Рішення № 85489897, 17.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1588/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:позивача: представник представник Бакун А.Ю., відповідача: представник представник Нестерчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення, -В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 03.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №460/1588/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.07.2019.

Підготовче засідання з 23.07.2019 відкладено на 17.09.2019 у зв`язку з тим, що суд визнав поважною причину неприбуття сторони відповідача.

Ухвалою від 17.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 01.10.2019.

Судове засідання з 01.10.2019 відкладено на 17.10.2019 у зв`язку з тим, що суд визнав поважною причину неприбуття сторони позивача.

В судовому засіданні 17.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив та поясненнями представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акта перевірки, на основі яких винесено спірні рішення, суперечать нормам чинного податкового законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Так, основним і єдиним видом господарської діяльності позивача як суб`єкта підприємницької діяльності є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Для здійснення такого виду діяльності позивач має всі належні умови: на сьогоднішній день у нього працевлаштовано близько 70 осіб (у 2017 році було 85) за основним місцем роботи; його автопарк налічує близько 140 одиниць власних транспортних засобів (сідлові тягачі, напівпричепи тощо); є об`єкти нерухомого майна, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності в смт.Клевань Рівненського району, як власні так і орендовані. Здійснюючи підприємницьку діяльність упродовж 2017-2018 років на загальній системі оподаткування, позивачем задекларовано загальний оподаткований дохід 37638345,00 грн. та 38390065,60 грн., відповідно. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу не встановлено розбіжностей, не виявлено завищення (заниження) доходу. В той же час, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у податковій декларації встановлено розбіжність на загальну суму 6129949,2 грн., у тому числі: за 2017 рік на суму 3074474,30 грн. та за 2018 рік на суму 3055474,90 грн. Розбіжність виникла в зв`язку з тим. що за результатами перевірки віднесено до порушень документально підтверджені наступні витрати, а саме: витрати на утримання основних засобів, придбання запчастин та вартість ремонтних робіт за 2017 рік на суму 3069034,30 грн. та за 2018 рік на суму 3027021,20 грн., через те, що ДФС вважає, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення, до яких, на думку контролюючого органу, відносяться сідлові тягачі та напівпричепи, тобто фактично весь автотранспорт позивача; витрати по відрядженню (добові) за 2017 рік на суму 5440 грн. по водію ОСОБА_3 ; витрати на будівельні матеріали, придбані для здійснення ремонту, у 2018 році на загальну суму 28453,74 грн. Що стосується першого, то сторона позивача доводила, що правова конструкція норми пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України з урахуванням положень підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, дозволяє зробити висновок про те, що фізична особа підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, основним і єдиним видом господарської діяльності якої є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, має повне право відносити на свої видатки витрати, пов`язані з ремонтом сідельних тягачів, в тому числі і у вигляді придбання необхідних для такого ремонту запасних частин. Протилежні висновки ставлять таку особу у нерівне становище з іншими платниками податків. Що стосується висновків про завищення витрат по відрядженню водія ОСОБА_3 (добових) за 2017 рік на суму 5440 грн., то сторона позивача зауважила, що даний водій перебував у відрядженні з 10 листопада 2017 року по 22 грудня 2017 року, і за вказаний період йому правомірно нараховано добові у загальному розмірі 25520 гривень, а саме: 14000 грн. - за 7 днів перебування за межами митного кордону України з 10.12.2017 по 16.12.2017 та 11520 грн. - за 36 днів у відрядженні на території України (по 320 грн. за кожен день з 10.11.2017 по 22.12.2017, без урахування 7 днів перебування за кордоном). Стосовно будівельних блоків на суму 28453,74 грн., то їх вартість не включалася позивачем до складу витрат перевіряємих періодів, позаяк вони перебували на обліку на залишках ТМЦ. Відповідно висновки ревізора про зворотне є надуманими і такими, що не підтверджені документально. За наведеного сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень сторона відповідача покликається на те, що враховуючи дію прямої норми пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - фізична особа - підприємець не має права зменшувати оподаткований дохід на суму амортизаційних відрахувань по визначених у пп.177.4.6 основних засобах подвійного призначення, а також включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності витрати на їх утримання, технічне обслуговування і ремонт. У 2017 році в порушення вимог п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України позивачем до валових витрат безпідставно віднесено вартість запчастин, ремонтних робіт та витрат утримання вантажних автомобілів, які є основними засобами подвійного призначення, в загальній сумі 3069034,30 грн., а в 2018 році - 3027021,20 грн. Перевіркою авансових звітів водіїв встановлено, що згідно представлених для перевірки документів водій ОСОБА_4 в грудні 2017 року перебував у відрядженнях по Україні 19 календарних днів, а тому сума його добових складає 6080,00 грн. (320,00 x 19), в той час як до складу витрат на такі добові позивачем віднесено 11520,0 грн., тобто на 5440,0 грн. більше. Також проведеною перевіркою встановлено, що в грудні 2018 року ФОП ОСОБА_1 були придбані будівельні матеріали на загальну суму 28453,74 грн. Вартість вищевказаних товарів відповідно до представлених документів та згідно наданої для перевірки структури витрат, віднесена платником до складу валових витрат звітного періоду, тобто за 2018 рік, однак даний товар не був використаний в господарській діяльності та не приймав участі у формуванні оподатковуваного доходу за даний звітний період. За наведеного, перевіркою правомірно констатовано той факт, що позивачем завищено витрати за 2018 рік на суму 28453,74 грн. Усі наведені вище порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати ПДФО, а відтак стали підставою для визначення і військового збору та ЄСВ. За наведеного, сторона відповідача провила в позові відмовити повністю.

Дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

В період з 10.05.2019 по 22.05.2019 головним держаним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. Результати перевірки оформлені актом №1119/17-00-13-04/2717007670 від 29.05.2019 (а.с.28-69 том 1).

За висновками акту ФОП ОСОБА_1 порушено, зокрема, вимоги:

- п.177.1, п.177.2. п. 117.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме: відображення перекручених даних в деклараціях привело до заниження оподатковуваного доходу на загальну суму 6129949,20 грн., у тому числі, за 2017 рік на суму 3074 474,30 грн. та за 2018 рік на суму 3055474,90 грн.; Відповідно до п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податковою кодексу України за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 1103390,85 грн., у тому числі за 2017 рік на 553 405,37 грн., за 2018 рік на 549 985,48 грн.;

- п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суму військового збору за 2017 рік в розмірі 46117,11 грн. та за 2018 рік в розмірі 45832,12 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 234419,04 грн., в тому числі за 2017 рік - 100659,84 грн., за 2018 рік - 133759,20 грн.

З висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_1 не погодився і подав свої письмові заперечення.

Відповіддю №6218/ФОП/17-0013-04-04 від 24.06.2019 заступник начальника Головного управління ДФС у Рівненській області заперечення платника податків відхилив (а.с.70-74 том1).

27.06.2019 на підставі акту перевірки 1119/17-00-13-04/2717007670 від 29.05.2019 контролюючим органом, зокрема, прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0007321304, згідно якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1655086,28 грн., у т.ч. за податковими зобов`язанням - 1103390,85 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 551695,43 грн. (а.с.21-22 том 1);

- податкове повідомлення-рішення №0007341304, згідно якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 137923,85 грн., у т.ч. за податковими зобов`язанням - 91949,23 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 45974,62 грн.(а.с.23-24 том 1);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-04/1, якою у ФОП ОСОБА_1 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 234419,04 грн. (а.с. 25 том 1);

- рішення №0002171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 33507,89 грн.(а.с.26-27 том 1).

Не є спірним і повністю визнаний сторонами той факт, що основним видом господарської діяльності позивача як суб`єкта підприємницької діяльності є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.15-20 том 1) і для здійснення такого виду діяльності позивач використовує на правах оренди майновий комплекс в смт.Клевань, вул.Польова,1 (офісне приміщення площею 1868,5 кв.м, земельна ділянка площею 1,06 га)(а.с.33 том 1) і має у власності 139 вантажних транспортних засобів, а саме: 79 вантажних сідлових тягачів марки «Renault», держномера: НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20, НОМЕР_7, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_41, НОМЕР_42, НОМЕР_43, НОМЕР_44, НОМЕР_45, НОМЕР_46, НОМЕР_47, НОМЕР_48, НОМЕР_49, НОМЕР_50, НОМЕР_51, НОМЕР_52, НОМЕР_53, НОМЕР_54, НОМЕР_55, НОМЕР_56, НОМЕР_57, НОМЕР_58, НОМЕР_59, НОМЕР_60, НОМЕР_61, НОМЕР_62, НОМЕР_63, НОМЕР_64, НОМЕР_65, НОМЕР_66, НОМЕР_67, НОМЕР_68, НОМЕР_69, НОМЕР_70, НОМЕР_71, НОМЕР_72, НОМЕР_73,НОМЕР_74; НОМЕР_75, НОМЕР_76, НОМЕР_77, НОМЕР_78, НОМЕР_79, НОМЕР_80, НОМЕР_81, НОМЕР_82, НОМЕР_83, НОМЕР_84, НОМЕР_85, НОМЕР_86, НОМЕР_87, НОМЕР_88, НОМЕР_89, НОМЕР_90, НОМЕР_91, 19 напівпричепів бортових марки «Krone», держномера: НОМЕР_92, НОМЕР_93, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_94, НОМЕР_95, НОМЕР_96, НОМЕР_97, НОМЕР_98, НОМЕР_99, НОМЕР_100, НОМЕР_101, НОМЕР_102, НОМЕР_103, НОМЕР_104, НОМЕР_105, НОМЕР_106, НОМЕР_107, НОМЕР_108, 13 напівпричепів фургонів ізотермічних марки «Schmitz», держномера: НОМЕР_109, НОМЕР_110, НОМЕР_111 НОМЕР_112, НОМЕР_113 НОМЕР_114, НОМЕР_115, НОМЕР_116, НОМЕР_117, НОМЕР_118, НОМЕР_119, НОМЕР_120, НОМЕР_121, 8 напівпричепів фургонів ізотермічних марки «Fruehauf», держномера: НОМЕР_122, НОМЕР_123, НОМЕР_124, НОМЕР_125, НОМЕР_126, НОМЕР_127, НОМЕР_128, НОМЕР_129, 7 напівпричепів бортових тентованих марки «Kogel», держномера: НОМЕР_10 , НОМЕР_130, НОМЕР_131, НОМЕР_132, НОМЕР_133, НОМЕР_134, НОМЕР_11, 4 напівпричепи фургони ізотермічні марки «Ackerman», держномера: НОМЕР_135, НОМЕР_136, НОМЕР_137, НОМЕР_138, 1 напівпричіп-самоскид, держномер НОМЕР_139, 1 напівпричіп, причеп тентований марки «PANAV», держномер ВК НОМЕР_12 ХТ, 1 причіп-фургон марки «Spier», держномер НОМЕР_13 , 1 напівпричіп бортовий марки «LAG», держномер НОМЕР_14 , 1 напівпричіп бортовий марки «Orthaurs», держномер НОМЕР_15, 1 напівпричіп бортовий марки «Wielton», держномер НОМЕР_16, 1 напівпричіп бортовий тентований марки «Kelberg», держномер НОМЕР_140, 1 напівпричіп бортовий тентований марки «Fliegl», держномер НОМЕР_17, 1 сідловий тягач марки «Volvo», держномер НОМЕР_141 (а.с.219-250 том 1, а.с.1-90 том 2).

Використання зазначених автомобілів в межах господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, направленої на отримання доходу повністю підтверджено обліком позивача (а.с.96-250 том 2, а.с.1-23 том 3).

