Рішення № 85490999, 07.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2019 року №640/15725/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до старшого державного виконавця Оболонського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужука Павла Петровича

третя особа Головне управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з позовом до старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального Управління юстиції у м. Києві Стужука Павла Петровича (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2-Д), третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд скасувати прийняту старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стужуком Павлом Петровичем, постанову про відкриття виконавчого провадження №59532139 від 12.07.2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №59532139 від 12.07.2019, винесена старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стужуком Павлом Петровичем прийнята з порушенням вимог ч. 3 ст. 15 та п. 1ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження було відкрито за заявою Головного управління ДФС у м. Києві, яке не є стягувачем в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, державний виконавець мав відмовити ГУ ДФС у відкритті зазначеного виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

07.10.2019 до суду надійшов відзив старшого державного виконавця Оболонського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужука Павла Петровича на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем пропущено строк оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження, оскільки таку постанову було отримано представником позивача особисто 18.09.2019 року. Крім того, відповідач зазначив, що державним виконавцем 24.07.2019 була винесена постанова про зміну (доповнення реєстраційних даних), якою внесено зміни, а саме змінено невірні реквізити стягувача з Головного управління ДФС у м. Києві на Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Також, на вимогу суду, зазначену в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем надано суду копії матеріалів виконавчого провадження №59532139.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що державний виконавець не мав права змінювати найменування органів ДФС, так як такі органи мають різний унікальний код ЄДРПОУ, який не співпадає між державними органами, при цьому, документів, які підтверджують зміну щодо стягувача не було надано до суду, тим паче, в матеріалах виконавчого провадження також не відображено на підставі яких саме документів відбувається зміна назви сторони виконавчого провадження. Позивач підкреслив, що у виконавчому листі, виданому Окружним адміністративним судом м. Києва на виконання рішення суду у справі №826/1560/17 чітко зазначено найменування стягувача - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, водночас, заявником про відкриття виконавчого провадження №59532139 була зовсім інша сторона - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Також, позивачем додатково було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 по справі №826/1560/17 позовні вимоги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 838 108,11 грн. - задоволено у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року по справі №826/1560/17 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

27.05.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист по справі №826/1560/17, де стягувачем зазначено Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697).

12.07.2019 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стужуком Павлом Петровичем було розглянуто заяву ГУ ДФС у м. Києві від 08.07.2019 №17496/9/26-15-17-03-16 про направлення виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №5952139.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №59532139 за заявою ГУ ДФС у м. Києві, вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду з даним позовом через свого представника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стосовно доводів відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватного виконавця визначенні статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідач наголошує, що представник позивача особисто 18.07.2019 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, а відтак, ним було пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Як вбачається з заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, представником позивача не заперечується, що ОСОБА_1 дійсно 18.07.2019 було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, водночас, представник позивача наголошує, що з метою встановлення обставин, які виникли та отримання інформації на підставі чого було відкрито виконавче провадження, позивач через свого представника зміг ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження лише у прийомні дні (середа та п`ятниця), а тому 24.07.2019 представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №59532139 та цього ж дня (24.07.2019) скориставшись правом оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», подав скаргу на дії державного виконавця, що підтверджується копіями відповідних матеріалів, доданих до заяви.

В подальшому, за посиланням представника позивача, що не спростовано відповідачем, 05.08.2019 представник ОСОБА_1 отримав відповідь державного виконавця Стужук П.П. вих № 59532139 від 31.07.2019, якою було відмовлено у скарзі та запропоновано оскаржити дії державного виконавця в судовому порядку.

05.08.2019 представник Макаренко А.О. направив поштою позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва, докази такого направлення представником позивача надано суду.

13.08.2019 Окружний адміністративний суд м. Києва постановив ухвалу №640/14879/19 про повернення позовної заяви на підставі того, що не було надано оригіналу ордера на підтвердження повноважень адвоката, яким було підписано позовну заяву.

Як стверджує представник позивача, та не заперечувалось відповідачем, про ухвалу суду від 13.08.2019 останній дізнався 19.08.2019 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказану ухвалу було оприлюднено - 16.08.2019 (у п`ятницю).

19.08.2019 (понеділок) через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва було подано позовну заяву, яку розподілено на суддю Вєкуа Н.Г. та відкрито провадження в адміністративній справі 640/15725/19.

