Рішення № 85491050, 06.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2019 року № 640/8227/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків

фінансових послуг

про визнання протиправною та скасування вимоги № 8868/15-8 від 23.04.2019р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг) в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу № 8868/15-8 від 23.04.2019р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога складена з порушенням вимог чинного законодавства. Так, вимога надіслана не в зв`язку зі здійсненням заходів державного нагляду, а у зв`язку з отриманням відповідачем скарг громадян. Крім того, як зазначає позивач, оскаржувана вимога встановлює для позивача новий обов`язок щодо подання періодичних звітних даних, який відсутній в нормах чинного законодавства. Зокрема, згідно п 2 розд.2 розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26.09.2017р. N 3840 ТОВ "Споживчий центр" зобов`язане подавати річну та квартальну звітність за формами, які є додатками 6-12 цього розпорядження, а також фінансову звітність згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Проте жодною нормою чинного законодавства не встановлений обов`язок фінансової установи подавати такі звітні дані та у такій формі, яку вимагає відповідач, в зв`язку з чим Товариство не веде, не складає та не подає звітність/документи/інформацію з такими звітними даними та у такому порядку, які містить вказана форма.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив, зазначивши вимога від 23.04.2019 №8868/15-8 не є рішенням об`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому її висновки не можуть бути предметом спору.

Відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вимога № 8868/15-8 втратила чинність після направлення на адресу позивача іншої вимоги, а саме Вимоги про надання інформації та копій документів від 11.07.2019 № 15815/15-12, де зазначено, що у зв`язку зі змінами щодо надання інформації, дана вимога направлена на заміну попередньої загальної вимоги Нацкомфінпослуг.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ідентифікаційний код 37356833) зареєстроване як юридична особа 11.11.2010 р., має право на здійснення такого виду діяльності як « 64.92. Інші види кредитування», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" включено до Державного реєстру фінансових установ, що підтверджується витягом з Державного реєстру фінансових установ.

23.04.2019 року Нацкомфінпослуг звернулося до ТОВ "Споживчий центр" з Вимогою № 8868/15-8, згідно якої Відповідач встановив Позивачу наступні обов`язки:

1) надати до Нацкомфінпослуг інформацію за період з 28.02.2019 по 15.04.2019 щодо:

1.1. діючих та укладених кредитних договорів (договорів позики) з фізичними особами за формою встановленою Додатком №1.

1.2. порядку (процедури) укладення електронних кредитних договорів, в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладення електронних договорів, вчинених Товариством та позичальником в інформаційно - телекомунікаційній системі та поза нею (далі - Алгоритм) з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), що підтверджують такі дії при укладенні договорів та надати копії 10 договорів, що були укладені в період дії кожного окремого Алгоритму.

Зазначити, яким внутрішнім документом фінансової компанії встановлений такий Алгоритм, та ким він затверджений.

При цьому чітко зазначити період дії конкретного Алгоритму та кількості договорів укладених за таким алгоритмом (також зазначити номери першого та останнього договору виділивши їх іншим кольором у таблиці Додаток 1).

2) починаючи з 01.05.2019р. постійно надавати відповідачу станом на перше (за період з п`ятнадцятого числа попереднього місяця по перше число поточного місяця включно) та п`ятнадцяте число (за період від першого по п`ятнадцяте число включно поточного місяця) кожного місяця (далі - Звітна дата) протягом п`яти робочих днів після Звітної дати таку інформацію щодо:

1.1. діючих та укладених кредитних договорів (договорів позики) з фізичними особами за формою встановленою Додатком №1, який містить 25 граф,

1.2. порядку (процедури) укладення електронних кредитних договорів, в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладення електронних договорів, вчинених Товариством та позичальником в інформаційно - телекомунікаційній системі та поза нею (далі - Алгоритм) з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), що підтверджують такі дії при укладенні договорів. Зазначити, яким внутрішнім документом фінансової компанії встановлений такий Алгоритм, та ким він затверджений. При цьому чітко зазначити період дії конкретного Алгоритму та кількості договорів укладених за таким алгоритмом (також зазначити номери першого та останнього договору виділивши їх іншим кольором у таблиці Додаток 1).

1.3. у випадку внесення змін до Алгоритму в період його дії надавати копії десяти будь-яких договорів позики, укладених з позичальниками за таким Алгоритмом.

- протягом десяти робочих днів надати до Нацкомфінпослуг вище перелічену інформацію за період з 28.02.2019р. по 15.04.2019р.

