Рішення № 85496919, 04.11.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/649/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ"

до Приватного підприємства "Компанія "Прімавера"

про стягнення заборгованості в сумі 58 968 грн. 64 коп.

Cекретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Прімавера", в якому просить стягнути 58 968 грн. 64 коп. заборгованості, з яких 30 470 грн. 78 коп. заборгованість за поставлений товар, 4 597 грн. 70 коп. пеня, 3 047 грн. 08 коп. 10% штрафу, 20 853 грн. 08 коп. 15% штрафу за кожні 30 календарних дні прострочення оплати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідача грошового зобов`язання по оплаті згідно договору поставки товарів для виготовлення зовнішньої реклами.

Ухвалою від 16 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №918/649/19. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до слухання на 03.10.2019.

Ухвалою від 03.10.2019 розгляд справи відкладено на 22.10.2019.

18.10.2019 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за наявними у ній матеріалами без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 22.10.2019 розгляд справи відкладено на 04.11.2019.

04.11.2019, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вказує, що поставка здійснювалась не на підставі Договору №8 від 05.02.2019, а на підставі замовлення у кожному конкретному випадку, зазначення зокрема ТОВ "Авер-ТЕХ" інформація у видаткових накладних в пункті "Угода": "замовлення покупця №АТ-00010568 від 13 лютого 2019" та "замовлення покупця №АТ-00012932 від 20 лютого 2019" відповідно, а не угода "Договір №8 від 05 лютого 2019 року".

На підставі викладеного зазначає, що позовні вимоги ТОВ "Авер-ТЕХ" є безпідставними та, власне, сфальсифіковані.

Крім того, ПП "Компанія "Прімавера" просить розглядати справу за наявними у ній матеріалами без присутності представника відповідача.

В судове засідання 04.11.2019 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, проте подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України подав до суду відзив на позов, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються подана позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд прийшов до наступних висновків.

05.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Компанія "Прімавера" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір про поставку товарів №П/ОП №8 (надалі - Договір; арк.с. 12-15).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується здійснити поставку і передачу у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість такого товару в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Загальна сума Договору складається з сум вартості отриманих Покупцем партій товару, вказаних в накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, асортимент, кількість, комплектність, ціна та вартість у гривнях окремої партії товару погоджується сторонами в Рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами даного Договору, на підставі замовлень (заявок) Покупця.

За приписами п. 4.1. Договору, в ціну товару включено: вартість тари, упакування, маркування, передбаченого Виробником, вартість доставки товару та роботи Постачальника з до продажної підготовки товару. Крім цього, ціна одиниці товару за цим Договором включає в себе всі необхідні платежі, а також податки і інші платежі, пов`язані із ввезенням товару в Україну для вільного продажу.

Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку. Валютою платежу є гривня України (п. 5.1., 5.2. Договору).

Згідно п. 5.3. Договору, протягом 21 (двадцять один) календарний день з дати передачі товару, Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника повну вартість поставленого товару з урахуванням п.п. 4.2., 4.3 Договору, на підставі рахунку - фактури Постачальника.

Відповідно до п. 6.1., 6.3. Договору, на підставі замовлення Покупця Постачальник готує та надає рахунок-фактуру Покупцю на кожну окрему партію товару. Разом з товаром Покупцю передається супроводжувальна документація: Видаткова накладна.

Видаткова накладна оформлюється Постачальником у двох екземплярах, один з яких залишається у Постачальника, а другий передається Покупцю, товарно-транспортна накладна оформлюється відповідно до положень чинного законодавства України. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця у момент передачі товару відповідно до умов поставки по даті виписки видаткової накладної. У випадку замовлення покупцем послуг перевізника - право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару перевізнику (п. 6.4. Договору).

Судом встановлено, що Постачальник (позивач) здійснював поставку товару покупцю (відповідачу) 13.02.2019 та 21.02.2019 на загальну суму 30470,78 грн. Вказане підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних №АТ-02200290 від 21.02.2019 на суму 10371,91 грн. та №АТ-02130139 від 13.02.2019 на суму 20098,87 грн. (арк.с. 16, 17).

Таким чином, Позивач виконав свої зобов`язання за вищевказаним Договором - на підставі заявки Відповідача здійснив поставку товару та надав видаткову накладну.

Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договорами, а тому продукція вважається прийнятою без зауважень.

