Рішення № 85489800, 29.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1901/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

секретаря судового засідання - Солтис О.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - Матірної Н.В., Романенка О . Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмови Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Великобагачанським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області протиправно відмовлено у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, а зазначені дії відповідача порушують право на повагу до приватного життя суб`єкта персональних даних і права на свободу совісті (віросповідання).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1901/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

24 червня 2019 року до суду надійшов відзив Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 42-50/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не порушено права позивача рішеннями, діями або бездіяльністю, заяву/скаргу розглянуто Великобагачанським РС УДМС у строк та у порядку, передбачені законодавством про звернення громадян, не створено перешкоди позивачу у реалізації права на отримання паспорта громадянина України/ або вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки по досягненню певного віку. Зазначає, що ОСОБА_1 виповнилося 45 років - ІНФОРМАЦІЯ_2, відтак позивач мав звернутися до Великобагачанського РС УДМС за відповідною вклейкою фотокартки протягом місяця, тобто в строк до 13.02.2019, позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску відповідного строку. Вказує, що 03.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №795, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законом порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Відтак відповідач вважає, що під час виконання своїх повноважень діяв на підставі та у межах повноважень, встановлених законодавством.

Протокольною ухвалою суду від 01 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 10:00 04 вересня 2019 року.

26 липня 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області /а.с. 60-61/, у якій зазначено, що жодних зауважень щодо форми поданої заяви та до доданого до неї пакета документів Великобагачанським РС УДМС у Полтавській області у листі від 30.03.2019 №5318/485 не вказано. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, якою сформовано правові висновки, які, на думку позивача, підлягають застосуванню у даній справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року клопотання представника відповідача про залучення другого відповідача у справі №440/1901/19 - задоволено, залучено до участі у справі №440/1901/19 в якості другого відповідача Великобагачанський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, підготовче засідання відкладено до 11:00 24 вересня 2019 року.

23 вересня 2019 року до суду надійшов відзив Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 76-84/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що ним не порушено права позивача рішеннями, діями або бездіяльністю, заяву/скаргу розглянуто у строк та у порядку, передбачені законодавством про звернення громадян, не створено перешкод позивачу у реалізації права на отримання паспорта громадянина України/ або вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки по досягненню певного віку. Пояснює, що ОСОБА_1 мав звернутися до Великобагачанського РС УДМС за відповідною вклейкою фотокартки протягом місяця, натомість позивач звернувся до Великобагачанського РС УДМС 06.03.2019. Зазначає, що за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законом порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Відтак вважає, що під час виконання своїх повноважень діяв на підставі та у межах повноважень, встановлених законодавством.

Протокольною ухвалою суду від 24 вересня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та на підставі пункту 3 частини 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання відкладено до 09:00 02 жовтня 2019 року.

30 вересня 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області /а.с. 109-110/, у якій зазначено, що відповідачем порушено право позивача на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки законодавством не заборонено отримання паспорту в такій формі, а позивач за відсутності дійсного паспорта позбавлений можливості реалізувати низку своїх прав у трудовій, економічній та іншій сферах, зокрема, змінити роботу, відкрити рахунок у банку, тощо. Позивач категорично відмовляється від отримання паспорту у формі картки, оскільки примушування позивача до отримання паспорту саме в такій формі становитиме порушення його прав на свободу совісті та на повагу до приватного життя. Вважає, що відповідач порушив гарантоване ст. 35 Конституції України та ст. 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на свободу світогляду і віросповідання.

Підготовче засідання призначене на 09:00 02 жовтня 2019 року у справі №440/1901/19 не відбулось.

Протокольною ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року визнано поважними причини неявки представника відповідачів у підготовче судове засідання 15 жовтня 2019 року, задоволено клопотання представника відповідачів про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 09:30 24 жовтня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:00 29 жовтня 2019 року.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

06.03.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області через відділ Центру надання адміністративних послуг при Великобагачанській РДА із заявою, у якій просив відповідно до Закону України "Про надання адміністративних послуг" надати йому адміністративну послугу "вклейка фото до паспорта громадянина України" ОСОБА_1 . До вказаної заяви позивачем було додано паспорт НОМЕР_1 та 2 фотокартки /а.с. 34/.

Листом Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області від 07.03.2019 №22/347 направлено до відділу Центру надання адміністративних послуг при Великобагачанській РДА матеріали стосовно ОСОБА_1 без виконання та повідомлено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток /а.с. 35/.

26.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області із заявою, у якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, посилаючись на те, що не бажає отримувати паспорт нового зразка у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, за своїми релігійними переконаннями, відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у формі унікального номера запису в реєстрі, не надає свою згоду на обробку його персональних даних /а.с. 36/.

Листом Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області від 30.03.2019 №5318/485 позивача повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ з посиланням на те, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державною або відмови від виконання законів, судове рішення у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 не може бути підставою для видачі позивачу паспорта громадянина України, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав та інтересів визначеної у рішенні особи, а видача документа, що посвідчує особу неможлива без обробки персональних даних /а.с. 24-26, 38-39/.

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується з приписами статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, слід дійти висновку, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

За приписами статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі по тексту - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Частиною 3 ст.13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі по тексту - Положення № 2503-ХІІ).

Відповідно до пунктів 3, 5, 7, 8, 12 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін.

Пунктом 16 Положення № 2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Отже, чинними на момент звернення заявника Законом № 5492-VI та Положенням №2503-ХІІ передбачено існування двох форм паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі по тексту - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Згідно пп. 6 п. 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

За приписами п.10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Порядок взаємодії територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС з центрами надання адміністративних послуг встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про захист персональних даних" (п.11 Порядку № 302).

Згідно з п.12 Порядку № 302 внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п.13 Порядку № 302).

Відповідно до п.20 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Відповідно до п. 131 Порядку № 302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Таким чином, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області через відділ Центру надання адміністративних послуг при Великобагачанській РДА із заявою, у якій просив відповідно до Закону України "Про надання адміністративних послуг" надати йому адміністративну послугу "вклейка фото до паспорта громадянина України" ОСОБА_1 . До вказаної заяви позивачем було додано паспорт НОМЕР_1 та 2 фотокартки /а.с. 34/.

Разом з тим, позивач звернувся до вказаного органу з пропуском місячного терміну, адже 45 років йому виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому, місячний термін позивач пропустив менше ніж на місяць.

Оскільки листом Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області від 07.03.2019 №22/347 направлено до відділу Центру надання адміністративних послуг при Великобагачанській РДА матеріали стосовно ОСОБА_1 без виконання та повідомлено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток /а.с. 35/, 26.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області із заявою, у якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, посилаючись на те, що не бажає отримувати паспорт нового зразка у формі картки, що містить безконтактний електронний носій за своїми релігійними переконаннями, відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у формі унікального номера запису в реєстрі, не надає свою згоду на обробку його персональних даних /а.с. 36/.

На підтвердження наявності відповідних релігійних переконань ОСОБА_1 надано до суду довідку Релігійної громади Різдва Богородичної УПЦ Української православної церкви від 12.05.2019 /а.с. 27/.

З посиланням на п.6 Порядку № 302 (в редакції згідно із постановою КМУ № 795 від 03.10.2018) відповідачі стверджують про неможливість документування ОСОБА_1 іншим чином, ніж шляхом видачі йому паспорту з безконтактним електронним носієм.

Надаючи оцінку таким твердженням відповідачів, суд зазначає наступне.

За визначенням ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно частинами 1, 5-6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України (ч.5 ст.7 КАС України).

В статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції».

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Слід вказати, що станом на дату звернення позивача до міграційного органу діяв Закон № 5492-VI, а також два підзаконних нормативних акти: Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ та постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України».

Як зазначалось вище, Положення № 2503-XII не містить вимоги обміну паспорта у разі звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення 25-річного або 45-річного віку, в той час як постанова №302 у цьому випадку зобов`язує отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі.

Отже, норми Порядку № 302 на відміну від норм Положення №2503-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на документування паспортом у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, у разі, якщо такий громадянин досяг 45-річного віку та не звернувся до органів ДМС протягом місяця після цього.

Примушування громадянина до отримання паспорту у вигляді картки з безконтактним електронним носієм є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.09.2018 по справі № 806/3265/17, а також Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2019 по справі № 820/155/18, які є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року).

Однак, у спірних відносинах відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а відтак, відсутні перешкоди для вклеювання нової фотографії у паспортний документ ОСОБА_1 , оформлений у вигляді книжечки, та примушування позивача до отримання нового паспорту у формі картки з безконтактним електронним носієм.

Слід також зауважити, що дії відповідачів щодо відмови у вклеюванні фотографії та рекомендування позивачу здійснити обмін паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, хоча і вчинені у відповідності до п.6 Порядку № 302, чинного на час виникнення спірних відносин, однак, не враховують приписів п.16 Положення № 2503-ХІІ, які містять вичерпний перелік підстав для обміну паспорту громадянина України, серед яких відсутній пропуск строку для вклеювання фотографії.

Суд вважає за необхідне вказати, що при вирішенні питання про застосування підзаконного нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи.

Такий висновок суду випливає як з приписів ст.8 Конвенції та сталої практики Європейського Суду з прав людини, так і вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність у паспортному документі позивача нової фотографії, вклеєної після досягнення ОСОБА_1 45-річного віку, створює підстави вважати цей паспортний документ недійсним, що підкреслюється відповідачами по справі.

У свою чергу, відсутність у позивача дійсного паспортного документу суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.

Більш того, пунктом 8 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. А пунктом Положення № 2503-ХІІ встановлено, що обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Тобто наслідком вклеювання нових фотокарткок, що відповідають вікові громадянина при досягненні ним 25- і 45-річного віку, є дійсність паспорту, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, термін дії якого не обмежується.

Виходячи зі змісту листів Великобагачанського РС УДМС України в Полтавській області від 07.03.2019 №22/347 та від 30.03.2019 №5318/485, доводи відповідачів про неподання ОСОБА_1 повного пакету документів, не були підставою для відмови позивачу у вклеюванні фотографії до наявного у нього паспортного документу. Більш того, до заяви ОСОБА_1 06.03.2019 позивачем було додано паспорт НОМЕР_1 та 2 фотокартки /а.с. 34/, у зв`язку з чим наведені доводи не беруться судом до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що Великобагачанський РС УДМС України в Полтавській області, відмовляючи ОСОБА_1 у вклеюванні нової фотографії до паспортного документу у формі книжечки, та вказуючи на можливість оформлення позивачу належного паспортного документу виключно у формі ID-картки, хоча й діяв відповідно до пункту 6 Порядку № 302, разом з цим без урахування всіх обставин, які мали значення для вчинення ним відповідних дій, не врахувавши приписи Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, не дотримавшись справедливого балансу між приписами Порядку № 302 та інтересами позивача, тобто з порушенням принципу пропорційності, що є неприпустимим в демократичному суспільстві.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо відмови у вклеюванні фотографії в паспорт у формі паспортної книжки при досягненні ОСОБА_1 45- річного віку та зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039) вклеїти в паспорт ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у формі паспортної книжки фотографію ОСОБА_1 після досягнення ним 45-річного віку.

Водночас, у задоволенні вимог про визнання протиправною відмови Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ слід відмовити, оскільки відповідно до приписів Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується, а пунктом 16 Положення № 2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування, - серед яких відсутня така підстава як несвоєчасне звернення для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №26813399-1 від 21.05.2019 /а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 29/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039), Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Шевченка, 71, с. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Великобагачанського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо відмови у вклеюванні фотографії в паспорт у формі паспортної книжки при досягненні ОСОБА_1 45- річного віку.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039) вклеїти в паспорт ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у формі паспортної книжки фотографію ОСОБА_1 після досягнення ним 45-річного віку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 08 листопада 2019 року.

Суддя С.С. Сич