Ухвала суду № 85490924, 07.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

07 листопада 2019 року м. Київ № 826/6849/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи клопотання представника відповідача про залишення позову ОСОБА_1 до військової частини А0799 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - без розгляду,

встановив:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0799 про:

- визнання дій щодо відрахування суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які утримано при звільненні з військової служби з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна, як компенсацію за неотримане речове забезпечення, -протиправними;

- зобов`язання відшкодувати суму податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які утримано при звільненні з військової служби з нарахованої компенсації за недоотримання речового майна, як компенсацію за неотримане речове забезпечення.

Представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на пропуск ним місячного строку звернення до суду, оскільки про порушення свого права він мав дізнатися ще 10.03.2017, коли отримав грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 66784,56 грн.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив про застосування до розглядуваних відносин шестимісячного строку звернення до суду та його дотримання, адже після виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 66784,56 грн в березні 2017 року він звертався в усній формі про повернення (недоплаченої) частини грошової компенсації до військової частини А0799 і до командування Повітряних Сил Збройних Сил України, якому підпорядковується відповідач. Відповідно, отримавши на свою заяву письмову відмову, у шестимісячний строк звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Міністра оборони України від 09.08.2016 №176 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я).

Згідно із витягом з наказу начальника Північного територіального юридичного управління (по стройовій частині) від 11.08.2016 №103, позивача з 26.09.2016 виключено зі списків особового складу Північного територіального юридичного управління та всіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу начальника наказом командира військової частини - польова пошта В0331 (по стройовій частині) Північного територіального юридичного управління (по стройовій частині) від 21.09.2016 №126 на підставі рапорта полковника юстиції Павлова С.О. від 21.09.2016, довідки розрахунку від 21.09.2016 №9, витягу із наказу Міністра оборони України від 09.08.2016 №730 вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 82962,18 грн відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

Судом встановлено, що позивачу виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 66784,56 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 10.03.2017 №141. До суду позивач звернувся в квітні 2018 року.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини перша, друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України)).

Згідно частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.

Колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.07.2019 (справа №821/2/18) дійшла висновку, що заявлений предмет спору відноситься до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, які пов`язані зі звільненням з публічної служби.

А саме, відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Тобто, специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.

Таким чином, враховуючи специфіку публічно-правових спорів для вирішення яких КАС України визначені спеціальні строки, колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловила позицію, що достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права є загальний, встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк.

При цьому, згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 отримав грошову компенсацію за неотримане речове майно в березні 2017 року, що підтверджується копією платіжного доручення від 10.03.2017, а звернувся до суду лише в квітні 2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Враховуючи, що згідно наданих пояснень позивач неодноразово у період з березня 2017 року по листопада 2017 року звертався в усній формі про повернення (недоплаченої) частини грошової компенсації за неотримане речове майно до вйськової частини А0799 і до командування Повітряних Сил Збройних Сил України, якому підпорядковується відповідач, а також з огляду на отримання відмови у письмовій формі лише в листопаді 2018 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 121, 240, 248 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову ОСОБА_1 до військової частини А0799 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, без розгляду, - відмовити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 КАС України з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак