Рішення № 85490578, 08.11.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1067/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 року №Ф-429-51.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахована йому відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач вважає вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019року №Ф-429-51 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

04.12.2009 року позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування. З 2011 року позивач підприємницькою діяльністю не займався. У зв`язку із тим, що у продовж тривалого часу не здійснював підприємницької діяльності, позивачем 23.01.2019 року державному реєстратору подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Позивач зазначив, що за увесь період нездійснення позивачем підприємницької діяльності з 2011 по 2019 року, звіти до податкового органу ним не подавалися.

Позивач зазначав, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Позивач вважає, що відповідачем порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала.

У даному випадку бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску, тому в даному випадку право позивача на володіння своїми грошовими коштами в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції є порушеним та підлягає відновленню.

Окрім, того вимога підписана уповноваженою особою ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_3, яка не має права підпису.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що ОСОБА_1 з 04.12.2009 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування.

Відповідач вважає, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2017 року виник обов`язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій, ніж 704,00 грн на місяць протягом 2017 року, та у сумі не меншій ніж 819,06 грн на місяць протягом 2018 року, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період.

Відповідач зазначав, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останній період, за який підлягає сплаті єдиний внесок - це період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням відбулась 23.01.2019 року.

Стосовно посилань позивача на те, що вимога нібито підписана уповноваженою особою ГУ ДФС у Чернівецькій області, яка немає права підпису відповідач зазначає, що вона є помилковою та не відповідає дійсності.

Так, відповідно до наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №694 від 23.10.2018 року про уповноваження ОСОБА_3 на право підпису у частині погашення боргу, а саме підписання вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказаний наказ оприлюднений на офіційному веб-порталі ГУ ДФ у Чернівецькій області, тобто перебуває у загальному доступі.

Посилання на те, що вимога про сплату боргу не надсилалася позивачу також є безпідставними та необґрунтованими. Зазначена вимога надіслана засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення та конвертом з довідкою.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі та у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування2.

Ухвалою суду від 13.09.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 15.10.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

15.10.2019 року, за клопотанням сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 25.12.2006 року Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 8). Зареєстрований Хотинською районною державною адміністрацією в якості фізичної особи-підприємця. З 07.12.2009 року взятий на облік у Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області, Кельменецьке управління, Хотинська державна податкова інспекція за №13277. 23.01.2019 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 Стан платника податків - припинено, але не знято з обліку (а.с. 34-36).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019року №Ф-429-51 на суму 18276,72грн (а.с.11).

Корінець вимоги направлено на адресу позивача - АДРЕСА_2 , проте конверт повернувся на адресу відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 30-31).

Заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн підтверджується обліковою карткою платника податку згідно даних АІС "Податковий блок" (а.с. 32-33).

Наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 23.10.2018 року №694 "Про надання повноважень" уповноважено на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи Диголян Юлію Вікторівну - начальника Кельменецького управління ГУ ДФС У Чернівецькій області (а.с. 38).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 року №Ф-429-51, представник позивача звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (Закон №2464-VI).

За приписами частини 4 статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону № 2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено частиною 1 статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону №2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач з 07.12.2009 року взятий на облік у Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області, Кельменецьке управління, Хотинська державна податкова інспекція за №13277, а 23.01.2019 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . У вказаний період господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування.

Тобто в період з 07.12.2009 року по 23.01.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на загальній системі оподаткування та зобов`язаний у встановленому законом порядку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI (тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного соціального внеску в разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464 право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. При цьому, фактичне не здійснення підприємницької діяльності та відповідно відсутність доходів згідно вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 року не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника податків.

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, згідно з абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Статтею 6 Закону №2464-VI, визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Таким чином у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2017 року виник обов`язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій, ніж 704,00 грн на місяць протягом 2017 року, та у сумі не меншій ніж 819,06 грн на місяць протягом 2018 року, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період.

В силу ст.13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

В ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з ч. 16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Зважаючи на викладені обставини, суд доходить висновку про те, що відповідачем у відповідності з указаними положеннями чинного законодавства нараховано позивачу єдиний внесок у розмірі 18276,72 грн за 2017-2018 роки та правомірно виставлено вимогу про сплату такого боргу в цій сумі.

Не погоджуючись з вимогою податкового органу позивач зазначає, що фактично не здійснював підприємницьку діяльність ще з моменту реєстрації. Проте, відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Таким чином, з огляду на зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно ідентифікаційних даних, що містяться в матеріалах справи, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивачем була проведена 23.01.2019 року за його власним рішенням. Вказана обставина не заперечується і самим позивачем.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску відповідно до закону.

Щодо формування вимоги про сплату боргу у 2019 році, суд зазначає, що відповідно до ч. 16 ст.25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Стосовно тверджень позивача про те, що оскаржувана вимога підписана не уповноваженою на те особою, суд зазначає, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №694 від 23.10.2018 року уповноважено ОСОБА_3 на право підпису у частині погашення боргу, а саме підписання вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Посилання на те, що вимога про сплату боргу не надсилалася позивачу також є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зазначена вимога надіслана позивачу засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення, проте конверт повернувся на адресу відправника з незалежних від нього причин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем доведено суду обґрунтованість винесеної ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) від від 20.03.2019року №Ф-429-51 на суму 18276,72 грн та спростовано доводи позивача.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від від 20.03.2019року №Ф-429-51, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 20.03.2019року №Ф-429-51, - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш