Рішення № 85492606, 31.10.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2019р. Справа №905/1425/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 2Б, код ЄДРПОУ 00131133)

про стягнення 1937,45 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м.Краматорськ про стягнення боргу у загальній сумі 1937,45 грн, у тому числі: пені – 1295,77 грн, 3% річних – 229,78 грн, інфляційних втрат – 411,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 02.09.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1425/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві б/н від 23.09.2019р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями споживача суперечить приписам п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Одночасно, за твердженням відповідача, нарахування процентів річних та інфляційних є також неправомірним, оскільки на теперішній час у споживача відсутня заборгованість за спожитий енергоносій. При цьому, в силу приписів п.6.6 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р., постачальником природного газу не були виставлені рахунки на оплату природного газу, внаслідок чого строк оплати спірних поставок не настав, що свідчить про відсутність з боку Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради порушення грошового зобов`язання за наведеним договором постачання природного газу.

Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком позивача, до господарського суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 18.10.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був підписаний договір №3331/1718-РО-6 постачання природного газу, за приписами п.п.1.1, 1.2, 1.4 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності). За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 11,7 тис. куб. м, у тому числі: у жовтні 2017 року – 0,6 тис. куб. м, листопаді 2017 року – 1,2 тис. куб. м, грудні 2017 року – 1,9 тис. куб. м, січні 2018 року – 3 тис. куб. м, лютому 2018 року – 3 тис. куб. м, березні 2018 року – 2 тис. куб. м.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.7 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р.).

За умовами п.5.2 вказаного договору постачання природного газу ціна на газ за 1000 куб. м була встановлена на рівні 2965,20 грн з ПДВ.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12.1 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. в редакції додаткової угоди №1 від 12.04.2018р.).

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 31.10.2017р. у жовтні 2017 року на суму 480,36 грн,

- б/н від 30.11.2017р. у листопаді 2017 року на суму 3617,54 грн,

- б/н від 31.12.2017р. у грудні 2017 року на суму 5375,90 грн,

- б/н від 31.01.2018р. у січні 2018 року на суму 10206,22 грн,

- б/н від 28.02.2018р. у лютому 2018 року на суму 8145,41 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов`язання з оплати газу, мали бути виконані відповідачем наступним чином:

- за поставкою жовтня 2017 року на суму 480,36 грн – 27.11.2017р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (25.11.2017р., 26.11.2017р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою листопада 2017 року на суму 3617,54 грн – 26.12.2017р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (25.12.2017р.) припадав на святковий день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою грудня 2017 року на суму 5375,90 грн – 25.01.2018р. включно,

- за поставкою січня 2018 року на суму 10206,22 грн – 26.02.2018р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (25.02.2018р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставкою лютого 2018 року на суму 8145,41 грн – 26.03.2018р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (25.03.2018р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Одночасно, викладені у відзиві твердження відповідача, що в силу приписів п.6.6 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р., постачальником природного газу не були виставлені рахунку на оплату природного газу, внаслідок чого строк оплати спірних поставок не настав, до уваги судом не приймаються, оскільки зазначений пункт укладеного сторонами правочину визначає умови оплати наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, а не порядок здійснення розрахунків за поставлений споживачеві природний газ.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці «Операції з 01.10.2017р. по 31.05.2019р.» Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а також банківські виписки та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, розрахунок за вказаними поставками енергоносія було здійснено відповідачем наступним чином:

- за поставкою жовтня року на суму 480,36 грн – 07.12.2017р.

- за поставкою листопада 2017 року на суму 3617,54 грн – 07.12.2017р.,

- за поставкою грудня 2017 року на суму 5375,90 грн – 27.06.2018р.,

- за поставкою січня 2018 року на суму 10206,22 грн – 27.06.2018р.,

- за поставкою лютого 2018 року на суму 8145,41 грн – 27.06.2018р.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставками жовтня, грудня 2017 року, січня - лютого 2018 року було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.8.2 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р., у разі невиконання споживачем п.6.1 цього договору він зобов?язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 1295,77 грн пені за загальний період з 28.11.2017р. по 26.06.2018р. (поставки жовтня, грудня 2017 року, січня - лютого 2018 року).

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.п.5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України встановлено, що метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» – це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Згідно із ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

В той же час, відповідно до наявних копій ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг Комунальне виробниче підприємство «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради є виробником (а.с.67), здійснює транспортування (а.с.68) та постачання (а.с.69) теплової енергії. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Так, з п.1.2 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. вбачається, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

З розділу 13 укладеного сторонами правочину вбачається, що відповідач надавав такі послуги в місці свого фактичного розташування – м.Краматорськ.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО (ООС) на території м.Краматорськ загальновідомою.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019р. по справі №913/66/18.

Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення 1295,77 грн пені за загальний період з 28.11.2017р. по 26.06.2018р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні, грудні 2017 року, січні – лютому 2018 року за договором №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. є такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за загальний період з 28.11.2017р. по 26.06.2018р. у розмірі 229,78 грн (поставки жовтня, грудня 2017 року, січня - лютого 2018 року).

Крім того, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу за загальний період з лютого по травень 2018 року у розмірі 411,90 грн (поставки грудня 2017 року, січня – лютого 2018 року).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, господарський суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Посилання відповідача на те, що постачальник зарахував кошти, які надійшли від споживача, в якості оплати основного боргу всупереч встановленої п.6.4 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. черговості, що, на думку Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, свідчить про відсутність у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного:

За приписами ст.534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до п.6.4 договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р., у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Разом з тим, як було зазначено судом вище, зобов`язання з оплати товару на суму 24207,89 грн за зобов`язаннями жовтня, грудня 2017 року, січня - лютого 2018 року було виконано відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р., внаслідок чого мало місце прострочення відповідача, що зумовлює виникнення у постачальника права, зокрема, на застосування приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України по відношенню до споживача.

Крім того, за висновками суду, вчинення позивачем дій по зарахуванню коштів в іншій послідовності, ніж встановлено п.6.4 укладеного сторонами правочину, не свідчить про відсутність у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» претензій у цій частині.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню на визначені позивачем суми, а саме 229,78 грн та 411,90 грн відповідно.

Розглянувши клопотання б/н 23.09.2019р. Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, за змістом якого відповідач просив суд здійснювати розгляд справи №905/1425/19 за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин.

При цьому, предметом розглядуваного спору є вимоги про стягнення пені – 1295,77 грн, 3% річних – 229,78 грн, інфляційних втрат – 411,90 грн внаслідок неналежного виконання Комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради умов договору №3331/1718-РО-6 від 18.10.2017р. в частині проведення своєчасної оплати товару.

При постановленні ухвали від 02.09.2019р. про відкриття провадження у справі, судом враховано, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не є складною, не вимагає дослідження великої кількості доказів та не становить значного суспільного інтересу, внаслідок чого, в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України така справа є малозначною.

Таким чином, з огляду на те, що Комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради не наведено суду обґрунтованих підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, клопотання б/н 23.09.2019р. підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 2Б, код ЄДРПОУ 00131133) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних – 229,78 грн, інфляційні втрати – 411,90 грн, а також судовий збір в сумі 636,23 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 31.10.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця