарській діяльності орендаря.

Згідно п. 1.4 Договору, строк оренди починає обчислюватися з моменту передачі орендодавцем об`єкта, що орендується, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передавання.

Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єкта, що орендується, на строк, який визначений цим договором, але не раніше дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання, який є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 2.3 Договору сторони обумовили, що у випадку припинення строку дії даного договору об`єкт, що орендується, повертається орендодавцеві орендарем шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання - передавання.

У розділі 3 Договору сторони встановили, що плата за оренду нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. За оренду орендар щомісячно вносить плату за 1 (один) метр квадратний в розмірі 16 грн. 50 коп. в тому числі ПДВ 20% - 2,75 грн. Орендар здійснює виплату орендної плати до моменту фактичного припинення користування об`єктом, що орендується, тобто до моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Витрати на комунальні послуги з опалення, включаються до розміру орендної плати, зазначеному в п. 3.2 договору. Витрати за сплату інших комунальних послуг (електроенергія, вода, каналізація) покладаються на орендаря.

Відповідно до п. 4.3 Договору, орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідно до розділу 3 цього договору.

Згідно п. 9.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Якщо орендар продовжує користуватися переданим йому об`єктом, що орендується, після закінчення строку договору, то у разі відсутності заперечень орендодавця впродовж одного місяця з моменту закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на такий самий термін і на цих же умовах (п. 9.2 договору).

05 травня 2015 року орендар повернув, а орендодавець прийняв частину «основного» приміщення третього поверху № 3-18 площею 27,4 м.кв. корпусу № 38 з АПК, літ. «С/3- 1». інв. № 133-А по вул. Достоєвського, 3, м. Харкова, що підтверджується відповідним актом.

У зв`язку з поверненням частини вказаного приміщення, 06.05.2015 сторони уклали додатковий договір № 2 до договору оренди №5/11-А від 29.01.2013, в якому дійшли згоди викласти п. 1.1 договору в наступній редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові (офісні) приміщення третього поверху, корпусу 38 з АБК, літ. "С/3-1", інв. №133-А по вул. Достоєвського, буд. № 3, м. Харкова загальною площею 665,2 кв.м., а саме: - комори загальною площею 3,7 м.кв. (№3-9); - коридору загальною площею 12,9 м.кв. (№3-10); - сходи загальною площею 19,6 м.кв. (№3-11); - коридору загальною площею 1,4 м.кв. (№3-12); - кабінету загальною площею 10,7 м.кв. (№3-13);- кабінету загальною площею 55,0 м.кв. (№3-14); - кабінету загальною площею 25,1 м.кв. (№3-15); - коридору загальною площею 2,8 м.кв. (№3-16); - "основного" загальною площею 22,1 м.кв. (№3-17); - частину "основного" загальною площею 27,3 м.кв. (№3-18); - коридору загальною площею 8,6 м.кв. (№3-19); - кабінету загальною площею 17,7 м.кв. (№3-20); - кабінету загальною площею 24,8 м.кв. (№3-21); - кабінету загальною площею 52,9 м.кв. (№3-22); - частина приміщень "вентиляції" загальною площею 37,6 м.кв. (№3-23); - коридору загальною площею 149,5 м.кв. (№3-24); - "основного" загальною площею 53,9 м.кв. (№3-25); - "підсобного" загальною площею 16,9 м.кв. (№3-26); - "основного" загальною площею 90,3 м.кв. (№3-27); - коридору загальною площею 7,7 м.кв. (№3-28); - "основного" загальною площею 16,7 м.кв. (№3-29); - частину "основного" загальною площею 8,0 м.кв. (№3-32).

Пункт 3.2 Договору викладений у наступній редакції: "за оренду орендар щомісячно вносить плату за 1 (один) метр квадратний в розмірі 25 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 5,00 грн. Витрати за комунальні послуги з опалення, включаються до розміру орендної плати, зазначеному в п. 3.2 договору.

Пункт 9.1 Договору викладений у наступній редакції: "цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015".

01.07.2016 між сторонами був підписаний додатковий договір №4 до договору оренди №5/11-А від 29.01.2013, відповідно до якого сторони дійшли згоди п. 1.1 договору №5/11-А від 29.01.2013 викласти у наступній редакції: "орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення третього поверху, корпусу 38 з АБК, літ. "С/3-1", інв. №133-А по вул. Достоєвського, буд. № 3, м. Харкова загальною площею 466,6 кв.м., а саме: - комори загальною площею 3,7 м.кв. (№3-9); - коридору загальною площею 12,9 м.кв. (№3-10); - сходи загальною площею 19,6 м.кв. (№3-11); - коридору загальною площею 1,4 м.кв. (№3-12); - кабінету загальною площею 10,7 м.кв. (№3-13); - кабінету загальною площею 25,1 м.кв. (№3-15); - коридору загальною площею 2,8 м.кв. (№3-16); - "основного" загальною площею 22,1 м.кв. (№3-17); - коридору загальною площею 8,6 м.кв. (№3-19); - кабінету загальною площею 17,7 м.кв. (№3-20); - кабінету загальною площею 52,9 м.кв. (№3-22); - частина приміщень "вентиляції" загальною площею 37,6 м.кв. (№3-23); - коридору загальною площею 149,5 м.кв. (№3-24); - "підсобного" загальною площею 16,9 м.кв. (№3-26); - "основного" загальною площею 90,3 м.кв. (№3-27); - коридору загальною площею 7,7 м.кв. (№3-28); - "основного" загальною площею 16,7 м.кв. (№3-29); - частину "основного" загальною площею 8,0 м.кв. (№3-32). Інші умови залишаються без змін.".