На думку Позивача, вказані Вимоги порушують вимоги Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Не погоджуючись зі змістом вказаної Вимоги N 8868/15-8 від 23.04.2019 р., ТОВ "Споживчий центр" вирішило звернутися до суду з метою захисту порушених прав.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23.11.2011 N1070/2011 на виконання Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно пунктів 1, 2 Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Нацкомфінпослуг, у межах своєї компетенції, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Частинами 1, 2 статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Нацкомфінпослуг може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Нацкомфінпослуг застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами Нацкомфінпослуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) в тому числі і державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), на момент спірних відносин регулюється нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) здійснюються шляхом проведення планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом;

надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Як з`ясовано у ході судового розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 23.04.2019р. Нацкомфінпослуг звернулося до ТОВ "Споживчий центр" з Вимогою N 8868/15-8 від 23.04.2019р. згідно якої на Позивача покладається обов`язок надати інформацію за формою встановленою Додатком №1, починаючи з 01.05.2019р. надавати Нацкомфінпослуг станом на перше (за період з п`ятнадцятого числа попереднього місяця по перше число поточного місяця включно) та п`ятнадцяте число (за період від першого по п`ятнадцяте число включно поточного місяця) кожного місяця (далі - Звітна дата) протягом п`яти робочих днів після Звітної, дані про укладені договори між Позивачем та споживачами послуг.

Як підставу отримання запитуваної інформації згідно вказаної Вимоги, Відповідач посилається на п.12 ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідно до якої, Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства та має право вимагати надання необхідних документів.

В свою чергу, зі змісту вимог статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у взаємозв`язку з положеннями ст. 12-1 вказаного Закону передбачені повноваження Нацкомфінпослуг вимагати надання документів та заздалегідь готової, зафіксованої інформації, отриманої або створеної фінансовою установою у процесі ведення нею своєї господарської діяльності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи повинні розкривати:

1) фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка складається та подається відповідно до законодавства;

2) звіт про корпоративне управління (для фінансових установ, утворених у формі акціонерних товариств), що складається відповідно до вимог цього Закону, законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і подається:

акціонерам фінансової установи;

органам, які відповідно до закону здійснюють нагляд за діяльністю відповідної фінансової установи, разом з річною звітністю;

3) звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;

4) інформацію, що надається клієнтам відповідно до статті 12 цього Закону.

Фінансові установи, утворені у формі акціонерних товариств, додатково розкривають інформацію як емітенти відповідно до вимог законодавства про цінні папери.

Фінансові установи повинні під час розкриття інформації дотримуватися вимог законодавства про мови.

Відповідно до п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань: 27) встановлює порядок розкриття інформації та складення звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства.

Положення ч. 1 ст. 12-1 Закону N 2664-III встановлюють обов`язок фінансових установ з подання лише тих звітних даних, які передбачені законами та спеціалізованими підзаконними нормативно-правовими актами.

Отже, законодавцем чітко передбачено, що при наданні відповіді на вимогу регулятора на фінансову компанію не покладається обов`язок зі створення нової інформації, що потребує проведення аналітичної, статистичної чи іншої звітної роботи, не передбаченої чинним законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Нацкомфінпослуг має повноваження витребувати у фінансової установи будь-які документи, які створюються в процесі здійснення господарської діяльності вказаної фінансової установи.

В свою чергу, вимога Нацкомфінпослуг надати будь-які документи, які не створюються в процесі здійснення господарської діяльності, а потребують виконання додаткової роботи шляхом проведення аналітичної роботи та підготовки статистичної інформації на виконання вимоги регулятора, тобто фактично є звітністю, не передбаченою законами та спеціалізованими підзаконними нормативно-правовими актами, являється протиправною та не може бути виконана фінансовою установою.

Як встановлено судом та не спростовано Відповідачем, зі змісту оспорюваної вимоги випливає, що Позивачем має бути підготовлена статистична інформація в результаті здійснення аналітичної роботи господарської діяльності компанії, про що має подаватися звіт на адресу Нацкомфінпослуг, що, на думку суду, прямо суперечить вимогам ст. ст. 12-1, 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та п. 4 Положення про Нацкомфінпослуг.

Так, як вбачається з Додатку № 1 до спірної вимоги, якою встановлено форуму Довідки про укладені договори на надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту, яку починаючи з 01.05.2019р. позивач повинен щомісяця надавати відповідачу станом на перше та п`ятнадцяте число кожного місяця, така Довідка містить 25 граф та передбачає щомісячного розкриття інформації стосовно позичальників, номеру та дати укладання договору, суми наданого кредиту, початкової та реальної процентної ставки, нараховані проценти за користування кредитом, нараховані проценти за прострочення кредиту, нараховані штрафи, нараховану пеню, інші комісії, тіло кредиту, залишок заборгованості, переуступку права вимоги, тощо.

Фактично така довідка, враховуючи її зміст та періодичність подання, є формою звітності, яка на час направлення спірної вимоги та на час розгляду даної справи не передбачена законами та спеціалізованими підзаконними нормативно-правовими актами як обов`язкова звітність фінансової компанії.

