Рішення № 85488982, 30.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м.Житомир справа № 240/6344/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Луценка Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019 №0002911305, №0002921305, №0002941305, №0002931305,№0002951305;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №0002901305;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.02.2019 №0002881305;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.02.2019 №0002891305 (з урахуванням заяви від 10.05.2019, а.с.101).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування через здійснення видобутку корисних копалин (водокористування скважиною) є помилковими, оскільки позивач з 01.01.2015 року припинив використання скважини для видобутку води через неналежний технічний стан. Відповідно у позивача не виникало обов`язків зі сплати інших податків і зборів, крім встановлених для платників податків, що перебувають на спрощеній системі оподаткування. Звертає увагу, що перевірка проводилась у грудні 2018 року, тому в силу ст.102 та ст.294 ПК України, мала охоплювати період, починаючи з 01.09.2015, а не з 01.01.2015.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

04.06.2019 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем у період з 01.04.2015 по 31.12.2017 здійснювався видобуток корисних копалин (водокористування скважиною), що підтверджується наданими позивачем до податкового органу звітами про використання води за формою №2-ТП, чим порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому з 01.04.2015 позивач є платником податків, що перебуває на загальній системі оподаткування (а.с.113-117).

06.06.2019 позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в яких додатково вказано, що відповідач документально не підтверджує факт користування позивачем свердловиною та своїми діями вчинив втручання у мирне володіння майном позивача, штучно збільшивши зобов`язання позивача перед бюджетом (а.с.135-139).

14.06.2019 позивачем подано відповідь на відзив (а.с.159-163).

20.06.2019 відповідачем подано пояснення на заяву про зміну підстав позову (а.с.170-171).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання недопустимими електронних доказів, які подані відповідачем та письмових доказів, одержаних на запит суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015року по 31.12.2017року, за результатами якої складено акт №18/06-30-13-05/2807901963 від 11.01.2019 року (а.с.12-60).

В ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки;

- не ведення книги обліку доходів та витрат від здійснення господарської діяльності за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року;

- заниження суми оподаткованого доходу на суму 4 935 800,12 грн, в тому числі: 2015 рік - 160 175,15 грн, 2016 рік - 1 281 714,38 грн, 2017 рік - 3 493 910,59 грн;

- порушено умови перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування (ІІІ групи), а саме з 01.04.2015 зобов`язана бути платником інших податків і зборів передбачених ПКУ;

- не подано таблицю 1 до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки;

- заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 - 22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 141 319,47 грн., в тому числі: за 2015 рік - 25 422,15 грн, за 2016 рік - 39 337,32 грн., за 2017 рік - 76 560 грн;

- заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року на суму 729 879 грн;

- заниження суми військового збору на суму 74 037 грн., в тому числі: за 2-4 квартал 2015 року - 2 402,62 грн, за 2016 рік - 19 225,72 грн, за 2017 рік - 52 408,66 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесені податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019:

- №0002941305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 110 753,15 грн, а саме 888 602,52 грн за податковими зобов`язаннями та 222 150,63 грн за штрафними санкціями (а.с.71);

- №0002931305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 92 546,25 грн, а саме 74 037 грн за податковими зобов`язаннями та 18 509,25 грн за штрафними санкціями (а.с.73);

- №0002951305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 912 349 грн, а саме 729 879 грн за податковими зобов`язаннями та 182 470 грн за штрафними санкціями (а.с.75);

- №0002911305 штрафні санкції за не ведення Книги обліку доходів та витрат у сумі 510 грн (а.с.67);

- №0002921305 штрафні санкції за неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки у сумі 510 грн (а.с.69) та

- рішення №0002881305 від 08.02.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності на суму 510 грн (а.с.65);

- рішення №0002891305 від 08.02.2019 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на суму 37 282,06 грн (а.с.63).

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №0002901305 від 08.02.2019 на суму 141319,47 грн (а.с.62).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі- ПК України) встановлює правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПК України).

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).

До третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень (пп.3 п.291.4 ст.291 ПК України).

При цьому, відповідно до пп.5 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Згідно положень пп.14.1.91 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що корисні копалини - це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року.

Згідно із п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що свердловина нею не використовувалась, що підтверджується актом консервації скважини від 30.11.2015 та довідкою Райгородської сільської ради Бердичівського району №12 від 23.01.2019, в якій зазначено, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на території села Лемеші Бердичівського району ФОП ОСОБА_1 не здійснювала видобуток води та не використовувала воду в господарській діяльності. Дані твердження спростовуються наступним.

Як зазначено у акті перевірки та встановлено судом, ГУ ДФС у Житомирській області надано запит до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації №6390/5/06-30-13-01-44 від 31.07.2018 року з проханням надати інформацію та документальне підтвердження щодо видачі дозволів ФОП ОСОБА_1 на спеціальне водокористування (а.с.118).

Згідно наданої відповіді №2534/1-7/1-4-2349 від 06.08.2018 року, позивачу видано дозвіл на спеціальне водокористування від 24.12.2010 року №1050-Ж, термін дії якого з 24.12.2010 року по 31.12.2015 року (а.с.119).

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 24.12.2010 року №1050-Ж водокористувачу ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на спеціальне водокористування артсвердловиною №1 - код 60 Чер.Дніпр.955. Пробурена на зону кристалічних порід докембрію за адресою: с.Лемеші Бердичівського району Житомирської області для задоволення сільськогосподарських, господарсько-побутових та допоміжних потреб (а.с.88-92).

При цьому, ФОП ОСОБА_1 подавались до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції звіти про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна), що затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №78 від 16.03.2015 року за 2015-2016 роки (електронні копії звітів на диску, а.с.223).

Згідно поданих звітів позивач здійснювала забір води з джерела постачання "Чер.Днепр 9551258" у 2015 році в кількості 1,2 тис.м3 у 2016 році - 0,4 тис.м3

Слід зазначити, що вказані звіти подавались позивачем до податкового органу в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису, свідченням чого є квитанції №1 та №2 щодо надходження та отримання звітів (електронні копії квитанцій на диску, а.с.223).

Крім того, відповідно до п.1.3 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 № 78, організація ведення державного обліку водокористування здійснюється Держводагентством. Державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна). Звіти подаються до Держводагентства через спеціалізовані підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, які є виконавцями робіт зі складання державного водного кадастру, за місцем здійснення водокористування.

Для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, судом здійснено запит до Державного агентства водних ресурсів України щодо подання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звітів про використання води за 2015 та 2016 роки.

Державне агентство водних ресурсів України листом №5601/3/4/11-19 від 18 вересня 2019 року повідомило, що ФОП ОСОБА_1 подавались звіти про використання води за 2015 та 2016 роки до Бердичівського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять у паперовому вигляді (а.с.212). Копії зазначених звітів надіслано на адресу суду та досліджено в ході розгляду справи (а.с. 227-231).

У вказаних звітах позивачем самостійно підтверджено використання артсвердловини №1- код 60 Чер.Дніпр.955 за адресою: с.Лемеші Бердичівського району Житомирської області у 2015-2016 роках із визначенням обсягів спожитої води із даного джерела.

Додатково слід врахувати, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді була платником рентної плати за спеціальне використання води та відповідно до поданих розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 нею задекларовано рентної плати в сумі 507,46грн (а.с.56, електронні копії розрахунків на диску, а.с.223).

Відповідно до ст.49 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 06.06.1995 (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ВК України) спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування (ст.50 ВК України).

Як зазначалось, позивачу відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 24.12.2010 року №1050-Ж встановлено строк спеціального водокористування з 24.12.2010 року по 31.12.2015 року.

Позивач у позовній заяві вказує, що з 01.01.2015 було припинено використання скважини через неналежний технічний стан.

Відповідно до п.1 ст.55 ВК України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі, якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні.

Припинення права спеціального водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача у випадках, передбачених пунктом 1 статті 55 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст.56 ВК України).

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування (ч.2 ст.56 ВК України).

Позивачем не надано доказів звернення із заявою про припинення права спеціального водокористування до органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

З огляду на викладене, акт консервації скважини від 30.11.2015 та довідка Райгородської сільської ради Бердичівського району №12 від 23.01.2019 судом оцінюються критично, оскільки вони не є доказами припинення спеціального водокористування та не свідчать про дотримання позивачем порядку припинення спеціального водокористування, встановленого ст.56 Водного кодексу України.

Крім того, подані позивачем звіти про використання води за 2015-2016 роки, в яких зазначено про обсяги використаної води із даної скважини, спростовують інформацію, що міститься у вказаних документах.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про доведеність факту видобутку позивачем корисних копалин (спеціальне водокористування скважиною) станом на 01.01.2015, а тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування є правильним.

Таким чином, з урахуванням п.299.11 ст.299 ПК України, позивач з 01.04.2015 стала платником податків, що перебуває на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування яких передбачено положеннями статті 177 ПК України.

Слід зазначити, що даний висновок мав наслідком донарахування за перевіряємий період податків та зборів, які підлягають сплаті платниками податків, що перебувають на загальній системі оподаткування.

При цьому, позовні вимоги ґрунтуються на запереченні даного висновку, інших зауважень щодо суті прийнятих рішень позивачем не наведено.

Водночас, суд перевіряє відповідність прийнятих відповідачем рішень вимогам ст.2 КАС України.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0002941305 за платежем податок на доходи фізичних осіб, № 0002921305 (неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки) та №0002911305 (не ведення Книги обліку доходів та витрат) від 08.02.2019 року суд зазначає наступне.

При проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено, що позивач занизив суму загального оподатковуваного доходу на загальну суму 5 033 818,24 грн та занижено витрати, пов`язані з господарською діяльністю на загальну суму 98 018,12 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4 935 800,12 грн, в результаті чого визначено податкове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 888 602,52 грн.

Вищезазначене порушення стало наслідком неналежного ведення обліку доходів і витрат від здійснення господарської діяльності, надання не в повному обсязі на запити податкового органу первинних документів з обліку доходів, первинних документів, що підтверджують понесені витрати, та інших документів, що використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням, сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форму та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

При проведенні документальної планової виїзної перевірки позивачем не надано Книгу обліку доходів і витрат, що стало підставою застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.

Крім того, відповідно до п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Податкові декларації за календарний рік подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

При проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено не подання позивачем річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015рік (граничний термін подачі 09.02.2016 року), річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (граничний термін подачі 09.02.2017року) та річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (граничний термін подачі 09.02.2018 року), що стало підставою застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн. щодо заниження загального оподатковуваного доходу на загальну суму 5 033 818,24 грн.

З метою отримання первинних документів з обліку доходів, первинних документів, що підтверджують понесені витрати за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року платнику було направлено запити №5535/14/06-30-13-04 від 15.11.2018року, №6335/14/06- 30-13-05 від 17.12.2018 року та №6472/14/06-30-13-05 від 20.12.2018року (а.с.124-126).

Однак на запити податкового органу позивачем було надано не в повному обсязі документи, про що складено акт про надання документів не в повному обсязі під час проведення документальної планової виїзної перевірки №2/06-30-13-05 від 03.01.2019 року (а.с.127).

З змісту акту вбачається, що станом на 03.01.2019 року позивачем не надано виписки банку про рух коштів по банківським рахункам: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 за період з 01.01.2015 року по 28.10.2016 року, первинні документи з обліку доходів, первинні документи, що підтверджують понесені витрати.

Перевіркою банківських виписок по розрахунковому рахунку № НОМЕР_5 (гривня) відкритому в АТ КБ "Приватбанк" (МФО 311744), по розрахунковому рахунку № НОМЕР_6 (гривня) ПАТ "Креді Агріколь Банк" (МФО 300614), по розрахунковому рахунку № НОМЕР_7 (гривня) відкритому АТ "ОТП Банк" (МФО 300528) відповідно до Книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року була визначена сума одержаного доходу у розмірі 5 033 818,24 грн.

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі-підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в тому числі відсотки банку);

- виручка в натуральній (не грошовій формі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші пов`язані з здійсненням підприємницької діяльності.

Враховуючи зазначені обставини при проведенні документальної планової виїзної перевірки правомірно встановлено, що в зв`язку з неподанням річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017роки, позивачем занижено суму загального оподатковуваного доходу в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року на загальну суму 5 033 818,24 грн, в тому числі: в періодах ІІ-ІV квартал 2015 року 181 156 грн., 2016 рік - 1 301 714,85 грн, 2017 рік - 3 550 947,39 грн.

Щодо заниження документально підтверджених витрат на загальну суму 98018,12 грн.

Згідно наданих позивачем на запити податкового органу №5535/14/06-30-13-04 від 15.11.2018 року, №6335/14/06-30-13-05 від 17.12.2018 року та №6472/14/06-30-13-05 від 20.12.2018 року первинних документів встановлено, що позивачем не включено до складу витрат: витрати на оплату праці та нарахування єдиного внеску на загальну суму 15 929,51 грн та інші витрати на загальну суму 82 088,61 грн, враховуючи витрати на постачання електроенергії 65 659,54 грн, комісія банку 348 грн, сума сплаченого єдиного внеску від підприємницької діяльності 16 081,07 грн.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

З огляду на викладене, заниження позивачем в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року загального оподатковуваного доходу та витрат пов`язаних з господарською діяльністю, призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4 935 800,12 грн. в тому числі: в періодах ІІ- ІV квартал 2015 року 160175,15 грн, 2016 рік - 1 281 714,38 грн, 2017 рік - 3 493 910,59 грн, в результаті чого податковим органом правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 1 110 753,15 грн, а саме 888 602,52 грн за податковими зобов`язаннями та 222 150,63 грн за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002931305 від 08.02.2019 року за платежем військовий збір суд зазначає наступне.

При проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено, що позивач в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року занизив чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 4 935 800,12 грн, що призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року в сумі 74 037 грн, в тому числі: в періодах ІІ- ІV квартал 2015 року - 2402,62 грн, 2016 рік - 19 225,72 грн, 2017 рік - 52408,66 грн.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПК України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету військового збору аналогічно порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, за ставкою 1,5%

Враховуючи зазначені обставини та норми податкового законодавства, при проведенні документальної планової виїзної перевірки правомірно встановлено, що позивач занизив податкові зобов`язання з військового збору на загальну суму 74 037 грн., за рахунок заниження суми чистого доходу 4 935 800,12 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002951305 від 08.02.2019року за платежем податок на додану вартість суд зазначає наступне

При проведенні документальної планової виїзної перевірки згідно наданих позивачем банківських виписок по розрахункових рахунках НОМЕР_8, НОМЕР_9, відповідно до Книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року була визначена сума одержаного доходу у розмірі 4 845 706 грн.

Однак при дослідженні вищевказаних документів обсяг отриманих доходів від реалізованої продукції за останні 12 місяців був перевищений позивачем з листопада 2015 року по жовтень 2016 року та становив 1 058 247,85 грн.

Згідно із п.181.1 ст.181 ПК України якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.

Реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 ПК України.

Враховуючи зазначені обставини та норми податкового законодавства, позивач зобов`язаний був подати реєстраційну заяву та зареєструватись платником ПДВ до 10 листопада 2016 року, а дохід отриманий від надання послуг по обробітку землі сільськогосподарського призначення за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 3 649 397,39 грн, відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Однак при проведенні документальної планової виїзної перевірки в періоді, що перевірявся, позивач не був зареєстрований платником ПДВ та відповідно податкові декларації з податку на додану вартість не подавав.

Враховуючи зазначені обставини та норми податкового законодавства, при проведенні документальної планової виїзної перевірки правомірно встановлено, що до об`єкта оподаткування податком на додану вартість не включено вартість наданих послуг з обробітку землі сільськогосподарського призначення на загальну суму 3 649 397,39 грн, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року на загальну суму 729 879 грн.

Щодо вимоги про сплату боргу(недоїмки) №0002901305 від 08.02.2019 року та рішення №0002891305 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску суд зазначає наступне.

Згідно пункту першого частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закону України №2464- VІ) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту другого частини першої статті 7 Закону України №2464-VІ єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює за період з 01.01.2016 року - 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

З урахуванням вищезазначених вимог податкового законодавства, податковим органом правомірно встановлено заниження позивачем в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року суми чистого оподатковуваного доходу на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22,00% на загальну суму 667 332,78 грн, в тому числі: 2015 рік - 84 864,78 грн, 2016 рік - 196 068 грн, 2017 рік - 386 400 грн.

Разом з тим при проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено завищення суми на яку нараховується єдиний внесок в розмірі 67 114 грн за рахунок подання замість таблиці 1 таблицю 2 до звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017рік.

Враховуючи зазначені обставини при дослідженні правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (22,00%), встановлено заниження позивачем в періоді, що перевірявся, суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 157 591,04 грн, в тому числі: 2015 рік - 29 448,08 грн., 2016 рік - 43 134,96 грн., 2017 рік - 85 008 грн.

Разом з тим перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійного визначеного фізичною особою-підприємцем, яким обрано спрощену систему оподаткування на який нараховується єдиний внесок встановлено завищення єдиного внеску в сумі 16 271,55 грн., за рахунок подання замість таблиці 1 таблицю 2 до звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017рік.

Враховуючи зазначені обставини та норми податкового законодавства, при проведенні документальної планової виїзної перевірки правомірно встановлено, що позивач занизив за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року суми єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 року 22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 141 319,47 грн. (157591,04 грн. - 16271,55 грн.) в тому числі: 2015 рік - 25 422,15 грн., 2016 рік - 39 337,32 грн., 2017 рік - 76 560 грн.

Щодо рішення №0002881305 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності на суму 510 грн. суд зазначає наступне.

Згідно пункту четвертого частини другої статті 6 Закону України №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року фізичні особи-підприємці, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Однак при проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вищевказаних норм податкового законодавства, а саме не подано таблицю 1 до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017рік, в результаті чого правомірно застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем ст.102 та ст.294 ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Водночас, згідно із пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Як зазначалось раніше, позивачем не подавались з 01.04.2015 податкові декларації як платником податку, що перебуває на загальній системі оподаткування, а тому строки, визначені п.102.1 ст.102 ПК України не застосовуються.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 08 листопада 2019 року

Суддя Л.А.Шуляк