23.02.2017 орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення третього поверху корпусу 38 з АПК, літ «С/1-3» № 3-19 площею 8,6 м.кв. та № 3-20 площею 17,7 кв.м., які розміщені за адресою м. Харків, вул. Достоєвського 3, що підтверджується відповідним актом.

У зв`язку з поверненням частини вказаного приміщення, 23 лютого 2017 року між сторонами була підписана додаткова угода №5 до договору оренди №5/11-А від 29.01.2013, відповідно до якої сторони домовились з п. 1.1 договору оренди №5/11-А від 29.01.2013 виключити кабінет №3-19 площею 8,6 кв.м. та №3-20 площею 17,7 кв.м. та включити кабінет №3-21 площею 24,8 кв.м. залишивши орендовану площу приміщень третього поверху корпусу 38 з АПК, літ. "С/1-3" інв. №133-А у розмірі 465,1кв.м.

Позивачем на протязі квітня 2015 - вересень 2017 років відповідачу були надані послуги з оренди, відповідно до умов вказаного договору, що підтверджується актами здачі-прийняття надання послуг по оренді нежитлового приміщення, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а саме:

акт № 362 від 30.04.2015 на загальну суму 17315,00 грн.;

акт № 465 від 31.05.2015 на загальну суму 16740,48 грн.;

акт № 548 від 30.06.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 614 від 31.07.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 701 від 31.08.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 766 від 30.09.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 848 від 31.10.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 951 від 30.11.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 1027 від 31.12.2015 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 38 від 31.01.2016 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт №131 від 29.02.2016 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 219 від 31.03.2016 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 333 від 30.04.2016 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 413 від 31.05.2016 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 492 від 30.06.2016 на загальну суму 16630,00 грн.;

акт № 579 від 31.07.2016 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № 655 від 31.08.2016 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № 763 від 30.09.2016 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № 836 від 31.10.2016 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № 911 від 30.11.2016 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № 1006 від 31.12.2016 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № 41 від 31.01.2017 на загальну суму 11665,00 грн.;

акт № ЗТ-0000246 за період з 01.02.2017 по 30.09.2017 на загальну суму 93050,80 грн.

Позивач у позові зазначає, що ДП «Харківський завод транспортного устаткування» своїх зобов`язань за вказаним договором оренди не виконав, орендну плату вносив несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість.

Між ДП «Харківський завод транспортного устаткування» та ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого станом на 01.09.2018 заборгованість ДП «Харківський завод транспортного устаткування» за договором №5/11-А від 29.01.2013 становила 446 156,28 грн.

ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» на адресу ДП «Харківський завод транспортного устаткування» була направлена заява про залік зустрічних однорідних вимог та 30.09.2018 між сторонами був підписаний акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого був проведений залік зустрічних однорідних грошових вимог, зокрема, по договору № 5/11-А від 29.01.2013 на суму 200 725,83 грн., в т.ч. ПДВ.

Між ДП «Харківський завод транспортного устаткування» та ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого станом на 30.09.2018 заборгованість ДП «Харківський завод транспортного устаткування» за договором №5/11-А від 29.01.2013 становить 245 430,45 грн.

Таким чином, станом на 09.08.2019 ДП «Харківський завод транспортного устаткування» має заборгованість перед ТОВ «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» у розмірі 245 430,45 грн.

Також Позивач зазначає, що за прострочення грошового зобов`язання Відповідач має сплатити першому 167 126,52 грн. інфляційних втрат та 35 603,88 грн. 3% річних, розрахунок яких був здійснений Позивачем.

Відповідач вказану заборгованість не погасив, у зв`язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 у «справі про досудове врегулювання спорів» розтлумачено: «..обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист».

Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із пунктами 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та з урахуванням ст. ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачеві суму заборгованості в розмірі 448160,85 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 257, 525, 526, 610, 612, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, код ЄДРПОУ 14309764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, код ЄДРПОУ 32677185) заборгованість за договором оренди №5/11-А від 29.01.2013 у розмірі 245 430,45; інфляційні втрати у розмірі 167 126,52 грн. та три проценти річних у розмірі 35 603,88 грн., а також суми судового збору у розмірі 6722,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "11" листопада 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін