Рішення № 85489665, 05.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2019 р. № 400/2505/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., , розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування наказу від 08.07.2019 р. № 298-о в частині ; поновлення на посаді з 10.07.2019 р. та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди в розмірі 67 830,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області №298-о в частині звільнення лейтенанта податкової поліції ОСОБА_1 . зі служби та з посади оперуповноваженого відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області за п.п. «ж» п.64 Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2019 №114, поновити позивача на посаді оперуповноваженого управління ГУ ДФС у Миколаївській області з 10.07.2019 року, стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.07.2019 на дату винесення судового рішення.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що зазначене звільнення є незаконним, так як було здійснено без його свідомого волевиявлення, за відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження служби та всупереч вимог трудового законодавства. 11.07.2019 в кабінеті №106 ГУ ДФС у Миколаївській області під час його чергування за розкладом у черговій частині, співробітниками Управління Державного бюро розслідування та Управління Служби безпеки України було проведено обшук у кримінальному провадженні за ст.ст.307,309 КК України. Безпосередньо після обшуку начальник відділу відкриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ОСОБА_2 , посилаючись на вказівку керівництва, запропонував позивачу написати рапорт на звільнення за власним бажанням до дати проведення обшуку, фактично звинувативши у вчиненні кримінального правопорушення, розслідування якого матиме резонанс у засобах масової інформації та негативно вплине на репутацію ГУ ДФС у Миколаївській області і може призвести до звільнення керівного складу.

Позивач зазначає, що факт вилучення наркотичних засобів під час обшуку у одного із співробітників ГУ ДФС у Миколаївській області, діяло на нього пригнічуючи, він знаходився у важкому емоційному стані, і написав рапорт під тиском безпосереднього керівника, сприйнявши реальними його доводи про невідворотність проблем у разі відмови звільнитися. Позивач зазначає, що відповідно його підпис про ознайомлення з наказом про звільнення також здійсненний в аналогічному психологічному стані, ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки мали місце 11.07.2019. Єдиним доказом того, що позивач мав бажання звільнитися, та який став формальним приводом для видання оскаржуваного наказу, є рапорт написаний позивачем 11.07.2019 під психологічним тиском, з примусу безпосереднього керівника - ОСОБА_2

Будь-якої ініціативи та вільного волевиявлення щодо звільнення від позивача не було, вищезгаданий рапорт написаний 11.07.2019, а датований раніше фактичної дати написання.

У відомчих журналах ГУ ДФС є відомості про те, що після 08.07.2019 позивач виходив на службу, отримував табельну зброю, проходив інструктажі та інше, що може підтвердити недостовірність даних, які містяться у наказі, що оскаржується.

Звільнення відбулося на підставі незаконного офіційного документу і службового підроблення, а тому звільнення є незаконним. У наказі від 08.07.2019 №298-о відповідач мав би зафіксувати своє дійсне рішення звільнити позивача за своєю ініціативою та внести до наказу іншу дати складання наказу - 11.07.2019, та іншу дату звільнення - 11.07.2019.

Посада оперуповноваженого відноситься до категорії посад середнього начальницького складу. Відповідно до ст.353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до п.8 Положення, дострокове звільнення зі служби за власним бажанням, осіб середнього начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі, - провадиться при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Згідно з п.68 Положення, особи які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають рапортом прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення. Очевидно, що не маючи наміру звільнятися зі служби за особистим проханням, ніякого попередження на адресу свого керівництва не направляв взагалі.

В результаті звільнення позивача з посади, на його думку, він втратив єдине джерело доходів для існування, постраждали його ділова репутація, соціальні зв`язки, емоційній стан та родинні відносини.

Такий спосіб звільнення під приводом «власного бажання», обставини за яких здійснено звільнення, а також його терміновість всупереч Положенню та відомою співробітника правоохоронних органів усталеної практики довготривалості процедури звільнення за власним бажанням, змінила ставлення колег по трудовому колективу до позивача. Настороженість та недовіра, що з`явилась в ставленні до позивача після випадків супроводження його по території управління як злочинці, є дуже пригнічуючи.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що порядок та підставі проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюється Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зокрема, абз. «ж» п.64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за абз. «ж» п.64 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу за власним бажанням. 08.07.2019 ОСОБА_1 подано рапорт, в якому він просить звільнити його з 10.07.2019 з посади та служби у відповідно до абз. «ж» п.64 Положення, без дотримання тримісячного терміну, передбаченого п.68 вищезазначного Положення. Також, в даному рапорті позивач зазначив, що від проходження військово-лікарської комісії та атестаційної комісії відмовляється. Також, 10.07.2019 позивачем подано рапорт, в якому ним зазначено, що попереджений про необхідність подання електронної декларації в день звільнення, претензій до керівництва ГУ ДФС у Миколаївській області з приводу звільнення з 10.07.2019 за власним бажанням не має. На підставі вищевикладеного, 08.07.2019 начальником ГУ ДФС у Миколаївській області видано наказ про звільнення ОСОБА_1 в запас.

Твердження позивача про порушення відповідачем вимог Положення, зокрема не дотримання тримісячного строку з дня написання рапорту до його звільнення, то слід зазначити наступне. Відповідно у межах передбаченого п.68 Положення строку для подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п.68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Таким чином, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого п.68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорт про звільнення, є правомірною.

За період від дня прийняття наказу та до дня ознайомлення з ним, позивач усно або письмово не намагався будь-яким чином відкликати вищевказаний рапорт.

Також, відповідач не погоджується з розрахунком моральної шкоди заявленої позивачем. За матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно подано рапорт на звільнення на підставі абз. «ж» п.64 Положення, в рапорті сторони дійшли згоди щодо конкретної дати звільнення, в іншому рапорті позивачем також зазначено, що претензій до керівництва ГУ ДФС з приводу звільнення з 10.07.2019 за власним бажанням не має. Також причиною звільнення позивача згідно наказу ДФС у Миколаївській області від 08.07.2019 №298-0 є власне бажання позивача. Вказана підставі не відноситься до дискредитацій них та не принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та не обмежує можливості позивача, щодо подальшого працевлаштування до правоохоронних органів. Натомість, отримання вищої освіти у Національному університеті ДФС України дає змогу позивачу працевлаштування в будь-який правоохоронний орган.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому він звернув увагу, на те, що під час вирішення спорів стосовно звільнення та поновлення на посаді з числа осіб середнього начальницького складу пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. За вимогами ст.38 КЗпП однією з поважних причин звільнення передбачено «неможливість продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання)», за настання якої роботодавець може не дотримуватися визначного законом строку звільнення від дати попередження. Спеціальне законодавство про порядок звільнення осіб середнього начальницького складу зі служби в органах ДФС містить інші норми. Підпунктом «ж» пункту 64 Положення передбачено, що особи, які звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Пунктом 68 Положення передбачено, що особи які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника про прийняте ним рішення не пізніше як за три місяця до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Відповідач порушив вимогу п.68 Положення щодо дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, і є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача. Не маючи власного волевиявлення на звільнення зі служби, попередження про бажання звільнитися відповідачу він не направляв. Як свідчить матеріали справи, і рапорт про звільнення, і оскаржуваний наказ про звільнення датований 08.07.2019, у зв`язку з чим не було позбавлено можливості відкликати свій рапорт. Така поведінка відповідача суперечить вимогам п.68 Положення, оскільки за його змістом, до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт.

Позивач вважає, що мав місце факт примушування його відповідачем подати рапорт про звільнення за власним бажанням в нестабільному емоційному стані. Крім того, рапорт про звільнення від 08.07.2019 на час видання наказу від 08.07.2019 не було подано через систему електронного документообігу ГУ ДФС у Миколаївській області та зареєстрованого у відповідному електронному журналі, як цього вимагає Типова інструкція з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну.

При прийняття відповідачем рішення про звільнення не було встановлено наявність поважних причин для написання ним рапорту, як того вимагає пункт 8 Положення. Ніяких виключень щодо обов`язку осіб, які мають намір звільнитися, попередити прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, передбаченого п.68 Положення, не міститься.

Зазначена в рапорті про звільнення причина «зміна постійного місця мешкання) неможливість продовження службу» написана в емоційному ступору під диктовку особи, з якою на момент написання рапорту я перебував у взаєминах підлеглого та начальника і був залежним по службі. Рапорт написано після проведення пошукових дій співробітниками УСБУ та ДБР в службовому кабінеті, що був пов`язаний з кримінальним провадженням за ст.ст.368, 307 КК України, які є тяжкими злочинами.

Позивач зазначає, що у вказаних обставинах він розгубився і діяв на виконання наданих йому вказівок автоматично, сприймаючи погрози неминучості створення нестерпними умовами подальшої служби реальними.

Вказана у рапорті причина не підтверджена жодними доказами. Позивач не змінював місце реєстрації та фактичного проживання. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

В судовому засіданні 02.10.2019 позивач ОСОБА_1 та представник відповідача підтримали власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 05.11.2019 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 1997 р.н., в період з 01.09.2014 по 10.07.2019 проходив службу в органах податкової міліції ДФС України та має спеціальне звання лейтенант податкової міліції.

В липні 2019 року ОСОБА_1 поданий власноручний рапорт про звільнення його зі служби за власним бажанням з 10.07.2019 у зв`язку з неможливість продовження служби у відповідно до п. «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, без дотримання тримісячного терміну передбаченого п.68 вищевказаного Положення, одночасно відмовившись від проходження військово-лікарняної та атестаційної комісії.

Зазначений рапорт власноручно датований позивачем 08.07.2019.

В липні 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області видано наказ №298-0 «Про звільнення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 », відповідно до п.1.2 якого, лейтенанта податкової поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області звільнено з 10.07.2019 з посади та служби в запас, відповідно до підпункту «ж» пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зазначений наказ датований 08.07.2019.

В липні 2019 року ОСОБА_1 подав власноручний рапорт про отримання ним трудової книжки, тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, а також попередження про необхідність подання електронної декларації в день звільнення. Також, ОСОБА_1 зробив заяву про відсутність претензій до керівництва ГУ ДФС у Миколаївській області з приводу свого звільнення за власним бажанням.

Зазначений рапорт власноручно датований позивачем 10.07.2019.

Відповідно до п. 353.1. ст.353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.п. «ж» п. 63. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до ст.68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Зі змісту норм права п. 64 та п. 68 Положення вбачається, що звільнення особи начальницького складу зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням можливе не раніше, як за три місяці з дати подання рапорту безпосередньому керівнику.

Разом з тим, необхідно розуміти, що зазначений строк у три місяця це право роботодавця на утримання робітника на робочому місця протягом трьох місяців з дня подання заяви про звільнення, а не його обов`язок, чи перешкода звільнення у більш короткий термін.

Зазначений строк це більш гарантія роботодавця, ніж працівника. За цей строк роботодавець має можливість приготуватися до майбутньому звільнення працівника та визначатися щодо його заміщення. В той же час, робітник до закінчення цього строку може відкликати власну заяву про звільнення.

Сторони знаходяться у договірних відносинах з приводу особистого виконання позивачем трудової функції, а тому вільні у можливості припинення зазначеного трудового договору і у більш короткий строк.

Верховним Судом України у справах №21-99а12, №21-122а12, №21-236а11 (постанови Верховного Суду України від 9 квітня 2012 р., від 29 травня 2012 р., від 5 грудня 2011 р.) висловлено наступні правові позиції: за змістом п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 р. №114, звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби, на підставі підпункту «ж» п. 64 зазначеного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

Зазначений підхід був підтриманий і Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 по справі №810/1263/16.

Тобто, строк, передбачений п.68 Положення є обов`язковим для сторін, лише за умови, що вони не домовляться про звільнення у більш короткий строк.

У цьому випадку, позивач у рапорті датованому 08.07.2019, чітко визначив дату з якої він бажає звільнитися з органів податкової міліції - 10.07.2019. Наказ про звільнення позивача від 08.07.2019 був відразу реалізований, позивачу було видано трудову книжку та проведений остаточний розрахунок.

За умови, що позивач власноруч погодив дату свого звільнення 10.07.2019, він не може посилатися на порушення відповідачем трьохмісячного строку передбаченого п.68 Положення.

Щодо взагалі обставин звільнення позивача та посилання його на те, що рапорт про звільнення за власним бажанням, був написаний під впливом обшуку та психологічним впливом безпосереднього керівника, то це жодним чином не спростовує волевиявлення позивача на звільнення за власним бажанням.

Надані позивачем пояснення, щодо обставин написання рапорту про звільнення, вказують лише на його особисті мотиви (бажання уникнути неприємностей) припинення служби, але не свідчать про те, що він не виявляв взагалі бажання звільнитися зі служби.

Навпаки, позивач, як у процесуальних заявах по суті справи, так і у поясненнях наданих в судовому засіданні, підтвердив факт написання власноручного рапорту про його звільнення за власним бажанням з 10.07.2019, отримання трудової книжки, розрахунку, а також фактичного припинення трудових відносин з 11.07.2019.

Свою думку щодо звільнення зі служби позивач змінив лише через місяць, після того, як був звільнений, тобто вже після припинення трудового договору.

З приводу відмінності позицій позивача та відповідача про дати написання рапортів, видання наказу та фактичного припинення трудового договору, суд вважає наголосити наступне.

Навіть у разі доведеності обставин у версії позивача, що зазначені рапорти, наказ, а також фактичне припинення трудових відносин відбувалося 11.07.2019, а не 08.07.2019-10.07.2019, це впливає лише на дату звільнення, але не спростовує тієї обставини, що позивач подав рапорт звільнення саме з 10.07.2019.

Тобто, у будь-якому разі волевиявлення позивача на звільнення за власним бажанням з 10.07.2019 було здійснено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для скасування наказу ГУ ДФС у Миколаївській області №298-о в частині звільнення лейтенанта податкової поліції ОСОБА_1 .

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. .

Суддя В. В. Біоносенко