Суд наголошує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу, що згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Суд бере до уваги твердження позивача стосовно того, що на момент отримання постанови про відкриття провадження ОСОБА_1 не мав достатніх доказів для обґрунтування адміністративного позову та його підстав, необхідністю було ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, крім того, позивач намагався вирішити спір у досудовому порядку, шляхом подання скарги на дії державного виконавця, про винесення ухвали суду про повернення позовної заяви дізнався лише 19.08.2019, що не спростовано відповідачем, до того ж, одразу після ознайомлення з ухвалою про повернення позовної заяви представником позивача було повторно подано позов до Окружного адміністративного суду міста Києва, усунувши обставини, які слугували підставою для повернення позову №640/14879/19.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та причини, що зумовили звернення позивача до суду з даним позовом лише 19.08.2019, враховуючи швидкість та оперативність реагування представника позивача на повернення позовної заяви №640/14879/19, а також використання засобів досудового врегулювання спору, з метою дотримання права особи на доступ до правосуддя та захист його прав та інтересів в судовому порядку, суд вважає за можливе поновити строк для звернення з відповідним позовом та визнати підстави пропуску поважними.

Що стосується вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом норм ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження", у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як: виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №59532139.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що у виконавчому листі від 27.05.2019, виданому Окружним адміністративним судом м. Києва на виконання рішення по справі №826/1560/17 стягувачем зазначено Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697), однак, виконавче провадження №59532139 було відкрито на підставі заяви ГУ ДФС у м. Києві, яке не було стороною по справі №826/1560/17 та не було стороною у виконавчому листі, до того ж, заяви про заміну сторони виконавчого провадження, зокрема стягувача у виконавчому листі по справі №826/1560/17 на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва не було.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що 24.07.2019 державним виконавцем була винесена постанова про зміну (доповнення реєстраційних даних), якою змінено реквізити стягувача з ГУ ДФС у м. Києві на ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Разом з тим, суд бере до уваги, на наступні обставини справи та положення Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 26 Закон України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Тобто, з наведених приписів Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що законодавством визначено чіткий перелік суб`єктів за заявами яких розпочинається примусове виконання рішення, зокрема, за заявою стягувача.

Стягувачам, в свою чергу, є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист у справі №826/1560/17 було видано на користь Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, тобто, стягувачем за виконавчим листом є саме ДПІ в Оболонському районі ГУ дФС у м. Києві, при цьому, ухвала про заміну сторони у виконавчому листі від 27.05.2019 по справі №826/1560/17 з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на ГУ ДФС у м. Києві (яким було подано заяву про примусове виконання рішення) судом не виносилась.

Тобто, з наведеного вбачається, що заяву про примусове виконання рішення у справі №826/1560/17 було подано не стягувачем за виконавчим листом, на користь якого було прийнято рішення (ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва) , а іншою юридичною особою публічного права - Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві, що суперечить положенням статтей 15 та 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Що стосується, посилань відповідача на постанову від 24.07.2019 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою було внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість назви Головне управління ДФС у м. Києві зазначено Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, замість код ЄДРПОУ:39439980 зазначено код ЄДРПОУ 39468697, замість адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 зазначено адреса: м. Київ, Оболонський р-н, просп. Героїв Сталінграда, буд. 58, то суд зазначає, що хоча вказаною постановою і внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, проте, вказані зміни не спростовують той факт, що виконавче провадження №59532139 було відкрито не за заявою стягувача, в супереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», а за заявою іншого суб`єкта владних повноважень, в той час, як законодавством чітко встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, позивач наполягає на тому, що рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження оскаржується саме через подання неналежними особами заяви про відкриття відповідного виконавчого провадження.

Водночас, суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключні обставини, які є підставою для зміни даних сторони виконавчого провадження, а саме, якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Тобто, мова йде лише про назву юридичної особи, в той час, як державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2019 №59532139 було зазначено спочатку одного стягувача, включаючи і основні дані щодо коду ЄДРПОУ та адреси, а в подальшому виправлено на іншого, включаючи код ЄДРПОУ та адресу.

Отже, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що заявником про відкриття виконавчого провадження була зовсім інша сторона, аніж стягувач по виконавчому листу у справі №826/1560/17, а саме - Головне управління ДФС у м. Києві, код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, даний державний орган не може бути ідентичний з іншою юридичною особою, натомість, ухвали по заміну сторони у виконавчому листі правонаступником Окружним адміністративним судом м. Києва у справі 826/1560/17 не виносилась.

Відтак, на переконання суду, у відповідача не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, де стягувачем виступає Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697), в той час, як заяву про відкриття виконавчого провадження було подано Головним управлінням ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено суду законності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №59532139 від 12.07.2019.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 248, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стужука Павла Петровича про відкриття виконавчого провадження №59532139 від 12.07.2019.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального Управління юстиції у м. Києві (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2-Д, код ЄДРПОУ 35018577).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Вєкуа Н.Г.