Рішення № 85490068, 07.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.11.2019 р. справа №520/10753/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 15.10.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 25.07.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 01.11.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) скасування листа-повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 11.05.2019р. №447/Ф-3 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 02.05.2019 р. пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного суду України від 25.04.2019р. №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344. майдан Свободи. 5. Держпром, З під., 2 поверх, м. Харків, 61022) призначити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 02.05.2019 р. пенсію по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; 3) допущення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення заборгованості з пенсії за один місяць.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що терУПФУ протиправно відмовлено у призначенні пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження спеціальних військових зборів.

Відповідач, ГУПФУ в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що пенсія заявнику перерахована з 01.07.2019 р., тобто з дати, коли набула чинності постанова КМУ від 26.06.2019 р. №543, якою внесені зміни до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До цієї дати, на думку відповідача, підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 18.11.1986 р. по 16.02.1987 р. у якості військовозобов`язаного, викликаного на спеціальні військові збори.

Відповідно до медичних документів заявник одержав захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, набув статусу інваліда 2 групи.

У зв`язку з цим заявнику була призначена пенсія у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

02.05.2019р. заявник заявою установленої форми звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якого є відповідач по справі) як владного суб`єкта з приводу призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Звернення заявника було розглянуто райУПФУ у порядку Закону України "Про звернення громадян" шляхом надання письмової відповіді листом, у якому указано про необхідність одержання роз`яснень від ГУ ПФУ в Харківській області для вирішення питання стосовно перерахунку.

Рішення у порядку ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" владний суб`єкт, райУПФУ, за матеріалами звернення заявника не приймав.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для відмови послугувало те, що питання проведення перерахунку пенсії буду вирішено райУПФУ за результатами відповіді від ГУПФУ в області.

Не погодившись із одержаною відповіддю райУПФУ, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, обов`язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає можливості вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У спірних правовідносинах громадянин звернувся до райУПФУ заявою належної форми.

Це вимагало від райУПФУ виконання обов`язку з вирішення звернення громадянина у порядку ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 шляхом оформлення управлінського волевиявлення рішенням, викладеним у протоколі.

Однак, владний суб`єкт такого обов`язку не виконав, рішення за зверненням громадянина не прийняв.

Відсутність факту прийняття адміністративним органом рішення зумовлює відмову у позові в цій частині.

Розгляд райУПФУ звернення громадянина належної форми з приводу призначення пенсії у порядку Закону України "Про звернення громадян" свідчить про вчинену бездіяльність з приводу не реалізації управлінської функції ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таку бездіяльність владного суб`єкта слід кваліфікувати як протиправну, адже матеріали справи не містять доказів існування правових підстав для обрання адміністративним органом саме такого способу реалізації владної управлінської функції.

При цьому, вчинене райУПФУ діяння з огляду на зміст листа від 11.05.2019р. №447/Ф-3 не може бути кваліфіковано як відмова у перерахунку пенсії, позаяк у цьому листі міститься посилання на неможливість вирішення питання з приводу перерахунку пенсії до отримання від ГУ ПФУ в Харківській області відповідних роз`яснень.

Тому факт протиправної відмови з боку райУПФУ у спірних правовідносинах також відсутній.

Між тим, виявлений судом факт вчинення владним суб`єктом протиправної бездіяльності змушує суд застосувати приписи ч.2 ст.9 КАС України і вийти за межі позову у цій частині.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що у розумінні ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заявник під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС діяв саме як військовослужбовець, бо проходив спеціальні військові збори.

До винесення Конституційним Судом України рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) заявник не мав суб`єктивного права на пенсійне забезпечення у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позаяк під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи дійсної строкової військової служби за призовом не проходив.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 25.04.2019 р. заявник набув суб`єктивне право на пенсійне забезпечення у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб`єктивного права.

За приписами ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" реалізація особою суб`єктивного права на соціальний захист у формі призначення пенсії поставлена у залежність від події письмового звернення до тероргану ПФУ з приводу призначення нового виду пенсії.

Така подія у даному випадку мала місце - 02.05.2019 р.

Тому саме з цієї дати слід вважати порушеним право заявника на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що за загальним правилом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, суд вважає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин (як-то: одержання коштів за новим видом пенсії тощо) відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце другий з позначених випадків.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що подані до владного суб`єкта матеріали звернення заявника поза розумним сумнівом доводили право особи на призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням змісту рішення КСУ № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019р. по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), проте були свавільно відхилені терорганом ПФУ.

Оскільки у даному конкретному випадку терорганом ПФУ виконано усі визначені законом умови для прийняття владного управлінського рішення з приводу пенсійного забезпечення особи, а процедура прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, то у силу абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов`язком прийняти рішення про призначення пенсії з календарної дати, на яку припала подія письмового звернення заявника .

При цьому, довід відповідача про те, що пенсія заявникові вже перерахована з 01.07.2019 р. сприймається судом як додатковий доказ обґрунтованості вимоги заявника в частині призначення пенсії, а не як обставина, котра свідчить про відсутність порушеного права.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з приводу неприйняття рішення відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за зверненням ОСОБА_1 від 02.05.2019р. стосовно призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ; дата народження - 11.08.1962 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 02.05.2019 року.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.