Рішення № 85489024, 30.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9587/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: представника позивача - Кудіна Д.М.,

представників відповідача - Скородинського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 вересня 2019 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200165/2 від 30.05.2019;

- зобов`язати Житомирську митницю ДФС повернути повну суму гарантій, внесених відповідно до декларації №UA101070/2019/032519.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.05.2019 за дорученням позивача ОСОБА_2 ввіз на митну територію України для митного оформлення в режимі імпорт в зоні діяльності Волинської митниці легковий автомобіль Skoda Superb 2013 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 із суттєвими пошкодженнями, отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, придбаний ним 17.05.2019 в Литовській Республіці у POLIRENTA UAB за ціною 2 800 євро. Позивач 29.05.2019 подала до Житомирської митниці імпортну митну декларацію UA101070/2019/031453. Однак, 30.05.2019 відповідачем було винесене спірне рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість належного автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 7 250 євро. Крім того, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним було подано достатньо документів, які підтверджували заявлену митну вартість транспортного засобу за ціною договору.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 11 вересня 2019 року о 10:30.

22 серпня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №1884/9/06-70-10 від 22 серпня 2019 року, відповідно до змісту якого Житомирська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що при подачі електронної митної декларації типу ІМ40ДЕ декларант самостійно визначив митну вартість за резервним методом, що підтверджується даними електронної митної декларації графа 43, код 6, де останній зазначає застосування резервного методу визначення митної вартості.

Зазначає, що з позивачем проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 57 Митного Кодексу України. Методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 21.05.2019 №UА305200/2019/27576 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7250€/шт.

У подальшому транспортний засіб випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UА101070/2019/032519 від 04.06.2019 у порядку, передбаченому ч.7 ст. 55 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Житомирська митниця ДФС при винесенні оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 50-55).

В підготовчому засіданні, призначеному на 11 вересня 2019 року о 10:30 з`явились представники позивача та відповідача. Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 25 вересня 2019 року о 12:30 (а.с.86).

Через відділ документального забезпечення суду 18 вересня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування якої зазначив, що у митній декларації митним брокером помилково вказано спосіб "6" в графі 42 МД №UA101070/2019/031453. Крім того, що стосується посилання представника відповідача у відзиві на той факт, що до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, то в п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України зазначається, що банківські платіжні документи є, серед інших, документами, що підтверджують митну вартість товарів, якщо сплачено рахунок-фактуру. В свою чергу, в даному випадку автомобіль придбано за договором купівлі-продажу і оплачено продавцю готівкою.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року повернуто позивачу сплачений судовий збір (а.с.94-95).

25 вересня 2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив №2090/9/06-70-10, в яких представник відповідача вказав, що в ході аналізу відомостей, зазначених декларантом у 43 графі митної декларації №UA101070/2019/031453 встановлено, що декларантом зазначено порядковий номер "6", що відповідає резервному методу визначення митної вартості. Тобто, декларант самостійно дійшов висновку, що на підставі поданих до митного оформлення документів неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості, а також інші другорядні методи, окрім резервного.

В підготовчому засіданні, призначеному на 25 вересня 2019 року о 12:30, в яке прибули представники позивача та відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 30 жовтня 2019 року о 15:30, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 25 вересня 2019 року (а.с.99).

В судове засідання, призначене на 30 жовтня 2019 року о 15:30 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь позивача на відзив.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 17.05.2019 ОСОБА_2 , на підставі довіреності ОСОБА_1 від 17.07.2019 №ННН 967800, придбав у Литовській Республіці транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Superb, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, 2013 року випуску, дата першої реєстрації 07.08.2013 за ціною 2 800 євро, про що свідчить договір купівлі-продажу транспортного засобу від 17.05.2019 (а.с.19,20).

23.05.2019 в зоні діяльності Житомирської митниці ДФС подана до митного оформлення митна декларація №UA101070/2019/031453 на вказаний вище транспортний засіб та для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано: договір купівлі-продажу транспортного засобу № б/н від 17.05.2019; акт про проведення огляду товару UA205010/2019/219463 від 23.05.2019, складений в зоні діяльності Волинської митниці ДФС під час перетину митного кордону України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.04.2019; довідку про витрати на доставку від 28.05.2019.

За митне оформлення автомобіля ОСОБА_3 20.05.2019 сплачено на рахунок Житомирської митниці ДФС 53 500,00 грн (а.с.15).

В подальшому, у відповідності до вимог частини 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 2) рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, 4) копії митної декларації країни відправлення .

На вимогу митного органу декларантом не було надано додаткових документів (а.с.75).

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем повторно проведена консультація. Так, у довідці про транспортні витрати по доставці автомобіля від 28.05.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару. Декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України. Крім того, декларантом не подано документів, що вимагалися органом доходів і зборів у порядку, передбаченому ч.ч. 3, 4 ст.53 Митного кодексу України. Також, не подано документи, що підтверджують митну вартість відповідно до обраного декларантом резервного методу визначення митної вартості.

Роз`яснено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 21.05.2019 №UA305200/2019/27576 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7 250,00€/шт. (а.с.76).

В свою чергу, позивач повідомив, що з консультацією ознайомлена та додаткових документів надати не може (а.с.76).

30 травня 2019 року Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200165/2, відповідно до якого митниця за резервним методом, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості за МД №UA305200/2019/27576 від 21 травня 2019 року, визначила, що митна вартість автомобіля становить 7 250 євро (а.с.12) та картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00434 (а.с. 13).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості та вважаючи його протиправним, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно з ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст.49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 Кодексу).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як зазначалось, позивачем разом із митною декларацією було подано наступні документи: договір купівлі-продажу транспортного засобу № б/н від 17.05.2019; акт про проведення огляду товару UA205010/2019/219463 від 23.05.2019, складений в зоні діяльності Волинської митниці ДФС під час перетину митного кордону України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.04.2019; довідку про витрати на доставку від 28.05.2019.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як встановлено судом, у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101070/2019/032519 декларантом вказано цифру 6, що відповідає резервному методу. Водночас, разом з митною декларацією надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що при митному оформленні транспортного засобу митний брокер помилково вказано "6" метод.

Суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Натомість, перед поданням цієї декларації не проводилась процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 17.05.2019 на рівні 2 800 євро.

Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 7 250 євро було проведено митним органом на підставі ст.64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.

У рішенні зазначено, що з огляду на вимоги ч.2 ст.52, ч.2 ст.53, ч.5 ст.54, ч.1 ст.368 МК України документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару.

Як встановлено із договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.05.2019, транспортний засіб продано за 2 800 євро та розрахунок за придбаний автомобіль позивачем проведено повністю у готівковій формі, тому будь-яких додаткових документів про оплату оцінюваного товару, в тому числі, передбачених ч.1 ст.368 МК України не оформлялось.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що розрахунок за придбаний автомобіль за угодою сторін проводився у готівковій формі, будь-яких додаткових документів не складалось. У матеріалах справи відсутні докази зворотного.

Також в рішенні вказано, що у довідці про витрати на транспортування засобу від 28.05.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару.

Натомість, у наданій для митного оформлення довідці про витрати на доставку, вказано, що витрати на доставку легкового автомобіля марки Skoda, модель Superb, номер кузова НОМЕР_1 до державного кордону України склали 50 євро (а.с.69).

Тобто, у наданій довідці зазначено автомобіль, його марка та індивідуальний номер кузова, який повністю збігається з даними транспортного засобу відповідно до якого проводилось митне оформлення, тоді як у договорі купівлі-продажу вказано, де вказаний автомобіль було придбано.

З огляду на викладене, суд не приймає твердження представника відповідача про те, що у довідці про витрати на транспортування засобу від 28.05.2019 не вказано маршрут слідування, оскільки у вказаній довідці зазначені реквізити транспортного засобу, який був придбаний у Литовський Республіці місто Вільнюс, відповідно до договору купівлі-продажу від 17.05.2019 та перетнув державний кордон України в зоні діяльності Волинської митниці.

Також у рішенні вказано, що у зв`язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів інших додаткових документів, що підтверджують заявлену вартість товару, а саме : договору із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися, за умовами, визначеними договором; висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; копії митної декларації країни відправлення, проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.59 МК України.

Зазначено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані, у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 21.08.2019 №UА 305200/2019/27576 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7 250 Є/шт.

Водночас, слід врахувати, що транспортний засіб щодо якого здійснювалось митне оформлення по вказаній декларації, не мав тих пошкоджень та несправностей, які містив автомобіль позивача, а тому визначена митним органом митна вартість не відповідає дійсності.

Суд вважає, що висновок митного органу про необхідність застосування другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним, оскільки, проаналізувавши усі вищевикладені обставини, слід дійти висновку, що позивачем як декларантом було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Відтак, рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200165/2 від 30.05.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Житомирської митниці ДФС повернути повну суму гарантій, внесених відповідно до декларації №UA101070/2019/032519, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

У заяві зазначаються, зокрема, напрям(и) перерахування суми коштів (в тому числі й для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава, для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету).

До заяви додається: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

За приписами пунктів 5, 8 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Суд враховує, що рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200165/2 від 30.05.2019 у вказаному рішення визнано протиправним, а відповідно, позивач має право на відшкодування вказаних коштів після набрання судовим рішенням законної сили та подання відповідної заяви.

За таких обставин, дані вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не спростовано наявність правових підстав для скасування рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200165/2 від 30.05.2019, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

В силу приписів п. 2 ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200165/2 від 30.05.2019.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 08 листопада 2019 року