Рішення № 85495814, 11.11.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 Справа № 908/2480/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянувши матеріали справи №908/2480/19:

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11)

про стягнення грошових коштів

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до відповідача комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" про стягнення 446.005,08 грн., які складаються з: 306.297,96 грн. пені, 93.378,62 грн. 3% річних та 46.328,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 11.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2480/19, присвоєно справі номер провадження 28/118/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

В позовній заяві позивач підставою для звернення з позовом до суду зазначив порушення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу у період з жовтня 2017 по березень 2018 (включно) в рамках договору постачання природного газу №6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017. У зв`язку з порушенням виконання відповідачем грошового зобов`язання, як то передбачено п. 6.1 договору, позивач, з урахуванням умов п. 8.2 договору та приписів ст. ст. 611, 625 ЦК України нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 306.297,96 грн. за період прострочення з 28.11.2017 по 29.11.2018, 93.378,62 грн. 3% за період з 28.11.2017 по 29.11.2018 та 46.328,50 грн. інфляційні втрати за період з січня 20198 по листопад 2018 (включно). Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України.

У відзиві на позов №05/1203 від 09.10.2019, який отримано судом 09.10.2019, відповідач зазначив, що предметом договору постачання природного газу №6145/1718-ТЕ-13, який укладено сторонами 21.09.2016, було постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Підтвердив факт прострочення виконання зобов`язань за договором №6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2016. В обґрунтування прострочення виконання зобов`язання посилався на те, що основним споживачем відповідача є населення міста Дніпрорудне, заборгованість якого за опалювальний період 2017-2018 роки, складає 9.623.700,00 грн. Заборгованість населення значно перевищує заборгованість відповідача, що в свою чергу не дозволяло провести своєчасні розрахунки з позивачем. Зауважував, що до 31.05.2019, поки не було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не дозволено теплопостачальній організації застосовувати до порушників штрафні санкцій, послуги з газо- та теплопостачання здійснювалися за різними умовами господарювання, що приводило до збитків підприємств, які здійснюють постачання комунальних послуг населенню. З урахуванням зазначено, приймаючи до уваги положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, відповідач просив суд зменшити розмір пені до 50.000,00 грн. До відзиву додані копія статуту підприємства, оборотно-сальдова відомість по розрахункам з населенням станом на 01.10.2018, баланс за 9 місяців 2018 рік.

29.10.2019 від відповідача на адресу суду надійшов другий відзив №06/263 від 28/.10.2018, в тексті якого відповідач додатково повідомляє, що Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" є єдиним підприємством, розташованим на території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста. Відповідно до затверджених видів діяльності, підприємство використовує природний газ виключно на виробництво теплової енергії. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Враховуючи загальнодержавне значення роботи бюджетних підприємств, зокрема закладів освіти, підприємство відповідача не має права припинити надання на їх об`єкти теплової енергії. Крім того відключення окремих боржників-населення, які мешкають у житловому фонді територіальної громади теж є неможливим, адже це суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", Правилам користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання". За таких обставин, відповідач змушений постійно, в необхідній кількості, виробляти теплову енергію та поставляти її на об`єкти споживачів, не дивлячись на наявність у них дебіторської заборгованості за вже отримані комунальні послуги, що призводить до порушення терміну та обсягів плати за надані відповідачем комунальні послуги і в свою чергу призводить до порушення термінів оплати по зобов`язанням підприємства за спожитий природній газ. Станом на 01.10.2018р., підприємством відповідача недоотримало доходів в зв`язку з несвоєчасною сплатою інших споживачів, а саме дебіторська заборгованість складала 486,4 тис.грн. Втім, відповідач добровільно, не чекаючи претензій з боку позивача, в повному обсязі розрахувався за спожитий природній газ, поставлений протягом жовтня 2017 - березня 2018 р. і станом на жовтень 2018 року заборгованість була повністю погашена. Таким чином, на думку відповідача на момент подання позивачем позову до суду, у позивача були відсутні збитки, завдані невиконанням зобов`язання відповідачем. Відповідач просив суд прийняти до уваги наведені вище обставини, вказівки, що містяться у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо зменшення розміру пені, відсутність збитків у позивача, повне виконання зобов`язань відповідачем, збитковість підприємства-відповідача, об`єктивність причин прострочення виконання зобов`язань за договором та зменшити розмір пені до 10.000,00 грн.

У відповіді на відзив від 23.10.2019, який отримано судом 29.10.2019, позивач виклав свої заперечення щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що постачання газу за спірним договором відбулось у 2017-2018 роках. Наданий відповідачем баланс не надає жодної інформації щодо збитковості/прибутковості підприємства. Відповідачем не надано жодного документу, що надав би можливість дослідити наявність/відсутність майна, грошей на рахунках тощо. Не надано будь-яких доказів проведення судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, що свідчить про пасивну поведінку підприємства. За таких умов надати реальну оцінку фінансовому становищу на момент розгляду клопотання про зменшення пені неможливо, що виключає застосування положень ст.233 ГК України. Також зауважив, що з наданого відповідачем балансу станом на 30 вересня 2018 року вбачається наявність коштів на рахунках у розмірі 2.126 тис грн.(рядок 1167), дебіторська заборгованість за продукцію у розмірі 17.827 тис. грн. (рядок 1125) тощо. За таких обставин, на думку позивача, відсутні будь-які підстави вважати виключно скрутним фінансове становище відповідача. Вважає посилання відповідача на неможливості стягнення пені з населення через відсутність законодавчого врегулювання питання стягнення пені за послуги ЖКП безпідставним, оскільки положеннями п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "По житлово-комунальні послуги" передбачено нарахування пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Звертав увагу суду, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державною обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. До того ж держава, покладаючи на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи збитки. Також зазначав, що відповідач укладаючи договір на поставку природного газу усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені. На підставі викладеного просив залишити без задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Проаналізувавши матеріали справи, письмові пояснення учасників сторін, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 11.11.2019.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.11.2019.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" (споживач, відповідач у справі) 21.09.2017 уклали договір постачання природного газу №6145/1718-ТЕ-13 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної сплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В додаткові угоді № 1 від 15.01.2018 сторони виклали абзац третій пінту 6.1 розділу "Порядок та умови проведення розрахунків" договору в наступній редакції: "Сторони погодили, то з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.".

Пунктом 11.3 договору передбачено, зокрема:

- усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди;

- сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

- договір про організацію взаєморозрахунків, спільне протокольне рішення не вносять змін до цього договору та можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 року сторони виклали пп.4 п.11.3 Договору в наступній редакції: "будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03,2002 року №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

- не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

- можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Пунктом 12.1 договору сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 34 608 711,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Позивач в позові посилається на прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу за період з жовтня 2017 по березень 2018. На підтвердження даного факту суду надані виписки "Операції по Договору №6145/1718-ТЕ-13", з 01.10.2017 по 30.04.2019.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 сторони п. 8.2 виклали в новій редакції, а саме: "у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04 березня 2002 р. №256.

Приймаючи до уваги наявність неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017, позивач, враховуючи п. 8.2 договору, положення ст. 610, 611, 625 ЦК України нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних та компенсаційних санкцій такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором постачання природного газу № 6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIІІ від 09.04.2015 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачений обов`язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної оплати за фактично прийнятий природний газ за вказаний у позові період, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 8.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 28.11.2017 по 30.11.2018 у розмірі 306.297,96 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося судом, сторони в п. 8.2 договору, а потім в редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 узгодили розмір пені у разі неналежного виконання відповідачем п. 6.1 договору.

Факт порушення грошового зобов`язання відповідачем в рамках договору №6145/1718-ТЕ-13 від 2.09.2017 є доведеним та не заперечений відповідачем.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 306.297,96 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Основними доводами для зменшення пені відповідач зазначає наявність заборгованості населення міста Дніпрорудне та інших державних установ з оплати природного газу та недостатність власних коштів для оплати вартості спожитого природного газу; неможливість застосування до боржників штрафних санкцій.

На підтвердження наявності боргу відповідач посилається на оборотно-сальдову відомість по проведенню розрахунків за послуги теплопостачання з населенням за вересень 2018, Баланс (звіт про фінансовий стан) за 30 вересня 2018 та дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги по КП "Дніпрорудненські теплові мережі" станом на 01.10.2018.

Втім, суд зауважує, що постачання газу за спірним договором відбулося у 2017-2018 роках, доказів тяжкого фінансового становища та неплатоспроможності відповідача починаючи з 2017 року суду не надано.

Відсутність доказів, які б надали можливість дослідити фінансовий стан відповідача за вказаний у позові період, унеможливлює надання реальної оцінки доводам відповідача та необхідність застосування положень ст. 233 ГК України.

Крім того, з наданого балансу станом на 30 вересня 2018 року вбачається наявність коштів на рахунках відповідача та дебіторська заборгованість за продукцію складає 17.827 тис. грн. Наведені відповідачем дані у балансі виключають твердження про скрутне фінансове становища відповідача.

Також, суд зазначає, що зобов`язання з оплати природного газу за договором постачання природного газу №6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017 покладаються саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач є юридичною особою і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши договір постачання природного газу №6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи не містять доказів вирішення відповідачем питання щодо стягнення заборгованості з споживачів, які в свою чергу порушили зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих відповідачем послуг.

З урахуванням наведеного правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені матеріали справи не містять, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 306.297,96 грн. за період з 28.11.2017 по 30.11.2018 судом задовольняється в повному обсязі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 93.378,62грн. за період з 28.11.2017 по 30.11.2018 та інфляційні втрати за період з січня 2018 по листопад 2018 включно у розмірі 46.328,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 93.378,62грн. за період з 28.11.2017 по 30.11.2018 та інфляційні втрати за період з січня 2018 по листопад 2018 включно у розмірі 46.328,50 грн., такими, що підлягаю задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу №6145/1718-ТЕ-13 від 21.09.2017 р. в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування штрафних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище на підприємстві не знімають відповідальності із зобов`язаної за договором сторони виконати покладені на нього обов`язки, в даному випадку - своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 6.690,08грн. (446.005,08 грн. (сума, що стягується судом) х 1,5 (відсотків від ціни позову) = 6.690,08) покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача про стягнення 446.005,08 грн. задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11, ідентифікаційний код 32597943) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 306.297,96 грн. (триста шість тисяч триста сімдесят вісім грн. 62 коп.) пені, 93.378,62 грн. (дев`яносто три тисячі триста сімдесят вісім грн. 62 коп.) 3% річних, 46.328,50 грн. (сорок шість тисяч триста двадцять вісім грн. 50 коп.) інфляційних втрат, 6.690,08 грн. (шість тисяч шістсот дев`яносто грн. 08 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити комунальному підприємству "Дніпрорудненські теплові мережі" у задоволенні заяви про зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Федорова