20.05.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу № 442, відповідно до змісту якої повідомив ПП "Компанія "Прімавера", що з його боку не виконані зобов`язання щодо оплати отриманого товару та висловлена вимога оплатити наявний борг (арк.с. 19).

Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Доказів сплати коштів за договором поставки товару ні позивачем ні відповідачем у процесі розгляду справи не подано.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30470 грн. 78 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору про поставку товару № П/ОП №8 від 05.02.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частини 1, 2 статті 193 ГК України, встановлюють, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30470,78 грн. Однак, відповідач розрахунок за вказаний у накладних товар не здійснив.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за відвантажену продукцію згідно Договору та виставлених накладних становить 30470 грн. 78 коп.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідача товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 30470 грн. 78 коп., тому господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості та їх задоволення.

При цьому, суд бере до уваги, що факт поставки товару підтверджено відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву. Проте, відповідач вказує що товар був поставлений не на виконання укладеного Договору, а на підставі замовлень підприємства. Однак, з вказаним твердженням суд не погоджується, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1., 6.1. Договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку і передачу у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість такого товару в порядку та на умовах, визначених даним договором. На підставі замовлення Покупця Постачальник готує та надає рахунок-фактуру Покупцю на кожну окрему партію товару.

Відтак, виконання умов Договору та поставка товару здійснюється саме на підставі замовлень ПП "Компанія "Прімавера" в межах вказаного Договору.

Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено здійснення господарських операції, вказаних в видаткових накладних на виконання умов Договору.

В той же час, доводи відповідача, що Договір про поставку товару №П/ОП №8 від 05.02.2019 підписаний 21.02.2019, а не 05.02.2019 не заслуговують уваги, так як матеріали справи містять копію вказаного Договору від 05.02.2019 підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

Поруч з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку Договору чи окремих його пунктів, а тому у суду відсутні підстави вважати, що Договір був підписаний не 05.02.2019, а пізніше.

Щодо стягнення пені та штрафів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Сторона, з вини якої завдано збитків іншій стороні, зобов`язана відшкодувати спричинені збитки. Сторони погодились, що розмір спричинених збитків, що підлягає відшкодуванню за порушення зобов`язання, не може перевищувати вартості такого порушеного зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4597,70 грн., штраф в розмірі 3047,08 та штраф в розмірі 20853,08 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені за період з 07.03.2019 по 16.08.2019, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені в позовній заяві, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 07.03.2019 по 16.08.2019 на загальну суму боргу 30470,78 грн. становить загалом 4698,31 грн. Відтак, вимога про стягнення 4597,70 грн. пені є такою, що підлягає задоволенню судом, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, на підставі п. 8.2. Договору позивачем нараховано штраф в розмірі 3047,08 грн., а на підставі п. 8.3. Договору штраф в розмірі 20853,08 грн. При прийнятті рішення в цій частині суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 8.2. Договору, за порушення строків і порядку сплати вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, та штраф в розмірі 10% від розміру порушеного грошового зобов`язання.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення сплати вартості товару з моменту виникнення зобов`язання по сплаті, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми, належної до сплати.

Таким чином, Договором встановлено два штрафи, а саме: п. 8.2. за порушення строків і порядку сплати вартості поставленого товару; п. 8.3. за прострочення сплати вартості товару, що за своєю природою є тотожними.

Відтак, суд приходить до висновку, що застосування двох штрафів за порушення одного й того самого зобов`язання та нарахованого за один і той же період суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому, суд бере до уваги, що одночасне стягнення пені та штрафу допускається, відтак суд задовольняє штраф, передбачений п. 8.2. Договору в розмірі 3047,08 грн., а в задоволенні штрафу в розмірі 20853,08 грн. слід відмовити.

Згідно положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" до Приватного підприємства "Компанія "Прімавера" про стягнення заборгованості в сумі 58968,64 є часткового обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню в розмірі 30470,78 грн. основного боргу, 4597,70 грн. пені та штраф в розмірі 3047,08 грн. В частині стягнення 20853,08 грн. штрафу у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1241,68 грн. судового збору.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Прімавера" (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. П. Могили, буд. 28, код ЄДРПОУ 35539161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (49050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13ж, код ЄДРПОУ 21665318) - 30470 (тридцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 78 коп. заборгованість за поставлений товар, 4597 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн. 70 коп. пені, 3047 (три тисячі сорок сім) грн. 08 коп. штрафу та 1241 (одна тисяча двісті сорок один) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2019 року.

Суддя А.М. Горплюк