Рішення № 85496192, 05.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/11930/19За позовом Акціонерного товариства «Скай Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні ІТ Рішення»

про розірвання договору

Господарський суд міста Києва у складі

судді Спичак О.М.

за участю секретаря судового

засідання Тарасюк І.М.

представники сторін:не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Скай Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні ІТ Рішення» про розірвання Договору про надання послуг №1/10-1 від 01.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Правління Банку, оформленим протоколом №76 від 10.07.2019, дію банківського продукту кредит «Зручний» було призупинено, а також у зв`язку з неефективністю скорингової системи програмного забезпечення вирішено розірвати відповідні угоди, в тому числі укладений з відповідачем Договір про надання послуг №1/10-1 від 01.10.2018. У зв`язку із викладеним, позивач направив відповідачу лист №09-02/1606 від 30.07.2019 з пропозицією розірвати Договір про надання послуг №1/10-1 від 01.10.2018 та підписати відповідну Додаткову угоду. З огляду на залишення відповідачем вказаного листа в без відповіді, позивач, посилаючись на ст. 652 ЦК України, просить суд розірвати Договір про надання послуг №1/10-1 від 01.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11930/19 від 09.09.2019 позовну заяву Акціонерного товариства «Скай Банк» залишено без руху.

18.09.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 09.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексні ІТ Рішення» про відкладення судового засідання на 05.11.2019.

В судове засідання 05.11.2019 представники сторін не з`явились, про причин неявки суд не повідомили, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 05.11.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 1/10-1 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобов`язується на умовах і в порядку, визначених даним договором, за завданням замовника, надавати послуги у сфері інформатизації згідно відповідних додатків до договору (далі - послуги), а замовник на умовах даного договору зобов`язується оплачувати надані виконавцем послуги.

Сторони домовились, що строк надання послуг за договором визначатиметься ними у відповідних додатках до цього договору. Сторони погодились, що завдання на надання послуг погоджуються сторонами у додатках до цього договору (п. 3.1., 3.2. договору).

Згідно з додатком № 1 до Договору «Завдання на надання послуг № 1» з 01.01.2018 по 28.08.2019 відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити інсталяції програмного забезпечення SCredit та SCollections. Вартість вказаних послуг встановлена в сумі 240 000,00 грн.

Згідно з додатком № 3 до Договору «Технічна підтримка функціонування комп`ютерних програм SCredit, SCollections» з 01.01.2018 по 31.12.2019 відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати технічну підтримку функціонування програмного забезпечення SCredit та SCollections. Вартість вказаних послуг встановлена в сумі 1 500,00 грн.

Строк дії договору визначено п. 12.1. договору, згідно якого строк дії договору встановлюється з дати підписання договору сторонами по 31.12.2019 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі гарантійних.

Відповідно до п. 12.3. договору в односторонньому порядку його розірвання не допускається.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено інсталяції програмного забезпечення SCredit та SCollections, що підтверджується актом надання послуг № 19 від 28.02.2019 на суму 240 000,00 грн.

Вказані послуги оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 64649 від 28.02.2019.

Позивач зазначає, що укладення договору було викликано необхідністю побудови скорингової моделі оцінки клієнтів позивача - позичальників за банківським продуктом - кредит «Зручний», що був запроваджений позивачем у грудні 2018 року.

У липні 2019 року згідно з прийнятим рішенням Правління Банку (протокол №76 від 10.07.2019) дію банківського продукту кредит «Зручний» було призупинено, також вирішено розірвати відповідні угоди у зв`язку з неефективністю скорингової системи програмного забезпечення.

Неефективність скорингової системи програмного забезпечення була виявлена позивачем після укладення договору та позивач не міг передбачити на момент укладення договору виникнення таких обставин та відповідно не міг їх усунути. Подальше виконання говору було неможливим, оскільки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Враховуючи прийняте рішення Правління Банку щодо призупинення дії банківського продукту споживчого кредитування «Зручний» та неможливістю подальшої співпраці з відповідачем, останньому було направлено лист № 09-02/1606 від 30.07.2019 з пропозицією розірвати Договір, про що підписати відповідну Додаткову угоду, що була додана до листа.

Лист направлено кур`єрською поштою 30.07.2019 на визначену договором адресу: м. Київ, вул. Йорданська, буд. 17а. Місцезнаходження відповідача за цією адресою також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, згідно з транспортною накладною КМЕ-1833224 кур`єрської служби КМ Експрес отримувача за визначеною адресою не знайдено

Також, вказаний лист позивачем направлено 30.07.2019 рекомендованим листом Укрпоштою, що підтверджується фіскальним чеком. Але, відповідно до роздруківки з офіційного сайту Укрпошти про результати відстеження поштового відправлення №6105714642861, відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

З огляду на викладені вище обставини, позивач просить суд розірвати договір про надання послуг № 1/10-1 від 01.10.2018 за рішенням суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що підстави, визначені статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України, є вичерпними для розірвання договору у судовому порядку.

Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов`язання.

Водночас, договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт наявності зміни обставини істотної, а також наявність одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або/та за виникненні ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України не підлягає розірванню, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Зі змісту статті 652 ЦК України вбачається, що ця стаття застосовується у разі якщо укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання та досягнення поставлених ним цілей, але при його виконанні виникли обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, і ці обставини істотно впливають на інтереси принаймні однієї сторони.

Розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України здійснюється, якщо істотна зміна обставин, не передбачувана сторонами, відбулась після укладання договору. Крім цього, необхідна одночасна наявність зазначених у частині другій статті 652 ЦК України чотирьох умов.

Так судом встановлено, що укладення договору було викликано необхідністю побудови скорингової моделі оцінки клієнтів позивача - позичальників за банківським продуктом - кредит «Зручний», що був запроваджений позивачем у грудні 2018 року.

Призупинення банківського продукту кредит «Зручний» та неефективність скорингової системи програмного забезпечення не є істотною зміною обставин.

Названі позивачем зміни охоплювалися комерційними ризиками, які випливають із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачає покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємця.

При цьому, з матеріалів справи та пояснень позивача не вбачається, що неефективність скорингової системи програмного забезпечення зумовлена неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань або дефектами програмного забезпечення.

За таких обставин, суд зазначає, що при укладанні спірного договору у позивача не було об`єктивних підстав виходити саме з того, що неефективність скорингової системи програмного забезпечення для банківського продукту - кредит «Зручний», у будь-якому випадку не настане.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем обставини не можна вважати істотними, непередбачуваними позивачем на момент укладання договору, тому підстави для розірвання договору відповідно до статті 652 ЦК України відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову, надавати додаткові докази та заявляти відповідні клопотання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 73-77 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, суд не вбачає підстав для розірвання договору про надання послуг № 1/10-1 від 01.10.2018 за рішенням суду.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.11.2019.

Суддя О.М. Спичак