Ухвала суду № 85488937, 04.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

04 листопада 2019 року (11 год. 14 хв.)Справа № 280/4853/19 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представників сторін:

відповідача- Невесенко І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул.. Олександрівська, 62)

про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення - 12.04.2018 по день фактичного розрахунку - 28.11.2018 у розмірі 131529,09 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04.11.2019.

04.11.2018 відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 про порушення своїх дізнався 28 листопада 2018 року (у день виплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно). Отже, вважає, що перебіг процесуального строку для звернення до адміністративного суду почався 29 листопада 2018 року та на момент подачі позовної заяви ОСОБА_1 був пропущеним без поважних причин.

Позивач проти клопотання заперечив та зазначив, що дізнався про порушення своїх прав після отримання листа відповідача від 09.09.2019 №59/с348/22 з відмовою на звернення від 05.09.2019 про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд дослідивши долучені до матеріалів справи докази та вислухавши позицію сторін з цього питання, вважає, що позивачем припушений строк звернення до суду з огляду на наступне.

Як встановлено судом ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Управлінні Служби безпеки України з 2009 року по 12 квітня 2018 року.

12 квітня 2018 року був виключенний зі списків особового складу Відповідача на підставі Наказу першого заступника Голови Служби безпеки України №370-ос від 23.03.2018 року, за пп. «б» п.61. пи. «и» п.62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007.

12 квітня 2018 року відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем та не виплатив грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка на день звільнення була нарахована позивачу відповідачем у розмірі 27138,27 грн., проте фактично виплачена лише 28 листопада 2018 року.

05.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Листом від 09.09.2019 №59/с348/22 відповідач відмовив позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Військова служба є державною службою особливого характеру, та належить до публічної служби за визначенням пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адмініністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007 (провадження № 11-695апп18).

Щодо строків звернення до суду при невиплати військовослужбовцям, звільнених з військової служби, грошової компенсації за неотримане грошове речове майно, суд зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України).

Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В постанові Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18 (провадження №К/9901/55500/18) зазначено віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неторимане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.

Верховний Суд у наведеній вище постанові вказує, що предметом у зазначеній категорії справ, належать, до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та коменсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.

В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, в постанові від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18 (провадження №К/9901/55500/18) Верховний Суд робить висновок, що достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Враховуючи той факт, що позивач був звільнений 12 квітня 2018 року , однак відповідач лише 28 листопада 2018 року виплатив грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка на день звільнення була нарахована позивачу у розмірі 27138,27 грн.

Так як факт отримання саме 28.11.2018 грошової компенсації за неотримане речове майно позивач не заперечував, тому суд вважає що шести місячний строк звернення до суду повинен рахуватися з 29.11.2018.

Не обґрунтованим та нічим не доведеними суд вважає, доводи позивач про те, що про порушення свого права він дізнався лише з листа відповідача від 09.09.2019 №59/с348/22.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАСУ України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Оскільки позивачем не доведено існування обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду з цим позовом у період з 29.11.2018 по 29.05.2019, тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.123,140, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 62, код ЄДРПОУ 20001556) - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 08.11.2019.

Суддя О.В. Конишева