Рішення № 85495245, 07.11.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2019 р. Cправа № 902/73/19

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Колбасова Ф.Ф., суддів Лабунської Т.І., Нешик О.С., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону (21007, вул.Стрілецька, 105, м. Вінниця) в інтересах держави, уповноваженим органом якої є: позивач 1 - Міністерство оборони України (03168, пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ); позивач 2 - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (21007, вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця)

до Жмеринської районної державної адміністрації (23100, вул. Б. Хмельницького, 14, м. Жмеринка),

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростівецька сільська рада (23150, вул. Шевченка, 7, с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області),

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001),

про визнання розпорядження недійсним, -

Представники сторін:

прокурор: Плотицький О.М. - згідно службового посвідчення №049445 від 12.03.2018 р.;

позивача 1 - Міністерства оборони України: Сосна О.М., згідно довіреності №220/41/д від 08.01.2019 р.;

позивача 2: - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця: Рибак Н.Б.- згідно Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця;

відповідача: не з`явився;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростівецька сільська рада - не з`явився;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України - не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

04.02.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява за №3/719 від 29.01.2019 р., подана Заступником військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є: Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця до Жмеринської районної державної адміністрації з наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним пункт 1 розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 18.08.2008 р. № 573 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Браїлівської селищної, Коростівецької, Леляцької сільських рад" в частині припинення колишньому військовому радгоспу "Вінницький" право користування земельними ділянками на яких відсутні об`єкти нерухомого майна, в тому числі по Коростівецькій сільській раді - 47,4 га та передачі її до земель запасу Коростівецькій сільській раді;

- визнати недійсним пункт 2 розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 18.08.2008 р. № 573 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Браїлівської селищної, Коростівецької, Леляцької сільських рад" в частині визнання державного акту серії Б №000279 таким, що втратив чинність.

Позов обґрунтовано тим, що Військовою прокуратурою Вінницького гарнізону Центрального регіону України в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено підстави для представництва інтересів держави під час розпорядження землями оборони на території Вінницького гарнізону.

Прокурор стверджує, що вивченням законності припинення права постійного користування, належного Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, відносно земельної ділянки площею 47,4 га, що знаходиться за адресою: село Коростівці Жмеринського району Вінницької області (ділянка "Коростівці") військовою прокуратурою встановлено, що вказане розпорядження прийняте Жмеринською районною державною адміністрацією з перевищенням компетенції та з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Як слідує зі змісту позовних вимог, Жмеринською районною державною адміністрацією незаконно припинено право постійного користування землями оборони та передано їх до земель запасу місцевої ради. Внаслідок прийняття вказаного вище розпорядження та передачі зазначеної земельної ділянки до місцевої ради було порушено інтереси держави.

Ухвалою від 11.02.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/73/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 12.03.2019 р.

Вказаною ухвалою також залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Коростівецьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області, від якої 11.03.2019 р. до суду надійшли письмові пояснення (лист № 113 від 06.03.2019 р., а.с. 59-60, т.1), де Коростівецька сільська рада заперечила проти позовних вимог, зокрема зазначивши, що при прийнятті оспорюваного розпорядження Жмеринська районна державна адміністрація керувалася п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до Закону та п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2008 р.). Підставою припинення права користування земельною ділянкою є зокрема систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З цих підстав Коростівецька сільська рада вважає розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації №573 від 18.08.2008 р. цілком законним.

При цьому Коростівецька сільська рада вказала на те, що прокурор звернувся за захистом порушених прав держави після закінчення строків позовної давності, не надавши належних та допустимих доказів поважності пропуску такого строку.

Аналогічні письмові пояснення від Коростівецької сільської ради надійшли до суду 28.03.2019 р. (лист № 135 від 25.03.2019 р., а.с. 74-76, т.1)

Ухвалою від 12.03.2019 р. судом продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/73/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.04.2019 р.

Ухвалою від 22.04.2019 р. призначено у справі № 902/73/19 підготовче засідання на 02.05.2019 р.

23.04.2019 р. від позивача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до суду надійшли письмові пояснення (лист № 17.09 від 22.04.2019 р.), де останній пояснив суду, що за розпорядженням колишньому радгоспу "Вінницький" було припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 366,3 га, в т.р. по Коростівецькій селищній раді - 47,4 га; останній передано вказану земельну ділянку до земель запасу та відповідно до п. 2 вищезазначеного розпорядження, Державний акт на право користування землею серії Б № 000279 було визнано таким, що втратив чинність. Земельна ділянка була вилучена відповідно до розпорядження №573 від 18.08.2008 р. в зв`язку із передачею нерухомого майна радгоспу "Вінницький" відповідно до розпорядження КМУ від 26.07.2006 р. №431-р та акту передачі до Міністерства аграрної політики.

Позивач 2 також стверджує, що внаслідок прийняття оспорюваного у даній справі розпорядження та передачі земельної ділянки до місцевої ради, було порушено інтереси держави. В Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця наявний Державний акт на право користування землею серією Б № 000279 на земельну ділянку загальною площею 59 га, розташованої за адресою с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області, яка увійшла до військового містечка №107 та перебуває на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця. Проте, кадастровий номер земельної ділянки відсутній в зв`язку з тим, що її було вилучено з земель оборони, а саме скасовано Державний акт на право постійного користування землею серією Б № 000279, яким земельна ділянка була надана в постійне користування Міністерству Оборони України.

Також Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця повідомив суд, що ним був надісланий запит до Державного архіву Вінницької області про отримання копії рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 14.12.1953 р. №1914-60 с. "Про земельні ділянки Міністерства Оборони Союзу РСР". Позивач 2 отримав дане рішення, в якому вказано, що дана земельна ділянка "Коростівці" знаходиться в постійному користуванні Міністерства Оборони СРСР.

Позивач 2 зазначив, що рішення про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 47,4 га на території Коростівецької сільської ради та передачі її іншим особам, Міністерством оборони України не приймалось.

Окрім того, позивач 2 посилався на те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 26.07.2006 р. "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики", військовий радгосп "Вінницький" було передано до управління Мінагрополітики, а тому земельна ділянка не належить Міністерству оборони України, оскільки була надана військовому радгоспу "Вінницький" в користування без зміни землекористувача, а відтак не підлягала передачі до Міністерства агропромислової політики відповідно до згаданого розпорядження.

За твердженнями Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, Жмеринська районна державна адміністрація не була особою, уповноваженою від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, яка на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони.

02.05.2019 р. засобами електронного зв`язку надійшло скріплене електронним цифровим підписом клопотання відповідача - Жмеринської районної державної адміністрації (а.с. 101-104, т.1) "про застосування строків позовної давності". Остання просила застосувати строк позовної давності щодо заявлених прокурором вимог та з цих підстав відмовити в позові, посилаючись на те, що з 2011 року Міністерству оборони України було відомо про прийняття спірного розпорядження, оскільки прокурор оскаржував його в порядку адміністративного судочинства. Поданий позов адміністративним судом було залишено без розгляду, однак позивачем в подальшому не було вчинено жодних дій по захисту своїх інтересів.

02.05.2019 р. в підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.05.2019 р.

В підготовчому засіданні 06.05.2019 р. прокурор заявив клопотання про створення колегії в складі трьох суддів для розгляду справи в зв`язку з її складністю.

Ухвалою від 06.05.2019 р. суд ухвалив призначити колегію у складі трьох суддів для розгляду справи № 902/73/19. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, визначено колегію для розгляду справи № 902/73/19 в наступному складі: головуючий суддя Колбасов Ф.Ф., судді Маслій І.В. та Міліціанов Р.В.

Колегія суддів Господарського суду Вінницької області у складі: головуючого судді Колбасова Ф.Ф., суддів Маслія І.В. та Міліціанова Р.В., ухвалою від 08.05.2019 р. прийняла справу № 902/73/19 до свого провадження і призначила у ній підготовче засідання на 28.05.2019 р.

Ухвалою від 28.05.2019 р. підготовче засідання відкладено на 13.06.2019 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

12.06.2019 р. головуючий суддя Колбасов Ф.Ф. подав службову записку про заміну відсутнього члена колегії судді Міліціанова Р.В. Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.06.2019 р., визначено колегію для розгляду справи № 902/73/13 в наступному складі: головуючий суддя Колбасов Ф.Ф., судді Маслій І.В. та Яремчук Ю.О.

13.06.2019 р. прокурор подав до суду заяву № 3/2697 від 12.06.2019 р. про залучення до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України. Дана заява судом відхилена за відсутності підстав для такого залучення, оскільки рішення суду у даній справі безпосередньо не впливає на права та обов`язки Кабінету Міністрів України щодо предмету спору.

Ухвалою від 13.06.2019 р. підготовче засідання відкладено на 18.07.2019 р.

17.07.2019 р. головуючий суддя Колбасов Ф.Ф. подав службову записку про заміну відсутніх членів колегії - суддів Маслія І.В. та Яремчука Ю.О. Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.07.2019 р., визначено колегію для розгляду справи № 902/73/13 в наступному складі: головуючий суддя Колбасов Ф.Ф., судді Нешик О.С., Лабунська Т.І.

Ухвалою від 18.07.2019 р. колегія суддів Господарського суду Вінницької області у складі: головуючого судді Колбасова Ф.Ф., суддів Нешик О.С. та Лабунської Т.І. прийняла справу № 902/73/19 до свого провадження та призначила справу до розгляду в підготовчому засіданні на 16.09.2019 р.

28.08.2019 р. від Міністерства аграрної політики та продовольства України до суду надійшли письмові пояснення (лист № 31-4/1067 від 22.08.2019 р., а.с. 1-3, т.2), які долучено до матеріалів справи.

16.09.2019 р. від прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України до суду надійшли письмові пояснення (лист № 3/3478 від 14.08.2019 р., а.с. 6-8, т. 2), які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.09.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 902/73/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.10.2019 р. (з урахуванням заяви про виправлення описки від 04.10.2019 р.).

10.10.2019 р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.11.2019 р.

На визначену судом дату - 07.11.2019 р. в судове засідання з`явилися прокурор та представники обох позивачів. Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце його проведення всі учасники справи були належним чином повідомлені, шляхом направлення ухвали суду від 10.10.2019 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.11.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивачів, суд встановив, що в 1978 році Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району (на даний час - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (скорочено КЕВ м. Вінниця) виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів на підставі наказу начальника Західного територіального КЕУ від 13.10.2005 р. було видано Державний акт на право постійного користування землею серія Б №000279 на земельну ділянку загальною площею 59 га, яка розташована за адресою: с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області (ділянка "Коростівці"). Вказана земельна ділянка увійшла до військового містечка № 107 та на даний час перебуває на балансі КЕВ м. Вінниця.

Про перебування земельної ділянки на балансі КЕВ м. Вінниця останній повідомив прокурора Військової прокуратури Вінницького гарнізону листом від 11.09.2018 р. за №3337.

24.12.1981 р. начальником Вінницької квартирно-експлуатаційної частини району на виконання директиви заступника Міністра оборони України СРСР № 1169010 від 11.03.1965 р. та наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу МО СРСР №046 від 14.04.1965 р., вищевказану земельну ділянку військового містечка за № 107 загальною площею 59 га, було надано у тимчасове користування військовому радгоспу "Вінницький".

26.07.2006 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження за № 431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики", відповідно до п.1 додатку якого військовий радгосп "Вінницький" як цілісний майновий комплекс передано до сфери управління Мінагрополітики.

Згідно акту приймання-передачі майна те землі військового радгоспу "Вінницький" Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України, затвердженого Міністерством аграрної політики України та Міністерством оборони України у 2006 році, останнє передало а Міністерство аграрної політики прийняло до сфери свого управління права, майно та землю військового радгоспу "Вінницький" з додатками:

- установчі документи (статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка Мінстату);

- баланси (річний 2005 р., на 1 липня 2006 р., на 1 серпня 2006 р., передавальний баланс);

- акти інвентаризації основних засобів;

- розшифровка кредиторської і дебіторської заборгованості;

- Державний акт на право постійного користування землею.

З даного акту не можна встановити, на яку саме землю передано Державний акт.

Як вбачається з письмових пояснень Міністерства аграрної політики та продовольства України (лист № 31-4/1067 від 22.08.2019 р., а.с. 1-3, т.2), згідно наказу Мінагрополітики від 24.07.2007 р. № 529 (із змінами від 01.10.2007 р. № 713) "Про перейменування військового радгоспу "Вінницький" зазначений військовий радгосп було перейменовано у Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке", яке стало правонаступником майнових прав та обов`язків військового радгоспу "Вінницький".

В поясненнях зазначено, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 16.10.2007 р. № 737 "Про реорганізацію державного підприємства "Львівське" та державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" припинено діяльність Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" шляхом реорганізації та приєднання його до державного підприємства "Агроспецсервіс". Створено на базі його майна відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи та визначено державне підприємство "Агроспецсервіс" правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке". В зв`язку зі складним фінансовим станом, що склався на Державному підприємстві "Агроспецсервіс", наказом Мінагрополітики від 30.12.2008 р. № 903 скасовано наказ від 16.10.2007 р. №737 "Про реорганізацію державного підприємства "Львівське" та державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке".

Крім того, Мінагрополітики повідомило, що 23.03.2009 р. Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/50-09 за заявою Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" банкрутом. Господарським судом Вінницької області 23.05.2011 р. винесено постанову про визнання державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Слободян В.М. Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.12.2014 р. у справі № 10/50-09 юридична особа державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Вінницьке" ліквідовано, про що 23.12.2014 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 18.08.2008 р. Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області видано оспорюване розпорядження № 573 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього радгоспу "Вінницький" на території Браїлівської селищної, Коростівецької, Леляцької сільських рад".

Пунктом 1 вищевказаного розпорядження колишньому радгоспу "Вінницький" припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 366,3 га в тому рахунку по Коростівецькій сільській раді 47,4 га та останній передано вказану земельну ділянку до земель запасу.

Відповідно до п. 2 розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 18.08.2008 р. № 573 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього радгоспу "Вінницький" на території Браїлівської селищної, Коростівецької, Леляцької сільських рад", державний акт серії Б № 000279 визнано таким, що втратив чинність.

Прокурор стверджує, що про існування даного розпорядження військовій прокуратурі Вінницького гарнізону Центрального регіону України стало відомо 27.08.2018 р. за результатами опрацювання інформації Державної аудиторської служби України під час проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства оборони України з питань використання земель оборони.

Так, з п. 14 листа № 02-07/582 від 09.08.2018 р. Державної аудиторської служби України вбачається, що по КЕВ м. Вінниця встановлено самозахоплення двох земельних ділянок та проведення їх обробітку площею 3,1 га.

Внаслідок прийняття 18.08.2008 р. Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області спірного розпорядження та передачі зазначеної земельної ділянки до місцевої ради порушено інтереси держави, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

При цьому до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Статтею 77 ЗК України визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно з приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) норм статей 22-24 Земельного кодексу України (1990р.) та статті 20 Земельного кодексу УРСР (1970 р.), право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалось державними актами.

Так, у 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів видано Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б №000279 на земельну ділянку площею 59,0 га в с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області.

Начальником Вінницької КЕЧ району на виконання директиви заступника Міністра оборони СРСР № 1169010 від 11.03.1965 року та наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу МО СРСР № 046 від 14.04.1965 року, земельну ділянку військового містечка № 107 загальною площею 59,0 га, розташовану за адресою с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області надано у тимчасове користування військовому радгоспу "Вінницький".

Зміни в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серія Б № 000279 1978 року щодо землекористувача внесені не були. Земельна ділянка надана у тимчасове користування без зміни землекористувача.

18.08.2008 р. Жмеринською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 573 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Браїлівської селищної ради, Коростівецької, Леляцької сільських рад". Згідно із п. 1 вказаного розпорядження припинено колишньому військовому радгоспу "Вінницький" право користування земельними ділянками на яких відсутні об`єкти нерухомого майна загальною площею 366,3 га, в т.р.: по Браїлівській селищній раді - 13,0 га, Леляцькій сільській раді - 305,9 га, Коростівецькій сільській раді - 47,4 га, та передано зазначені земельні ділянки до земель запасу відповідних сільських, селищної рад.

Пунктом 2 вказаного розпорядження визнано такими, що втратили чинність Державні акти на право користування земельними ділянками серії Б №000275, Б №000279, Б №000278, Б № 000280, Б № 000281.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України №888 від 21 серпня 1997 року та Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03 серпня 2006 року, Міністерство оборони України створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку призначені для забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил підприємства установи та організації, контролює їх діяльність; здійснює управління військовим майном і майном підприємств установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Крім того, відповідно до п. 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Отже, в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України.

Проте, рішення згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 47,4 га на території Коростівецької сільської ради, передачі її іншим особам Міністерством оборони України не приймалось.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 78 ЗК України (в редакції на момент видачі спірного розпорядження) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 17 ЗК України (в редакції на момент видачі спірного розпорядження) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Згідно ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розпорядження від 18.08.2008 р. № 573 було видано Жмеринською районною державною адміністрацією з перевищенням власних повноважень, без дотримання положень Земельного кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак, позовні вимоги прокурора визнаються судом обґрунтованими.

Разом з тим, 02.05.2019 р. від Жмеринської районної державної адміністрації до суду надійшло клопотання про застосування строків позовної давності щодо заявлених вимог, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов`язання повернути все одержане за договором.

Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №8/21.

Цивільним Кодексом позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Крім того, частиною 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюються положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

За змістом наведених положень закону позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 359/2421/15-ц.

Пунктом 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено прокурором в позовній заяві та позивачами в письмових поясненнях, на їх переконання, строк позовної давності в даних правовідносинах починає свій перебіг з серпня 2018 року - з моменту повідомлення Державною аудиторською службою України про проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності з питань використання земель оборони. Саме з того моменту позивачам начебто стало відомо про порушення їх прав.

Дане твердження прокурора та позивачів суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи міститься копія адміністративного позову №2785 від 30.06.2011 р. поданого Заступником військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави (органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах) - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Браїлівська селищна рада, Коростівецька сільська рада, Леляцька сільська рада про визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 18.08.2008 р. № 573 "Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу "Вінницький" на території Браїлівської селищної, Коростівецької, Леляцької сільських рад".

Вінницьким окружним адміністративним судом 20.07.2011 р. винесено ухвалу про залишення вказаного позову без руху та запропоновано прокурору в п`ятиденний термін із дня отримання даної ухвали усунути зазначені в ній недоліки, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та зазначення номерів засобу зв`язку та адрес електронної пошти - власної, позивача/відповідача (якщо такі відомі).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 2а/0270/3441/11 за вище зазначеною позовною заявою та призначено судове засідання на 12.08.2011 р.

22.09.2011 р. на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява за підписом помічника військової прокуратури Вінницького гарнізону про відкликання позовної заяви та залишення її без розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р. по справі 2а/0270/3441/11 вищевказану позовну заяву залишено без розгляду.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Військовій прокуратурі Вінницького гарнізону, Міністерству оборони України та Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці ще в 2011 році стало відомо про існування оскаржуваного розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації та про порушення їх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом до Господарського суду Вінницької області 04.02.2019 р. (що стверджується вхідним штемпелем канцелярії суду), а отже, трирічний строк позовної давності сплив в 2014 році.

Прокурор не навів поважних причин пропущення строку позовної давності оскільки вважає, що строк давності ним не пропущено. Доводи прокурора, зокрема про реорганізацію військової прокуратури, вищевказаних висновків суду не спростовують.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 16.09.2019 р. Міністерством оборони України із супровідним листом № 1068 від 16.09.2019 р. було надано до суду ряд документів. (а.с. 21-33, т.3).

Як вбачається з наданих документів, зокрема листа Міністерства оборони України від 23.11.2011 р. № 220/7748, останнє розглядало звернення військової прокуратури Житомирського гарнізону стосовно перебування військового радгоспу "Вінницький" у сфері управління Міністерства оборони України. Як зазначено в листі, за військовим радгоспом "Вінницький обліковуться земельні ділянки загальною площею 18644,09 (згідно переліку).

Також Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України своїм листом за № 303/1/5/663 від 21.12.2011 р. повідомляло Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України про те, що затверджені акти приймання-передачі (в т.ч. копії) цілісного майнового комплексу військового радгоспу "Вінницький" до Головного управління не надсилалися.

З системного аналізу наявних у справі документів слідує, що позивачем Міністерством оборони України у 2011 році також розглядались питання стосовно перебування військового радгоспу "Вінницький" (та закріплених за ним земельних ділянок) у сфері управління Міністерства оборони України. Відтак позивачу з того часу теж мало бути відомо про порушення його прав у сфері управління земельними ділянками, закріпленими за радгоспом "Вінницький".

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Однак, у даному випадку прокурор та позивачі своїм правом, передбаченим ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України, не скористались, клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними в процесі судового розгляду справи не подали.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити у зв`язку з пропуском загального строку позовної давності для можливості звернення до суду за захистом порушеного права, про що заявлено відповідачем у справі.

Судові витрати, у зв`язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч. 1 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 р.

Головуючий cуддя Колбасов Ф.Ф.

Судді: Лабунська Т.І.

Нешик О.С.

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи;

2 - Військова прокурора Вінницького гарнізону (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21007);

3 - Міністерство оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168);

4 - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21007);

5 - Жмеринська районна державна адміністрація (вул. Б. Хмельницького, 14, м. Жмеринка, 23100);

6 - Коростівецька сільська рада (23150, вул. Шевченка, 7, с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області);

7 - Міністерству аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001)