Рішення № 85491091, 08.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2019 року № 826/17522/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Черкаській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньТретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

- Міністерство економічного розвитку та торгівлі;

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області форми «Ф» №0105441-1307-2301 від 11 квітня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області форми «Ф» №0105441-1307-2301-2017 від 10 серпня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що податковим органом транспортний податок за 2017-2018 роки нараховано безпідставно, оскільки відсутні докази того, що легковий автомобіль, який перебуває у власності позивача є об`єктом оподаткування у 2017-2018 роках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому зазначено, що згідно з підпунктом 267.2.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Таким чином, транспортний засіб, який належить позивачу на праві приватної власності є об`єктом оподаткування, а позивач є платником транспортного податку. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та складеним з урахуванням норм діючого законодавства.

Третя особа Міністерство економічного розвитку та торгівлі надало письмові пояснення, в яких зазначило, що автомобіль AUDI Q7, з об`ємом циліндрів 3,0 літра, бензин, до 2 років експлуатації (включно) включено до Переліку легкових автомобілів, які підлягали оподаткуванню транспортним податком у 2017 році.

Крім того, наголосило на тому, що розрахована у 2018 році згідно з Методикою середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, з об`ємом циліндрів 3,0 літра, бензин, 2016 року випуску становить 1963686,00 грн.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки AUDI Q7 з об`ємом двигуна 2995 кв.м., тип пального В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0105441-1307-2301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за 2018 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмір 25000,00 грн.

Крім цього, 10 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0105441-1307-2301-2017, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за 2017 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 8333,33 грн.

Вважаючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області протиправними та такими, що порушують права та охоронювані інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року (далі - Закон), яким викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є складовим податку на майно.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як передбачено підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У пункті 267.4 статті 267 Податкового кодексу України зазначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З огляду на вказані положення податкового законодавства у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що об`єктом оподаткування транспортного податку є легковий автомобіль, який одночасно відповідає двом критеріям, а саме: з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно); середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 3 200 гривень.

В той час же час, статтею 8 Закону України від 07 грудня 2017 року «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 3723,00 гривень.

Таким чином, платниками транспортного податку за 2017 рік є власники легкових автомобілів, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн., а у 2018 році - 1396125,00 грн.

При цьому, вартість автомобіля має бути визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Згідно з пунктом 2 вказаної Методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Відповідно до пункту 3 Методики середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн- ціна нового транспортного засобу в Україні; Г- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Згідно з пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Відповідно до пунктів 5, 6 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об`єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.

Відповідно до пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Отже, для визначення об`єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні контролюючого органу має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачу на праві власності належить автомобіль марки AUDI модель Q7, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2995 см.куб.

Суд зазначає, що середньоринкова вартість автомобіля повинна обраховуватися, виходячи з даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Абзацом 2 пункту 13 Методики визначено, що у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Контролюючим органом до матеріалів справи надано роздруківку з офіційного Інтернет-сайту Мінекономрозвитку (http://www.me.gov.ua/Vehicles/PrintResult?id=fa143c37-b991-4184-9a0c-788h9d670cda), відповідно до якої автомобіль марки AUDI Q7 (2016 року випуску) є об`єктом оподаткування транспортним податком за 2018 рік.

В той же час, в підтвердження обґрунтованості прийняття податкового повідомлення від 10 серпня 2018 року №0105441-1307-2301-2017 надано «Перелік легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 року», в якому зазначено автомобіль марки AUDI моделі Q7, об`єм двигуна 3,0, бензин.

Втім, надана контролюючим органом інформація, відхиляється судом, як належний та допустимий доказ того, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля станом на 01 січня 2017 року та на 01 січня 2018 року становила понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, адже здійснений Мінекономрозвитку розрахунок середньоринкової вартості автомобіля не включає в себе такого показника, як пробіг автомобіля, що суперечить Методиці визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Наявний ж в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений контролюючим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку, так як здійснений поза межами повноважень відповідача (Постанова Верховного Суду України від 10.05.2018 у справі № 822/1809/16).

Також в письмових поясненнях третьої особи, в яких остання зазначає, що автомобіль марки AUDI моделі Q7, 2016 року випуску, є об`єктом оподаткування в розумінні пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений без врахування фактичного пробігу транспортного засобу.

Також, відповідачем не надано до суду жодного документу чи інформації, які б містили відомості про включення у графу «пробіг» км - фактичного або нормативного (середньорічного пробігу) транспортного засобу, з урахуванням дати його реєстрації.

Суд звертає увагу на те, що позивач правильно ідентифікований контролюючим органом, як власник автомобіля марки AUDI модель Q7, 2016 року, однак, при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведено віднесення автомобіля марки AUDI модель Q7, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2995 см.куб до об`єкту оподаткування транспортним податком, з урахуванням критерію середньоринкової вартості автомобіля.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність свого рішення не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

За результатом розгляду справи суд вважає протиправним визначення позивачу грошових зобов`язань з транспортного податку з фізичних осіб за 2017, 2018 роки, а тому суд приходить до висновку, що для належного захисту порушених прав позивача такі рішення слід визнати протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1409,60 грн., підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області форми «Ф» №0105441-1307-2301 від 11 квітня 2018 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області форми «Ф» №0105441-1307-2301-2017 від 10 серпня 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вулиця Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко