Рішення № 85493797, 23.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/6026/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141; ідентифікаційний код: 05756783)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 149 720, 78 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Луговий М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 609243,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, поставленого позивачем на умовах Договору поставки №11-18-02-03-т від 02.11.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 484000,00 грн. основного боргу, 79387,85 грн. пені, 13231,31 грн. 3% річних та 32624,74 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5).

27.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов супровідний лист, до якого додано докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

13.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких останній просить суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, оскільки, на думку останнього, позовна заява містить в собі невірно розраховані суми та некоректно зазначені періоди нарахування штрафних санкцій, а ціна позову не підпадає під категорію малозначних.

18.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відповідно вирішено здійснювати розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

26.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат пов`язаних із розглядом справи, відповідь на відзив на позовну заяву.

02.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив

03.07.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заява про стягнення витрат та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 89 459, 05 грн. - пені, 14 795, 49 грн. - відсотків за весь час користування коштами та 45 466, 24 грн. інфляційних втрат, що в загальному складає 149 720, 78 грн. Відтак фактично поданою заявою позивач зменшив розмір позовних вимог.

У підготовчому засіданні 24.07.2019 судом було оголошено перерву у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 28.08.2019.

У підготовчому засіданні 28.08.2019 суд повідомив про прийняття до розгляду заяви позивача щодо збільшення розміру позовних вимог, а тому, подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням. Дана інформація занесена до протоколу судового засіданні від 28.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2019.

23.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.09.2019 оголошено перерву до 23.10.2019.

У судовому засіданні 23.10.2019 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в позові.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих кодовим ідентифікатором 0103051636540.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 23.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - постачальник) був укладений договір № 11-18-02-03-Т за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування продукції: ДК 021:2015 ЄЗС 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (рама бокова крес. 7055.00.020-0СБ (укомплектована деталлю рама бокова крес. 7020.00.002-0) і балка надресорна крес. 7055.00.010 СБ (укомплектована деталлю балка надресорна крес. 7020.00.001-02) (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам НТД, зазначеним в специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 4.2. договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 4 104 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 684 000, 00 грн.

Обсяги закупівлі та сума договору може бути змінена замовником у зв`язку із зміною реального фінансування та планів замовника. Про зміну обсягів закупівлі замовник повідомляє постачальника шляхом направлення листа або шляхом укладення додаткової угоди до договору поставки (п. 4.4. договору).

Згідно п. 5.2. договору поставка продукції проводиться партіями упродовж 10 календарних днів, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийняття продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці несе замовник. Рознарядка надається постачальнику за допомогою: електронної пошти, факсимільного зв`язку, направлення рознарядки в оригіналі з застосуванням послуг поштового зв`язку, надання рознарядки в оригіналі особисто уповноваженій особі постачальника, чи іншими засобами зв`язку, що забезпечують фіксування тексту та дати замовлення.

Після отримання рознарядки постачальник повинен направити замовнику лист на електронну пошту замовника, що підтверджує отримання рознарядки та/або повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.

Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладається на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальником.

За умовами п. 5.3. договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом залізничної станції відправлення Крюків на Дніпрі (Південна залізниця), код 425302, на залізничній накладній на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10-ти банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 7.1. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 6.1. договору).

Положеннями п. 6.2. договору передбачено, що датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Відповідно до п. 7.1. договору для приймання продукції замовнику надаються наступні документи:

- рахунок фактура;

- копія товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної);

- видаткова накладна;

- податкова накладна, оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України;

- копії документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п. 2.2. договору:

- копії пакувальних аркушів (при наявності).

Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв`язку з несвоєчасним представленням вищевказаних документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання по 31.12.2018, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, а в частині оплати, - до повного виконання (п. 12.7. договору).

За пунктом 12.11. у всьому іншому, не передбаченому умовами цього договору, відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (ред. 2010), Положеннями про постачання продукції виробничо-технічного призначення за № 888 від 25.07.88 року.

Як про це вказує позивач, на виконання умов п. 5.1., 5.2. та 5.3. договору, згідно рознарядки відповідача № 01-02-08/1 від 05.11.2018 та рознарядки № 03-04-05-06-06/1 від 20.12.2018 здійснив поставку продукції, що підтверджується накладною № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 на суму 1 313 280,00 грн з ПДВ, залізничною накладною № 44856110 від 08.11.2018, накладною № КСЗ-0001334 від 22.12.2018 на суму 969 000,00 грн. з ПДВ., залізничною накладною № 43300649 від 22.12.2018. Всього поставлено 61 шт, з яких рама бокова 25 шт., та балка надресорна 36 шт.

На виконання п. 7.1. договору, для приймання продукції замовником, постачальник надав останньому рахунок-фактуру, видаткову накладну, залізничну накладну, податкову накладну, сертифікати якості та сертифікати відповідності.

Отже, як про це вказує Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод", враховуючи наведене, ним виконано взяті на себе зобов`язання з поставки продукції за договором № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018.

У зв`язку з чим, позивач вказує, що відповідач мав здійснити оплату поставленої за договору продукції по накладній № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 не пізніше 21.11.2018 та по накладній № КСЗ-0001334 від 22.12.2018 не пізніше 15.01.2018.

Звертаючись з даним позовом, позивач мотивує позовні вимоги тим, що відповідач порушив умов п. 7.1. договору та здійснив оплату за поставлений товар з пропуском строку на оплату. Так, за поставлений товар на суму 1 313 280, 00 грн. по накладній № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 відповідач сплатив 18.12.2018, однак, не всю суму боргу, а лише 500 000, 00 грн., чим допустив прострочення в оплаті на 23 дні. Прострочення в оплаті 1 313 280,00 грн складає 26 календарних дні (22.11.2018-17.12.2018). Вартість несплаченої суми за накладною № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 склала 813 280,00 грн, прострочення в оплаті складає 38 днів (18.12.2018-24.01.2019).

Також в порушення умов п. 7.1. договору відповідач здійснив оплату за поставлений товар з пропущенням строку на оплату. Так, за поставлений товар на суму 969 000,00 грн по накладній КСЗ-0001334 від 22.12.2018, сплатив 26.04.2019, а повинен був сплатити не пізніше 15.01.2019. Отже, прострочення в оплаті складає 99 дні (15.01.2019- 23.04.2019).

У зв`язку з чим, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 484 000,00 грн основного боргу. Також на суму основного боргу здійснено нарахування 79 387,85 грн пені, 13 231,31 грн 3% річних та 32 624,74 грн інфляційних втрат.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вжило всіх можливих заходів щодо забезпечення фінансування за договором поставки № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018 у відповідності до порядку, що встановлений внутрішніми нормативними документами Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідач зазначає, що джерелами формування майна філії є грошові кошти та майно, яким Акціонерне товариство "Українська залізниця" наділила філію. Продукція закупівлю якої здійснює філія є стратегічно важливою для залізничного транспорту та потребує значних фінансових витрат, а відтак враховуючи те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є підприємством державного сектору економіки, на яке покладені функції державного рівня, то справа має значний суспільний резонанс. Стягнення з підприємства надмірно великих штрафних санкцій може призвести до порушення економічних інтересів держави та у подальшому може унеможливити належне функціонування залізниць та підприємств залізничної галузі України.

Разом з тим, як про це вказує відповідач станом на момент подання відзиву між позивачем та відповідачем відсутні будь які не погашені грошові зобов`язання за договором № 11-18-02-03-Т, оскільки, оплата суми боргу відповідачем здійснена. Що підтверджується платіжним дорученням № 1894458 від 04.06.2019.

У зв`язку з чим відповідач також заперечує щодо стягнення з нього 79 387,85 грн пені, 13 231,31 грн 3% річних та 32 624,74 грн інфляційних втрат та вказує що під час їх розрахунку позивачем застосовані некоректні періоди.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач згідно рознарядки відповідача № 01-02-08/1 від 05.11.2018 та рознарядки № 03-04-05-06-06/1 від 20.12.2018 здійснив поставку продукції, що підтверджується накладною № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 на суму 1 313 280,00 грн з ПДВ, залізничною накладною № 44856110 від 08.11.2018, накладною № КСЗ-0001334 від 22.12.2018 на суму 969 000,00 грн. з ПДВ., залізничною накладною № 43300649 від 22.12.2018. Всього поставлено 61 шт, з яких рама бокова 25 шт., та балка надресорна 36 шт.

На виконання п. 7.1. договору, для приймання продукції замовником, постачальник надав останньому рахунок-фактуру, видаткову накладну, залізничну накладну, податкову накладну, сертифікати якості та сертифікати відповідності.

Таким чином суд вказує, що позивач належним чином виконав договірні зобов`язання та поставив відповідачу продукцію (товар) відповідно до договору № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018 на загальну суму 2 282 280, 00 грн. Даного факту відповідач не заперечує.

Разом з тим, відповідач не спростовує доводів позивача, що станом на момент звернення до суду з позовом відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на суму поставки 1 313 280, 00 грн. по накладній № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 відповідач сплатив частково в сумі 500 000, 00 грн згідно платіжного доручення № 1447599 від 17.12.2018. Частину неоплаченої суми за накладною № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 що склала 813 280,00 грн - було сплачено згідно платіжного доручення № 1535678 від 22.01.2019.

За поставлений товар на суму 969 000,00 грн по накладній КСЗ-0001334 від 22.12.2018, відповідачем також було здійснено часткову оплату в сумі 484 500, 00 грн згідно платіжного доручення № 1786303 від 26.04.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача наявна заборгованість за поставлений позивачем товар відповідно до договору № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018 на суму 484 500, 00 грн.

В той час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, із відзивом на позовну заяву відповідачем було долучено платіжне доручення № 1894458 від 04.06.2019 на суму 484 500, 00 грн. Що у свою чергу є підтвердженням того, що станом на момент розгляду справи заборгованість (сума основного боргу) за поставлений позивачем товар відповідно до договору № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018 була погашена.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, положеннями п. 6.1. договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10-ти банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 7.1. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За умовами пункту 5.3. договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом залізничної станції відправлення Крюків на Дніпрі (Південна залізниця), код 425302, на залізничній накладній на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.

Відтак, з огляду на наведені положення договору та з врахуванням здійснених відповідачем дат оплат поставленого товару відповідно до договору № 11-18-02-03-Т, суд визнає відповідача таким, що порушив зобов`язання обумовлені умовами договору в частині здійснення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" оплати отриманого товару.

Так, оплату за поставлений товар на суму 1 313 280, 00 грн. по накладній № КСЗ-0001089 від 08.11.2018 відповідач здійснив 17.12.2018 згідно платіжного доручення № 1447599. Однак суд вказує, що згідно означеного платіжного доручення відповідачем було сплачено лише 500 000, 00 грн. Відтак період прострочення по накладній № КСЗ-0001089 на суму 1 313 280, 00 грн. (з врахуванням дати здійснення часткової проплати 17.12.2018 одержано банком 18.12.2018) є з 23.11.2018 по 17.12.2018.

Також відповідачем 22.01.2019 було здійснено доплату по накладній № КСЗ-0001089 на суму 813 280,00 грн згідно платіжного доручення № 1535678 одержаного банком 25.01.2019. Відтак, період прострочення на суму 813 280,00 грн є 18.12.2018 по 24.01.2019.

За поставлений товар на суму 969 000,00 грн по накладній КСЗ-0001334 від 22.12.2018, відповідачем також було здійснено часткову оплату в сумі 484 500, 00 грн згідно платіжного доручення № 1786303 від 26.04.2019. Відтак період прострочення по накладній КСЗ-0001334 на суму 969 000,00 грн є 11.01.2019 по 25.04.2019. Вартість неоплаченої суми 484 500, 00 грн по накладній КСЗ-0001334 від 22.12.2018 відповідача здійснив згідно платіжного доручення № 1894458 від 04.06.2019. Відтак період прострочення по накладній КСЗ-0001334 на залишок недоплаченої суми в розмірі 484 500, 00 грн є з 26.04.2019 по 03.06.2019.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно вжиття ним всіх необхідних заходів щодо забезпечення фінансування за договором № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018 у відповідності до порядку, що встановлений внутрішніми нормативними документами Акціонерного товариства "Українська залізниця", оскільки, посилання та означені обставини не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не звільняють від відповідальності передбаченої законодавством України.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки, судом було встановлено, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар з порушенням строків його оплати, що обумовлені умовами договору та відповідно визнано відповідача таким, що порушив зобов`язання обумовлені умовами договору в частині оплати отриманого товару, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. У зв`язку з чим позивачем за прострочення виконання договірних зобов`язань правомірно відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Що стосується нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені виходячи із наступних сум та періодів (наведених позивачем у поданій ним заяві про збільшення розміру позовних вимог та відповідно прийнятої судом): 1 313 280, 00 грн в період з 23.11.2018 по 17.12.2018 - 16 191, 25 грн; 813 280, 00 грн в період з 18.12.2018 по 24.01.2019 - 15 240, 64 грн; 969 000, 00 грн в період з 15.01.2019 по 25.04.2019 - 48 264, 16 грн; 484 500, 00 грн в період з 25.04.2019 по 25.04.2019 - 238, 93 грн; 484 500, 00 грн в період з 26.04.2019 по 03.06.2019 - 9 524, 07 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що останні не суперечать положенням договору та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за означувані ним періоди в розмірі 89 459, 05 грн. підлягає задоволенню

Стосовно нарахування позивачем 3% річних виходячи із наступних сум та періодів: 1 313 280, 00 грн в період з 23.11.2018 по 17.12.2018 - 2 698,50 грн; 813 280, 00 грн в період з 18.12.2018 по 24.01.2019 - 2 540,11 грн; 969 000, 00 грн в період з 15.01.2019 по 24.04.2019 - 7 964, 00 грн; 484 500, 00 грн в період з 25.04.2019 по 03.06.2019 - 1 592,88 грн. та інфляції втрат виходячи із наступних сум та періодів: 1 313 280, 00 грн в період з 22.11.2018 по 17.12.2018 - 10 506,24 грн; 813 280, 00 грн в період з 18.12.2018 по 24.01.2019 - 8 132,80 грн; 969 000, 00 грн в період з 15.01.2019 по 23.04.2019 - 23 435, 70 грн; 484 500, 00 грн в період з 25.04.2019 по 03.06.2019 - 3 391,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за повні місяці, виходячи із сум боргу: 813 280, 00 грн за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 обґрунтованою є сума 6 506, 24 грн; 969 000, 00 грн за період з 01.02.2019 по 31.03.2019 обґрунтованою є сума 13 609, 60 грн; 484 000, 00 грн за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 обґрунтованою є сума 3 388, 00 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 23 503, 84 грн.

Разом з тим судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних в означений позивачем період та виходячи із вказаних ним сум та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 14 795, 49 грн підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Також позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000, 00 грн.

Позивачем до поданої позовної заяви надано договір № 13/12/1 від 13.12.2018 про надання професійної правничої допомоги укладеного між адвокатом Максименко А.Ю. та Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" за умовами якого клієнт доручає адвокату ведення справи про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стосовно невиконання договору поставки № 11-18-02-03-Т від 02.11.2018.

Згідно п. 4 договору сторони погодили попередню вартість професійної правничої допомоги на рівні 30 000, 00 грн. Вартість послуг може бути змінена.

Приймання наданих послуг з професійної правничої допомоги здійснюється на підставі акта приймання-передачі (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору оплата клієнтом послуг з професійної правничої допомоги здійснюється на підставі рахунку адвоката у строк не пізніше 5 банківських днів з дати отримання рахунку та підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Допускається попередня оплата за надані послуги з професійної правничої допомоги відповідно до п. 5 даного договору.

В подальшому представником позивача було надано детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у даній справі станом на 21.06.2019, які склали 22 000, 00 грн. Та відповідно 03.07.2019 було подано заяву про стягнення судових витрат в означуваній сумі.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В той час, суд вказує, що в порушення умов укладеного 13.12.2018 договору № 13/12/1 про надання професійної правничої допомоги, ані до позовної заяви, ані підчас розгляду справи, ні позивачем, ні його представником не було надано акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги та доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 000, 00 грн.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім того ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд поміж іншого вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким чином, оскільки Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" надано акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги та не подано докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22 000, 00 грн, то за таких підстав суд дійшов висновку відмовити заявнику у покладенні його витрат на професійну правничу допомогу адвоката на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що позивачем при поданні 03.07.2019 заяв фактично було зменшено розмір позовних вимог, то відповідно судом у підготовчому засіданні 28.08.2019 було вирішено здійснювати подальший розгляд справи, виходячи з суми позовних вимог - 149720, 78 грн. За таких підстав, розподіл судового збору з врахуванням часткового задоволення позовних вимог на суму 127 758, 38 грн, виходячи із суми позову - 149 720, 78 грн, суд вважає за необхідне здійснити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, наступним чином: стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2086,27 коп. та повернути Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" з Державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 14 748, 26 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Алматинська, 74; ідентифікаційний код: 40081263) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141; ідентифікаційний код: 05756783) пеню в розмірі 89 459 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 23 503 (двадцять три тисячі п`ятсот три) грн 84 коп., 3% річних в розмірі 14 795 (чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн 27 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 000, 00 грн - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141; ідентифікаційний код: 05756783) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 14 748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 26 коп. за звернення до суду з позовною заявою згідно платіжного доручення № 35750 від 23.04.2019 на суму 16 994, 07 грн.

7. Оригінал платіжного доручення платіжного № 35750 від 23.04.2019 на суму 16 994, 07 грн залишити в матеріалах справи № 910/6026/19.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 04.11.2019

Суддя Д.О. Баранов