Рішення № 85496469, 04.11.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2019 Справа № 920/823/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача - Комунального підприємства «Глухівський тепловий район»,

про стягнення 367 230 грн 41 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Поліщук В.О.,

від відповідача - Колоша М.О. (директор).

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 05.08.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 171 211 грн 34 коп. пені, 101 322 грн 71 коп. 3% річних, 94 696 грн 36 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 19.09.2017 договору № 6121/1718-ТЕ-29 постачання природного газу (надалі - Договір).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач 28.08.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що газ позивачем дійсно поставлявся, борг за газ відповідачем повністю сплачено, відповідач не заперечує щодо несвоєчасної сплати за спожитий природний газ, проте на те були незалежні від відповідача причини. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд скасувати або зменшити штрафні санкції (пеню, інфляційні збитки, 3% річних).

02.09.2019 позивачем була надана до суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 07.08.2019 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 08.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.09.2017 між сторонами було укладено договір № 6121/1718-ТЕ-29 постачання природного газу та додаткові угоди (а.с.30-43). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах Договору.

Згідно з п. 3.4 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. У 2017-2018 роках позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 22 411 491 грн 62 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.44-50).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операції з відповідачем по Договору за період з 01.10.2017 по 30.04.2019 (а.с.52-55).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому, факт оплати відповідачем за природний газ у 2017-2018 роках з простроченням платежу є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.14-29).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 101 322 грн 71 коп. 3% річних, 94 696 грн 36 коп. інфляційних втрат (загальний період з 28.11.2017 по 28.02.2019) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд скасувати або зменшити штрафні санкції - інфляційні збитки та 3% річних. Однак клопотання в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки воно є неправомірним, так як інфляційні збитки та 3 % річних не є штрафними санкціями, а право на їх зменшення не передбачено нормами матеріального та процесуального права, які регулюють дані правовідносини.

Щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно з ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.14-29).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 171 211 грн 34 коп. пені (загальний період з 28.11.2017 по 28.02.2019) є правомірною.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд скасувати або зменшити пеню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що основним споживачем підприємства є населення, об`єктивною причиною, чому відповідач не вчасно здійснював платежі є невчасне перерахування з бюджету пільг та субсидій, якими користувались споживачі послуг відповідача. Така затримка в перерахуванні суттєво вплинула на нарахування штрафних санкцій позивачем, хоча вини відповідача в цьому не вбачається, так як відповідачем, після надходження коштів на казначейський рахунок підприємства, перераховувались кошти на рахунок позивача. Крім того, у 2018 рік відповідачем отримано збиток у розмірі 4133 тис. грн., що підтверджує складний фінансовий стан відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача 85 605 грн 67 коп. пені.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» про стягнення 367 230 грн 41 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» (вул. Києво-Московська, 14, м. Глухів, Сумська область, 41400, код 31264398) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 85 605 грн 67 коп. пені, 101 322 грн 71 коп. 3% річних, 94 696 грн 36 коп. інфляційних втрат, 5508 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Клопотання Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» про зменшення розміру штрафних санкцій - задовольнити частково.

4. Зменшити розмір заявленої Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені на 50%.

5. Видати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко