Ухвала суду № 85489943, 08.11.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 листопада 2019 року м. Рівне №817/1490/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнаня протиправною бездіяльності відповідача по виконанню постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 по адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доПрокуратури Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Рівненської області по невиконанню постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 та порушення його прав визначених нормами ст.129-1 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян".

2. Зобов`язати прокуратуру Рівненської області в десятиденний термін, з дня постановляння судового рішення виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 по справі № 817/1490/18, надавши суду звіт про таке виконання.

Заява обгрунтована тим, що позивач, який позбавлений права на відновлення порушених прав згідно Закону України "Про виконавче провадження" просить суд, для відновлення його порушених прав, встановити судовий контроль шляхом зобов`язання відповідача виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018, при цьому зобов`язати прокуратуру Рівненської області надати суду звіт про виконання такого судового рішення.

Відповідачем, до початку судового засідання, подано клопотання від 31.10.2019 та від 06.11.2019 про долучення документів, які підтверджують виконання постави Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 у цій справі.

Ухвалою суду від 22.10.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву подану ОСОБА_1 , в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі № 817/1490/18. Зазначено, що судове засідання відбудеться в приміщенні Рівненського окружного адміністративного суду (33028, м. Рівне, вул.16 Липня, 87) 31.10.2019 о 14:15 год.

Ухвалою суду від 31.10.2019, враховуючи обгрунтованість клопотання позивача, розгляд заяви, поданої в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі № 817/1490/18 було відкладено на 06.11.2019 о 15:30 год.

Ухвалою суду від 01.11.2019 викликано у судове засідання призначене на 06.11.2019 о 15:30 год., позивача ОСОБА_1 у режимі відеоконференції, забезпечення якого доручено Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" (вул. Дворецька, 116, м. Рівне, 33001).

У судове засідання сторони не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Листом Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" № 05-7081 від 06.11.2019 повідомлено суд, що у зв' язку із проведенням великої кількості судових засідань у режимі відеоконференції, які станом на 15 год. 30 хв. 06.11.2019 ще не закінчилися немає змоги провести судове засідання між установою з участю засудженого ОСОБА_1 та Рівненським окружним адміністративним судом, яке заплановане на 06.11.2019 року о 15 год. 30 хв.

Представники відповідача подали клопотання про розгляд заяви у письмовому провадженні.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Частиною 5 ст. 383 КАС України передбачено, що неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Оскільки судове засідання може відбутися без участі учасників справи, то відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про продовження розгляду заяви у письмовому провадженні.

Враховуючи проведення судового засідання у письмовому провадженні, відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали та доводи заяви, суд приходить до висновку, що її слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до прокуратури Рівненської області, в якому просив суд захистити його конституційні права і свободи, та визнати перевірку проведену прокуратурою Рівненської області за скаргою від 06.03.2018, бездіяльністю, порушенням прав визначених Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про прокуратуру», зобов`язати прокуратуру Рівненської області провести повну, всебічну перевірку скарги від 06.03.2018, на виконання вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі № 817/1490/18 - скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано відповідь прокуратури Рівненської області від 16 квітня 2018 року № 16-1708-17 в частині результатів перевірки прокурора щодо неправомірних дій ВК № 96 протиправною. Зобов`язано прокуратуру Рівненської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року в частині встановлення протиправності дій ВК № 96. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення апеляційним судом зазначено, що апелянт акцентує увагу на тому, що доводи в його скарзі від 06.03.2018 щодо його незабезпечення оплачуваною працею стосуються періоду саме з 04.05.2017 по 19.07.2017.

Разом з цим колегія суддів встановила, що з відповіді прокурора від 19.07.2017 № 694-11 не вбачається, який період охоплено проведеною перевіркою.

Крім цього представник відповідача в судовому засіданні так і не зміг підтвердити свої доводи на підтвердження забезпечення ОСОБА_1 оплачуваною працею в зазначений період, оскільки не представив платіжні відомості за період роботи останнього в період з 04.05.2017 по 19.07.2017, що з його слів підтверджували повноту проведення перевірки.

Представники відповідача також покликаються на пояснення ОСОБА_3 (котрий зазначив місце роботи ВК № 96), як на доказ у справі, що підтверджує об`єктивність та повноту проведеної перевірки, за результатом якої надано відповідь ОСОБА_1 на його скаргу.

Так в поясненнях ОСОБА_3 зазначив наступне: "По суті заданих питань можу пояснити наступне: що мною було опрацьовано із ймовірними замовниками можливість залучення до праці засуджених, які утримуються в секторі для чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі, з врахуванням вимог чинного законодавства для даної категорії осіб. На сьогоднішній день триває підготовчий процес для укладення угоди щодо роботи з виготовленням ротанової мебелі. Дана інформація неодноразово засудженому мною доводилася, на що останній ніяких скарг чи претензій не висловлював. Після завершення оформлення відповідної документації даний засуджений буде працевлаштований". (а.с. 84)

Однак колегія суддів критично ставиться до таких пояснень оскільки з них неможливо встановити коли вони були відібранні, та за який період ОСОБА_4 надавав пояснення щодо можливості залучення до праці засуджених.

А тому є всі підстави вважати, що в цій частині відповідачем не в повній мірі проведена перевірка та надана відповідь на скаргу позивача від 06 березня 2018 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для виконання.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст. 383 КАС України.

Статтею 383 КАС України, передбачено, зокрема, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Судом встановлено, що предметом розгляду вказаної заяви є бездіяльність прокуратури Рівненської області по невиконанню постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018.

Разом з тим, представником відповідача через канцелярію суду було долучено довідку про результати перевірки додержання адміністрацією ДУ "Городищенська ВК (№96)" вимог кимінально-виконавчого законодавства щодо забезпечення засудженого ОСОБА_1 суспільно корисною оплачуваною працею, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі №817/1490/18.

Вказаною Довідкою підтверджено проведення повторної перевірки на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі №817/1490/18 у ході якої встановлено, що робота щодо працевлаштування ОСОБА_1 в установі пpоводилась помічником начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) ОСОБА_3 Під час перевірки останній надав письмові пояснення, що ним упродовж 2017-2018 років постійно проводилася робота щодо пошуку роботи для засуджених до довічного позбавлення волі, у тому числі і для засудженoro ОСОБА_1 Після оскарження в червні 2017 року неза6езпечення останнього оплачуваною працею до Рівненської місцевої прокуратури, перевірку проводив прокурор Пінчук Д.В . В першій половині липня 2017 року прокурор письмово опитував ОСОБА_3 проте він помилково не вказав дату надання пояснень. ОСОБА_3 вживалися заходи до пошуку роботи (замовлень) для засуджених до довічного позбавлення волі (опрацювання мережі інтернет, оголошень OLX, газетні оголошення видавництв «Афіша», "Авізо", "ОГО"). Про це свідчать рапорти від 31.05.2017, 30.06.2017, 20.10.2017, 07.11.2017, 17.11.2017, 24.11.2017, 09.02.2018, 27.06.2018, 28.09.2018, 29.11.2018, 22.12.2018. Копії вказаних рапортів долучено до матеріалів щодо розгляду заяви. Таким чином, у ході перевірки встановлено, що за період на який вказує ОСОБА_1 (з 04.05.2017 по 19.07.2017) ОСОБА_3 двічі складено рапорти про вжиті заходи щодо пошуку роботи. Також, у ході перевірки встановлено, що як повідомлено адміністрацією ВК № 96, 07.12.2017 установою укладено договір про надання послуг щодо проклейок ручок до паперових пакетів, на виконання умов якого ОСОБА_1 був працевлаштований в майстерню установи. Проте, 27.02.2018 даний договір був розірваний. В подальшому, 26.06.2018 засуджений ОСОБА_1 був працевлаштований в будівельну дільницю на посаду штукатура.

Також, на підтвердження встановлених у зазначеній довідці висновків прокуратурою Рівненської області надано суду копії пояснень ОСОБА_3 від 19.06.2019 та копію інформації державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", яка викладена у листі № 30/07/1408 від 02.04.2019.

Тобто, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 прокуратурою Рівненської області було повторно розглянуто скаргу заявника та проведено перевірку щодо незабезпечення ОСОБА_1 оплачуваною працею, з урахуванням правової позиції апеляційного суду, саме за період з 04.05.2017 по 19.07.2017, про що долучені відповідні письмові докази.

Про зазначені судом результати перевірки ОСОБА_1 повідомлено прокуратурою Рівненської області відповідно до листа № 16-1708-17 від 30.10.2019.

Таким чином, у ході розгляду заяви ОСОБА_1 судом встановлено, що прокуратурою Рівненської області було проведено повторну перевірку у державній установі "Городищенська виправна колонія (№ 96)" з питань щодо незабезпечення ОСОБА_1 оплачуваною працею саме за період з 04.05.2017 по 19.07.2017 та про результати розгляду скарги від 06.03.2018 було особисто повідомлено заявника. Тобто підстави для визнання протиправною бездіяльності прокуратури Рівненської області по невиконанню постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 та, відповідно, порушення прав заявника визначених нормами ст.129-1 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" у суду відсутні.

Враховуючи наведене, у суду також відсутні підстави щодо зобов`язання прокуратури Рівненської області в десятиденний термін, з дня постановляння судового рішення виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 по справі № 817/1490/18, надавши суду звіт про таке виконання.

Жодних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини ОСОБА_1 не надано.

Крім того, суду слід зазначити, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 було роз`яснено рішення суду від 29.09.2017 у справі № 817/1086/17.

Згідно даної ухвали суд зазначив, що для виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 29.09.2017 в справі № 817/1086/17 про зобов`язання Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" створити умови для забезпечення ОСОБА_1 суспільно корисною оплачуваною працею відповідно до поданої заяви від 04.05.2017, відповідачу Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" слід вчинити будь-які дії у встановленому законом порядку, наслідком яких буде реальна можливість позивача займатися суспільно корисною оплачуваною працею в умовах забезпечення відповідного режиму відбування покарання.

Так, у ході перевірки прокуратурою Рівненської області встановлено, що Державною установою "Городищенська виправна колонія (№ 96)" з урахуванням вимог 150, 151 КВК України вчинялися дії у встановленому законом порядку, наслідком яких було залучення ОСОБА_1 до суспільно корисної оплачуваної праці, а саме відповідно до укладеного установою договору від 07.12.2017 про надання послуг щодо поклейок ручок до папервих пакетів заявника було працевлаштовано в майстерню установи. В подальшому, 26.06.2018 засуджений ОСОБА_1 був працевлаштований в будівельну дільницю на посаду штукатура.

Разом з тим, враховуючи, що права засуджених до довічного позбавлення волі на належні матеріально-побутові умови в повній мірi у ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" не забезпечуються, ОСОБА_1 та інших засуджених 01.11.2018 переведено до ДУ «Дрогобицька ВК (№40)". 3 огляду на викладене, на данай час прокуратурою Рівненської області не виявлено підстав для реагування у частині скарги заявника.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач не довів суду обґрунтованість заявлених вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність його дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду заяви, то подану заяву необхідно залишити без задоволення.

Згідно із ст. 139 КАС України у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності прокуратури Рівненської області по невиконанню постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018, порушення його прав визначених нормами ст.129-1 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" та зобов`язання прокуратури Рівненської області в десятиденний термін, з дня постановляння судового рішення виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018 по справі № 817/1490/18, надавши суду звіт про таке виконання - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повну ухвалу суду складено 08 листопада 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.