Судом встановлено, що Порядком надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами, затвердженим розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.09.2017 № 3840, не передбачений обов`язок фінансової компанії вести, складати та подавати звітність та/або документи з такими звітними даними та у такому порядку, які містить форма довідка, яка є додатком №1 до оспорюваної Вимоги.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому органи державної влада та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перед-бачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, ні Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ні Порядком надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами не передбачений обов`язок з подання звітності про укладені договори фінансовими компаніями, а також Держфінпослуг позбавлене права витребувати звітність про укладені договори фінансовими компаніями, а отже, вказана вимога Держфінпослуг є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, як вбачається зі змісту оспорюваної Вимоги, Нацкомфінпослуг не зазначило, які порушення законодавства про фінансові послуги вчинило ТОВ "Споживчий центр", що відповідно, унеможливлює Нацкомфінпослуг витребувати у Позивача інформацію, яка не міститься у документах, що створюються фінансовою установою в процесі її діяльності та, відповідно, не надає права вимагати створення звітних даних, які не ведуться і не повинні вестись ТОВ "Споживчий центр".

Посилання Відповідача на те, що направлення оспорюваної Вимоги на адресу Позивача зумовлено надходженням великої кількості скарг споживачів фінансових послуг, що призвело до необхідності проведення аналізу дотримання Позивачем процедури укладення кредитних договорів з фізичними особами за допомогою ІТС Товариства та уникнення в майбутньому порушень прав споживачів ринку фінансових послуг, є протиправним, оскільки, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не передбачені методи превентивного контролю діяльності суб`єктів господарювання шляхом витребування даних та подання звітності, що стосується господарської діяльності Позивача.

Суд звертає увагу сторін, що у розумінні вимог ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», встановлені підстави для здійснення перевірки суб`єкта господарювання, а саме: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці .

Однак направлена Вимога не містить даних про те, які вимоги Закону були порушені Позивачем, які документи можуть підтвердити відсутність чи наявність порушень, про які начебто заявляли фізичні особи.

Посилання Відповідача на те, що оскаржувана Вимога за своєю суттю не є актом індивідуальної дії чи нормативно-правовим актом, та, як наслідок, не породжує жодних правових наслідків, в т.ч. і тих які надають Позивачу право на звернення до суду з позовом про її оскарження є помилковим, оскільки, відповідно до вимог ст. 5 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 червня 2019 року у справі №9901/335/19.

Оскаржувана вимога містить всі перелічені ознаки індивідуально-правового акту, оскільки: адресована конкретній особі; вміщує індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресата цих актів; є формально обов`язковою для персоніфікованого (чітко визначеного) суб`єкта; розрахована на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому її юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Судом встановлено, що Вимога № 8868/15-8 від 23.04.2019 р., винесена Нацкомфінпослуг, згідно якої випробовується інформація про укладені договори, а також договори які будуть укладені в майбутньому Позивачем, містить приписи, обов`язкові для виконання ТОВ "Споживчий центр", які тягнуть правові наслідки, передбачені ст. 43 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме, у випадку неподання, несвоєчасного подання або подання завідомо недостовірних відомостей національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що у Нацкомфінпослуг може застосовувати заходи впливу у вигляді тимчасового зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Отже, неподання, несвоєчасне подання Позивачем інформації, яка випробовується згідно оспорюваної Вимоги фактично породжує наслідки передбачені ст.ст. 40, 43 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що як наслідок, призводить до застосування визначених законом наслідків, в тому числі до зупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, а тому породжує обов`язки для ТОВ "Споживчий центр" у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає скасуванню у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, прийняття відповідачем нової вимоги від 11.07.2019р. № 15815/15-12 не зумовлює виникнення підстав для закриття провадження відповідно до ч.1 ст. 238 КАС України.

Посилання у тексті вимоги від 11.07.2019р. № 15815/15-12 на те, що вона направлена на заміну попередньої загальної вимоги Нацкомфінпослуг, суд до уваги не приймає, адже текст нової вимоги не містить даних про нечинність попередньої вимоги з моменту її видання, а тому її невиконання у період дії такої вимоги породжує можливість застосування до позивача визначених законом наслідків.

Таким чином, оскільки відповідачем не подано доказів існування підстав для закриття провадження у справі передбачених ч.1 ст. 238 КАС України, суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

Згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, щодо встановленого факту протиправності Вимоги №8868/15-8 від 23.04.2019р. про надання інформації та копій документів, яка винесена з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про закриття провадження у справі - відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 8868/15-8 від 23.04.2019р.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 133А; код ЄДРПОУ 37356833) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 3; код ЄДРПОУ 38062828) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій