Рішення № 85495818, 06.11.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/74/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 Справа № 908/2431/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/2431/19

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд", ідентифікаційний код юридичної особи 39913228 (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; адреса об`єкту надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 13 прим. 146 (літ А-9)

про стягнення 22708,79 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шикун О.Ф., довіреність № 572/20-19 від 11.07.2019;

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою № 959/юр від 22.08.2019 (вх. № 2605/08-07/19 від 05.09.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд" 21861,77 грн. основного боргу, інфляційних витрат в сумі 548,71 грн., 3% річних в сумі 298,31 грн.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 15, 15, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2 193, 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV, "Правил користування теплової енергії", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 і обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати отриманого теплопостачання. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач всупереч Закону України «Про теплопостачання» не уклав договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідач отриману в період з листопада 2018 року по квітень 2019 року теплову енергію на загальну суму 21861,77 грн. не оплатив. За порушення грошових зобов`язань відповідачеві в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 548,71 грн. та 3% річних в сумі 298,31 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 справу № 908/2431/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 у справі № 908/2431/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.10.2019 об 11 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 27.09.2019, включно.

В судовому засіданні 07.10.2019 суддя оголосив склад суду у справі, перевірив явку сторін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд з`ясував наявність відводів та обізнаність представника позивача про процесуальні права та обов`язки сторони.

Відводів складу суду не заявлено. Процесуальні права та обов`язки представнику позивача відомі та зрозумілі.

Представник позивача надав суду пояснення по суті спору.

За наслідками судового засідання, враховуючи неявку представника відповідача, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд відклав розгляд справи на 23.10.2019 о 10 год. 00 хв. Сторонам направлено ухвалу про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.19 у справі № 908/2431/19 розгляд справи відкладено на 06.11.19

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.19 підтримав позов.

В судовому засіданні 06.11.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Оберіг ".

В судовому засіданні 06.11.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Концерном «Міські теплові мережі» в період з листопада 2018 року по квітень 2019 року поставлено теплову енергію на потреби опалення в нежитловому приміщенні в підвалі літ. А-9 загальною площею 142 кв м, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Запорізька буд. 13 , приміщення 146 , на загальну суму 21861,77 грн.

За цей період позивачем складено акти приймання-передачі теплової енергії та відповідні рахунки на оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд" (а.с. 13-26).

В підтвердження обґрунтованості своїх доводів позивачем надано акт обстеження від 07.10.19, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.10.2016 та від 10.10.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною другою статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Таким чином, що зі змісту положень Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) має здійснюватися на підставі договору.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, що саме з боку відповідача мало місце зволікання укладення договору постачання теплової енергії

З аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо постачання теплової енергії та її оплати належним чином не оформлено, відповідного договору не укладено і жодна із сторін не зверталася до суду з позовом про укладання такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.

Оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу за теплову енергію підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 18. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати відповідачеві нараховано інфляційні втрати в сумі 548,71 грн. за період з січня по травень 2019, і 3% річних в сумі 298,31 грн. за період з 20.12.18 по 01.08.19 на загальну суму 21861,77 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що правильною сумою інфляційних втрат є 550,67 грн., що перевищує заявлену суму, та 3% - 296,51 грн. При розрахунку 3% позивач помилково визначає днем початку нарахування 20 число, наступного за розрахунковим місяця, в той час, коли п. 18. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, передбачає 20 число останнім днем для сплати грошових коштів.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1920,85 грн покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, решта витрат (0,15 грн) покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд", ідентифікаційний код юридичної особи 39913228 (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; адреса об`єкту надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 13 прим. 146 (літ А-9) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) 21 861 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн 77 коп. основного боргу, 296 (двісті дев`яносто шість) грн 51 коп. 3% річних, 548 (п`ятсот сорок вісім) грн 71 коп. інфляційних втрат та 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн 85 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд", ідентифікаційний код юридичної особи 39913228 (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; адреса об`єкту надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 13 прим. 146 (літ А-9) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) 1 (одна) грн. 80 коп. 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 11.11.19.

Суддя А.О. Науменко