За результатами перевірки відповідачем в повній мірі підтверджена правильність визначення загального оподатковуваного доходу позивача у 2017 році на рівні 37638300 грн. та у 2018 році на рівні 38390100 грн. (а.с.41 том 1).

Що стосується правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, то в акті перевірки констатовано про встановлення їх завищення у 2017 році на 3074474,30 грн., у 2018 році - на 3055474,90 грн. (а.с.42 том 1).

Так, актом зафіксовано, а сторонами визнано, що у 2017 році позивачем до валових витрат віднесено вартість запчастин, ремонтних робіт та витрат утримання вантажних автомобілів всього на суму 3069034,30 грн. отриманих (наданих) від таких контрагентів: ПП «Світахо» - на 17443,9 грн.; ПП «Шина Стар» - на 18600,0 грн.; ТОВ «100 шин+» - на 57033,35 грн.; ТОВ «Inter cars Ukraine» - на 28015,90 грн.; ТОВ «ТЛА Житомир» - на 14366,65 грн.; ТОВ «Белсім-Електро» - на 14821,15 грн.; ТОВ «КПП Центр» - на 2067680,70 грн.; ТОВ «Аверс ЛТД» - на 30692,50 грн.; ТОВ «Агат Авто» - на 85740,65 грн.; TOB «Агро-Комплект» - на 25766,85 грн.; TOB «Люкстранс» - на 14743,45 гри.; TOB «ТД ABC Систем» - на 24843,15 грн.; ТОВ «Технооптторг- Трейд» - на 34480,00 грн.; ТОВ «А.Б.С.Україна» - на 11711,65 грн.; ТОВ «Автодистрибюшн Карго Парте» - на 1249,90 грн.; ТОВ «Ексіст Автомотів» - на 15645,00 грн.; ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» - на 341933 грн.; ПП ТПК «Арсен» - на 68390,10 грн.; ПП «Віннер Форд Рівне» - на 288,00 грн.; ПП «Моторне ательє» - 1636,85 грн., ПП «Оіл Груп», - на 168945,00 грн.; ФОП ОСОБА_5 - на 8723,65 грн.; ФОП ОСОБА_6 - 16283,35 грн. (а.с.91-93 том 2, а.с.24-27 том 3).

Також актом зафіксовано, а сторонами визнано, що у 2018 році позивачем до валових витрат віднесено вартість запчастин, ремонтних робіт та витрат утримання вантажних автомобілів всього на суму 3027021,20 грн. отриманих (наданих) від таких контрагентів: ПП «Шипшина» - на 18428,35грн.; ПП «Світахо» - на 18606,00 грн.; ПП «Шина Стар» - на 5333,35 грн.; ТОВ «100 шин+» - на 917408,2 грн.; ТОВ «Inter cars Ukraine» - на 1031,55 грн.; ТОВ «Вест Моторе» - на 13724,50 грн.; ТОВ «Белсім-Електро» - на 30373.95 грн.; ТОВ «КИП Центр» - на 1492536,5 грн.; ТОВ «Аверс ЛТД» - на 23525,0 грн.; ТОВ «Автолюкс-РВ» - на 5733,35 грн.; ТОВ «Агат Авто» - на 11955,85 грн.; ТОВ «Агро-Комплект» - на 18514,95 грн.; ТОВ «Добриня Сервіс» - на 1491,65 грн.; ТОВ «Преміум Транс Луцьк ЛТД» - на 3218,00 грн.; ТОВ «Автодистрибюшн Карго Парте» - на 61000,0 грн.; ТОВ «Камаз-Транс- Сервіс» - на 177963,3 грн.; ПП ТПК «Арсен» - на 463,75 грн.; ПП «Віннер Форд Рівне» - на 1760,10 грн.; ПП «Оіл Груп» - 125353,15 грн.; ФОП ОСОБА_7 - на 5792,15 грн.; ФОП ОСОБА_6 - на 74533,35 грн.; ФОП ОСОБА_8 - 18274.35 грн. (а.с.94-95 том 2, а.с.28-30 том 3).

Складський облік і використання придбаних позивачем автозапчастин і витратних матеріалів у власній господарській діяльності підтверджено актами списання товарів за відповідні періоди (а.с.31-250 том 3, а.с.1-39 том 4).

Під час перевірки позивачем було в повній мірі підтверджено документами первинного обліку придбання автозапчастин і витратних матеріалів за весь охоплений перевіркою період і цей факт відповідачем не оспорюється.

Висновки податкового органу про безпідставність віднесення платником податку до валових витрат вартості запчастин та інших витрат на утримання вантажних автомобілів, ґрунтуються виключно на тому, що фізична особа - підприємець не має права включати до складу витрат видатки на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення, враховуючи дію прямої норми пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зауважує на такому.

За правилами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

В свою чергу, за правилами пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог пункту 177.4 цієї статті (в редакції, що почала діяти з 01.01.2017 відповідно до Закону №1797-VII від 21.12.2016) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуван-ням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За приписами підпункту 177.4.5. цього ж пункту, не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

земельні ділянки;

об`єкти житлової нерухомості;

легкові та вантажні автомобілі.

У Податковому кодексі України не вказано, у якому значенні вживаються у ньому терміни «легковий автомобіль» та «вантажний автомобіль».

Визначення цих термінів наведено у Законі України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001.

Так, вказаний нормативно-правовий акт дає наступні визначення термінів:

автомобільний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій;

автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобіль легковий - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно;

напівпричіп - це причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача;

причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем;

транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

В свою чергу, визначення поняття «сідельний тягач» у цьому Законі не наведено. Натомість таке поняття визначено у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N363 від 14.10.1997, згідно яких: сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Таким чином, чинне законодавство розрізняє такі поняття, як вантажний автомобіль та причіп, напівпричіп, сідельний тягач. При цьому узагальнюючою назвою для них усіх є: «автомобільний транспортний засіб» або «колісний транспортний засіб», а не «вантажний автомобіль».

За наведеного, суд вважає, що вжите у підпункті 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначення такого основного засобу подвійного призначення, як «вантажний автомобіль» належить тлумачити буквально, а точніше звужувально, тобто саме як автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів, а не будь-який колісний транспортний засіб, який використовується для перевезення вантажів (причіп, напівпричіп), а тим більше той, який використовується для виконання спеціальних робочих функцій (сідельний тягач).

Саме таке тлумачення є раціональним, позаяк основними засобами подвійного призначення можна вважати лише ті вантажні автомобілі, які можна без додаткової реконструкції чи технічного переобладнання використовувати, як для комерційних вантажних перевезень, так і для особистих потреб фізичної особи. Натомість, сідельні тягачі, причепи та напівпричепи, які використовуються фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності, неможливо використати за призначенням відмінним від комерційного, тобто для особистих потреб фізичної особи.

Оскільки такі колісні транспортні засоби експлуатуються фізичною особою - підприємцем виключно в рамках господарській діяльності, тобто лежать в основі відповідного виду діяльності, то розширювальне тлумачення поняття «вантажний автомобіль», застосованого у підпункті 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, буде суперечити самій логіці визначення чистого доходу від такого виду господарської діяльності, і, крім того, поставить платника податків, який здійснює такий вид діяльності як "діяльність вантажного автомобільного транспорту" в нерівне становище з іншими платниками податків, зокрема з тими, які мають у власності чи користуванні вантажні автомобілі, однак в господарській діяльності їх не експлуатують, або ж використовують епізодично.

Такий різний підхід до права відносити на витрати звітного періоду видатки на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності є дискримінаційним.

Європейський суд з прав людини неодноразово робив відповідні висновки з приводу того, що як різне ставлення до осіб в однакових ситуаціях, так і однакове ставлення до осіб, ситуації яких відрізняються може бути проявом непрямої дискримінації. Дискримінація вважається непрямою, бо різниця полягає не у ставленні чи поводженні, а в його наслідках, що по-різному впливають на осіб з відмінними характеристиками. Застосування правила про заборону непрямої дискримінації наведено у таких рішеннях ЄСПЛ: «D. H. та інші проти Чеської Республіки» від 13.11.2007, «Opuz проти Туреччини» від 09.06.2009, «ZARB ADAMI проти Мальти» від 20.06.2006.

Таким чином, на переконання суду, фізична особа - підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, при визначені чистого оподатковуваного доходу від такого виду діяльності, як: "діяльність вантажного автомобільного транспорту", має право відносини до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, документально підтверджену вартість запасних частин до колісних транспортних засобів (сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, фургонів), вартість їх ремонту і обслуговування, позаяк це прямі видатки на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, а протилежне тлумачення норм податкового законодавства вважатиметься дискримінаційним.

Відповідно до цього, ФОП ОСОБА_1 відносячи до складу своїх витрат у 2017 та 2018 роках вартість запчастин, ремонтних робіт та витрат утримання належних йому на праві власності та використовуваних у вказаному періоді в рамках основного виду підприємницької діяльності вантажних сідлових тягачів, напівпричепів бортових, напівпричепів фургонів ізотермічних, напівпричепів бортових тентованих, та інших спеціалізованих вантажних сідельних тягачів та причепів, діяв правомірно.

За наведеного, висновки відповідача про завищення позивачем витрат на суму 3069034,30 грн. у 2017 році та на суму 3027021,20 грн. у 2018 році, і як наслідок про заниження сум оподатковуваного доходу за ці періоди, в результаті порушення позивачем положень пункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, суд вважає алогічними і необґрунтованими.

Що стосується висновків про завищення позивачем витрат за 2018 рік на суму 28453,74 грн., то такі ґрунтуються на тому, що згідно квитанцій на оплату та накладної №67 від 28.12.2018 на придбання товарів у ТОВ «Старті Ком» ФОП ОСОБА_1 . були придбані будівельні матеріали: Блоки 600х100х200 - 25,634 м.куб. на суму 28453,74 грн. При цьому, в акті перевірки констатовано, що вартість таких товарів відповідно до представлених документів та згідно наданої для перевірки структури витрат, віднесена платником до складу валових витрат звітного періоду, тобто за 2018 рік, але згідно наявної інформації в періоді з 28.12.018 до 31.12.2018 дані товари не були використані в господарській діяльності та не приймали участі у формуванні оподатковуваного доходу за даний звітний період і станом на кінець періоду, що перевірявся 31.12.2018 - перебували на залишках (а.с.46 том 1).

Позивач, в свою чергу, доводив, що вартість будівельних блоків в загальній сумі 28453,74 грн. не включалася ним до складу витрат 2018 року і не могла включатися, позаяк блоки були придбані в кінці року, а саме 28.12.2018, а тому вони і не могли бути використані в 2018 році.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А в силу приписів пункту 2.3.2.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Всупереч наведеному, в акті перевірки наведена лише загальна структура витрат позивача за 2017 і 2018 роки, тобто в загальній сумі по назвах структурних елементів (а.с.46 том 1) і відсутнє будь-яке покликання на те, що на підставі накладної №67 від 28.12.2018 на придбання будівельних блоків у ТзОВ «Старті Ком», ФОП ОСОБА_1 було вчинено відповідні записи з обліку, тобто що ним вартість таких будівельних блоків віднесена на витрати в 2018 році.

Фактично ревізор, перевіряючи первинні документи позивача, обмежилась підрахунком видатків, які кваліфікувала як такі, що не пов`язані з господарською діяльністю, і, при цьому, не порівнювала загальну суму видатків за усіма первинними документами із тією сумою, яка фактично була віднесена на витрати.

Таким чином, сторона відповідача, яка за процесуальним законом несе тягар доказування, не довела суду правомірності своїх розрахунків, як і не спростувала доводи позивача про те, що видатки на придбання товарно-матеріальних цінностей 28453,74 грн. взагалі не відносились ФОП ОСОБА_1 на витрати у 2018 році і фактично не брали участі у розрахунку оподатковуваного доходу позивача за 2018 рік.

За наведеного, висновки відповідача про завищення позивачем витрат, і як наслідок про заниження сум оподатковуваного доходу в результаті порушення позивачем положень пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, суд вважає необґрунтованими.

Що стосується висновків про завищення позивачем витрат за 2017 рік на 5440,00 грн., внаслідок завищення суми добових витрат на відрядження, то такі ґрунтуються на наступному.

Під час перевірки ревізором констатовано, що згідно представлених для перевірки документів водій ОСОБА_4 в грудні 2017 року перебував у відрядженнях по Україні 19 календарних днів, а тому сума його добових складає 6080,00 грн. (320,00 x 19), в той час як до складу витрат на такі добові позивачем віднесено 11520,0 грн., тобто на 5440,0 грн. більше.

Як зазначалося вище, в силу приписів підпункту 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать в тому числі і витрати на відрядження найманих працівників.

Розмір добових при відрядженнях установлений ФОП ОСОБА_1 на рівні 320 грн. - якщо відрядження і межах території України і 2000 грн. - якщо відрядження за межами території України.

Водій ОСОБА_3 перебував у відрядженні з 10 листопада 2017 року по 22 грудня 2017 року, що підтверджується посвідченням про відрядження, копією закордонного паспорту, авансовим звітом №236 від 22 грудня 2017 року, відомістю на виплату грошей №59 від 25 грудня 2015 року (а.с.43-47 том 4).

За весь вказаний період ОСОБА_3 нараховано добові у загальному розмірі 25520 гривень, а саме: 14000 грн. - за 7 днів перебування за межами митного кордону України з 10.12.2017 по 16.12.2017 (7х2000=14000); та 11520 грн. - за 36 днів у відрядженні на території України (36х 320=11520), тобто за кожен день з 10 листопада 2017 року по 22 грудня 2017 року, без урахування 7 днів за кордоном).

Відповідно до цього, позивачем документально підтверджено правильність нарахування добових витрат на відрядження водію ОСОБА_3

Натомість розрахунки контролюючого органу, які базуються на тому, що водій ОСОБА_3 перебував у відрядженні у грудні 2017 року лише 19 днів і лише на території України є некоректними і безпідставними.

З усього наведеного, висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки, і, як наслідок, про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю трактуються судом як протиправні.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення №0007321304 від 27.06.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1655086,28 грн., у т.ч. за податковими зобов`язанням - 1103390,85 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 551695,43 грн. не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягає до скасування.

Оскільки саме з суми чистого оподатковуваного доходу здійснюється нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за нормою пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, то і висновки про заниження позивачем даного обов`язкового платежу на 234419,04 грн., в тому числі за 2017 рік - 100659,84 грн., за 2018 рік - 133759,20 грн. також трактуються судом, як протиправні.

За наведених вище підстав, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-04/1, якою у позивача вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 234419,04 грн., а також рішення №0002171304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 33507,89 грн. також не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягають до скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0007341304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 137923,85 грн., суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пункті 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 та 2018 роки, підстави для донарахування ФОП ОСОБА_1 військового збору за вказані періоди також відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення №0007341304 від 27.06.2019 - підлягає до скасування.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що усі оспорювані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Головне управління ДФС у Рівненській області належними і допустимими доказами у справі не довело факту порушення ФОП ОСОБА_1 в охопленому перевіркою періоді вимог податкового законодавства.

За усього наведеного, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 9605,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_18 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007321304 від 27.06.2019, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1655086,28 грн., у т.ч. за податковими зобов`язанням -1103390,85 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 551695,43 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007341304 від 27.06.2019, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 137923,85 грн., у т.ч. за податковими зобов`язанням - 91949,23 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 45974,62 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-04/1 від 27.06.2019, якою у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 234419,04 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0002171304 від 27.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 33507,89 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 9605,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.